Ухвала суду № 17313554, 06.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-25737/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді           Пилипчук Н.Г.

суддів                              Бившевої Л.І.

                                        Ланченко Л.В.

                                        Нечитайла О.М.

                                        Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м.Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010

у справі № 2а-461/09/2670 (6/222)

за позовом Консорціуму «Укріндустрія»

до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м.Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

          ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21.05.2009 у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010 скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі м.Києва від 24.06.2008 № 0002292311/0 на загальну суму 558362,00 грн.

ДПІ у Солом’янському районі м.Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанцій та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права: п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 6.5 ст. 6 Закона України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР та ст.ст. 7, 11, 72 Кодекса адміністративного судочинства України.

          Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

          Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі м.Києва від 24.06.2008 № 0002292311/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 558362,00 грн., в тому числі 372241,00 грн. основного платежу та 186121,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, прийнято на підставі акту перевірки від 11.06.2008 № 6995/23-11/31984066, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 та п. 6.1, п.п. «а»п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР. Порушення полягало у тому, що позивач (комісіонер) не нараховував та не сплачував податок на додану вартість з комісійної винагороди за договорами комісії, визначаючи місце поставки послуг відповідно до п.п. «в»п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»та відображаючи такі операції у рядку 91 податкової декларації з ПДВ. В результаті занижено податкові зобов’язання з податку на додану вартість за період з жовтня 2006 року по вересень 2007 року включно у загальній сумі 372241,00 грн.

Позиція податкового органу полягає у тому, що дана норма закону в частині комісійної винагороди застосована бути не може, оскільки комісійна винагорода позивачем отримана за надані послуги –послуги по пошуку покупця. Решта послуг: за договором комісії № BSP-1121 від 15.02.2005 послуги з реалізації інжинірингових послуг та за договором комісії № RSP-275 від 25.02.2003 послуги з реалізації та обслуговування коксохімічного обладнання не є такими, що надані позивачем (комісіонером), оскільки інжинірингові послуги та обладнання і обслуговування надає третій особі комітент –«DON Equipment»ПАР.

Між Консорціумом «Укріндустрія»(комісіонер) та «DON Equipment»ПАР (комітент) укладено договір комісії № BSP-1121 від 15.02.2005, згідно із яким комітент доручив, а комісіонер зобов’язався від свого імені та за рахунок комітента вчинити угоду з реалізації інжинірингових послуг, пов’язаних з будівництвом, реконструкцією і забезпеченням об’єктів нерухомості (батарей коксових печей).

          На виконання даного договору комісії Консорціумом «Укріндустрія»(виконавець) укладено контракт № DGM/EP/TK/2005 від 26.02.2005 з металургійним комбінатом Bhilai Steel Plant, Індія, (замовник).

Між Консорціумом «Укріндустрія»(комісіонер) та «DON Equipment»ПАР (комітент) укладено договір комісії № RSP-275 від 25.02.2003, згідно із яким комітент доручив, а комісіонер зобов’язався від свого імені та за рахунок комітента вчинити угоду з реалізації та обслуговування коксохімічного обладнання, яке використовується при будівництві, реконструкції і обслуговуванні об’єктів нерухомості (батарей) коксових печей).

На виконання даного договору комісії Консорціумом «Укріндустрія»укладено контракти № Р4/740/19701/03049020 від 23.05.2003 та № Р4/740/19704/03049032 від 08.07.2003 з металургійним комбінатом «ROURKELA STEEL PLANT», Індія, (замовник).

За вищевказаними договорами комісії Консорціумом «Укріндустрія» (комісіонер) надано послуги з пошуку покупця за межами України шляхом участі в міжнародних тендерах, замовником яких було виключно іноземне підприємство, виставлення банківських гарантій, участі у зустрічах, поставках, забезпечення та супроводження процесів отримання платежів по документальних акредитивах, забезпечення своєчасності та якісності виконаних послуг, послуги з несення повної матеріальної відповідальності перед замовниками (Bhilai Steel Plant та «ROURKELA STEEL PLANT») за невиконання та/або неякісне, несвоєчасне виконання своїх обов’язків.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що судом надана правильна правова оцінка встановленим у справі обставинам на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.           

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції Закону України від 25.03.2005р. № 2505-IV) об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

За загальним правилом, визначеним у п. «а» п. 6.5 ст. 6 вказаного Закону, місцем надання послуги вважається місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку. Разом з тим, дане правило не поширюється на винятки, визначені, зокрема, у п.п. «в»цього пункту.

Відповідно до п.п. «в»п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»місцем поставки послуг при наданні послуг агентами, посередниками чи іншими учасниками ринку нерухомого майна (нерухомості) (далі - ріелтерами), іншими особами, відповідальними за підготовку, координацію, нагляд та здійснення робіт із будівництва та оздоблення (оснащення) нерухомості (включаючи послуги архітекторів та дизайнерів), інших подібних послуг, пов'язаних з продажем або будівництвом нерухомості, вважається місце, де така нерухомість розташована або буде розташована.

Зі змісту останньої наведеної норми закону випливає, що місцем поставки послуг при наданні таких послуг агентами, посередниками чи іншими учасниками ринку нерухомого майна (ріелтерами), іншими особами, відповідальними за підготовку, координацію, нагляд та здійснення робіт із будівництва та оздоблення (оснащення) нерухомості (включаючи послуги архітекторів та дизайнерів), інших подібних послуг, пов'язаних з продажем або будівництвом нерухомості, вважається місце, де така нерухомість розташована або буде розташована.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, надані комітенту позивачем (комісіонером) послуги з вчинення угоди з реалізації інжинірингових послуг, пов’язаних з будівництвом, реконструкцією і забезпеченням об’єктів нерухомості (батарей коксових печей), а також з вчинення угоди з реалізації та обслуговування коксохімічного обладнання полягали у пошуку покупця за межами України шляхом участі в міжнародних тендерах, замовником яких було виключно іноземне підприємство, виставлення банківських гарантій, участі у зустрічах, поставках, забезпечення та супроводження процесів отримання платежів по документальних акредитивах, забезпечення своєчасності та якісності виконаних послуг, послуги з несення повної матеріальної відповідальності перед замовниками (Bhilai Steel Plant та «ROURKELA STEEL PLANT») за невиконання та/або неякісне, несвоєчасне виконання обов’язків.

Виходячи зі змісту умов договору та суті наданих позивачем послуг, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про те, що всі зазначені послуги пов’язані з будівництвом об’єктів нерухомості за межами території України, тобто є іншими подібними послугами, пов'язаними з продажем або будівництвом нерухомості, що надані особою, відповідальною за підготовку, координацію, нагляд та здійснення робіт із будівництва та оздоблення (оснащення) нерухомості, місце надання яких визначається відповідно до п.п. «в»п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість». Відтак, у позивача були відсутні підстави для віднесення даних операцій з поставки послуг за договорами комісії до об’єкту оподаткування згідно із положеннями п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «про податок на додану вартість»та для нарахування і сплати податку на додану вартість з комісійної винагороди.

Податковий орган у касаційній скарзі не наводить доводів на спростування позиції суду щодо пов’язаності наданих позивачем послуг з продажем або будівництвом нерухомості, що є однією з визначальних умов для застосування вимог п.п. «в»п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», безпідставно посилаючись на те, що позивачем надані тільки послуги з пошуку покупця, що не узгоджується з умовами договорів комісії, за якими позивач зобов’язався від свого імені та за рахунок комітента вчинити угоду з реалізації інжинірингових послуг, пов’язаних з будівництвом, реконструкцією і забезпеченням об’єктів нерухомості, а також угоду з реалізації та обслуговування коксохімічного обладнання, яке використовується при будівництві, реконструкції і обслуговуванні об’єктів нерухомості (батарей) коксових печей), а також з достовірно встановленою судами обставиною щодо надання таких послуг безпосередньо позивачем.

Щодо посилань податкового органу на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що полягало у залишенні поза увагою доказів відповідача та недотриманні принципу офіційного з’ясування обставин у справі, суд касаційної інстанції знаходить їх безпідставними, оскільки відповідач не зазначає, які саме докази залишені судом поза увагою, а також не наводить доказів, які судом мали бути виявлені та витребувані з власної ініціативи.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції –без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                            УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                         Н.Г. Пилипчук

Судді                                                            Л.І. Бившева

                                                                      Л.В. Ланченко

                                                                      О.М. Нечитайло

                                                                      М.О. Федоров