Постанова № 17314391, 27.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 квітня 2011 року 11:57 № 2а-2938/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Паньків В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Солід"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва

проскасування повідомлення - рішення № 0004592308/0, № 0004602308/0 від 13.12.2010року

за участю представників сторін:

від позивача: Морозов Д.В.

від відповідача: Борисов І.І.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 27.04.2011 року о 11 год. 57 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Солід»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень № 0004592308/0 від 13.12.2010 р. та № 0004602308/0 від 13.12.2010 р.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені ДПІ у Соломянському районі м. Києва із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем п.5.1, ч. 4 пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 7.2.3, пп.7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент здійснення правовідносин та укладення угод, які були кваліфіковані відповідачем, як нікчемні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Солід»(надалі по тексту Позивач) з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат по податку на прибуток підприємства при взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за період з 01.05.2009 р. по 30.06.2010 р.

За результатами перевірки складено акт від 02.12.2010 р. за № 19366/23-08/36158057 (надалі по тексту Акт перевірки).

За результатами перевірки встановлено порушення п.5.1, ч. 4 пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства в період, що перевірявся, на суму 1289 206, 00 грн., в тому числі по періодам: за півріччя 2009 р. 186 853,80 грн.; за 9 місяців 2009 р. 456134,50 грн.; за 2009 рік 737055,00 грн.; за 1 квартал 2010 р. 547711 грн.; за півріччя 2010 р. 552150,80 грн. та пп. 7.2.3, пп.7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 1031365,00 грн., зокрема, в травень 2009 р. 74662,30 грн., в червень 2009 р. 74 820,70 грн., в липні 2009р. 22375,70 грн., в серпні 2009 р. 75660,00 грн.; в вересні 2009 р. 116 403,00 грн.; в жовтні 2009 р. 105 245,00 грн.; в грудні 2009 р. 120 478,00 грн.; в січні 2010 р. 32622,70 грн.; в лютому 2010 р. 10 285,00 грн.; в березні 2010 р. 395 261,00 грн.; в квітні 2010 р. 3551,89 грн.; завищення сум залишку відємного значення в сумі 6682,00 грн. за період травень 2009 р. 671,00 грн.; в жовтні 2009 р. 986,00 грн.; в листопаді 2009 р. 1266,00 грн.; в лютому 2010 р. 3759 грн.

На підставі даного акту перевірки, ДПІ у Соломянському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.12.2010р. №0004592308/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 1547 049,00 грн. з них за основним платежем 1031 366,00 грн. податок на додану вартість та нараховані штрафні санкції у розмірі 515 683,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 13.12.2010р. №0004602308/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток у сумі 1813 528,00 грн. з них за основним платежем 1289 528,00 грн. податок на додану вартість та нараховані штрафні санкції у розмірі 524 322,00 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями рішеннями, ТОВ «Будівельна компанія «Солід», у порядку апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань, було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення до ДПІ у Соломянському районі м. Києва, за результатами якої прийняте рішення №4207/10/25-010 від 18.02.2011р. про залишення податкових повідомлень-рішень від 13.12.2010р. №0004602308/0 та №0004592308/0, без змін, скаргу - без задоволення.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП»(Підрядник) та ТОВ «Будівельна компанія «СОЛІД»(Генпідрядник) укладено договір суборенди №15-05/2009 від 15.05.2009 р. про виконання роботи з поточного ремонту будівель (їх окремих частин) майнового комплексу по вул. Костянтинівській, 73 у м. Києві (надалі по тексту Договір №15-05/2009).

Згідно з Договором №15-05/2009 вартість виконаних робіт становить на загальну суму 4049272,80 грн. в тому числі податку на додану вартість 674878,80 грн. До Договору Субпідряду №15-05/2009 від 15.05.2009 р. було укладено Додаток № 1 від 15.05.2009 р. про технічне завдання на перелік та обсяги робіт з поточного ремонту.

Між ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» (Підрядник) та ТОВ «Будівельна компанія «СОЛІД»(Генпідрядник) було укладено Додаткову угоду №2 до Договору субпідряду №15-05/2009 від 30.04.2010 р. (надалі по тексту Додаткова угода №2).

У відповідності до п.1 Додаткової угоди №2, керуючись п.10.5. статті 10 Договору, Сторони погодились розірвати Договір з 30 квітня 2010 року.

Згідно п.2 Додаткової угоди №2, сторони погодились, що станом на 30 квітня 2010 року, Підрядник виконав, а Генпідрядник прийняв, роботи загальною вартості з урахуванням ПДВ - 3082880,48 грн., в тому числі ПДВ 20% - 513813,41 грн.

Зобовязання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується Довідками про вартість виконаних підрядних робіт, Актами приймання виконаних підрядних робіт, Акт приймання-передачі матеріалів цільового використання для виконання робіт за договором підряду №15-05/2009, підсумкова відомість ресурсів, Акти приймання-передачі надання послуг до договору субпідряду № 15-05/2009, видатковою накладною та податкові накладні (копії даних документів залучені до матеріалів справи).

Крім того, між ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП»(Сторона 1) та ТОВ «Будівельна компанія «СОЛІД»(Сторона 2) укладено договір №22-06/С-09 від 22.06.2009 р про надання послуг з оренди будівельного обладнання (молоток відбійний, ліса будівельні та інше-будівельне обладнання) (надалі по тексту Договір №22-06/С-09).

У відповідності до умов Договору №22-06/С-09, Сторона 1 надає будівельне обладнання Стороні 2 у тимчасове користування в асортименті, кількості та на строк, погоджений Сторонами на момент подачі Стороною 2 відповідної заявки Сторони 1 (п.1.3 Договору №22-06/С-09).

В матеріалах справи наявний Акт прийому-передачі матеріалів до Договору №22-06/С-09 від 09.07.2009 р., рахунок № 1 від 09.07.2009 р. до Договору №22-06/С-09, Акт приймання-передачі будівельного обладнання до Договору №22-06/С-09 від 09.07.2009 р., рахунок №2 від 09.07.2009 р. до Договору №22-06/С-09, Акт приймання-передачі послуг до Договору №22-06/С-09 від 09.07.2009 р., Акт приймання-передачі (повернення) будівельного обладнання від 07.08.2009 р. та податкова накладна (копії документів залучені до матеріалів справи).

Вищезазначеними документами підтверджується, що зобовязання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі.

Між ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» (Підрядник) та ТОВ «Будівельна компанія «СОЛІД»(Замовником) укладено договір підряду №15/10-09 від 15.10.2009 р про виконання роботи з улаштування основи під покрівлю на обєкті: «Будівля Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в аеропорту Бориспіль»; місце знаходження обєкту: Україна, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт (надалі по тексту Договір №15/10-09).

До Договору №15/10-09 укладено було Додаток № 1 від 15.10.2009 р., а саме Кошторис з зазначенням назви робіт, одиниці виміру, кількість, вартість робіт та матеріалів на 1 м2, грн. з ПДВ, загальна вартість робіт та матеріалів, грн.

Крім того, до Договору №15/10-09 було укладено Додаткову угоду №1 від 19.11.2009 р. (надалі по тексту Додаткова угода №1).

Зобовязання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт, Актом приймання виконаних будівельних робіт, підсумкова відомість ресурсів, Додаток №1 від 05.005.2010 р., Акт приймання-передачі та податковими накладними (копії наданих документів залучені до матеріалів справи).

Позивачем також надано суду Договір підряду №29/10-09 від 29.10.2009 р., Договір №01-12/09 від 01.12.2009 р., Договір №18/12-09 від 18.12.2009 р., Договір №25-02/2010 від 25.02.2010р., Договір №15-03/2010 від 15.03.2010 р., дані договори були укладені між ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» та ТОВ «Будівельна компанія «СОЛІД».

Зобовязання сторін за вищезазначеними Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується Довідками про вартість виконаних підрядних робіт, Актами приймання виконаних підрядних робіт, Акт приймання-передачі матеріалів цільового використання для виконання робіт за договором підряду, підсумкова відомість ресурсів, кошторисами, специфікаціями, Акти приймання-передачі надання послуг до договору субпідряду, видатковими накладними та податковими накладними (копії даних документів залучені до матеріалів справи).

Судом встановлено, що Позивачем було подано декларацію до податкової інспекції за травень 2010 р. в даній декларації відображено корегування податкового кредиту у бік зменшення на суму ПДВ 32801,48 грн., що відбулося в результаті зменшення обсягів виконання робіт за договором підряду № 15/10-09 від 15.10.2009 р. (дана декларація міститься в матеріалах справи).

Отже, загальна сума податкового кредиту з ПДВ, задекларована в результаті господарських відносин між Позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», становить 998563,20 грн., проте в Акті перевірки помилково зазначено сума в розмірі 1031364,69 грн.

В акті перевірки зазначено, що згідно інформації бази ПДС України встановлено, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп»має стан платника 10 «запит на встановлення місцезнаходження».

Крім того, в акті перевірки зазначається, що порушено кримінальну справу, яка знаходиться в провадженні Слідчого управління податкової міліції ДПА України, порушено відносно посадових осіб ТОВ «С.Дж.Р.Груп»справа за № 69-107 та допити свідків.

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок, що укладені та, начебто, виконані договори між ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП»та ТОВ «Будівельна компанія «СОЛІД»є нікчемним, оскільки оформлені лише документально, без будь-якого товарного характеру операцій, з метою заниження податку на додану вартість.

На підставі чого відповідачем зроблено висновок про невідповідність укладених договорів вимогам ст. 203 ЦК України та, відповідно, наявність, у звязку з цим, підстав передбачених п.1 ст.215 ЦК України, який є не переконливим виходячи з наступного.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначених угод, з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обовязки з моменту вчинення цього правочину.

Поруч з тим, протоколи допиту свідків не є допустимими доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, згідно з положеннями ст.323 Кримінально-процесуального кодексу України, суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. При цьому, згідно ст.76 КАС України, пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами у справі.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора Товариства на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків.

А також суд зазначає, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП»ліквідовано або припинено підприємницьку діяльність.

Також, акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобовязань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будьякі інші відомості, які можуть бути визначені, як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції.

3. Встановлення звязку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

В матеріалах справи містяться докази виконання сторонами умов договору в повному обсязі.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, видаткові накладні, договори, Довідки про вартість виконаних підрядних робіт, Акти приймання виконаних підрядних робіт, Акт приймання-передачі матеріалів цільового використання для виконання робіт за договором підряду, підсумкова відомість ресурсів, кошториси, специфікації, Акти приймання-передачі надання послуг, а також відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтв платника ПДВ контрагента позивача або несплати ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

Виходячи із приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", тільки відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що Відповідачем було помилково прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.12.2010р. №0004592308/0, дане рішення підлягає скасуванню в повному обсязі.

Крім того, суд зазначає, що з зазначеними висновками акту перевірки суд не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, вищезазначеними нормами прямо передбачено включення до складу валових витрат будь-яких витрат за виключенням встановлених у самому Законі обмежень.

Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суд доходить висновків, що з урахуванням вищезазначених правових норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи.

Також суд вважає, що пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено наступні критерії господарської діяльності направлення діяльності на отримання доходу та постійна (регулярна) участь особи в цій діяльності.

Натомість, зазначеною правовою нормою не встановлено вимог щодо отримання доходу від кожної конкретної господарської операції, такі вимоги встановлено відносно сукупності операцій господарської діяльності.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до переконання про безпідставність висновків податкового органу, а тому податкове повідомлення-рішення від 13.12.2010 р. №0004602308/0 підлягає скасуванню в повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004592308/0 від 13.12.2010 р.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004602308/0 від 13.12.2010 р.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук