Ухвала суду № 17313307, 22.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-3135/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Маринчак Н.Є., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька

на постанову господарського суду Донецької області від 28 листопада 2007 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2008 року

у справі № 28/291

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кислотоупор ЛТД»

до           1. Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька,

          2. Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області,

за участю прокурора Донецької області,

про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кислотоупор ЛТД»(далі –позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька (далі –відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області (далі –відповідач-2) про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2006 року у розмірі 168892,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача (в редакції уточнення позовних вимог від 05 листопада 2007 року, т.2 арк. справи 102).

Постановою Господарського суду Донецької області від 28 листопада 2007 року позов задоволено. Стягнуто з коштів Державного бюджету України на користь ТОВ «Кислотоупор ЛТД»бюджетне відшкодування з податку на додану вартість по декларації за березень 2006 року в сумі 168892,00 грн. Стягнуто з коштів Державного бюджету України на користь ТОВ «Кислотоупор ЛТД»витрати по сплаті судового збору у сумі 1688,92 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2008 року постанову Господарського суду Донецької області від 28 листопада 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Донецької області від 28 листопада 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2008 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга ДПІ у Калінінському районі м. Донецька задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ТОВ «Кислотоупор ЛТД» подало до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2006 року, у якій підприємство звітувало з наступними показниками: усього податкових зобов’язань 59258,00 грн. (рядок 9), усього податкового кредиту –19794,00 грн. (рядок 17), різниця між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту склала позитивне значення –39464,00 грн. (рядок 18.1), залишок від’ємного значення попереднього звітного періоду –304047,00 грн. (рядок 23). У рядку 25 податкової декларації позивач вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню 170807,00 грн., в тому числі на рахунок платника у банку –170807,00 грн. (рядок 25.1). Разом з декларацією позивачем був поданий розрахунок суми бюджетного відшкодування і заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

ДПІ у Калінінському районі м. Донецька провела виїзну позапланову перевірку ТОВ «Кислотоупор «ЛТД»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період: березень 2006 року, за результатами якої було складено акт № 997/23-409-1/30792203 від 13 червня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у завищенні суми бюджетного відшкодування на 1915,00 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2006 року в сумі 168892,00 грн., що пов’язано з неотриманням відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок.

Позивач з погодився з висновками акту перевірки в частині завищення суми бюджетного відшкодування на 1915,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення податковими органами зустрічних перевірок, з урахуванням того, що податковим органом не приймалися рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вказаний податковий період.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами виїзної позапланової перевірки ТОВ «Кислотоупор «ЛТД»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період: березень 2006 року ДПІ у Калінінському районі м. Донецька було складено акт № 997/23-409-1/30792203 від 13 червня 2006 року, який є засобом реалізації відповідачем владних управлінських функцій відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У вказаному акті було встановлено, що перевіркою не встановлено порушення ведення платником податку податкового обліку. Зокрема, перевіркою не було встановлено відхилень даних платника, задекларованих у податковій декларації, та даних перевірки щодо правильності визначення податкових зобов’язань та податкового кредиту за березень 2006 року (за виключенням завищення платником податку податкового кредиту у лютому 2006 року на 1356,00 грн. та у березні 2006 року на суму 559,00 грн., з яким погодився позивач), а також правильності визначення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість у березні 2006 року (за виключенням суми 1915,00 грн., з яким погодився позивач). Також у акті перевірки вказано, що відповідно даним бухгалтерського обліку по рахунках 371, 377, 631 у лютому 2006 року ТОВ «Кислотоупор «ЛТД»провело сплату сум податку на додану вартість у розмірі 170807,00 грн. таким контрагентам: ТОВ «ТТ «Зебра»згідно платіжних доручень № 250 від 22 лютого 2006 року на суму 400000,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість –66666,67 грн., № 249 від 01 лютого 2006 року на суму 200000,00 грн., № 82 від 22 лютого 2006 року на суму 100000,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість –16666,67 грн., № 47 від 01 лютого 2006 року на суму 300000,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість –50000,00 грн., та ТОВ «ПКФ «Норма»згідно платіжного доручення № 51 від 03 лютого 2006 року на суму 24840,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість 4140,00 грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Наявність у позивача бюджетного відшкодування у сумі 168892,00 грн. відповідачем-1 не заперечується, спірним є факт підтвердження зазначеної суми.

Відповідно до частини 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (частина 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону).

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно з положеннями підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, у акту перевірки не було встановлено порушень при визначенні позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 168892,00 грн., але зазначено, що правомірність заявленого до відшкодування податку на додану вартість по декларації за березень 2006 року буде підтверджено після отримання матеріалів зустрічних перевірок.

Колегія суддів відзначає, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

В зв'язку з цим, посилання податкового органу на те, що право позивача на відшкодування не підтверджено результатами зустрічних перевірок постачальників позивача визнається колегією суддів необґрунтованим, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, податковим органом не приймалися рішення про зменшення позивачу заявленої суми бюджетного відшкодування або рішення про відмову у наданні бюджетного відшкодування у розмірі 168892,00 грн. в розумінні підпунктів «б», «в»підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, відповідно до вищевикладених приписів Закону України «Про податок на додану вартість»ДПІ у Калінінському районі м. Донецька мала подати відповідний висновок до органу державного казначейства із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства повинен був перерахувати цю суму коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Обов’язок, передбачений Законом України «Про податок на додану вартість», не був виконаний ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, чим були порушені права позивача.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на те, що позивач не мав права на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту, в залежності від якого і визначається сума бюджетного відшкодування, з урахуванням того, що податковим органом отримані не всі відповіді на запити про проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, оскільки право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не залежить від сплати податку на додану вартість продавцем та його постачальниками. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Калінінському районі м. Донецька підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Донецької області від 28 листопада 2007 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Донецької області від 28 листопада 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

           ______ Н.Є. Маринчак

           ______ О.М. Нечитайло

           ______ Н.Г. Пилипчук