Постанова № 17314201, 27.07.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2011 р. Справа № 2а/0470/1440/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В. при секретаріГудим І.В. за участю: представників позивача - Ларікова В.В., Козлова І.Г. представник відповідача не зявився розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Фінансово-промислова компанія Чіко» до Верхньодніпровська об"єднанна державна податкова інспекція про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: До суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Фінансово-промислова компанія Чіко» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції №0003552300/1 від 14 січня 2011 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 70628 грн., у тому числі 47085 грн. основного платежу і 23543 грн. штрафних санкцій. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення згідно із яким позивачу було визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 70628 грн. Позивач вважає висновки, викладені в акті перевірки, та податкове повідомлення-рішення таким, що суперечать нормам законодавства України та такими, що порушують та обмежують його права, оскільки Верхньодніпровською ОДПІ були порушені норми чинного законодавства.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не зявився, заперечення на позовну заяву не надав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У відповідності до ст.128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши подані документи, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією була здійснена перевірка ПП «ФПК ЧІКО» з питань додержання податкового, валютного та іншого законодавства України. Перевірка проводилась з 26 жовтня 2010р. по 06 грудня 2010 р.

За результатами перевірки був складений акт перевірки № 284/230-30450079, від 09 грудня 2010 року.

В ході проведення перевірки відповідачем були зроблені висновки та встановлені наступні порушення.

ПП «ФПК» Чіко» було включено до складу податкового кредиту січня 2008 р. податкову накладну №505 від 28.12.07р. виписану ПП "Укрвінком", на загальну суму 18,48 грн. в тому числі ПДВ 3,08 грн., податкову накладну №ЦОЧ7231570 від 31.12.07р. виписану ЗАТ "Нова лінія", на загальну суму 198.50 грн., в тому числі ПДВ 33,08 грн., податкову накладну №69727 від 30.11.2007р. виписану ПП "Нічний Експрес", на загальну суму 1000 грн., в тому числі ПДВ 166.67 грн.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірник оригінал податкової накладної надається покупцю. При цьому ні даним пунктом Закону ні будь-яким іншим не передбаченого жодних причин для отримання можливості затримки наданні покупцю податкової накладної.

Згідно пп.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону визначено, що податкова накладна видається платником податки який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою тля нарахування податкового кредиту, а також передбачено умови, за яких платник податку отримає право на податковий кредит навіть при відмові продавця надати йому податкову накладну. Тобто, на дату, визначену пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону, продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, а якщо ця вимога Закону не дотримана, отримувач товарів (послуг) вправі вимагати її надання, а у випадку відмови звернутися зі скаргою на такого постачальника до органу податкової служби. Проте позивач не скористався вказаною нормою Закону та не звернувся до органу державної податкової служби зі скаргою на постачальника.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, та з урахуванням визначення, наданого пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку., затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, податкова накладна відноситься до категорії первинних документів. Порядок реєстрації податкової накладної як вхідного первинного документа визначається з урахуванням правил, встановлених Положенням № 88. Облік податкових накладних та їх передача (пересилання) повинні грунтуватись на правилах, які встановлені для відповідних бухгалтерських документів.

Відповідно до пункту 2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою КМУ "від 28.07.1997 р. № 799, звіти, розрахункові документи і декларації приймаються до відправлення листами (посилками, бандеролями) з оголошеною цінністю з позначкою "Звіт" та з рекомендованим повідомленням про вручення, то податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення. Отже, податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Таким чином, документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку було виписано у будь-якому з попередніх періодів, для платники податку покупця є документ, який підтверджує дату надходження такої податкової накладної від продавця, а саме зареєстровані відповідно до вимог Положення № 88 лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля та отримана разом з цим листом податкова накладна з відображенням на ній дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції. Отже, у разі отримання податкових накладних, в тому числі і тих, що виписані в різних податкових періодах, але отримані платником в поточному звітному періоді (податкові накладні, які було виписано у попередніх періодах), але лише за наявності документального підтвердження такого запізнення.

В ході перевірки ПП «ФПК Чіко» відповідачем було встановлено, що факт отримання податкової накладної в періоді іншому ніж дата її виписки у перевіряємого підприємства підтверджено окремим журналом реєстрації вхідної документації та журналом реєстрації несвоєчасно отриманих податкових накладних, які не мають типової форми (зошит), в яких зазначено дату отримання від постачальника податкової накладної. Вказаний номер зазначений і на самій податковій накладній. Лист з рекомендованим повідомленням про вручення податкової накладної із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля у позивача відсутній.

Таким чином, на думку відповідача, в порушення п.п.7.4.1, п.7.4, ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість" позивачем було завищено податковий кредит січня 2008 року на 203 грн.

Аналогічні порушення допущені позивачем у наступних звітних податковий періодах, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 47085 грн., у тому числі за квітень 2008 року в сумі 5794 грн., за вересень 2009 року в сумі 41063 грн., за травень 2010 року в сумі 85 грн., за червень 2010 року в сумі 143 грн.

На підставі акта перевірки №284/230-30450079 від 09 грудня 2010 року, 14.01.2011 р. ПП «Фінансово-Промислова Компанія ЧІКО» було отримано податкове повідомлення-рішення №0003552300/1 від 14 січня 2011р., прийняте Верхньодніпровською ОДПІ, у якому визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 70628 грн., у тому числі 47085 грн. за порушення пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»., а також штрафних санкцій у сумі 23543 грн.

Позивачем було оскаржено податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте відповідачем подана скарга була відхилена.

Суд вважає, що прийняте податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та таким що не відповідає нормам законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна або один з документів, передбачених цим підпунктом, який підтверджує прийняття постачальником платежу від отримувача товарів.

Датою виникнення права на податковий кредит у відповідності із пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», є дата отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Вказані норми законодавства не ставлять права платника податків на податковий кредит у залежність від наявності чи відсутності у нього рекомендованого повідомлення про вручення податкової накладної та не зобов'язує покупця отримувати, а продавця відсилати податкову накладну певним способом, зокрема поштою, з рекомендованим повідомленням про вручення.

Згідно до абз.2 пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника.

Проте вказана норма закону не зобовязує платника податку додавати таку заяву до податкової декларації вона лише визначає його право на це.

Недотримання позивачем положень пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не може бути підставою для висновку про неправомірність віднесених витрат до податкового кредиту, позаяк підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податків.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону визначено перелік документів, якими підтверджується податковий кредит, серед яких відсутнє рекомендоване повідомлення про вручення.

Щодо посилання у акті перевірки на п.2 «Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів . звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою КМУ "від 28.07.1997 р. № 799, як на підставу наявності у отримувача податкової накладної листа з рекомендованим повідомленням про вручення податкової накладної із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля яким підтверджується дата її отримання, то п.1 вказаного Порядку визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платником податку відповідно до ст.4 Закону України №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків», тобто податковому органу, а не своєму контрагенту.

Пункт 6 вказаного Порядку зазначає, що відправник заповнює бланк рекомендованого повідомлення про вручення на своє ім'я, і це повідомлення взагалі не може бути у одержувача податкової накладної (позивача), оскільки воно відсилається оператором поштового зв'язку відправнику реєстрованого поштового відправлення після його вручення адресату як документ, який підтверджує факт вручення цього відправлення адресату.

Відповідно до п.11 Порядку рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень видаються під розписку», а з врахуванням змісту п.6 цього ж Порядку, під розписку вони видаються відправнику поштового відправлення, а не адресату, який отримав саме відправлення.

Відповідно до листа ДПА України № 8109/7/16-1117 від 18 квітня 2008 р. податковий кредит звітного періоду може складатися не тільки із сум податку, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних та одержаних у звітному періоді, а і податкових накладних, одержаних із запізненням та виписаних у попередніх податкових періодах.

У листі ДПА України № 15316/7/15-2417 від 11 серпня 2004 р. (з наступними змінами і доповненнями) вказано, що у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Згідно до листа ДПА України «про податкові накладні, отримані у періодах, відмінних від періодів їх виписування» № 16847/7/16-1517-26 від 18 серпня 2010 р. податкові накладні, отримані у періодах, відмінних від періодів їх виписки, відображаються у розділі 1 реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затверджених наказом ДПА України від 30 червня 2005 р. №244 за датою їх отримання. Податковий кредит, сформований на підставі таких накладних, розшифровується у відповідних розділах декларації, тобто, не заперечується можливість включення таких податкових накладних та зазначених в них сум до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи реєстр отриманих та виданих податкових накладних ПП «ФПК ЧІКО» ведеться у відповідності до норм законодавства та всі податкові накладні, що вказані в акті перевірки як отримані з порушенням, у вказаний реєстр були правомірно внесені позивачем, що відповідає вимогам пп. 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд зазначає, що факт отримання податкових накладних в періоді іншому ніж дата її виписки у перевіряємого підприємства, позивачем підтверджено належними доказами, а саме:

записами в журналі реєстрації несвоєчасно отриманих податкових накладних;

записами в журналі реєстрації вхідної документації;

податковими накладними, що засвідчують сплату податку, з яких вбачається, що позивач відносив до податкового кредиту суми, підтверджені податковими накладними у тих звітних періодах, у яких ці податкові накладні отримані.

З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки позивачем у перевіряємий період правомірно були віднесені суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Фінансово-промислова компанія Чіко» до Верхньодніпровської обєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції №0003552300/1 від 14 січня 2011 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 70628 грн., у тому числі 47085 грн. основного платежу і 23543 грн. штрафних санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Фінансово-промислова компанія Чіко» судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 186 України.

Якщо постанову проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 30 березня 2011 року.

Суддя О.В. Врона