Рішення № 17317484, 27.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 201

РІШЕННЯ

Іменем України

27.07.2011Справа №5002-26/2042-2011 За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» (95000, м. Сімферополь, вулю Училищна, 42а) в особі структурного підрозділу Феодосійського управління по експлуатації газового господарства (98100, м. Феодосія, вул. Федька, 16),

до відповідача Закритого акціонерного товариства «Теодосія» (98100, м. Феодосія, вул. Володарського, 29-б), про стягнення 164330,89грн.

Суддя Медведчук О.Л.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 представник, довіреність №399 від 13.05.2011р.; ОСОБА_2, представник, довіреність №474 від 16.05.2011 року,

від відповідача ОСОБА_3, представник, довіреність №7/Д від 05.07.2011 року.

Суть спору: позивач, Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, Закритого акціонерного товариства «Теодосія» про стягнення із ЗАТ «Теодосія» на користь ВАТ»Кримгаз» в особі Феодосійського управління по експлуатації газового господарства заборгованість за надані послуги з транспортування природного газу з договору №6-Т від 01.01.2010 року у сумі 147613,28грн., пеню 10614,93грн., 3% річних 1437,32грн. та інфляційні 4665,36грн., всього на суму 164330,89грн..

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Рішенням господарського суду АР Крим від 12.10.2010 року у справі №5002-24/3947-2010 було зобовязано ЗАТ «Теодосія» укласти з ВАТ «Кримгаз» договір на транспортування природного газу.

У виконання даного договору, позивач здійснив транспортування природного газу відповідачу в обємі 915,912тис.куб.м. у звязку з чим, вартість послуг склала 147613,28грн..

Позивач надсилав на адресу відповідача повідомлення про сплату заборгованості за поставлений газ, однак вони були залишені без задоволення, та як наслідок, за порушення відповідачем своїх зобовязань позивачем нараховано санкції передбачені як договором так і законом.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 31.05.2011 року, у звязку з повідомленням позивача про зміну назви, змінено назву позивача у справі на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Кримгаз».

Відповідач у відзиві на позов вказує на те, що оскільки рішення господарського суду АР Крим від 12.10.2010 року у справі №5002-24/3947-2010 набрало законної сили 22.03.2011 року, а п. 9.1. договору №6-Т визначено, що договір набирає чинності з дня набрання чинності рішенням господарського суду АР Крим від 12.10.2010 року, і до 31.12.2010 року, та розповсюджується на правовідносини щодо транспортування природного газу на період з 01.01.2010 року до 31.12.2010 року, а в частині оплати до повного виконання постачальником своїх зобовязань. Отже випливає, що до дати набрання рішенням господарського суду АР Крим від 12.10.2010 року ні укладеного договору, ні договірних зобовязань щодо його виконання не існує взагалі. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

12.10.2010 року рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №5002-24/3947-2010 за позовом ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» в особі Структурного підрозділу Феодосійського управління з експлуатації газового господарства до ЗАТ «Теодосія», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» про спонукання до укладення договору на транспортування природного газу у 2010 році, вирішено спонукати ЗАТ «Теодосія» укласти договір з ВАТ «Кримгаз» на транспортування природного газу №6-Т у 2010 році по газовим мережам, що знаходяться у власності та на технічному обслуговуванні ВАТ «Кримгаз» в редакції ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз».

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.03.2011 року, рішення господарського суду АР Крим від 12.10.2010 року у справі №5002-24/3947-2010 залишено без змін.

Відповідно до п.1.1. договору №6-Т на транспортування природного газу, газорозподільна організація ВАТ «Кримгаз» зобовязувалася транспортувати у 2010 році по свої газовим мережам природний газ для споживачів Постачальника ЗАТ «Теодосія» в обємі 860тис. куб. м..

17.12.2010 року Феодосійське управління по експлуатації газового господарства ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» надіслало на адресу ЗАТ «Теодосія» вимогу про невиконання останнім умов договору №6-Т на транспортування природного газу від 01.01.2010 року у звязку з чим утворилася заборгованість у розмірі 125389,83грн. та необхідно погасити її в 10-денний строк у добровільному порядку.

Однак, ЗАТ «Теодосія» такої вимоги не виконало через що ВАТ «Кримгаз» в особі структурного підрозділу Феодосійського управління по експлуатації газового господарства просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з транспортування природного газу та відповідні штрафні санкції.

Дослідивши у сукупності надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у звязку з наступним.

Перш за все, необхідно вказати, що спірні правовідносини виходять з вимог закріплених, зокрема, Законами України «Про транспорт», «Про трубопровідний транспорт», «Про нафту і газ», «Про засади функціонування ринку природного газу».

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», транспортування природного газу здійснюється відповідно до договору. За договором транспортування природного газу газотранспортне підприємство зобов'язується транспортувати природний газ, довірений йому замовником, магістральними трубопроводами до пункту приймання-передачі газу та передати його замовнику, а замовник зобов'язується сплатити газотранспортному підприємству встановлену в договорі вартість транспортування.

Як встановлено вище, рішенням господарського суду АР Крим від 12.10.2010 року у справі №5002-24/3947-2010 вирішено спонукати ЗАТ «Теодосія» до укладення з ВАТ «Кримгаз» договору на транспортування природного газу.

27.10.2010 року позивач направив на адресу відповідача листа №473 (а.с.26) з доданими екземплярами договору №6-Т від 01.01.2010 року для підписання, рішення господарського суду АР Крим від 12.10.2010 року, та додаткові угоди. Також позивач просив надати акти приймання передачі фактично спожитого природного газу з січня по вересень 2010 року.

Проте, відповідач надісланого йому екземпляру договору №6-Т від 01.01.2010 року не підписав та відповіді щодо цього Феодосійському управлінню по експлуатації газового господарства ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» не надав.

Відповідно до п.2.2.2., Постачальник за договором зобовязаний проводити оплату за здійснення Феодосійським УЕГХ ВАТ «Кримгаз» послуг по транспортуванню обєків газу, передбачених в п.1.1. і відповідно до розділу 5 даного договору.

Пунктом 4.3. договору визначено, що Газорозподільна організація щомісячно до 3-го числа місяця, наступного за звітним, разом з Постачальником та постачальником газу оформлює двохсторонній акт про кількість використаного газу за місяць, скріплений печатками. Вказаний акт э підставою для кінцевих розрахунків за транспортування газу з Газорозподільною організацією.

Згідно з п.5. та 5.1., ціна транспортування однієї тисячі куб. метрів газу складає з 01.01.2010 року 82,70грн., крім того ПДВ 20% - 16,54грн., всього 99,24грн.

Розрахунки за транспортування газу Постачальник проводить рівномірними платежами подекадно шляхом перерахування коштів на рахунок Газорозподільної організації по завершенню декади, протягом якої надавались послуги по транспортуванню газу в порядку, встановленому Алгоритмом розподілення коштів, затвердженим Постановою НКРЕ України від 12.07.2000 року №759 «Про затвердження алгоритму розподілення коштів, що надходять на розподільні рахунки газопостачаючих підприємств НАК «Нафтогаз України» за поставлений природний газ». Кінцевий розрахунок проводиться до 10 числа місяця, наступного за звітним.

В той же час, відповідач посилається на те, що п. 9.1. спірного договору встановлено набрання договору чинності з дня набрання законної сили рішення господарського суду АР Крим від 12.10.2010 року у справі №5002-24/3947-2010 і до 31.12.2010 року; даний договір розповсюджується на правовідносини щодо транспортування природного газу на період з 01.01.2010 року і до 31.12.2010 року, а в частині оплати до повного виконання постачальником своїх зобовязань. Також, враховуючи що саме з дати набрання чинності рішення господарського суду АР Крим від 22.03.2011 року набрав чинності договір №6-Т то до цієї дати ні укладеного договору, ні договірних зобовязань щодо його виконання не існувало взагалі тому посилання на те що, до 10 числа кожного місяця необхідно проводити розрахунки є безпідставними.

Крім цього, відповідач посилається на те, що оскільки передбачена договором підстава виникнення зобовязань зі сплати за газ (підписані обома сторонами договору акти на кожен місяць 2010 року) відсутня, обовязок по сплаті на підставі не підписаних актів у ЗАТ «Теодосія» не виник, як не виникло і прострочення виконання.

Однак, суд з даними твердженнями погодитись не може та зазначає, що згідно з ч.2 ст. 187 Господарського кодексу України (далі ГК України), день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Так, рішення господарського суду АР Крим від 12.10.2010 року у справі №5002-24/3947-2010 набрало законної сили у день ухвалення Севастопольським апеляційним господарським судом постанови про залишення даного рішення без змін, тобто 22.03.2011 року.

А, беручи до уваги вказівку у ч. 2 ст. 187 ГК України, на те, що рішенням суду може бути встановлений інший строк набрання чинності відповідного господарського договору, пунктом 9.1. договору було визначено, що він розповсюджується на правовідносини щодо транспортування природного газу на період з 01.01.2010 року і до 31.12.2010 року, а в частині оплати до повного виконання постачальником своїх зобовязань.

Отже, у відповідача обовязок щодо оплати транспортованого йому газу виник саме з 01.01.2010 року в силу вимог п. 9.1. спірного договору.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 193 Господарського кодексу України також встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, договору.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 09.12.2010 року позивач, у звязку з тим, що ЗАТ «Теодосія» відмовило в наданні інформації по обємам протранспортованого природного газу своїм абонентам підключеним до мереж ВАТ «Кримгаз» направило до Херсонського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів листа №1488 з проханням видати довідку відносно обємів протранспортованого природного газу помісячно в 2010 році.

16.12.2010 року Херсонське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів надіслав на адресу Феодосійського УЕГХ листа №325/25 з доданою довідкою про обєми протранспортованого природного газу, складено на основі даних реєстрів обємів реалізації природного газу, наданих ЗАТ «Теодосія».

Згідно даної довідки та представленого позивачем розрахунку протранспортованого природного газу та наявності заборгованості, відповідачу надано послуг на протранспортовання 915,912 тис. куб. м. природного газу, вартість яких складає 147613,28грн..

Доказів оплати цієї заборгованості відповідач суду не представив.

В свою чергу, відповідач посилається на те, що вимоги про стягнення заборгованості не підтверджені первинними документами та жодних підтверджуючих доказів не надано для визначення обсягів протранспортованого газу за грудень 2010 року.

Позивач, в обґрунтування своїх вимог представив суду довідку про обєми протранспортованого газу ФУЕГХ для споживачів ЗАТ «Теодосія» по договору №6-Т від 01.01.2010 року, (а.с.76) яка складена з врахуванням довідки про обєми протранспортованого природного газу, складеної на основі даних реєстрів обємів реалізації природного газу, наданих ЗАТ «Теодосія» складеної Херсонським лінійним виробничим управлінням магістральних газопроводів (а.с.30, 32), та лист №118/25 від 28.03.2011 року щодо протранспортованого природного газу для Феодосійського ЦВК санаторію МО України у грудні 2010 році (а.с.33), а також розрахунок заборгованості за договором №6-Т від 01.01.2010 року, по наданні послуги з транспортування природного газу населенню (споживача ЗАТ «Теодосія»), (а.с.89).

Таким чином, позивачем в повній мірі доведена наявність за відповідачем заборгованості за протранспортований природний газ у сумі 147613,28грн.

ЗАТ «Теодосія», у доповненні до відзиву, вказує на те, що позивач, як газотранспортне підприємство відповідно до Законів України «Про транспорт», «Про трубопровідний транспорт» надає послуги з транспортування природного газу. Відповідно до ч. 1 ст. 306 ГК України, на перевезення вантажів трубопровідним транспортом поширюються норми глави 32 ГК України щодо регулювання перевезення вантажів. А згідно з ч.5 ст. 315 ГК України, для предявлення перевізником до вантожовідправників та вантожоодержувачів позовів, що випливають з перевезення встановлюється шестимісячний строк.

Відповідач зробив висновок, що зобовязання з оплати наданих послуг по транспортуванню газу за спірним договором сплинув після 6 місяців відповідного розрахункового місяця, що з врахуванням заявленого клопотання про застосування строків позовної давності означає сплив строку позовної давності зі зверненням до суду про стягнення заборгованості за договором №6-Т на транспортування газу від 01.01.2010 року та, відповідно, і до вимог про стягнення неустойки.

З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідачем вірно визначено діяльність позивача як надання послуг з транспортування природного газу.

Поняття транспортної послуги визначено в Законі України «Про нафту і газ», зокрема, транспортна послуга виробничі операції з приймання, переміщення, здавання, тимчасового зберігання і перевантаження нафти, газу та продуктів їх переробки.

Закон України «Про засади функціонування ринку природного газу» також визначив, що газопостачальне підприємство (постачальник) - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює постачання природного газу безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами.

Газорозподільне підприємство - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює транспортування природного газу газорозподільними мережами безпосередньо споживачам, у власності чи в користуванні якого перебувають газорозподільні мережі та інші виробничі об'єкти та який здійснює щодо них функції з оперативно-технологічного управління;

Єдина газотранспортна система України - виробничий комплекс, що складається з магістральних газопроводів та газорозподільних мереж, підземних сховищ газу та інших організаційно і технологічно пов'язаних з ними об'єктів та споруд, призначених для транспортування, розподілу і зберігання природного газу.

Замовник - суб'єкт ринку природного газу, який на підставі договору замовляє надання послуг з транспортування та розподілу природного газу споживачам, його транзиту територією України або зберігання в підземних сховищах.

Постачання природного газу - господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і полягає в наданні послуг та пов'язана з реалізацією природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Транспортування природного газу - господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу трубопроводами з метою його подальшого зберігання, розподілу або доставки безпосередньо споживачам та замовникам, окрім транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами).

В силу статті 6 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» та статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» діяльність, пов'язана з транспортуванням та розподілом трубопроводами, постачанням за регульованим та нерегульованим тарифами, зберіганням природного газу в обсязі, що перевищує рівень, установлений ліцензійними умовами, продажем за закупівельними цінами суб'єктам господарювання, визначеним статтею 10 цього Закону, природного газу власного видобутку в обсязі, що перевищує рівень, установлений ліцензійними умовами, провадиться за умови отримання відповідної ліцензії, яка видається Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Таким чином, спеціальним законодавством визначено транспортування природного газу, як послугу з переміщення його трубопроводами.

Проте, відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У вказаній нормі йдеться про доставку вантажу, а не забезпечення його переміщення. Переміщення газу в трубопроводі є одним з видів транспортування (надання транспортної послуги), а не перевезення.

Згідно ч. 2 ст. 307 ГК України, Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Разом з тим, відповідач не врахував та не звернув уваги на те, що обовязковою істотною умовою перевезення є прийом перевізником від вантажовідправника вантажу для подальшого перевезення для вантажоотримувача та складання відповідних транспортних документів.

Оскільки спірний договір не має ознак договору перевезення, висновок відповідача щодо застосування до спірних правовідносин статті 258 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) є помилковим.

Встановлено, що позовні вимоги ґрунтуються на рішенні господарського суду АР Крим від 12.10.2010 року у справі №5002-24/3947-2010, яке ніким не скасоване та набрало законної сили, про спонукання ЗАТ «Теодосія» до укладення договору про транспортування природного газу, на підставі чого позивач і звертався до останнього про підписання актів про кількість використаного газу за місяць, проте відповідач ігнорував дані вимоги.

Статтею 599 ЦК України, передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог, виконання якого не здійснено, не припиняє зобовязальних правовідносин сторін договору й не звільняє відповідача як боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на стягнення сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Розділом 6 договору №6-Т на транспортування природного газу визначено, що у випадку порушення строків кінцевого розрахунку відповідно до п. 5.2. даного договору Постачальник погашає Газорозподільній організації заборгованість відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, а також сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, від суми заборгованості.

Сторона, винна в невиконанні зобовязань по договору, відшкодовує другій стороні всі спричинені в результаті цього збитки в порядку, встановленому законодавством.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки ЗАТ «Теодосія» не виконано зобовязання щодо своєчасного внесення платежів передбачених умовами договору про транспортування природного газу, вимоги про стягнення: інфляційних витрат у сумі 4665,36грн.; 3% річних у сумі 1437,32грн. підлягають задоволенню.

Що ж стосується пені, то згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що штрафна санкція у вигляді пені передбачена умовами укладеного між сторонами договору, а також те, що її розмір відповідає розміру встановленому діючим законодавством, вимоги про стягнення нарахованої суми пені у розмірі 10614,93грн. також підлягають задоволенню.

Враховуючи що спір виник в наслідок неправильних дій відповідача, що виразилось в порушенні ним взятих на себе зобовязань за укладеним договором, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню саме на нього відповідно до ст. 49 ГПК України.

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 27 липня 2011 року. З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Теодосія» (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Володарського, 29-б, п/р26007301350506 в ПІБ м. Феодосія МФО 324388, код ЄДРПОУ 30689644) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» (95000, м. Сімферополь, вулю Училищна, 42а) в особі структурного підрозділу Феодосійського управління по експлуатації газового господарства (98100, м. Феодосія, вул. Федька, 16, п/р26000704123602 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» МФО 380805, код ЄДРПОУ 14305909) заборгованість за надані послуги з транспортування природного газу у сумі 147613,28грн., пеню у сумі 10614,93грн., 3% річних 1437,32грн., інфляційні витирати в розмірі 4665,36грн., 1643,31грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. 3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 28.07.2011 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМедведчук О.Л.