Постанова № 17314769, 18.07.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мирошниченко Ю.М.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2011 року справа №2а-2939/11/0520

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковенка М.М.

суддів Гайдара А.В. , Ханової Р.Ф.

при секретарі судового засідання Іллінов О.Є.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: не зявився

від третьої особи :ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 23 травня 2011 року у справі № 2а-2939/11/0520 за позовом ОСОБА_2 до Міського комунального підприємства «Маріупольське бюро технічної інвентаризації», за участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльність субєкту владних повноважень повязаною з відмовою в знатті з реєстрації права власності на гараж та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 23 травня 2011 року у справі № 2а-2939/11/0520 позов ОСОБА_2 задоволений у повному обсязі (а.с.30-31).

Визнано неправомірною бездіяльність комунального підприємства «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» щодо скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на об'єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис номер 4067 в книзі 6 (реєстраційний номер 30278310 від 26.04.2010р.) про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на обєкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, третя особа ОСОБА_4 звернулась з апеляційною скаргою, пославшись на порушення допущених судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати та направити на новий розгляд справи (а.с.35-37).

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її залишити без задоволення, а постанову суду без задоволення. Зазначив, що з письмовою заявою до відповідача про реєстрацію свого права на гараж, скасування рішення про реєстрацію та скасування реєстрації права власності ОСОБА_4 на гараж не звертались ні в порядку звернення громадян, ні в порядку передбаченого законодавством про реєстрацію прав на нерухоме майно.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Проти розгляду справи у їх відсутність, учасники судового засідання не заперечували.

Представник третьої особи, наполягала на задоволенні апеляційної скарги, просила постанову суду скасувати. Вважає його не законним та необґрунтованим. Судом першої інстанції на час розгляду справи не враховані обставини, які мають значення для правильного вирішення справи по суті заявлених вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Стаття 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Приймаючи постанову, суд першої інстанції виходив з того, що те, що було підставою для реєстрації права власності на гараж, безпосередньо заочне рішення суду по цивільній справі, скасоване, тому така реєстрація права власності на гараж за ОСОБА_4 підлягає скасуванню. Крім того, позивач має право на звернення до суду з відповідними вимогами, тому як ОСОБА_2 спірний гараж переданий у володіння ОСОБА_5 у жовтні 2007 році.

Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої встановлено, що Позивач є членом споживчого кооперативу «Автомотолюбитель-25» і володіє гаражем №25 блок «Ф», про що свідчить членський квиток, виданий на його імя 28 травня 2008 року та квитанція до прибуткового касового ордеру № 238 від 24.04.2010р. про сплату орендної плати за землю.

Відповідач є суб'єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінських функцій з реєстрації речових прав на нерухоме майно відповідно до п. 1 наказу Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 (в редакції наказу від 28.07.2010 N 1692/5) «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», (далі Тимчасове положення) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за N 157/6445.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 12 вересня 2007 року за ОСОБА_4 було визнане право власності на гараж АДРЕСА_1 (а.с.7).

26 квітня 2010 року, відповідач на підставі рішення суду, заяви ОСОБА_4 про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, прийняв власне рішення про державну реєстрацію прав власності на вказаний гараж за ОСОБА_4 (реєстраційний номер 30278310, номер запису 4067 в книзі: 6) (а.с. 26, 9)

Ухвалою того ж суду, від 9 вересня 2010 року рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 12 вересня 2007 року скасоване. Приводом до скасування рішення, як вбачається з тексту ухвали, стала заява ОСОБА_5, котрий посилався на те, що він є членом кооперативу з 2006 року, сплачував усі необхідні платежі, а у жовтні 2007 року в порядку, передбаченому уставом кооперативу передав гараж АДРЕСА_1 (у теперішній час №25-ф) ОСОБА_6 За таких обставин суд дійшов висновку про те, що заочним рішенням порушено цивільні права ОСОБА_5, який не був притягнутий до участі у справі, що стало підставою для його скасування (а.с.6).

Позов у цій справі ухвалою від 28 вересня 2010 року залишений без розгляду на підставі заяви позивачки ОСОБА_4 (а.с.5).

Крім того, позивачкою при подачі апеляційної скарги, були надані інші докази, які не були досліджені судом першої інстанції, які з урахуванням приписів 11 КАС України, колегія суддів приймає до уваги та визнає їх такими, що підлягають дослідженню разом з іншими.

25.05.2010 року слідчим прокуратури Приморського району м.Маріуполя порушена кримінальна справа відносно голови кооперативу «Автолюбитель-25» ОСОБА_7 за ознаками злочину 365 ч.1 КК України та ОСОБА_8 за ознаками злочину 190 ч.2 КК України щодо шахрайства відносно ОСОБА_4 (а.с.40).

27.05.2010 року слідчим прокуратури Приморського району м.Маріуполя накладений арешт на гараж АДРЕСА_1 (ф-25) (а.с.39).

21.02.2011 року провадження по цивільній справі №2-417/11 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_9 про визнання біржової угоди дійсною зупинено до розгляду Приморським районним судом м.Маріуполя кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_10 за ст..365 ч.1, 27 ч.5 ст.190 ч.2 КК України, та ОСОБА_5 за ст..190 ч.2 КК України (а.с.38).

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Згідно статті 15 Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться згідно встановленого порядку.

Таким порядком є Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 N 1692/5), зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за N157/6445.

Це Тимчасове положення визначає порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також порядок взяття на облік безхазяйного нерухомого майна (пп.1.1 п.1).

Згідно пункту 2 Положення для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою.

До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлюючі документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.

Згідно із додатком 2 «Перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно» до Тимчасового положення, до заяви про державну реєстрацію прав реєстратору додаються, зокрема, договір, за яким відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, рішення суду та інші.

Вказані норми повністю корелюються із нормами статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», в яких наводяться підстави для здійснення такої державної реєстрації.

Вичерпний перелік підстав, за наявності яких, реєстратор відмовляє у державній реєстрації прав та їх обтяжень, викладений у частині 1 статті 24 Закону України, це: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Позивач у своїх доводах зазначає, що він звертався усно до відповідача про зняття з реєстрації гаражу АДРЕСА_1, але ж отримав відмову у цьому. На його думку, відповідач повинен скасувати рішення про реєстрацію права власності на та скасувати саму реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно - гараж.

Колегія суддів зазначає, що предметом оскарження, що виникають у звязку з здійсненням субєктом владних є дії, бездіяльність або прийняте ним рішення. Розглядаючи вимоги позивача, стосовно оскарження бездіяльності Відповідача щодо відмови в знятті з реєстрації права власності ОСОБА_4 на гараж АДРЕСА_1, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що обраний Позивачем спосіб відновлення на його думку порушеного права не узгоджується з нормами частини 4 статті 105 КАС України, не враховано того, що зазначеного способу не передбачено.

Крім того, позивачем не доведений факт звернення належним чином до відповідача з відповідною заявою про реєстрацію його прав на спірний гараж. Колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку наявність усного звернення позивача до відповідача з відповідними вимогами, та з урахуванням сформованих вимог та підстав звернення до суду, не може розглядатися, як звернення в порядку передбаченому Законом України «Про звернення громадян». В даному випадку має місце правовідносини саме в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до сформульованих вимог позивача має місце не бездіяльність, а відмова у знятті з реєстрації, що за своєю суттю є ні чим іншим, як певне рішення субєкта владних повноважень, яке в даному випадку з урахуванням вищенаведених актів, встановлює певні права та обовязки, створює певні юридичні наслідки, та як правило можливість оскарження такого рішення у судовому порядку.

Щодо вимог позивача про скасування рішення про реєстрацію та реєстрації права власності ОСОБА_4 на спірний гараж, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дослідивши належним чином обставини справи, доводи та заперечення сторін, прийшов до необґрунтованого висновку про задоволення і в цієї частині вимог позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, в Приморському районному судді м.Маріуполя перебуває у провадженні цивільна справа №2-417/11 за позовом ОСОБА_4 про визнання біржової угоди дійсною, провадження якої зупинено до розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_10 та ОСОБА_5, який шахрайським способом заволодів гаражем ОСОБА_4 та передав його позивачу. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що постановою слідчого прокуратури 27.05.2010 року накладений арешт на спірний гараж.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням обставин справи, недоведеність своїх законних прав на спірний гараж, позивачем передчасно заявлені вимоги, та судом першої інстанції передчасно прийняте рішення про задоволення таких вимог.

Колегія суддів зазначає, що вимоги апелянта щодо направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на те, що інститут повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції за наслідками апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції на даний час Кодексом адміністративного судочинства не передбачений. Зазначене можливо лише при апеляційному перегляду на ухвалу суду першої інстанцій відповідно до ст..204 КАС України, але ж ніяк на постанову суду.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, невірно надана правова оцінка обставинам справи, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, в звязку апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 23 травня 2011 року у справі № 2а-2939/11/0520 задовольнити частково.

Постанову Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 23 травня 2011 року у справі № 2а-2939/11/0520 скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_2 до Міського комунального підприємства «Маріупольське бюро технічної інвентаризації», за участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльність Маріупольського комунального підприємства «Маріупольське бюро технічної інвентаризації», повязаною з відмовою в знятті з реєстрації права власності ОСОБА_4 на гараж АДРЕСА_1 в авто кооперативі «Автолюбитель - 25» по вул..Краснофлотськой, 125-а м.Маріуполя; зобов'язання відмінити рішення про реєстрацію права власності від 26.04.2010 року (реєстровий №30278310) та скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_4 на гараж АДРЕСА_1 в авто кооперативі «Автолюбитель - 25» по вул..Краснофлотськой, 125-а м.Маріуполя відмовити у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частина постанови ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 18 липня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 22 липня 2011 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф.Ханова

А.В.Гайдар