Постанова № 17314385, 17.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 березня 2011 року 14:40 № 2а-15637/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Гальченко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Ельдорадо"

до Київська регіональна митниця Головне управління Державного казначейства України в м.Києві провизнання недійсними картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про визначення митної вартості товарів від 21.10.2010р.

за участю представників сторін:

від позивача: Петруніна Г.С. пасп. НОМЕР_1 від 05.04.2001р.

від відповідача 1: ОСОБА_2, дов.б/н від 27.08.2010 р.

від відповідача 2: ОСОБА_3 дов № 05-04/14-98

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю « Торгова компанія «Ельдорадо» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської регіональної митниці, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про визнання недійсною Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 100000014/0/01541 від 22.10.2010р., складену Київською регіональною митницею; визнання недійсним Рішення про визначення митної вартості товарів № 100000006/2010/412275/2 від 21.10.2010р. Київської регіональної митниці; зобовязати Київську регіональну митницю та Головного управління Державного казначейства України у м. Києві повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ельдорадо» з Державного бюджету України надмірно сплачену суму у розмірі 69 938, 57 (шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять вісім) грн. 57 коп., перераховану в якості податку на додану вартість, шляхом зарахування на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ельдорадо»N 26005010952701 в ПАТ «Альфа-банк», МФО 300346, код ЄДРПОУ 36483471.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що винесені Київською регіональною митницею Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 100000014/0/01541 від 22.10.2010р., та Рішення про визначення митної вартості товарів № 100000006/2010/412275/2 безпідставними необґрунтованим та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України. Крім того, Позивач зазначає, що з нього безпідставно та неправомірно було стягнуто суму в розмірі 69938,57грн., та вважає, що Відповідачі зобовязані здійснити всі необхідні дії для повернення зазначених коштів Позивачу, оскільки, документи на підставі яких Позивачем сплачено суми податкових зобов'язань, винесені з грубим порушенням чинного законодавства України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подавав.

Відповідач 1 проти позову заперечує, вважає, що Київська регіональна митниця здійснила коригування митної вартості товару виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений діючим митним законодавством та в порядку здійснення митної справи та забезпечення на території закріпленого за нею регіону комплексного контролю за додержанням законодавства України.

В судовому засіданні представник відповідач 1 проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та просить відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідач 2 зявився, проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ельдорадо»(Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галерея М»(Росія) (Постачальник) було укладено Контракт №10/10/09 від 10 жовтня 2009 року (надалі по тексту Контракт 10.10.2009 р.).

У відповідності до пп. 1.1 Контракту 10.10.2009 р., зазначено, що Постачальник зобовязується передати, а Покупець прийняти та оплатити меблі для теле/відеоапаратури.

Відповідно до п. 4.2 Контракту 10.10.2009 р., ціна за товар визначена на умовах зазначених, вказаних в п.п. 3.1, 3.2 даного Контракту, без ПДВ та зазначається в Специфікації (Додаток №1 до даного Контракту).

Декларантом (представником) Позивача в органах митної служби є СП ТОВ «Інтеркар»(надалі по тексту Декларант).

З метою митного оформлення товару 19.10.2010 р. Декларантом подана до митного органу вантажна митну декларацію за формою МД-2 № 100000014/2010/559172 про декларування партії товарів, що надійшла за Контрактом від 10.10.2009 р. Декларантом 19.10.2010р. до митного органу додатково було подано Декларацію митної вартості партії товару за формою ДМВ-1, якою надавалася додаткова інформація про підтвердження правильності визначення заявленою митної вартості. Декларантом розрахована митна вартість товару за декларацією, митна вартість товару була визначена за ціною 312906,24 грн., сума податкових зобовязань, що мав сплатити Позивач до бюджету складала 62581,25 грн.

В матеріалах справи міститься копія Декларації митної вартості № 100000014/2010/559172 з якої вбачається, що Декларантом ОСОБА_4 19.10.2010 р. була ознайомлена із записом зробленим митним органом та 21.10.2010 р в ДМВ зазначили, що «додаткові документи надати не можемо».

Київською регіональною митницею 21.10.2010р. винесено Рішення про визначення митної вартості товарів (надалі по тексту Рішення від 21.10.2010р.). В рішенні від 21.10.2010р. вартість товару, що має бути зазначена декларантом у митній декларації, має складати 2574000,00 грн.

Позивач не погодився з таким рішенням і скористався правом, наданим наказом Держмитслужби України від 17.03.08 №230 “Про затвердження Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобовязання при ввезенні їх на митну територію України” та провів митне оформлення товарів під гарантійні зобовязання.

На думку Позивача, своїм рішенням митний орган безпідставно збільшив митну вартість товару, чим порушив права Позивача, а тому рішення має бути скасоване, так як не відповідає вимогам чинного законодавства.

В судовому засіданні Позивач зазначив, що до митного оформлення були надані всі необхідні документи, які передбачені нормами Митного кодексу України, тому дії Відповідача вважає протиправними. Крім того, Позивач зазначає, що ним було сплачено податкові зобов'язання, зокрема, податок на додану вартість в сумі, визначеній органом митної служби.

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 265 Митного кодексу (надалі по тексту МК) митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями Митного кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобовязати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до ст. 259 МК митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Крім того, в здійсненні вищевказаних функцій, митні органи керуються Постановами Кабінету Міністрів України та наказами Державної митної служби України.

Відповідно до Наказу ДМС України від 01.06.07 № 455 “Про внесення змін до Методичних рекомендацій із застосуванням окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України”, під час здійснення митного контролю й митного оформлення окремих видів товарів, які визначені Держмитслужбою для поглибленого контролю за правильністю визначення їх митної вартості із застосуванням положень ст. 265 МК, посадова особа митного органу, що здійснює такий контроль, використовує інформацію бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, а також електронного та/або паперового бюлетеня “огляд цін українського та світового товарних ринків”, біржову інформацію про ціни на товари та/або сировину, інші інформаційні джерела, де наведено цінові характеристики таких товарів та/або сировини.

Постановою КМУ від 09.04.2008р. № 339 визначено Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, згідно якого контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до ст. 41 Митного кодексу України шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщаються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою КМУ від 20.12.2006 № 1766, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з - рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; - наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

Як було зазначено Відповідачем, заявлена Позивачем митна вартість товару значною мірою відрізнялась від вартості, що була визначена митницею під час митного оформлення ідентичних та подібних товарів, ввезених на територію України за іншими угодами, зокрема, при визначенні митної вартості подібних товарів та суперечила даним, які містяться в базі даних ЄАІС ДМСУ.

У відповідності з п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.06 №1766, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, про що в графі “для відміток митного органу” декларації митної вартості (ДМВ) службовою особою митного органу було здійснено запис, а саме: прейскуранти (прас-листи) фірми виробника товару; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями; відповідна бухгалтерська документація щодо платежів за авторські права.

Декларантом ОСОБА_4 19.10.2010 р. була ознайомлений із вимогою щодо необхідності подання додаткових документів, про що свідчить відмітка в декларації митної вартості та запис, що «додаткові документи надати не можемо».

Відповідно до п.14 постанови КМУ від 20.12.06 №1766 “Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження”, якщо декларантом не подано в установлений строк (протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання) додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну викладені в ст. 266 Митного кодексу України.

Пунктами 5-7 ст. 267 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, повязані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у ч.1 ст. 266 МК методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Абзацом 2 статті 264 МК України визначено, що у разі потреби у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості товарів декларант зобовязаний на вимогу митного органу надати йому необхідні для цього відомості.

З зазначеного вище вбачається, що митний орган на додатку до декларації митної вартості Позивача вніс запис про необхідність надання додаткових документів і, оскільки уповноваженою на декларування товару особою зроблено запис про неможливість надання таких документів, митний орган визначав митну вартість у відповідності з нормами, визначеними ст. ст. 267 273 МК України.

Згідно статті 17 Угоди про застосування статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.

Відповідно до статті 41 Митного кодексу України однією із форм митного контролю є перевірка митними органами системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.

В судовому засіданні Відповідач зазначив, що митним органом для визначення митної вартості було проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення, цінову інформацію ЄАІС Держмитслужби України.

Оскільки декларант документально не підтвердив заявлену митну вартість товару, не виконав умови, передбачені п. 2 ст. 267 Митним кодексом України, тобто виникли застереження, що унеможливили визначення митної вартості за Методом 1 за ціною угоди.

Суд погоджується з доводами Відповідача, що Метод 1 не був застосований, оскільки, у відповідності зі ст. 268 МК України, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни, тобто країна експорту має бути однакова, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не був застосований, оскільки відповідно до вимог ст. 269 МК України для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховується така ознака, як наявність торгової марки.

Таким чином, Відповідачем правомірно не був застосований Метод 1.

Метод 2 не був застосований з тих підстав, що у ціновій базі даних ЄАІС ДМСУ була відсутня інформація щодо рівня митної вартості ідентичних товарів виробника, тобто країна експорту мала бути однакова.

Щодо Методу 3 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), Відповідач зазначив, що цей метод застосовується в разі ввезення товарів у відповідний період з урахуванням ознак: якості, наявності торгової марки та її репутації на ринку, країни походження, виробника.

Оскільки інформація, яка б відповідала дано методу була відсутня то Метод 3 не застосовувався.

Як було повідомлено Відповідачем та не спростовано Позивачем, для використання Методу 4 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) субєкт зовнішньоекономічної діяльності не надав документів щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України у час, максимально наближений до часу ввезення. Крім того, були відсутні документи, які відображають витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки на прибуток та загальні витрати у звязку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду, звичайні витрати, понесені в Україні на навантаження, вивантаження, страхування.

За аналогічних підстав, в звязку з відсутністю підтверджуючих документів щодо понесених Позивачем та повязаних із ввезенням товарів в Україну витрат, не був застосований і Метод 5.

Приймаючи до уваги надані Позивачем до митного оформлення документи та наявну інформацію митницею прийнято рішення про здійснення митної оцінки товарів за Методом 6 (резервним методом).

Відповідно до пунктів 9.19.3 Методичних рекомендацій по застосуванню окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Держмитслужби № 74 від 31.01.07, митна вартість, визначена за резервним методом, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначених (визнаних) митних вартостях.

При цьому, як було зазначено Відповідачем у судовому засіданні, за основу для розрахунків брались базові цінові дані з їх привязкою до конкретного товару.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про правомірність дій Відповідача-1, а тому підстав для визнання недійсним Рішення про визначення митної вартості товарів № 100000006/2010/412275/2 від 21.10.2010р. Київської регіональної митниці.

Митна декларація це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Відповідно до ст. 70 МК України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України та оформлення результатів такого контролю.

Статтею 86 МК України визначений порядок прийняття митної декларації.

Декларант зобовязаний здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу предявити товар і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Оформлена ВМД свідчить про надання субєкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у заявлений митний режим і підтверджує права й обовязки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних дій.

Відповідно до ст. 90 МК України з дозволу митного органу відомості, зазначені у митній декларації, можуть бути змінені чи доповнені, а подана митна декларація відкликана. Зміна, доповнення чи відкликання можуть бути здійснені лише до моменту прийняття митним органом митної декларації до митного оформлення. Зміна, доповнення та відкликання митної декларації після її прийняття митним органом до митного оформлення не допускаються. Внесення до митної декларації змін чи доповнень, які мають істотне значення для застосування процедур митного контролю щодо товарів і транспортних засобів або впливають на умови оподаткування товарів чи застосування до них нетарифного регулювання, здійснюється шляхом подання митному органу нової митної декларації, якщо це дозволяється відповідно до цього Кодексу. Посадові особи митних органів не мають права заповнювати митну декларацію, змінювати чи доповнювати відомості, зазначені в митній декларації, за винятком внесення до неї відомостей, що належать до компетенції митних органів.

Відповідно до р. 5 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом ДМСУ від 20.04.05 №314 відомості, зазначені у ВМД можуть бути змінені чи доповнені декларантом лише з дозволу посадової особи митного органу до моменту прийняття цієї ВМД до оформлення.

Посадові особи митного органу не мають права з власної ініціативи, за дорученням або проханням декларанта заповнювати ВМД, змінювати чи доповнювати відомості, зазначені в ній і в її електронній копії, за винятком тих граф ВМД, заповнення яких належить до компетенції митних органів.

Відповідачем було доведено, а Позивачем не спростовано той факт, що Позивач до відділу контролю митної вартості та класифікації товарів митниці для визначення чи перевірки митної вартості товару не звертався, митну вартість товару визначав самостійно, чим не використав усіх, передбачених законодавством можливостей.

З рахуванням наведеного, суд вважає, що відсутні підстави і в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсною Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 100000014/0/01541 від 22.10.2010р., складену Київською регіональною митницею;.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони у відповідності з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, виконав покладений на нього обовязок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийнятих рішень.

У звязку з відмовою у позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 99, 100, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук