Ухвала суду № 17313123, 13.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-6069/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:          Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Стахановської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області

на постанову Господарського суду Луганської області від 13.11.2007 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2008 р.

у справі № 22-а-1170/08 (18/514н-ад(9/683ад) –номер справи у суді першої інстанції)

за позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Трест «Стахановвуглебуд»

до Стахановської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Державне відкрите акціонерне товариство «Трест «Стахановвуглебуд» звернулось до Господарського суду Луганської області з адміністративним позовом до Стахановської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Луганської області від 13.11.2007 р. (суддя В.В.Корнієнко), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2008 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя –Д.В.Ляшенко, судді: Г.А.Колеснік, М.Г.Сухарьок), позовні вимоги задоволено у повному обсязі, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Стахановської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області від 17.02.2004 року № 0000032600/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40 грн.

Задоволення позовних вимог судами попередніх інстанцій мотивовано тим, що позапланова перевірка діяльності позивача, була проведена відповідачем за відсутності встановлених законодавством підстав, тобто незаконно.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити в позові.

У касаційній скарзі відповідач вказує на неправильне застосування норм ЗУ «Про податок на додану вартість».

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення –без змін.

Відповідно до ч.1 та. ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

На виконання розпорядження начальника Стахановської ОДПІ від 24.12.2003 р. «Про проведення перевірки»в період з 12.01.2004 р. по 30.01.2004 р. відповідачем була проведена позапланова документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2001 р. по 01.07.2003 р.

У вказаному розпорядженні начальника Стахановської ОДПІ зазначено, що позапланова перевірка діяльності позивача проводиться на підставі п. 15 Указу Президента Україна від 23.07.1998 р. № 817/98 (відповідно до кримінально-процесуального законодавства) та доручається працівникам податкової міліції.

За результатами перевірки був складений акт від 31.01.2004 р. № 6826/00181119 в якому зазначено, що позивачем протиправно не включено до складу податкових зобов'язань з ПДВ балансову вартість ліквідованих основних засобів (об'єктів профілакторію «Кировець») у сумі 1.453.321,00 грн.

У період з 13.02.2004 р. по 17.02.2004 р. відповідачем була проведена додаткова позапланова документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2001 р. по 01.07.2003 р.

За результатами перевірки складено акт від 17.02.2004 р. № 113-26/00181119 в якому зазначено, що позивачем протиправно не включено до складу податкових зобов'язань з ПДВ балансову вартість ліквідованих основних засобів (об'єктів профілакторію «Кировець») в сумі 1.453.321,00 грн.

У зазначеному акті вказано, що додаткова позапланова документальна перевірка проводилася з врахуванням вимог п. 3 "в" Указу Президента Україна від 23.07.1998 р. № 817/98 «Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності»тобто у зв'язку з виявленням недостовірності даних, заявлених позивачем у документах обов'язкової звітності.

За результатами додаткової позапланової перевірки на підставі акту від 17.02.2004 р. № 113-26/00181119 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.02.2004 р. № 0000032600/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 288.925,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.9. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо основнівиробничіфонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійнимрішенням платникаподаткучи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

У разі коли внаслідок ліквідації основного фонду отримуються комплектуючі, складові частини, компоненти або інші відходи, які мають вартість, ліквідація таких комплектуючих, складових частин, компонентів або інших відходів проводиться за правилами, встановленими для ліквідації основного фонду.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з відсутністю фінансування, неплатоспроможністю та розкраданням майна профілакторію «Кировець», що перебував на балансі позивача, останнім було проведено обстеження будівель та споруд зазначеного профілакторію.

Обстеженням було встановлено, що будівлі та споруди профілакторію прийшли у непридатність до експлуатації за призначенням (відсутність систем освітлення, опалення, водопостачання, деформація та відсутність вікон та дверей, відсутність шиферу на дахах, відсутність насосів, трубопроводів та іншого устаткування), що підтверджується актом обстеження будівель та споруд профілакторію «Кировець»станом на 06.02.2001.

У зв'язку з відсутністю фінансування на відновлення та утримання профілакторію «Кировець»позивач листом від 23.02.2001 р. № 01-84 просив Міністерство палива та енергетики України (розпорядника майна підприємства) надати дозвіл на ліквідацію профілакторію «Кировець»та списання його залишкової вартості з балансу підприємства.

Листом від 16.05.2001 р. № 05/10-1706 Міністерство палива та енергетики України надало згоду позивачу на ліквідацію та списання з його балансу профілакторію "Кировець" (основних фондів згідно переліку, який додавався до листа) з обов'язковою здачею лому чорних, кольорових, дорогоцінних металів та запчастин.

На підставі наданого дозволу позивач видав наказ від 28.08.2001 р. № 60 про списання з балансу підприємства основних фондів профілакторію «Кировець», про розбирання та демонтаж будівель і устаткування профілакторію.

На виконання вказаного наказу позивача основні фонди профілакторію «Кировець»були списані з балансу позивача та розпочато їх ліквідацію, про що були складені акти про ліквідацію основних засобів від 31.08.2001 р. форма № ОС-4.

В обґрунтування своїх вимог податковий орган вказав те, що в актах про ліквідацію основних засобів від 31.08.2001 р. вказано, що вони є формою 03-4, а не формою 03-3, яка затверджена наказом Мінстату України від 29.12.1995 р. № 352; до того ж ці акти не затверджені керівником підприємства - позивача та не заповнені із зворотної сторони, яка передбачає відображення свідчень про витрати та надходження від ліквідації основних засобів.

Дане твердження є безпідставним та таким, що не ґрунтується на законі, оскільки як вставлено судами попередніх інстанцій акти про ліквідацію основних засобів від 31.08.2001 р. за своїм змістом повністю відповідають актам форми 03-3, яка затверджена наказом Мінстату України від 29.12.1995р. №352 та підписані усіма членами постійно діючої комісії позивача по списанню основних засобів.

Також встановлено, що зворотна сторона не була заповнена тому, що в ній відображаються результати ліквідації основних засобів (витрати та надходження від їх ліквідації), однак ліквідація основних засобів не була завершена, відтак і зворотна сторона актів не заповнювалася.

Відповідно до абз. 2 п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»дія цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується висновками судів, що платник податку не зобов’язаний ліквідацію основних фондів розглядати для цілей оподаткування як поставку таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів у разі коли внаслідок ліквідації основні фонди не можуть використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Таким чином, викладене свідчить про незаконність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 17.02.2004 року № 0000032600/0.

Відповідно до ч. 3 ст. 220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення –залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Стахановської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області - залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Луганської області від 13.11.2007 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2008 р. у справі 22-а-1170/08 (18/514н-ад(9/683ад) –номер справи у суді першої інстанції) - залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О.