Рішення № 17317492, 27.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

27.07.2011Справа №5002-22/2835-2011 за позовом ТОВ «Максимус Трейд», 99804, м. Севастополь, с. Кача, вул. Первомайська, 10; 99011, м. Севастополь, вул. Велика Морська, 21 головпоштамт а/с 128

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 1791,60 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача ОСОБА_2 представник, дов від 01.01.2011 року

від відповідача не з'явився

Обставини справи:

Позивач ТОВ «Максимус Трейд» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 1791,60 грн., у тому числі: 1358,16 грн. основного боргу, 221,65 грн. пені, 44,33 грн. 3% річних, 27,57 грн. 2% річних та 139,89 грн. збитків від інфляції, мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення прийнятих на себе зобовязань за договором поставки № YAL-00311728 від 27.04.2010 року не здійснив належним чином та у повному обсязі оплату поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 1358,16 грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату розгляду справи повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією. Під час розгляду справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за матеріалами, наявними у справі.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

Відповідно до пункту 1 договору № YAL-00311728 від 27.04.2010 року постачальник (позивач) зобовязується передати у власність покупця (відповідач) у встановлений строк товар, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 4 встановлено, що покупець оплачує товарна умовах відстрочення платежу на строк не більше пяти банківських днів з моменту одержання товару.

Згідно накладної YAL-00311728 від 27.04.2010 року, а.с. 8, позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 1358,16 грн.

Однак, відповідач, у порушення прийнятих на себе зобовязань за договором поставки № YAL-00311728 від 27.04.2010 року не здійснив належним чином та у повному обсязі оплату поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 1358,16 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 1358,16 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 221,65 грн. пені, 44,33 грн. 3% річних, 27,57 грн. 2% річних та 139,89 грн. збитків від інфляції.

Згідно пункту 5 договору за недотримання строків оплати товару згідно п. 4 договору покупець сплачує постачальнику неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми невнесеного платежу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, згідно розрахунку пені, наданого суду позивачем, відповідно до п. 5 договору, позивачем визначений період нарахування з 02.05.2010 року по 14.06.2011 року, тобто за 408 днів.

Згідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок пені, з урахуванням приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, за період з 02.05.2010 року по 30.10.2010 року, тобто за 182 дня.

Розрахунок пені здійснюється судом за наступною формулою:

Пеня = Сх2УСДхД:100, де:

С сума заборгованості за період,

2УСД подвійна облікова ставка НБУ на день прострочення,

Д кількість днів прострочення.

За період з 02.05.2010 року по 07.06.2010 року ставка НБУ складала 10,25%

За період з 08.06.2010 року по 07.07.2010 року 9,5%

За період з 08.07.2010 року по 09.08.2010 року 8,5%

За період з 10.08.2010 року по 30.10.2010 року 7,75%

Таким чином, пеня повинна розраховуватись наступним чином:

З 02.05.2010 року по 07.06.2010 року 1358,16 грн. х 0,0562 х 37/100 = 28,24 грн.

З 08.06.2010 року по 07.07.2010 року - 1358,16 грн. х 0,052 х 30/100 = 21,19 грн.

З 08.07.2010 року по 09.08.2010 року 1358,16 грн. х 0,0466 х 33/100 = 20,88 грн.

З 10.08.2010 року по 30.10.2010 року 1358,16 грн. х 0,0425 х 82/100 = 47,33 грн.

Таким чином, загальна сума пені, повинна складати 117,64 грн.

Отже, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, суму пені у розмірі 117,64 грн., розраховану в порядку п. 5 договору, в задоволенні частини вимоги про стягнення з відповідача 104,01 грн. пені слід відмовити.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 27,57 грн. 2% річних, посилаючись на приписи пункту 6 договору, відповідно до якого при простроченні оплати вартості товару більше двох днів після настання строку оплати, передбаченого пунктом 4, покупець оплачує постачальнику додатковий штраф у розмірі 2% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Але, суд звертає увагу позивача на той факт, що вказаний в пункті 6 договору штраф у розмірі 2% за своєю суттю є пенею та слід звернути увагу на те, що нарахування пені передбачено пунктом 5 договору, в той час як подвійне нарахування штрафів на суму боргу нормами чинного законодавства не передбачено.

На підставі викладеного суд не вбачає правових підстав для повторного стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2% річних у розмірі 27,57 грн., який по своєю суті є пенею.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІПН НОМЕР_1) на користь ТОВ «Максимус Трейд» (99804, м. Севастополь, с. Кача, вул. Первомайська, 10; 99011, м. Севастополь, вул. Велика Морська, 21 головпоштамт а/с 128, рахунок № 2600616569 в КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324021, ЄДРПОУ 35525722) заборгованість в сумі 1660,02 грн., у тому числі: 1358,16 грн. основного боргу, 117,64 грн. пені, 44,33 грн. 3% річних, 139,89 грн. збитків від інфляції.

3.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІПН НОМЕР_1) на користь ТОВ «Максимус Трейд» (99804, м. Севастополь, с. Кача, вул. Первомайська, 10; 99011, м. Севастополь, вул. Велика Морська, 21 головпоштамт а/с 128, рахунок № 2600616569 в КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324021, ЄДРПОУ 35525722) 94,51 грн. державного мита.

4.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІПН НОМЕР_1) на користь ТОВ «Максимус Трейд» (99804, м. Севастополь, с. Кача, вул. Первомайська, 10; 99011, м. Севастополь, вул. Велика Морська, 21 головпоштамт а/с 128, рахунок № 2600616569 в КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324021, ЄДРПОУ 35525722) 218,67 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6.В задоволенні частини вимоги позивача про стягнення з відповідача 104,01 грн. пені та штрафу у розмірі 2% річних у розмірі 27,57 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 27.07.2011 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКалініченко А.А.