Ухвала суду № 17314763, 11.07.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Свергун І.О.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2011 року справа №2а-3400/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковенка М.М.

суддів Гайдара А.В. , Ханової Р.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року по адміністративній справі № 2а-3400/11/1270 за позовом Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради в Луганській області до відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови від 17.03.2011 ВП 17151004 про арешт грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

21.04.2011 Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області (надалі - УПСЗН Рубіжанської міської ради, позивач) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області (надалі - ВДВС ГУЮ в Луганській області, відповідач) про скасування постанови від 17.03.2011 ВП 17151004 про арешт грошових коштів. В обґрунтування заявлених вимог посилається, що при виконанні судового рішення про стягнення грошових сум державним виконавцем відповідача було винесено постанову про арешт грошових коштів позивача на суму 898,68 грн. на цільовому розрахунковому рахунку позивача № 35413074000633 в УДК України в м. Рубіжне Луганської області. Посилаючись на те, що звернення стягнення на кошти на вказаному рахунку призведе до нецільового використання спеціальних бюджетних коштів та зробить неможливим соціальні виплати на поточний 2011 рік, позивач просить скасувати вказану постанову державного виконавця.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року по адміністративній справі № 2а-3400/11/1270 позов задоволений частково (а.с.22-24).

Скасовано постанову Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 17.03.2011 ВП № 17151004 в частині включення до постанови суми виконавчого збору в розмірі 79,58 грн. та суми витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 23,23 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі (а.с.25-27).

Розгляд справи здійснювався з урахуванням приписів ч.6 ст.128, п.2 ч.1 ст.197 КАС України. Представники сторін в судове засідання не зявилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується відповідними повідомленими про вручення поштового відправлення. Позивач надіслав заяву про розгляд справи без участі представника управління.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що на виконанні у відповідача знаходяться виконавчий лист № 2а-120/09, виданий 11.12.2009 Рубіжанським міським судом Луганської області про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області на користь ОСОБА_2 795,87 грн. допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. В рамках виконавчого провадження у зв'язку з відмовою добровільного виконання судового рішення державним виконавцем винесено постанову від 17.03.2011 року ВП № 17151004 про арешт коштів боржника в межах суми 898,68 грн., з яких: 795,87 грн. - за рішенням суду, 79,58 грн. - виконавчий збір, 23,23 грн. - витрати на проведення виконавчих дій. Грошові кошти знаходяться на цільовому розрахунковому рахунку позивача № 35413074000633 в УДК у м. Рубіжне ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 03196860. Вказані обставини підтверджуються копією постанови про арешт коштів боржника.

Відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» та за своєю природою є адміністративно-правовими.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» (далі -Закон № 606) передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Стаття 52 Закону № 606 визначає порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника. Так, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Стаття 57 Закону № 606 встановлює, що порядок накладення арешту і вилучення майна боржника. Так, відповідно до ч. 1 цієї статті арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту (ч. 2 ст. 57 Закону № 606).

Згідно з ч. З ст. 57 Закону № 606, постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Як вбачається з матеріалів справи, судове рішення про стягнення з УПСЗН Рубіжанської міської ради на користь ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не було виконане боржником у добровільному порядку.

З метою виконання судового рішення відповідачем винесено постанову від 17.03.2011 року про накладення арешту на кошти боржника в розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. (а.с.6).

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, рахунок № 35413074000633 КФК 090303 - це загальний фонд, на якому рахуються кошти Державного бюджету, призначені для виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Відповідно, на цьому рахунку знаходяться кошти, які надходять з Державного бюджету України і які на вказаному рахунку використовуються за цільовим призначенням, що підтверджується листом Головного управління Державного казначейства України в Луганській області від 18.04.2011 № 04-06/498 (а.с. 8).

Суд першої інстанції, з урахуванням положень Бюджетного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 609 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ», відмовив в частині накладання арешту на кошти у розмірі виконавчого збору які знаходяться на рахунку № 35413074000633 КФК 090303, з метою списання витрат на організацію та проведення виконавчих дій та виконавчого збору. Дані обставини ні ким з сторін не оскаржуються.

Щодо правомірності накладення арешту на грошові кошти позивача в межах суми 795,87 грн., колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції, що посилання позивача на відсутність коштів у 2011 році на виплату боргу, що підтверджений судовим рішенням не може бути прийнятий до уваги та є безпідставними. Відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина. Крім того, в даному випадку не може мати місце нецільове використання коштів.

Доводи апелянта про допущення порушень з боку відповідача норм бюджетного законодавства колегія суддів не приймає до уваги. Крім того, за рішенням суду стягненню підлягали кошти саме з позивача, за рахунок коштів державного бюджету, які в звязку з його неправомірними діями призвело до порушення прав ОСОБА_2 Перед судом не доведено також, що позивач по даній справі здійснював відповідні бюджетні запити на виплату стягнутого з нього грошових коштів. Не виконання своїх обовязків щодо виконання судового рішення з боку позивача по даній справі, не може бути поставлено в залежність відповідача при виконанні ним своїх обовязків з приводу здійснення виконавчого провадження.

Колегія суддів зазначає, що відповідач приймаючи рішення-постанову про накладання арешту на кошти боржника в межах суми заявленої до стягнення, яка була затверджена в.о.начальника ДВС, діяв в межах своєї компетенції, та у відповідності до вимог Закону №606.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення по суті заявлених вимог.

Таким чином, судова колегія вважає, що судове рішення ухвалене суддею суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року по адміністративній справі № 2а-3400/11/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року по адміністративній справі № 2а-3400/11/1270 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф. Ханова

А.В.Гайдар