Ухвала суду № 17314968, 14.07.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Качуріна Л.С.

Суддя-доповідач - Лях О.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2011 року справа №2а-2401/11/1270 <приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Лях О.П.

суддів Горбенко К.П. , Губської Л.В.

при секретарі Асєєвій Я.В.

за участю

представника позивача- Кіндірова Є.К.

представника відповідача - Шуйського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року у справі № 2а-2401/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія нових технологій «Євро» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року задоволені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія нових технологій «Євро» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень; визнано недійсними та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000062310/0 від 14.02.2011 року про визначення суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в розмірі 857595,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000072310/0 від 14.02.2011 року про визначення суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток в розмірі 1071993,75 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивує неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Представник відповідача під час апеляційного розгляду справи доводи апеляційної справи підтримав.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач - суб'єкт господарювання юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія нових технологій «Євро» (далі - ТОВ «КНТ «Євро»), зареєстрований 19.03.2003 року виконавчим комітетом Луганської міської ради за адресою: 91055, місто Луганськ, Ленінський район, вул. Карла Маркса, будинок 7, кімната 48, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 17312092 від 21.04.2003 року, виданого Ленінською МДШ у м. Луганську.

З 10.12.2010 року по 24.01.2011 року відповідачем була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «КНТ «Євро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року, за наслідками якої складений акт від 31.01.2011 року №27/23/32418922 (т.№1 а.с.46-93).

Вказаним актом встановлено порушення п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2 п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5, п.п. 11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 857595 грн., у тому числі по періодах: за 1 квартал 2010 року на суму 167528 грн., за 2квартал 2010 року в сумі 326479 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 363588 грн., а також порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 686076 грн., у тому числі по періодах: за березень 2010 року на суму 134022 грн., за квітень 2010 року на 123456 грн., за травень 2010 року на 137727 грн., за липень 2010 року на 139151 грн., за серпень 2010 року на 151720 грн.

На підставі Акту від 31.01.2011 року №27/23/32418922 Ленінською МДШ у м. Луганську видані податкові повідомлення рішення №0000062310/0 від 14.02.2011 року (т.№11 а.с.44), згідно з яким ТОВ «КНТ «Євро» визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в розмірі 1 857595,00 грн. (за основним платежем 686076,00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями 171519,00 грн.) та №0000072310/0 від 14.02.2011 року (т.№1 а.с.45), за яким визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток в розмірі 1071993,75 грн. (за основним платежем 857595,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 214398,75 грн.).

В Акті від 31.01.2011 року №27/23/32418922 щодо встановлених порушень податкового законодавства відповідачем зазначено, що підприємством до валових витрат декларацій з податку на прибуток за період 1 квартал 2010 року, півріччя 2010 року у рядку 04.1 Декларацій «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» віднесено всього у сумі 1976026 грн., у тому числі за 1 квартал 2010 року 670112 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 1305914 грн. з придбання транспортних послуг згідно договорів від 01.03.2010 року №10 та від 01.03.2010 року №01/03/10 у ТОВ «Марк-Торг-Ультра» (код 35937533, м. Луганськ, вул. Котельникова, 14), на що виписані прибуткові накладні, акти виконаних робіт.

ТОВ «Марк-Торг-Ультра» зареєстроване 10.06.2008 року Виконавчим комітетом Луганської міської ради, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 11.06.2008 року та перебуває на обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську. Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Марк-Торг-Ультра» відповідно даних 1-ДФ склала 1 особа, директор, головний бухгалтер та засновник ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

На думку відповідача ТОВ «Марк-Торг-Ультра» не може бути виконавцем наданих транспортних послуг у зв'язку з відсутністю будь-якої інформації про наявні складських приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, наявність в штаті підприємства кваліфікованих кадрів, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. За 1 квартал 2010 року до Ленінської МДПІ у м. Луганську ТОВ «Марк-Торг-Ультра» надало декларацію з податку на прибуток з незначними показниками фінансово-господарської діяльності, за друге півріччя 2010 року не надано декларацію з податку на прибуток підприємства.

З урахуванням наведеного Ленінською МДПІ у м. Луганську в Акті від 31.01.2011 року №27/23/32418922 зроблений висновок, що господарські операції по транспортним послугам не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності.

Тому, посилаючись на ч. 1 ст. 207 ГК України, ст.ст. 626, 629, п. 2 ст.215, п.1 ст.215, ст.ст.203, 228, 216 ЦК України визнає нікчемним правочин за договором між ТОВ «Марк-Торг-Ультра» та ТОВ «КНТ «Євро».

Крім того, у Акті від 31.01.2011 року №27/23/32418922 Ленінською МДПІ у м. Луганську зазначається, що ТОВ «КНТ «Євро» до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток за період 3 квартали 2010 року у рядку 04.01 Декларації «Витрати на ; придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» віднесено всього у сумі 1454353 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року у сумі 1454353 грн. з придбання транспортних послуг згідно договору від 01.06.2010 року №14 у ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» (код 36736579, м. Луганськ, вул.. Оборонна, 109) на що виписані наступні прибуткові накладні (акти виконаних робіт).

За наслідками невиїзної документальної перевірки ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.07.2010 року по 31.08.2010 року встановлені порушення п.3 та п.1 ст.7 ГК України від, п.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 року №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п. 7.3.1 п.7.3.1 п.7.3 ст.7 п.п.7.4.1 п.п. 7.4.5 п.7.4 п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, в результаті чого завищено податкові зобов'язання у сумі 3397736 грн., у тому числі за липень 2010 року в сумі 2150740 грн., за серпень 2010 року у сумі 1246996 грн., та завищено податковий кредит у сумі 3372335 грн., у тому числі за липень 2010 року у сумі 2134610 грн., за серпень 2010 року в сумі 1237725 грн. у зв'язку з ненаданням підтверджуючих документів.

З огляду на викладене відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину за договором між ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» та ТОВ «КНТ «Євро».

Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ «КНТ «Євро» (Замовник) та ТОВ «Марк-Торг-Ультра» (Виконавець) був укладений договір №10 від 01.03.2010 року та №01/03/10 від 01.03.2010 року про придбання транспортних послуг, які за своїм змістом передбачають виконання сторонами двосторонніх обов'язків, предметом яких є обов'язок Виконавця надати транспортні послуги, а Замовника оплатити послуги згідно прибуткових накладних (актів виконаних робіт, надання послуг), що не суперечить чинному цивільному законодавству України. За цими договорами Замовник зобов'язався оплатити вартість послуг у гривнях шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.

За наслідками виконання договорів №10 від 01.03.2010 року та №01/03/10 від 01.03.2010 року ТОВ «КНТ «Євро» включило до валових витрат декларацій з податку на прибуток за період 1 кварталу 2010 року, півріччя 2010 року у рядку 04.1 Декларацій «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг) крім визначених у 04.11) суму витрат у розмірі 1976026 грн.

Крім того, між ТОВ «КНТ «Євро» (Замовник) та ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» (Виконавець) був укладений договір №14 від 01.06.2010 року про придбання транспортних послуг, який за своїм змістом передбачає виконання сторонами двосторонніх обов'язків, предметом яких є обов'язок Виконавця надати транспортні послуги, а Замовника оплатити послуги згідно прибуткових накладних (актів виконаних робіт, надання послуг), що не суперечить чинному цивільному законодавству України. За цими договорами Замовник зобов'язався оплатити вартість послуг у гривнях шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.

За наслідками виконання договорів №14 від 01.06.2010 року ТОВ «КНТ «Євро» включило до валових витрат декларацій з податку на прибуток за період 3 квартали 2010 року у рядку 04.1 Декларацій «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг) крім визначених у 04.11) суму витрат у розмірі 1454353 грн.

Отже, зміст договорів №10 від 01.03.2010 року та №01/03/10 від 01.03.2010 року між ТОВ «КНТ «Євро» та ТОВ «Марк-Торг-Ультра», а також №14 від 01.06.2010 року з ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» становлять визначені на розсуд сторін і погоджені ними умови, які є обов'язковими, визначені відповідно до актів цивільного законодавства, що цілком відповідає приписам ст.628 ЦК України.

Загальні положення про купівлю-продаж, які визначені ч.2 ст.689 ЦК України і встановлюють для покупця обов'язок вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться і необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання послуг, цілком виконані, що підтверджується письмовими доказами, а саме наданими позивачем у суді: прибутковими накладними (актами виконаних робіт, надання послуг), податковими накладними, платіжними документами, аналітичним та синтетичним обліком підприємства.

Відповідно до статей 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб'єктами: учасниками договору і судом.

Висновок відповідача щодо нікчемності усного договору ґрунтується на тому, що начебто він має протиправний характер та суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок.

Колегія суддів погодується із висновком суду першої інстанції про безпідставність посилань відповідача про відсутність надання послуг від ТОВ «Марк-Торг-Ультра» і ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л», що на думку відповідача свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків.

Такий висновок відповідач фактично робить на тому, що чисельність працюючих на ТОВ «МАР-Торг-Ультра» та ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» складає по одному працівнику, та на відсутності інформації про щодо наявності в штаті підприємств кваліфікованих кадрів, які необхідні для здійснення господарської діяльності підприємства. Крім того, податковий орган ставить факт повноти та сплати до бюджету сум податку на додану вартість та сум податку на прибуток ТОВ «КНТ «Євро» ставить в залежність від податкового обліку контрагентів ТОВ «Марк-Торг-Ультра» та ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л».

Однак факт взаєморозрахунків ТОВ «КНТ «Євро» з ТОВ «Марк-Торг-Ультра» та ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» за договорами №10 від 01.03.2010 року, №01/03/10 від 01.03.2010 року, а також №14 від 01.06.2010 року підтверджується рухом коштів на розрахункових рахунках підприємств. Всі податкові накладні за вказаними господарськими операціями ТОВ «КНТ «Євро» відображені у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним, відображеним у рядку 10.1 податкових декларацій за період, що перевірявся податковим органом. Суми ПДВ у виписаних податкових накладних по господарським операціям ТОВ «КНТ «Євро» з ТОВ «Марк-Торг-Ультра» та ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» відповідають у повному обсязі актам приймання , виконаних робіт (наданих послуг) та господарським документам. Суми вказаних розрахунків відображено відповідно до вимог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку відповідно до бухгалтерських проводок. Кредиторська та дебіторська заборгованість відсутня, що свідчить, що ТОВ «КНТ «Євро» при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Марк-Торг-Ультра» та ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» діяло з дотриманням вимог податкового та цивільного законодавства України.

Крім того, чинне законодавство не ставить повноту нарахування та своєчасність сплати до бюджету сум податку на додану вартість та сум податку на прибуток осіб від податкового обліку і фактичної уплати їх контрагентами додатків до бюджету.

Ленінською МДПІ у м. Луганську не надано суду доказів що на момент укладення договорі №10 від 01.03.2010 року, №01/03/10 від 01.03.2010 року, а також №14 від 01.06.2010 року між ТОВ «КНТ «Євро» та ТОВ «Марк-Торг-Ультра» і ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» мались відомості, що правоздатність і дієздатність юридичних осіб ТОВ «Марк-Торг-Ультра» і ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» була обмежена рішенням будь-якого суду чи компетентним на це органом, або ці підприємства зареєстровані з порушенням вимог чинного законодавства, а ТОВ «КНТ «Євро» знало ці відомості і діяло умисно вчиняючи ці правочини.

При направленні спірних податкових повідомлень-рішень Ленінською МДПІ у м. Луганську не враховано, що ТОВ «КНТ «Євро» при укладенні правочинів з ТОВ «Марк-Торг-Ультра» і ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» та їх виконанні, з метою уникнути негативних наслідків при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин додержувалось вимог ст. 208 ЦК України згідно з якими в письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами, тому належним чином у письмовій формі були оформлені договори і отримані належним чином складені фінансово-бухгалтерські документи про їх виконання, які в якості письмових доказів додані до справи.

Тому, відповідач необгрунтовано посилається на ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, згідно якої визнання судом недійсним правочину, який учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не вимагається, оскільки відповідачем не проаналізовано положення ст. 203 ЦК України, згідно якої підставою для визнання правочину недійсним є недотримання в момент його здійснення стороною вимог правомірності правочину.

За приписами ст. 215 ЦК України нікчемність правочину дозволяє сторонам, які уклали договір, без звернення до суду відмовитися від виконання правочину, а також без жодного доведення його недійсності вимагати від суду примусового вживання правових наслідків нікчемності правочину від іншої сторони.

За загальним правилом ч.З ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини - це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч.1 ст.216 ЦКУ), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч.2 ст.215 ЦКУ) та оспорювані (ч.3 ст. 215 ЦКУ), принципова відмінність між яким полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі, що передбачено ст.236 ЦК України.

Господарський кодекс України зазначеного поділу не передбачає, а фактично розглядає як оспорювані (ч.1 ст.207 ГКУ) всі ті зобов'язання, які виникають з правочинів, які за приписами Цивільного кодексу України є нікчемними.

Відповідно до ч. 1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Аналогічною є позиція Пленуму Верховного суду України в постанові від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», в якій роз'яснено, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 ЦК України є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів у судовому засіданні на чому грунтується його висновок щодо протиправності договорів №10 від 01.03.2010 року, №01/03/10 від 01.03.2010 року, а також №14 від 01.06.2010 року, укладених ТОВ «КНТ «Євро» з ТОВ «Марк-Торг-Ультра» і ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л».

Визнаючи правочин нікчемним, відповідач посилається на ст.228 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Але як в суді першої інстанції так і під час апеляційного розгляду відповідач не довів , чим саме правочини, укладені між ТОВ І «КНТ «Євро» та ТОВ «Марк-Торг-Ультра» і ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» порушують публічний порядок, яким чином вони були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, або незаконне заволодіння ним.

Крім того, відповідачем не доведено, що ТОВ «КНТ «Євро» укладаючи договори №10 від 01.03.2010 року, №01/03/10 від 01.03.2010 року, а також №14 від 01.06.2010 року знало або могло знати про те, що ТОВ «Марк-Торг-Ультра» і ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» мали умисел на вчинення нечинних правочинів, та й взагалі не надало доказів, що ці провочини не виконані.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 року №755-ІУ встановлений статус відомостей з Єдиного державного реєстру, відповідно до якої якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

На час укладення договорів підприємства-контрагенти були внесені Єдиного державного реєстру, фактично зареєстровані як платники податку на додану вартість у відповідних податкових органах, відомості про скасування державної реєстрації відсутні.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Ленінською МДШ у м. Луганську не доведено, що перевіркою ТОВ «КНТ «Євро», оформленою актом від 31.01.2011 року №27/23/32418922 встановлено відсутність надання послуг ТОВ «Марк-Торг-Ультра» і ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л», а за таких підстав висновок про укладення договорів №10 від 01.03.2010 року, №01/03/10 від 01.03.2010 року, а також №14 від 01.06.2010 року без мети настання реальних наслідків є неправомірним.

Укладання ТОВ «КНТ «Євро» договорів №10 від 01.03.2010 року, №01/03/10 від 01.03.2010 року, а також №14 від 01.06.2010 року з метою настання реальних наслідків і наявність наданих послуг від ТОВ «Марк-Торг-Ультра» і ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» фактично підтверджено документами, наданими ТОВ «КНТ «Євро» у суд, зокрема, податковими накладними, актами приймання виконаних робіт (наданих послуг) іншими господарськими документами.

Посилання відповідача на те, що ТОВ «ТЕК «Транслайн Л» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Е-Восток Україна», яке знаходиться на податковому обліку як платник податків в ДШ у Печерському районі м. Києва, зареєстроване за адресою масової реєстрації: м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, вк.43, за адресою не знаходитися, не може бути підставою недійсності правочину між ТОВ «ТЕК «Транслайн Л» та ТОВ «КТН «Євро» за договором №14 від 01.06.2010 року.

В той же час, відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР обєктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст.З) Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ (п.7.1 ст.7). Суми податків, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту (п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7). Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 зазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення з першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно ч.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно з абзацом 2 загальних положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за номером №893/4186, План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку.

Відповідно до п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 ст.5 цього ж Закону до складу валових витрат не включаються витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону. Відповідно до п. 9.6 ст.9 цього Закону свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати анулювання.

Згідно з п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення», затвердженого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за номером №233/2037, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п.2 даного Порядку.

Відповідно до п.2 зазначеного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

У пункті 18 цього Порядку зазначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Зміст податкових накладних, виданих ТОВ «Марк-Торг-Ультра» і ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» повністю відповідає вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

ТОВ «Марк-Торг-Ультра» і ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» є саме тими особами, які фактично зареєстровані як платники податку на додану вартість у відповідних податкових органах, та яким присвоєні індивідуальні податкові номери платників податку на додану вартість, а отже податкові накладні, видані на виконання договорів №10 від 01.03.2010 року, №01/03/10 від 01.03.2010 року, а також №14 від 01.06.2010 року були видані належними особами.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що всі витрати ТОВ «КНТ «Євро», пов'язані з виконанням умов зазначених вище договорів з ТОВ «Марк-Торг-Ультра» і ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л», документально підтверджені, а тому висновки відповідача щодо порушення п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2 п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5, п.п. 11.2.3 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 857595 грн., у тому числі по періодах: за 1 квартал 2010 року на суму 167528 грн., за 2квартал 2010 року в сумі 326479 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 363588 грн., а також порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 686076 грн., у тому числі по періодах: за березень 2010 року на суму 134022 грн., за квітень 2010 року на 123456 грн., за травень 2010 року на 137727 грн., за липень 2010 року на 139151 грн., за серпень 2010 року на 151720 грн. за дослідженими взаєморозрахунками є необґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року у справі № 2а-2401/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія нових технологій «Євро» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання недійсними податкових повідомлень - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року у справі № 2а-2401/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія нових технологій «Євро» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання недійсними податкових - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення у повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 18.07.2011 року.

Колегія суддів : О.П. Лях

К.П. Горбенко

Л.В. Губська