Ухвала суду № 17314766, 18.07.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кравцова Н.В.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2011 року справа №2а-595/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковенка М.М.

суддів Гайдара А.В. , Ханової Р.Ф.

при секретарі судового засіданняІллінові О.Є. за участю представників: від позивача: ОСОБА_2 за дов. від 20 березня 2011 року від відповідача: не зявився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року (повний текст постанови складений та підписаний 25 травня 2011 року) по адміністративній справі № 2а-595/11/1270 (суддя Кравцова Н.В.) за позовомПриватного підприємства „Фелікс” м. Краснодон доКраснодонської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області провизнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 грудня 2010 року № 0000752340/0,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року у справі № 2а-595/11/1270 (том 2 арк. справи 303-307) задоволені вищезазначені позовні вимоги внаслідок чого визнане недійсним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 31 грудня 2010 року № 0000752340/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 182422 грн. 50 коп., у тому числі, за основним платежем 121615 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 60807 грн. 50 коп. з мотивів неправомірності застосування відповідачем норм матеріального права, покладених в основу прийняття спірного рішення.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача клопотанням на імя суду від 18 липня 2011 року просить відкласти розгляд апеляційної скарги, зазначене клопотання відхилено судом.

Представник відповідача заявою на імя суду від 15 липня 2011 року, яка надану через канцелярію суду просить здійснити розгляд справи без участі податкового органу, яке задоволене судом.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Приватне Підприємство «Фелікс» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 13380949, перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 21 вересня 1991 року, є платником на додану вартість з 1 липня 1999 року.

Керівником податкового органу 31 грудня 2010 року на підставі висновків акту перевірки від 21 грудня 2010 року «Про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 1 липня 2009 року по 30 червня 2010 року» прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0000752340/0, згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами а державними цільовими фондами». Даним податковим повідомленням-рішенням позивачу як платнику податку на додану вартість визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість загальною сумою 182422 грн., у тому числі за основним платежем 121615 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 60807 грн. 50 коп.

Правовою підставою визначення податку податковим органом наведені приписи підпунктів 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР. Підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій наведені приписи підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань перед державним бюджетом та державними цільовими фондами».

Проблемою даного спору є правомірність (або помилковість) застосування даних норми як підстави для визначення податку та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Визначення податку за наведеними нормами здійснено відповідачем за пять звітних податкових періодів, а саме за вересень 2009 року в сумі 733 грн., за жовтень 2009 року в сумі 167 грн., лютий 2010 року в сумі 43906 грн., березень 2010 року в сумі 63269 грн., квітень 2010 року в сумі 13540 грн.

Як зазначено у висновках акту перевірки позивачем в порушення частини першої статті 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного Кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правоченів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 ЦК України) по право чинах здійснених позивачем з постачальниками товариством з обмеженою відповідальністю «Луганськ Фокс Ойл» на постачання бензину А-80, та Приватного підприємства «Фірма Іліріан» на постачання молочної продукції та інше, та покупцем закритим акціонерним товариством «Старобільський ЗЗНМ» на постачання бензину.

Позиція податкового органу полягає у тому, що позивач здійснювало товарні потоки, які відображені у податкових та видаткових накладних, де зазначені реквізити право чинів. Відповідно до норм частини 1, 5 статті 205, пунктів 1,2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону.

Під час здійснення перевірки, впродовж розгляду справи судом першої інстанції, та апеляційному перегляді встановлено, що позивач мав взаємовідносини з товариством з обмеженою відповідальністю «Луганськ Фокс Ойл» та приватним підприємством «Фірма «Іліріан». Позивачем надані податкові накладні, видаткові накладні та договори з вказаними підприємствами, товарно - транспортні накладні та довіреності на отримання товару.

По результатам зустрічної перевірки з товариством з обмеженою відповідальністю «Луганськ Фокс Ойл» ДПІ в Артемівському районі м. Луганська повідомлено про неможливість проведення перевірки, відсутність даного підприємства за місцем знаходження, відсутність загальних фондів та кількість працюючих осіб на підприємстві про що було відображено у акті перевірки. Стосовно Приватного підприємства «Фірма «Іліріан» під час перевірки зясувалося, що підприємство за юридичною адресою також не знаходиться та рішенням податкової інспекції від 11 серпня 2010 анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору від Приватного підприємства «Фірма «Іліріан» на адресу позивача здійснено поставку товару, що підтверджується накладними та податковими накладними (том 1 арк. справи 135-161). За умовами договору оренди, укладеного між позивачем (Орендатор) та Закритого акціонерного товариства «Старобільський завод замінника незбираного молока» (Орендодавець) від 10 червня 2008 року, Орендодавець передає, а Орендар бере у тимчасове користування приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Старобільськ, вул.. Старотаганрогская, а саме: кабінет медичної сестри, відділ збиту, холодильні камери (том 1 арк. справи 131-133). Як вбачається із пояснень представника позивача на підставі договору оренди, укладеного з ЗАТ «Старобільський завод замінника незбираного молока» товар, поставлений від ПП «Фірма «Іліріан» зберігався у орендованому приміщенні позивачем.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позивачем документально підтверджено наявність приміщень для зберігання продуктів харчування, придбаних у Приватного Підприємства «Фірма «Іліріан» та факт поставки вказаного товару.

14 січня 2009 року між ПП «Фелікс» позивачем та відкритим акціонерним товариством «Луганськ Фокс Ойл» (Постачальник) укладено договір поставки товару (том 1 арк. справи 114-116), на виконання умов якого на адресу позивача поставлено товар (бензин А-80), що підтверджується накладними, податковими накладними та довіреностями на отримання товару (том 1 арк. справи 114-116, 162-261, том 2 арк. справи 1-126). Поставлений товар (бензин А-80) від відкритого акціонерного товариства «Луганськ Фокс Ойл» передбачався для ЗАТ «Старобільський завод замінника незбираного молока» згідно договору, укладеного між позивачем та даним заводом. Товар від імені позивача отримував робітник заводу на підстав довіреності. Можливість такого отримання товару правильно встановлена судом першої інстанції як така, що передбачено пунктом 14 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених та використаних довіреностей на отримання цінностей, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 № 99. В подальшому товар (бензин А-80) зберігався на Закритому акціонерному товаристві «Старобільський завод замінника незбираного молока», про що видано відповідну довідку заводом від 15 березня 2011 року. Факт приймання товару наведеним заводом від позивача підтверджується накладними та довіреностями долученими до матеріалів справи (том 1 арк. справи 165-169, 174-181, 185-188, 193-198, 201-202, 206-209, 211-212, 217-222, 226-229, 233-236, 240-243, 248-252, 254, 256, 258-261; том. 2 арк. справи 2, 48-13, 15, 17, 19, 21, 23-30, 32, 34, 36-39, 41, 43-44, 46, 48, 50, 52-57, 59, 61, 63, 65-69, 70, 72, 74, 76, 78-8385, 87, 89, 91-96, 98, 100, 102, 104-109, 111, 112, 115, 117, 119-126).

Враховуючи зазначене жодних сумнівів в придбані та продажу позивачем товару не існує. Суд першої інстанції правомірно виходив з того, що придбання товару та використання у власній господарській діяльності доведено матеріалами справи, що в свою чергу спростовує висновки податкового органу щодо безтоварності господарських операцій. Суд першої інстанції даючи оцінку спірним відносинам правомірно звернувся до статті 3 Господарського Кодексу України відповідно до якого, під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування підприємств» господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції оснований на аналізі пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», про правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту суми податків, сплачених підприємством, оскільки між позивачем та його контрагентами фактично відбувалися міжгосподарські (договірні) відносини, реально вчинені господарські операції з поставки товару, з оформленням відповідних документів.

Безпідставним є посилання апелянта на те, що згідно акту № 195 від 12 серпня 2010року анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість Приватного Підприємства «Фірма «Іліріан», що доводить безпідставність віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по договірним відносинам з вказаним підприємством. На момент укладення договору, здійснення господарських операцій на його виконання, складання та видачі податкових накладних зазначений субєкт господарювання зареєстрований в якості платника податку на додану вартість про що свідчить свідоцтво № 100052066 від 11 липня 2007 року (том. 1 арк. справи 117). Зазначене доводить спеціальну правоздатність контрагента позивача, як платника податку відповідно до статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо посилання представника відповідача на нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначальним фактором формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку. Документальне підтвердження фактичних поставок товару спростовує посилання на нікчемність угод.

Безпідставним є посилання апелянта на висновок спеціаліста № 41 від 19 листопада 2010 року, яким зроблено висновок про те, що підписи на накладних від імені директора ПП «Фірма «Іліріан» виконані можливо іншою особою, суд не приймає, оскільки вони складені на підставі листа начальника УНМ ДПА в Луганській області, а тому не є належним доказам у даній справі, в розумінні частини першої статті 69 КАС України.

Не є доказом сам факт порушення кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального Кодексу України по факту утворення Приватного підприємства «Фірма «Іліріан», оскільки на час розгляду даної справи вироку суду відносно посадової особи ПП «Фірма «Іліріан» не винесено. Колегія суддів позбавлена можливості прийняти посилання апелянта на акти перевірки контрагентів та листи щодо надання інформації податковим органом відносно вказаних підприємств, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції невиконання контрагентами вимог податкового законодавства не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту.

Недоведеними є посилання податкового органу на порушення позивачем частини 1 статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання даних норм в момент вчинення правочинів, як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, з огляду на виконання умов договорів.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надана правильна правова оцінка спірним правовідносинам і постанова прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Красно донської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року у справі № 2а-595/11/1270 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року у справі № 2а-595/11/1270 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 липня 2011 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 18 липня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: