Ухвала суду № 17313526, 13.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-23297/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя

на постанову Господарського суду Черкаської області від 12 вересня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2008 року

у справі № 07/3484а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя

про визнання нечинним рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД»(далі –позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя (далі –відповідач) про визнання нечинним рішення від 28 квітня 2007 року № 0000312303/18790 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7000,00 грн.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 12 вересня 2007 року позов задоволено повністю. Визнано нечинним рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 28 квітня 2007 року № 0000312303/18790 про застосування до Запорізької філії ТОВ «Сінніс, ЛТД»штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку використання торгових патентів. Стягнуто із Державного бюджету України на користь ТОВ «Сінніс, ЛТД»3,40 грн. витрат на сплату судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2008 року постанову Господарського суду Черкаської області від 12 вересня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Черкаської області від 12 вересня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2008 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Сінніс, ЛТД», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить касаційну скаргу ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Черкаської області від 12 вересня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2008 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено.

ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя провела перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, а саме: господарської одиниці –грального залу «Адмірал», що належить Запорізькій філії ТОВ «Сінніс, ЛТД», за результатами якої було складено акт.

Перевіркою було встановлено порушення ЗФ ТОВ «Сінніс, ЛТД»вимог частини 1 статті 7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», яке полягало у тому, що на стенді для споживачів за книгою відгуків та пропозицій у одній стопці знаходилися оригінали торгових патентів у кількості 21 шт., що є порушенням порядку використання торгових патентів.

          Суд першої інстанції, задовольняючи повні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що застосований податковим органом згідно спірного рішення штраф є адміністративно-господарським і застосовується лише до суб’єктів господарювання –юридичних осіб.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, штрафні (фінансові) санкцій за порушення вимог частини 1 статті 7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»податковим органом згідно спірного рішення було застосовано до Запорізької філії ТОВ «Сінніс, ЛТД».

Згідно пунктів 1.1-1.3 статті 1 Положення про Запорізьку філію ТОВ «Сінніс, ЛТД», затвердженого зборами засновників ТОВ «Сінніс, ЛТД»(протокол № 20 від 12 листопада 2001 року) ЗФ ТОВ «Сінніс, ЛТД»(далі –філія) створена ТОВ «Сінніс, ЛТД»(далі –засновник), яке зареєстроване 23 листопада 1995 року в м. Черкаси, реєстраційний № 22810515; засновник філії є юридичною особою за законодавством України; філія є структурною одиницею засновника і діє відповідно до чинного законодавства України, здійснює свою господарську діяльність лише на підставі доручення, делегованого йому засновником. Майно філія є власністю засновника (пункт 5.2 статті 5 Положення).

Відповідно до частини 1 статті 80 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частинами 1, 3 статті 95 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Згідно частини 1 статті 55 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до пункту 2 частини 2 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єктами правовідносин, які підлягають регулюванню за цим Законом, є юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, - резиденти і нерезиденти, а також їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо), які займаються підприємницькою діяльністю, передбаченою частиною першою цієї статті.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у разі порушення вимог цього Закону несуть відповідальність, визначену абзацами 2-6 частини 1 цієї статті.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) суми штрафів, що стягуються державним податковим органом, підлягають перерахуванню до бюджету місцевого самоврядування (місцевого бюджету) за місцем плати за торговий патент.

Відповідно до пункту 18 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Статтею 4 Закону України «Про систему оподаткування»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Положеннями пункту 4.1 статті 4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) також визначено, що структурний підрозділ, який склав податкове повідомлення, уносить його до реєстру податкових повідомлень, направлених юридичним особам - платникам податків (додаток 9), або реєстру податкових повідомлень, направлених фізичним особам - платникам податків (додаток 10), які ведуться в цілому в податковому органі в електронному вигляді щодо окремих платників податків.

За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що застосовані до Запорізької філії ТОВ «Сінніс, ЛТД»штрафні (фінансові) санкцій оспорюваним рішенням є адміністративно-господарськими і застосовуються лише до суб’єктів господарювання –юридичних осіб, а відтак правомірно визнали вказане рішення нечинним.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Черкаської області від 12 вересня 2007 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Черкаської області від 12 вересня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2008 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

           ______ О.М. Нечитайло

           ______ Н.Г. Пилипчук

           ______ М.О. Федоров