Ухвала суду № 17314767, 18.07.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2011 року справа №2а-2305/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковенка М.М.

суддів Гайдара А.В. , Ханової Р.Ф.

при секретарі судового засідання Іллінові О.Є. за участю представників: від позивача:ОСОБА_2 за дов. від 16 березня 2011 року

ОСОБА_3 за дов. від 16 березня 2011 рокувід відповідача:не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Попаснянському районі Луганської областіна постанову Луганського окружного адміністративного судувід 13 травня 2011 року (повний текст складений та підписаний 18 травня 2011 року) по адміністративній справі№ 2а-2305/11/1270 (суддя Ковальова Т.І.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство «Укрпромсталь»” до Державної податкової інспекції у Попаснянському районі Луганської області проскасування податкових повідомлень рішень ,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 травня 2011 року у справі № 2а-2305/11/1270 (справи 263-272) задоволені вищезазначені позовні вимоги внаслідок чого скасовані податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Попаснянському районі Луганської області від 9 березня 2011 року № 0000072300/0, № 0000062300 з мотивів неправомірності застосування відповідачем норм матеріального права, покладених в основу прийняття спірного рішення.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Про дату, час і місце апеляційного розгляду відповідач повідомлений належним чином 29 червня 2011 року, що посвідчується повідомленням про вручення поштового відправлення уповноваженій особі відповідача Приходько. Додатково для нагадування відповідачу скерована телефонограма 15 липня 2011 року, з посланням на яку клопотанням від 18 липня 2011 року керівник податкового органу просить відкласти розгляд справи. З огляду на своєчасне повідомлення сторони-відповідача, недоведеність підстав для відкладення в розумінні процесуального закону, з урахуванням меж апеляційного перегляду та приписів частини 4 статті 196 КАС України за якою явка сторін не визнавалась обовязковою, колегія суддів відмовляє у задоволені клопотання.

Позивач у письмових запереченнях та під час апеляційного розгляду справи доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхилив і просив постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромсталь» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 34502298, перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 23 липня 2007 року, є платником на додану вартість з 8 серпня 2007 року.

З грудня 2010 року по лютий 2011 року податковим органом проведена планова виїзна перевірка товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2008 року по 30 вересня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2008 року по 30 вересня 2010 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 15 лютого 2011 року № 8\23-34502298 (арк. справи 12-50).

На підставі висновків акту перевірки згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового Кодексу України керівником податкового органу 9 березня 2011 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення № 0000072300, № 0000062300.

Податковим повідомленням рішенням № 0000072300 позивачу як платнику податку на прибуток визначена сума грошового зобовязання у розмірі 33425 тис., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 8356 грн. 25 коп.

Правовою підставою визначення податку на прибуток податковим органом наведені приписи підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94. Підстава застосування штрафних (фінансових) санкцій податковим повідомленням рішенням не визначена, з розрахунку вбачається застосування норм пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Висновками акту перевірки (пункт 1. а) та б) податковим органом встановлені як завищення так і заниження валових витрат, які призвели до заниження податку на прибуток на суму 33425 грн., у тому числі за 2008 рік сума заниженого податку склала 29980 грн., за 2009 рік сума заниженого податку складає 29469 грн., за три квартали 2010 року завищення податку на прибуток складає 26024 грн. Факт завищення валових витрат позивач визнав.

Податок на прибуток визначений внаслідок порушень при формуванні валових витрат при взаємовідносинах з приватним підприємством «Парадигма».

Між позивачем та Приватним підприємством «КФ «Парадигма» укладено договори придбання товарно матеріальних цінностей за № 23/10-08.1 від 22 жовтня 2008 року та № 27/04-09.1 від 27 квітня 2009 року, на виконання яких позивач придбав підшипники, дифікатор, колеса суцільнокатні, кришки крепільні, клини, плити упорні, підвіски, п'ятники, хомути тягові, шайби стопорні, кришки смотрові, болти та інше) на загальну суму 313990,00 грн., у т.ч. вартість товару 261659 грн., податок на додану вартість - 52332,00 грн.

Факт здійснення зазначених господарських операцій підтверджений первинними документами а саме, видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактур, прийомних актів, талонів замовника до шляхових листів на транспортні послуги, які досліджені податковим органом під час перевірки, та належним чином копії яких долучені до матеріалів справи (арк. справи 61-71,92-97,153,167,177,187,191,195). Товар оприбуткований на склад згідно прийомного акту за кількістю та якістю 22 жовтня 2008року та оплачений за рахунком № СФ-22-10-08-03 від 22 жовтня 2008 року платіжним дорученням № 194 від 11 листопада 2008року на суму 50904,00 грн. (аркуш справи 68-71).

У подальшому товар реалізований товариству з обмеженою відповідальністю «Конотопський завод по ремонту дизель-потягів», факт реалізації та оплати не є спірним між сторонами, посвідчується долученими до матеріалів справи первинними документами (арк. справи 72-82).

Отримання товару27 квітня 2009 року (хомут тяговий) на суму 6000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 1000 00 грн. підтверджується видатковою накладною № РН-27-04-09-01 від 27 квітня 2009 року, податковою накладною № НН-27-04-09-01 від 27 квітня 2009 року, оплата якого за рахунком № СФ-27-04-09-01 від 27 квітня 2009 року здійснена платіжним дорученням № 25 від 29 квітня 2009року,оприбуткування його на склад згідно прийомного акту за кількістю та якістю 27 квітня 2009 року та його подальша реалізація відкритому акціонерному товариству «Дизельний завод» м. Кривий Ріг за договором № 08/53-2008 від 3 липня 2008року на суму 9000,00 грн. в т.ч. податок на додану вартість -1500,00 грн. підтверджується первинними документами (аркуш справи 117-132).

Придбання 6 та 16 липня 2009року товару (шайби стопорні, кришки смотрові, модифікатор) відповідно на суму 12 276,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 2046,00 грн. та суму 13440,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 2240,00 грн. його реалізація закритому акціонерному товариству «Лугцентрокуз» м. Луганськ за договором № /05 10-09 від 1 липня 2009року на суму 13939,20 в тому числі податок на додану вартість -2323,20 грн. підтверджується первинними документами (аркуш справи 133-176).

Підтверджено також придбання товару 6 серпня 2009 року на суму 13440,00 грн., в тому числі податок на додану вартість -2240,00 грн. та його реалізація підтверджується первинними документами (арк. справи 162-176), 10 серпня 2009 року на суму 87607 грн. 92 коп., у тому числі податок на додану вартість 14601 грн. 32 коп. (арк. справи 177-190), та 14 серпня 2009 року на суму 34308 грн. 12 коп., у тому числі податок на додану вартість 5718 грн. 12 коп.( 191-199).

Таким чином саме за взаємовідносинами з Приватним підприємством «КФ Парадигма» позивачем отримано товару на загальну суму 313990 грн., у тому числі вартість товару у сумі 261659 грн., податок на додану вартість складає 52332 грн., сформовані валові втрати та податковий кредит.

Доводи апелянта основані на тому, що згідно вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 21 жовтня 2010 року, засновник та директор ПП „КФ „ Парадігма" визнаний винним у створенні субєкта господарювання з метою прикриття незаконної діяльності , згідно зі статтею 358 частиною першою Кримінального Кодексу України , статтею 358, частиною 3 КК України, частиною 2, статтею 27, частиною 1, статтею 205 КК України , та призначено покарання у вигляді 2 років обмеження волі. При цьому на підставі статті 75 КК України особу звільнено від відбуття покарання , якщо він протягом 1 року іспитового терміну не зробить нового злочину.

Таким чином, скоєно злочин за ознаками фіктивного підприємництва, тобто утворення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності ( юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності. Пояснення винної особи свідчать про відсутність здійснення будь-якої фінансово-господарської діяльності. Зазначене підтверджується, зокрема, і тим, що у позивача відсутні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт транспортування отриманих від ПП „ КФ „Парадігма" товарно-матеріальних цінностей, а саме - товарно-транспортні накладні та подорожні листи типової форми № 2, затвердженої Мінстатом України 29 грудня 1995року. Здійснення поставки товарів на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від складання встановленим чином первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак відсутність в таких документах конкретних записів про місце транспортування від покупця до постачальника, а також відсутність товарно-транспортних накладних, дорожніх листів у платника податку під час його перевірки, свідчить про нездійснення самих господарських операцій. Податковий орган доводить, що представлені перевірці видаткові накладні, рахунки - фактури, податкові накладні, на придбання товарно-матеріальних цінностей не мають юридичної сили і доказовості первинного документа через відсутність в них обов'язкового реквізиту - справжнього підпису особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені ПП «КФ «Парадігма».

Апелянт доводить, що порушення позивачем приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), має місце при виконані угод від 23/10-08.1 від 22 жовтня 2008 року та № 27/04-09.1 від 27 квітня 2009 року, внаслідок виконання яких позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість товарно-матеріальних цінностей та до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у ціні товару, зазначене по суті спрямоване на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу є нікчемним. Керівники позивача притягнуті до адміністративної відповідальності за порушення податкового законодавства.

Податковим повідомленням рішенням № 0000062300 позивачу як платнику податку на додану вартість визначена сума грошового зобовязання у розмірі 52332 тис., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 13083 грн.

Правовою підставою визначення податку на прибуток податковим органом наведені приписи підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97. Підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій в податковому повідомлені-рішенні норми не наведені.

Пунктом 3 висновків акту перевірки встановлено заниження податку на додану вартість у тому числі за жовтень 2008 року на 8484 грн., за листопад 2008 року на суму 15000 грн., квітень 2009 року на суму 1000 грн., липень 2009 року на суму 4286 грн., серпень 2009 року на 23061 грн. 84 коп.

Приватне підприємство „ КФ „ Парадігма" внесено до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних підприємців під №138102 0000 015151 за кодом №36006761, видано свідоцтво про реєстрацію юридичної особи серії А01 №227254. Ленінською МДПІ в м. Луганську взято на облік як платника податків, про що видана довідка про облік як платника податків №837 від 16.07.2008 року (аркуш справи 254).

Відсутність транспортування товару за спірними операціями спростовується отриманими позивачем послугами від Приватного підприємства «Укравтомаш», що підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт від 31 жовтня 2008 року із талонами замовника до шляхового листа, рахунок-фактура № 30/10-1 від 30 жовтня 2008року, податковою накладною № 10 від 30 жовтня 2008року.Оплата за транспортні послуги здійснена платіжними дорученнями №203 від 13 листопада 2008року на суму 3000 грн., та № 211 від 18 листопада 2008року на суму 3000 грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами підпункту 5.2.11 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 або пунктом 8-1.2 статті 8-1 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду. На підставі підпункту 7.4.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. За правилами підпункту 7.5.1 Закону України « Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій; або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 10.2 статті 10 Закону України Про податок на додану вартість» платники податку, визначені у підпунктів «а», «в», «г», «д» п. 10.1 цієї статті відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

На час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість) продавці були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. При цьому наявність умислу позивача на незаконне формування податкового кредиту не може бути підтверджена лише наявністю аналогічних судових рішень по « КФ Парадигма» (аркуш справи 247-251, визнання винним директора «КФ Парадіма» у фіктивному підприємництві (аркуш справи 250-251), оскільки в цих справах не досліджувалися питання наявності противоправного умислу на незаконне формування податкового кредиту при придбанні товару позивачем у «КФ Парадигма».

У вироку суду (аркуш справи 252-257) зазначено, що невстановлена особа втягнула особу яка підписала документи від імені контрагента позивача у фіктивне підприємництво. При цьому у вказаному вироку не зазначено про стосунки «КФ Парадигма» та позивача, не має жодних обставин вважати, що позивач порушив податкове законодавство.

Відповідно до частини 4 статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Як вбачається з вироку, громадянин ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні злочину, який передбачений частиною 1 статті 205 КК України. Згідно з частиною 1 цієї статті КК України фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, - карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

Відповідно до частини 1 статті 13 КК України закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. Як вбачається зі змісту статті 205 КК України, передбачений нею злочин є злочином з формальним (усіченим) складом, об'єктивна сторона якого вичерпується діянням і не включає як обов'язковий елемент суспільно небезпечні наслідки. Він вважається закінченим з моменту вчинення передбаченої диспозицією норми дії - створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності. Про те, що такий злочин вважається закінченим з моменту державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) або набуття права власності на нього також зазначено у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності». У пункті 20 тієї самої постанови вказано, що у разі, коли створений чи придбаний суб'єкт підприємницької діяльності розпочав незаконну діяльність, що містить ознаки ще й іншого злочину, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - за статтею 205 КК і тією статтею КК, якою передбачено відповідальність за здійснення незаконної діяльності. З урахуванням цього, вирок за вчинення злочину, передбаченого статтею 205 КК України, може свідчити тільки про те, чи мала місце в момент створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) протиправна дія, ким вона вчинена, проте не може встановлювати наслідки цієї дії. В силу формального складу цього злочину ним не може охоплюватися подальша діяльність створеного (придбаного) субєкта підприємницької діяльності.

З огляду на зазначене посилання відповідача на встановлену вироком безтоварність (фіктивність) угод стороною у яких було Приватне підприємство «КФ»Парадигма» судом до уваги не може братися. Встановлена зазначеним вироком обставина реєстрації вказаного підприємства з метою незаконної діяльності, не може вважатися обовязковою для суду щодо фактичного укладення та виконання договорів з позивачем. Їх незаконна реєстрація не виключає реальності угод та одержання за ними продукції.

Відповідно до ст. 86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем згідно з приписами статті 71 КАС України не надано належних доказів, які б спростовували наявні у суду відомості про фактичне одержання позивачем товарно-матеріальних цінностей, кошти за які сплачені на банківські рахунки, використання у господарській діяльності цих ТМЦ та наявність податкових накладних, які підтверджують право на відповідний податковий кредит.

Крім того, колегія суддів вважає з огляду на матеріали справи, а саме акту перевірки, всіх первинних документів які підтверджують факт здійснення господарських операцій, а саме отримання, транспортування, оприбуткування, оплату, реалізацію, формування валових доходів, валових витрат, податкових зобовязань та податкового кредиту, наявності у контрагента позивача ПП «КФ»Парадигма» загальної та спеціальної правоздатності, як юридичної особи, так і платника податку на додану вартість впродовж усього часу здійснення господарських операцій, звітування до податкового органу, з урахуванням перевірки позивача за системою автоматизованого співставлення, що податковий орган не довів під час проведення перевірки та впродовж всього терміну розгляду справи, дефектів у правовому статусі позивача та його контрагента.

За таких обставин висновки акту перевірки щодо завищення валових витрат та завищення податкового кредиту не відповідають фактичним обставинам, що обумовлює безпідставність визначення податку та як наслідок цього застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції про надання позивачем доказів, які підтверджують віднесення сум сплаченого у складі товару податку на додану вартість до податкового кредиту та віднесення вартості товару до складу валових втрат (аркуш справи 61-199), а також доведено товарність операцій.

Колегія суддів погоджує також висновок суду першої інстанції на те, що посилання відповідача на той факт, що керівники позивача притягнуті до адміністративної відповідальності за порушення податкового законодавства (аркуш справи 246) не впливають на правомірність прийнятого рішення, оскільки складено тільки протокол про адміністративне правопорушення по частини 1 статті 163-1 КУпАП України, постанови про притягнення до вказаної відповідальності суду не надано. До того ж, частина 1 статті 163-1 КУпАП України передбачає відповідальність за порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків, а не за порушення податкового законодавства.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надана правильна правова оцінка спірним правовідносинам і постанова прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Попаснянському районі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 травня 2011 року у справі № 2а-2305/11/1270 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 травня 2011 року у справі № 2а-2305/11/1270 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 липня 2011 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 18 липня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: