Ухвала суду № 17313160, 14.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-13783/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом‘янському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 22.11.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2009          

у справі № 34/143-А Господарського суду м. Києва

за позовом Приватного підприємства «Фірма «Кедр»

до Державної податкової інспекції у Солом‘янському районі м. Києва

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 22.11.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2009, позов ПП «Фірма «Кедр» задоволений, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі м Києва від 21.06.2006 № 0000152304/0 про нарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 16605,00 грн. (в т.ч.11070,00 грн. –основний платіж та 5535,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність спірного рішення вмотивований посиланням на встановлений в судовому процесі факт виконання договорів підряду, укладених між позивачем та ДП «Екопромбуд», та на відповідність дій позивача з включення до податкового кредиту підтвердженої податковими накладними суми податку на додану вартість в розмірі 11070,15 грн. вимогам підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту Закон № 168/97-ВР).

В касаційній скарзі ДПІ у Солом’янському районі м Києва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неправильне застосування судами ст. 7 Закону № 168/97-ВР, ст. 159 КАС України.

ПП «Фірма «Кедр»не реалізувала право на подання заперечень на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 16605,00 грн. слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 13.06.2006 № 2658-2709/23-0411/30673519, про порушення товариством підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 11070,15 грн., в т.ч. за вересень 2003р. на суму 2152,05 грн., за жовтень 2003р. на суму 1825,00 грн., за листопад 2003р. на суму 7093,10 грн., внаслідок формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ДП «Екопромбуд», який не є платником податку на додану вартість, оскільки рішенням Голосіївського районного суду від 03.11.2004 у справі № 2-4658/5 статут ДП «Екопромбуд»визнано недійсним з моменту його складання, свідоцтво про реєстрацію ДП «Екопромбуд»платником податку на додану вартість визнано недійсним з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість.

Зазначені обставини контролюючим органом розцінені як такі, що не підтверджують податковий кредит позивача.

Згідно з абзацом першим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (в редакції Закону, яка діяла впродовж ІІІ, ІV кварталів 2003 року) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 цієї статті).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 цієї статті податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Включена позивачем сума податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджена податковими накладними, які відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону.

Приєднані до справи письмові докази (договори підряду № 5/2 від 12.06.2003, № 8/1 від 10.09.2003, № 3/2 від 15.05.2003, податкові накладні від 11.09.2003 № 603, від 22.09.2003 № 683, від 30.09.2003 № 695, від 27.10.2003 № 864, від 31.10.2003 № 882, від 28.11.2003 № 1022) підтверджують факт виконання сторонами договірних зобов’язань (а.с. 83-97).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сума податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджена належним чином оформленими податковими накладними. Будь-яких доводів на спростування факту поставки, на яку видані податкові накладні, ДПІ не наводить. На момент поставки ДП «Екопромбуд»перебував в Реєстрі платників податку на додану вартість.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги про невідповідність оскаржуваних судових рішень нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом‘янському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 22.11.2007, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписГ.К.Голубєва

підписМ.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак

підписС.Е.Острович