Рішення № 17317495, 25.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

25.07.2011Справа №5002-33/5935-2010 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)

товариства з обмеженою відповідальністю «А М Р» (Красногвардійський район, смт Октябрьське, вул. Тельмана, 56)

про спонукання до виконання певних дій та стягнення 24676,00 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_1.;

Від відповідачів: ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_2

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ «АМР»;

Суть спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду АР Крим з позовом до відповідачів, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «А М Р», та просить суд зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю «АМР» провести безвідплатний гарантійний ремонт водних велосипедів, придбаних у фізичній особи-підприємця ОСОБА_2., та стягнути з неї збитки у розмірі 24676.00 грн.

В процесі розгляду справи позивачем уточнювалися позовні вимоги. Так, заявою від 18 січня 2011 року позивач просив суд зобовязати відповідача, товариство з обмеженою відповідальністю «АМР», провести заміну водних велосипедів, придбаних позивачем у фізичній особі-підприємця ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу № К-450016 від 16 червня 2010 року, на нові; стягнути з відповідача, фізичної особі-підприємця ОСОБА_2, 34128.00 грн. пені; 3300.00 грн. збитків; 10000.00 грн. недоотриманого прибутку за вересень 2010 року; стягнути з відповідачів солідарно витрати за послуги адвоката в розмірі 1000.00 грн. та 1546.56 грн. судових витрат, повязаних з проведенням технічного дослідження катамаранів (а.с. 66-68).

Ухвалою суду від 18 січня 2011 року суд прийняв до розгляду заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача, фізичної особі-підприємця ОСОБА_2, 34128.00 грн. пені; 3300.00 грн. збитків; 10000.00 грн. недоотриманого прибутку за вересень 2010 року та стягнення з відповідачів солідарно витрат за послуги адвоката в розмірі 1000.00 грн. (а.с.77-78).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 31 січня 2011 року строк вирішення спору був продовжений, в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 98-99).

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 лютого 2011 року провадження у справі було зупинено, призначено судову-товарознавчу експертизу, проведення якої було доручено Кримському науково-дослідницькому інституту судових експертиз (м. Сімферополь, вул. Чехова, 55).

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 липня 2011 року провадження у справі поновлено (а.с. 124).

В судовому засіданні, призначеному на 15 липня 2011 року, сторони та їх представники заявили клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи.

Судом було задоволено заявлене клопотання, в судовому засіданні оголошена перерва до 22 липня 2011 року (а.с. 135).

19 липня 2011 року до суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить зобовязати відповідача, товариство з обмеженою відповідальністю «А М Р», провести гарантійний ремонт водних велосипедів, придбаних позивачем у фізичній особі-підприємця ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу № К-450016 від 16 червня 2010 року; стягнути з відповідача, фізичної особі-підприємця ОСОБА_2, 102 330.00 грн. пені; 3 300.00 грн. збитків; 10 000.00 грн. недоотриманого прибутку за вересень 2010 року; а також стягнути з відповідачів солідарно витрати за послуги адвоката в розмірі 1600.00 грн. та 966.60 грн. витрат, повязаних з оплатою судової експертизи (а.с. 138).

Суд залишив надану заяву без розгляду з огляду на відсутність доказів її надсилання з описом вкладення на адреси відповідачів, а також доказів, які б свідчили про доплату державного мита.

Також, враховуючи, що дана заява була надана суду 19 липня 2011 року, питання про її прийняття до розгляду розглядалося судом у судовому засіданні 22 липня 2011 року, а строк розгляду справи спливає 25 липня 2011 року (з урахуванням вихідних), суд позбавлений можливості витребувати у позивача таки докази та, у наступному, надати час відповідачам для підготовлення відзивів та заперечень.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що, на думку позивача, відповідачем, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2., йому були продані водні велосипеди, які мали недоліки заводського характеру, що спричинило позивачу значні збитки, які він просить відшкодувати за рахунок відповідачів з посиланням на статті 678, 680, 708, 709 Цивільного кодексу України.

Відповідачі позов не визнали за мотивами, що викладені у відзивах (79-82, 81-87).

Крім того, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «А М Р», надав суду відзив, в якому заявив, що згодний провести безкоштовний ремонт велосипедів з метою добровільного вирішення даного спору (а.с. 89).

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

22 липня 2011 року суд вийшов до нарадчої кімнати, на оголошення вступної та резолютивної частин судового рішення 25 липня 2011 року представники відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «АМР», не зявилися.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

16 червня 2010 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2. (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладений договір купівлі-продажу № К-450016, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобовязується передати покупцю у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах цього договору, товар судна з корпусом із стеклопластика в стандартній комплектації у кількості двох штук (а.с. 12-13).

Ціна товару складає 37 920.00 грн. (пункт 2.1 договору).

Пунктом 4.1 договору продавець гарантує належну роботу товару протягом гарантійного строку, визначеного цим договором при дотриманні покупцем правил експлуатації (пункт 4.1 договору).

Гарантійний строк на товар визначений пунктом 4.2 договору та складає 1 рік зі дня підписання акту приймання-передачі.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обовязків за цим договором (пункт 7.1 договору).

05 липня 2010 року сторонами складений акт приймання-передачі водних велосипедів (а.с. 14).

Виконання обовязку позивача щодо оплати отриманого за договором № К-450016 від 16 червня 2010 року товару підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру (а.с. 15, 15об.).

Листом від 23 серпня 2010 року позивач звернувся до відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якому повідомив, що 18 серпня 2010 року та 24 серпня 2010 року, тобто в період гарантійного строку водні велосипеді, придбані за вищевказаним договором, вийшли із строю, у зв'язку з чим починаючи з 25 серпня 2010 року ОСОБА_1. була позбавлена можливості використовувати водні велосипеди у своїй підприємницькій діяльності та недоотримала прибуток у розмірі 10 000.00 грн., з огляду на що просила виконати гарантійні зобовязання та виплатити їй компенсацію за недоотриманий прибуток (а.с. 23).

Даний лист був надісланий на адресу відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, 23 вересня 2010 року та отриманий нею 29 вересня 2010 року, про що свідчить поштове повідомлення (а.с. 24, 24 об.).

З пояснень, наданих представниками сторін в процесі розгляду справи, вбачається, що сторони намагалися врегулювати спір у добровільному порядку, але не дійшли згоди, у звязку з чим фізична особа підприємець ОСОБА_1. звернулася до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли у звязку з виконанням умов договору купівлі-продажу та вмотивовані завданням збитків, через що вони повинні регулюватися положеннями § 1 глави 54 Цивільного кодексу України та главою 25 розділу V Господарського кодексу України.

Так, судом було встановлено, що 16 червня 2010 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2. (продавець) та ОСОБА_1 був укладений договір (покупець) купівлі-продажу № К-450016, за яким позивач придбав водні велосипеди у кількості двох штук (а.с. 12-13).

Зі змісту договору та пояснень позивача судом також було встановлено, що дані мали судна були придбані з метою здійснення господарської діяльності надання послуг з прокату водних велосипедів.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а субєкти підприємництва підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Крім того, приписами вказаного Кодексу у статті 55 визначено поняття субєкта господарювання, а саме субєктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. При цьому, субєктами господарювання, зокрема, є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Так, в матеріалах справи міститься свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (а.с. 10).

Також, як вже уже зазначалося, судом було встановлено, що майно, придбане за договором купівлі-продажу від 16 червня 2010 року, використовувалося позивачем для здійснення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.

Згідно з частиною 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути підприємства і організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, зокрема, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності (частина 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що незважаючи на те, що договір купівлі продажу від 16 червня 2010 року був укладений позивачем як фізичною особою, вимоги, предявлені позивачем за даним позовом, стосуються безпосередньо його прав і обовязків як субєкта підприємницької діяльності, оскільки фізична особа підприємець без будь-яких негативних для себе наслідків вправі залучати до своєї підприємницької діяльності будь-яке майно, що стало його власністю не у звязку з підприємницькою діяльністю.

Даний висновок співпадає з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 29 березня 2005 року у справі № 14/87, а також Вищого господарського суду України, викладеною в постановах від 20 червня 2006 року у справі № 20-9/275-7/374-4/053, від 26 грудня 2006 року у справі № 12/416 та від 24 січня 2006 року у справі № 8/414.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дана справа підвідомча господарському суду і підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України із застосуванням норм Цивільного та Господарського кодексів України.

Так, позивач стверджує, що внаслідок якісних недоліків придбані за договором купівлі-продажу № К-450016 від 16 червня 2010 року водні велосипеди вийшли зі строю протягом гарантійного строку, у звязку з чим позивач була позбавлена використовувати їх у своїй господарській діяльності, недоотримала прибуток та зазнала збитків.

Так, згідно з пунктом 1.2 договору від 16 червня 2010 року товар, що передається за договором, якістю та комплектністю повинен відповідати проектний документації (а.с. 12).

02 липня 2010 року придбані за вказаним договором мали судна пройшли технічний огляд та їх стан був визнаний задовільним, про що Регістром судноплавства України та Інспекцією головного державного реєстратора флоту України були видані технічні талони, свідоцтва про придатність до плавання та суднові білети (а.с. 18-22).

Крім того, в акти приймання передачі від 05 липня 2010 року сторонами було підтверджено, що товар, що передається, за своєю якістю та комплектністю відповідає проектній документації, а сторона, що приймає товар (покупець), претензій до товару не має (а.с. 14).

Відповідність малих суден, придбаних за спірним договором купівлі-продажу, проектній документації також підтверджується сертифікатами малих суден з доповненнями до них, виданими Регістром судноплавства України (а.с. 36-39).

Однак, як вбачається зі змісту позовної заяви та пояснень позивача протягом періоду експлуатації водних велосипедів (червень серпень 2010 року) були виявлені значні недоліки в їх якості, які перешкоджали їх належному використанню.

У звязку з цим, позивач листом від 23 серпня 2010 року звернулась до продавця за договором купівлі-продажу велосипедів від 16 червня 2010 року, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якому повідомила, що 18 серпня 2010 року та 24 серпня 2010 року в період гарантійного строку водні велосипеді, придбані за вищевказаним договором, вийшли із строю, у зв'язку з чим починаючи з 25 серпня 2010 року вона позбавлена можливості використовувати водні велосипеди у своїй підприємницькій діяльності та недотримує прибуток, з огляду на що просила виконати гарантійні зобовязання та виплатити компенсацію за недоотриманий прибуток в розмірі 10 000.00 грн. (а.с. 23).

Даний лист був надісланий на адресу відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, 23 вересня 2010 року та отриманий нею 29 вересня 2010 року, про що свідчить поштове повідомлення (а.с. 24, 24 об.).

Згідно зі статтею 680 Цивільного кодексу України покупець має право предявити вимогу у звязку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Гарантійний строк на товар визначений пунктом 4.2 спірного договору та складає 1 рік зі дня підписання акту приймання-передачі (тобто з 05 липня 2010 року по 05 липня 2011 року).

У разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обовязковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець, згідно зі статтею 708 Цивільного кодексу України, має право за своїм вибором:

1)Вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення;

2)Вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні;

3)Вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни;

4)Відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Так, позивач, посилаючись на той факт, що нею був придбаний товар, якій за своїми якісними властивостями не відповідає технічної та проектної документації, вимагає зобовязати виготовлювача товару, товариство з обмеженою відповідальністю «АМР», провести безвідплатний гарантійний ремонт водних велосипедів.

Позивачем у якості доказу неякісності придбаного нею товару був наданий висновок експертного дослідження № 70 від 17 січня 2011 року, проведений експертом Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_5 за замовленням ОСОБА_1.(а.с. 69-71).

Однак, суд зауважує, що експертний висновок згідно з вимогами чинного законодавства набуває доказової сили в межах розгляду судової справи лише після оголошення (вручення) експерту ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність в порядку статті 41 Господарського процесуального кодексу України (Довідник з підготовки матеріалів, що направляються на судову експертизу арбітражними судами, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 14 липня 1998 року № 11/40/5).

Невиконання зазначених вимог робить неможливим використання висновку експерта як належного та допустимого доказу у справі.

З огляду на викладене, суд не може розцінити висновок експертного дослідження № 70 від 17 січня 2011 року, проведений Кримським науково-дослідним інститутом судових експертиз за замовленням ОСОБА_1., як належний та допустимий доказ у справі в порядку статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, з метою зясування чи дійсно, як стверджує позивач, йому було передано товар неналежної якості або недоліки цього товару, водних велосипедів, виявились внаслідок порушення правил їх експлуатації, ухвалою господарського суду АР Крим від 08 лютого 2011 року у даній справі було призначено судово-товарознавчу експертизу (а.с. 107-109).

При цьому, необхідне звернути увагу на той факт, що у звязку зі складністю транспортування обєктів дослідження в іншу область, суд був вимушений доручити проведення експертизи той же самий експертній установі, якою проводилося експертне дослідження цих обєктів у січні 2011 року (а.с. 69-71), тобто - Кримським науково-дослідним інститутом судових експертиз, який єдиний має фахівців, що проводять даний різновид досліджень.

Однак, з метою проведення неупередженого дослідження представлених на експертизу водних велосипедів суд своєю ухвалою зобовязав дану експертну установу доручити проведення експертизи іншому експерту, ніж якій здійснював аналогічне дослідження у січні 2011 року.

Незважаючи на вказівки суду, викладені в ухвалі від 08 лютого 2011 року, Кримським науково-дослідним інститутом судових експертиз дані вимоги дотримані не були, проведення дослідження було доручено комісії у складі експертів ОСОБА_5. та ОСОБА_6. (а.с. 118-122).

З огляду на вказані підстави, а також враховуючи, що експертний висновок № 540 від 10 червня 2011 року містить суперечливі відомості, представники відповідачів заявили клопотання не розглядати цій висновок як належний доказ у справі та призначити у справі повторну судову експертизу, проведення якої доручити іншому судовому експерту.

Згідно зі статтею 42 Господарського процесуального кодексу України при необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту (частина 4 статті 42 ГПКУ).

Однак, враховуючи, що клопотання про призначення повторної експертизи у справі було заявлене представниками відповідачів у судовому засіданні 22 липня 2011 року, а строк розгляду даної справи спливає 25 липня 2011 року, суд, з огляду на вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України, відмовив у задоволенні наданого клопотання.

Разом з тим, частиною 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обовязковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (стаття 43 Господарського процесуального кодексу України).

Так, внаслідок експертного дослідження № 540 від 10 червня 2011 року експертами був зроблений висновок, що частина несправностей на корпусах водних велосипедів, придбаних за договором купівлі-продажу № К-450016 від 16 червня 2010 року відбулася внаслідок порушень правил їх експлуатації, а частина внаслідок невідповідності товару технічним вимогам на виготовлення даних виробів (а.с. 120).

Однак, суд не може погодитися з висновками експертів щодо невідповідності обєктів експертного дослідження технічним та проектним вимогам, оскільки в матеріалах справи містяться докази, які свідчать про зворотне.

Так, в матеріалах справи містяться сертифікати малих суден, «Sunlight 4» будівельний (заводський) № АМР 010005110 та «Sunlight 5» будівельний (заводський) № АМР020003710, з доповненнями, видані 17 червня 2010 року Регістром судноплавства України (а.с. 36-39).

З даних сертифікатів вбачається, що судна побудовані під технічним наглядом Регістра судноплавства України згідно з проектами, схваленими листами № 106-212.1-269 від 10 квітня 2008 року та № 212.1.156-1900 від 12 липня 2005 року відповідно (пункти 1 сертифікатів).

Також, пунктами 2 сертифікатів встановлено, що конструкція, пристрої та обладнання суден виконані згідно з проектами, що наведені у доповненнях до сертифікатів (а.с. 37, 39).

На звороті доповнень до сертифікатів підписом уповноваженої особи регістру України посвідчено, що ці описи вміщують достовірні у всіх відношеннях дані.

Згідно з пунктом 1 Положення про Регістр судноплавства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 1998 року № 814 (далі Положення), Регістр судноплавства України є національним класифікаційним товариством, яке здійснює технічний нагляд і проводить класифікацію морських і річкових торговельних суден відповідно до статті 22 Кодексу торговельного мореплавства України і статей 26 і 29 Закону України «Про транспорт».

Головними завданнями, у відповідності до статті 6 Положення, є:

класифікація морських і річкових суден;

класифікація внутрішніх водних басейнів за умовами плавання суден, встановлення межі районів та умов морського плавання піднаглядних суден;

розроблення та затвердження правил і технічних вимог щодо забезпечення виконання умов безпеки плавання суден, охорони життя і здоровя пасажирів, суднових екіпажів, збереження вантажів, що перевозяться, екологічної безпеки суден;

технічний нагляд за виконанням правил і технічних вимог підприємствами, організаціями та особами, які проектують, ведуть будівництво та роботи з переобладнання, модернізації, ремонту, експлуатації суден, суднових механізмів, пристроїв та обладнання, а також з виготовлення матеріалів і виробів для суден;

технічний нагляд за станом судноплавних гідротехнічних споруд та гідротехнічних споруд портів, водних шляхів, морських терміналів, суднобудівних і ремонтних заводів;

ведення бази даних гідротехнічних споруд.

Пунктом 8 Положення визначено, що Регістр виконує функції, зокрема,

з погодження проектно-технічної документації і з технічного нагляду за будівництвом, переобладнанням, модернізацією та ремонтом суден,

з технічного нагляду за суднами, що експлуатуються, шляхом проведення періодичних і позачергових оглядів, та видачі документів про придатність суден до плавання.

Отже, з огляду на вищевикладене, судом був зроблений висновок про те, що органом, законодавчо уповноваженим на класифікацію стану морських суден, був достовірно встановлений бездоганний технічний стан водних велосипедів на час їх продажу позивачу за договором купівлі-продажу від 16 червня 2010 року та відповідність їх конструкції вимогам проектної документації, що підтверджується сертифікатами Регістру судноплавства України від 17 червня 2010 року та, в свою чергу, спростовує відомості, викладені в пунктах 1, 2 експертного висновку № 540 від 10 червня 2011 року.

Відповідність якості та комплектності придбаного товару проектній документації та відсутність будь-яких претензій були також підтверджені позивачем в акти приймання передачі водних велосипедів від 05 липня 2010 року (а.с. 14).

Так, суд враховуючи вищенаведене дійшов висновку, що покупцю за договором купівлі-продажу від 16 червня 2010 року були продані водні велосипеди належної якості, недоліки яких виявились внаслідок порушення правил їх експлуатації.

Одночасно, судом в процесі розгляду даної справи було встановлено, що з вимогами про проведення гарантійного ремонту позивач, ОСОБА_1., до виготовлювача товару, товариства з обмеженою відповідальністю «АМР», не зверталася, тоді як вимоги про проведення такого ремонту у межах розгляду даної справи були заявлені позивачем саме до цієї юридичної особи.

Суд звертає увагу, що відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «АМР», в процесі розгляду справи надав суду заяву від 31 січня 2011 року, в якій погодився з метою добровільного вирішення спору провести безкоштовний ремонт водних велосипедів, придбаних ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 16 червня 2010 року (а.с. 89).

Однак, слід зазначити, що позивач не погодилася на проведення такого ремонту до прийняття рішення у справі, пояснивши це бажанням також відшкодувати усі витрати, які були завдані їй та необхідністю проведення експертизи.

На час прийняття рішення у даній справи, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «АМР», підтримав вищевказану заяву, однак, наполягав, що ремонт, який необхідно провести на водних велосипедах не є гарантійним випадком, у звязку з чим не заперечував проти задоволення позову в цій частині, але з виключенням слову «гарантійний».

Згідно з частиною 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

З експертного дослідження № 540 від 10 червня 2011 року вбачається, що водні велосипеди, що є предметом спору у даній справі, мають зруйнування, які виниклі внаслідок експлуатації велосипедів, та недоліки, які, на думку експертів, зявилися внаслідок невідповідності товару проектної документації.

Однак, питання щодо відповідності велосипедів проектним та технічним вимогам вже досліджувалося судом, у звязку з чим суд досліджує питання щодо несправностей, які виникли внаслідок експлуатації велосипедів, проведення ремонту яких позивач і вимагає.

Так, експертами були встановлені наступні пошкодження:

-руйнування кріплень леєрної огорожі на водному велосипеді «Sunlight 4»;

-руйнування кріплення сходів на водному велосипеді «Sunlight 5»;

-часткове та повне руйнування педалей приводу водних двигунів велосипедів;

-відсутність деяких заклепок, їх перекоси, тріщини отворів кокпиту, відсутність герметізуючого матеріалу.

Одночасно, судом був досліджений зміст Інструкцій з експлуатації водних велосипедів «Sunlight 4» та «Sunlight 5» (а.с. 34-35), з якого вбачається, що найбільш можливими та характерними несправностями склопластикових суден є пошкодження обшивки корпусу: пробоїни, тріщини та пошкодження декоративного слою.

Крім того, у розділі «Гарантійні обовязки» Інструкцій зазначено, що до гарантійного обслуговування не відносяться несправності, що виникли внаслідок механічних пошкоджень.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд погоджується з доводами представників відповідача про те, що несправності, які виникли на водних велосипедах внаслідок механічних пошкоджень та їх експлуатації, не відносяться до гарантійних випадків, у звязку з чим, з огляду на часткове визнання позову відповідачем, вбачає підстави для задоволення позовних вимог в частині зобовязання відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «АМР», провести безвідплатний ремонт водних велосипедів «Sunlight 4» та «Sunlight 5», придбаних ОСОБА_1 у СПД ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 16 червня 2010 року.

Також, позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача, СПД ОСОБА_2, пеню в сумі 34128 грн. за період з 13 жовтня 2010 року по 13 січня 2011 року.

В обґрунтування цих вимог позивач посилається на той факт, що листом від 23 серпня 2010 року вона повідомила ОСОБА_2. про виявлені недоліки у якості велосипедів (а.с. 23), однак, її вимоги про проведення ремонту та відшкодування недоотриманого прибутку залишилися без реагування, у звязку з чим нею, в порядку статті 709 Цивільного кодексу України, була нарахована пеня за кожен день прострочення продавцем усунення недоліків товару.

Згідно зі статтею 709 Цивільного кодексу України продавець або виготовлювач зобовязані прийняти товар неналежної якості від покупця і задовольнити його вимоги про заміну товару або усунення недоліків.

Вимога покупця про заміну товару підлягає негайному задоволенню, а в разі необхідності перевірки якості товару протягом чотирнадцяти днів або, за домовленістю сторін, в інший строк.

Вимога покупця про безоплатне усунення недоліків товару підлягає задоволенню продавцем або виготовлювачем протягом чотирнадцяти днів або, за домовленістю сторін, в іншій строк. На вимогу покупця на час ремонту йому має бути наданий у користування аналогічний товар, незалежно від моделі, з доставкою.

За кожний день прострочення продавцем або виготовлювачем усунення недоліків товару і невиконання вимоги про надання в користування аналогічного товару на час усунення недоліків продавець сплачує покупцеві неустойку в розмірі одного відсотка вартості товару.

Зі змісту вищевказаної правової норми вбачається, що необхідними умовами застосування наслідків, передбачених частиною 5 статті 709 Цивільного кодексу України, є підтвердження факту передачі покупцеві товару неналежної якості та наявність вимог покупця до продавця або виготовлювача щодо заміни товару або усунення його недоліків.

Так, зі змісту листа від 23 серпня 2010 року, відправленого 23 вересня 2010 року, про що свідчить поштове повідомлення (а.с. 24, 24 об.), вбачається, що ОСОБА_1. вимагає від продавця проведення гарантійного ремонту велосипедів та виплати на її користь компенсації за недоотриманий прибуток в розмірі 10000.00 грн..

Однак, судом в процесі розгляду даної справи було достовірно встановлено, що водні велосипеді, придбані ОСОБА_1 у ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 16 червня 2010 року, були передані у належному стані, який відповідає проектним та технічним вимогам, що також підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

У звязку з тим, що доводи позивача про передання їй товару неналежної якості не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду даної справи, правові підстави для стягнення з відповідача, ОСОБА_2, неустойки за прострочення виконання вимоги про усунення недоліків товару відсутні.

Одночасно, суд вважає за необхідне повторно зауважити, що з вимогами про проведення гарантійного ремонту позивач до предявлення позову до суду до виготовлювача товару, товариства з обмеженою відповідальністю «АМР», не зверталася, тоді як виготовлювач не заперечував проти проведення ремонту велосипедів, про що у січні 2010 року надав відповідну заяву (а.с. 89), однак, позивач неодноразово відмовлявся від проведення ремонту та постійно збільшував позовні вимоги в частині стягнення з іншого відповідача, ОСОБА_2, пені, нарахованої у звязку з незадоволенням вимог про усунення недоліків товару (а.с. 66-68, 138-140), що свідчить, на думку суду, про корисні інтереси позивача та ухилення від вирішення спору між сторонами у добровільному порядку.

Позивачем також були заявлені вимоги про стягнення з відповідача, ОСОБА_2, збитків, повязаних зі стоянкою та зберіганням водних велосипедів за період, протягом якого вони не могли використовуватися ОСОБА_1, в розмірі 3300.00 грн., а також недоотриманого позивачем прибутку за вересень 2010 року в розмірі 10000.00 грн..

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особи збитків (шкоди), є зобовязання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має права на їх відшкодування (стаття 22 Цивільного кодексу України).

Збитками є:

1)втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як у випадку невиконання договору, так і за зобовязанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України).

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного звязку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою (Розяснення Вищого арбітражного суду України від 01 квітня 1994 року № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з відшкодуванням шкоди»).

Так, як вже зазначалося, суд дійшов висновку про відсутність вини в діях відповідачів при виготовленні та продажі спірних водних велосипедів.

Крім того, необхідно зазначити, що в обґрунтування вимог про відшкодування витрат, повязаних зі стоянкою та зберіганням водних велосипедів за період, протягом якого вони не могли використовуватися ОСОБА_1, позивач надав договір про співпрацю на надання послуг, укладений 14 липня 2010 року з товариством з обмеженою відповідальністю «Акваполіс» (а.с. 26), квитанції до прибуткових касових ордерів, видані на оплату послуг за зберігання велосипедів (а.с. 27) та рахунки, виставлені товариством з обмеженою відповідальністю «Акваполіс», на оплату послуг згідно договору про співпрацю від 14 липня 2010 року (а.с. 28-29).

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Так, як вбачається зі змісту вищевказаного договору про співпрацю від 14 липня 2010 року, а саме пункту 1, предметом договору є співпраця у галузі надання послуг з прокату водних велосипедів.

Квитанції до прибуткових касових ордерів, видані ОСОБА_1. на оплату послуг за зберігання велосипедів (а.с. 27), датовані 08 та 14 вересня 2010 року, тоді як претензія про усунення недоліків у товарі була надіслана на адресу ОСОБА_2 23 вересня 2010 року та отримана останньою 29 вересня 2010 року, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 23-24).

Рахунок № 6 (а.с. 28) виставлений товариством з обмеженою відповідальністю «Акваполіс», по-перше, 29 серпня 2010 року, тобто також до моменту, коли позивачем були висунені претензії до відповідача, а по-друге, за послуги з виходу в море водних велосипедів в серпні 2010 року, що спростовує твердження позивача про неможливість їх використання та посилання на цій рахунок як на підставу вимог про відшкодування витрат за зберігання велосипедів.

Рахунок № 3 від 01 серпня 2010 року (а.с. 29) також виставлений на оплату послуг зі зберігання велосипедів за період, коли претензій до відповідача позивачем висунуто ще не було, - з 01 серпня 2010 року по 31 серпня 2010 року.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача, ОСОБА_2, недоотриманого прибутку за вересень 2010 року в сумі 10000.00 грн., позивачем взагалі не було надане жодного правового обґрунтування такого способу захисту своїх порушених прав та не був доведений розмір таких збитків.

Крім того, як вже неодноразово зазначалося, вимога про усунення недоліків була надіслана позивачем на адресу відповідача лише 23 вересня 2010 року та отримана ОСОБА_2. 29 вересня 2010 року, що спростовує твердження позивача про завдання відповідачем їй збитків своїми неправомірними діями вже у вересні 2010 року.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в позові в частині стягнення з відповідача, ОСОБА_2, збитків, повязаних зі стоянкою та зберіганням водних велосипедів, в розмірі 3300.00 грн., а також недоотриманого позивачем прибутку за вересень 2010 року в розмірі 10000.00 грн..

Враховуючи, що позивачем був порушений порядок досудового врегулювання господарського спору, передбачений розділом ІІ Господарського процесуального кодексу України, стосовно відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «АМР», витрати, повязані зі зверненням до суду в частини вимог, предявлених до цього відповідача, суд покладає на позивача.

У звязку з відмовою в іншій частини позовних вимог, предявлених до субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, судові витрати, повязані зі сплатою державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати, повязані з проведенням судової експертизи та оплатою послуг адвоката, суд, в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на позивача.

Після виходу з нарадчої кімнати 25 липня 2011 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення виготовлений 28 липня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю «АМР» (Красногвардійський район, смт Октябрьське, вул. Тельмана, 56, ЄДРПОУ 36825794) провести безвідплатний ремонт водних велосипедів «Sunlight 4» будівельний (заводський) № АМР 010005110 та «Sunlight 5» будівельний (заводський) № АМР020003710, придбаних ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1) у ОСОБА_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_2) за договором купівлі-продажу від 16 червня 2010 року № К-450016.

3.В іншій частині позову - відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.