Постанова № 17313064, 06.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-22237/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:          Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товарної біржі «Центральна»

на постанову Господарського суду міста Києва від 15.06.2007 р.

у справі № 11/226-А

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2008 р.

у справі № 22-а-4229/08

за позовом Товарної біржі «Центральна»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товарна біржа «Центральна»звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду міста Києва від 15.06.2007 р. (суддя –О.О.Євсіков), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2008 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя –М.П.Коваль, судді: В.І.Маслій, І.І.Бараненко), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмова в задоволенні позовних вимог мотивована тим, що в порушення вказаних приписів законодавства позивачем податок нараховувався не в повному обсязі, не утримувався та до бюджету не перераховувався у повній мірі, внаслідок чого позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб і у 2005 році в сумі 29.167,97 грн. та у 2006 році в сумі 6.510,38 грн. (всього 35.678,35 грн.).

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції задовольнити –без змін.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 133/17-5/25594532 від 12.03.2007 р. про результати документальної невиїзної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету податку з доходів фізичних осіб при здійсненні операцій з продажу рухомого майна за період з 01.07.2004 р. по 01.04.2006 р.

На підставі акта перевірки 21.03.2007 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00001331750/0, яким позивачу згідно з абз. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 1.2 ст. 1, пп. 1.3 ж) п. 1.3 ст. 1, п. 1.15 ст. 1, пп. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4, пп. 4.2.6 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п. 7.3 ст. 7, п. 7.3 ст. 7, п. 12.1 ст. 12, п. 12.3 ст. 12, п. 2 а) ст. 17, п. 2 а) ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 107.035,05 грн., в т.ч. 35.678,35 грн. - основний платіж та 71.356,70 грн. - штрафні санкції.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

За змістом пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 зазначеного закону податковим агентом є особа, яка нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку і утримує податок від суми такого доходу за його рахунок.

Згідно п. 12.3 ст. 12 Закону, якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що податковим агентом по операціях з об'єктами рухомого майна є юридичні особи, які надають посередницькі послуги по угодах з рухомим майном.

При цьому, відповідно до ст.1 Закону України «Про товарну біржу»товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.

Товарна біржа діє на основі самоврядування, господарської самостійності, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, власні поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках, печатку із своїм найменуванням.

Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку.

Статтею 4 даного Закону визначено обов’язки товарної біржі, зокрема: товарна біржа забезпечує: створення умов для проведення біржової торгівлі; регулювання біржових операцій; регулювання цін на підставі співвідношення попиту пропозиції на товари, що допускаються до обігу на біржі; надання членам і відвідувачам біржі організаційних та інших послуг; збір, обробку і поширення інформації, пов’язаної з кон’юнктурою ринку.

Відповідно до ст.6 зазначеного Закону товарна біржа діє на підставі статуту, який затверджується засновниками біржі.

Згідно з ст.15 Закону України «Про товарну біржу», угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

У відповідності до ст.16 цього Закону брокери є фізичними особами, зареєстрованими на біржі відповідно до її статуту, обов'язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій шляхом підшукування контрактів і поданні здійснюваних ними операцій для реєстрації на біржі.

З огляду на зазначені норми права та обставини справи, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що позивач є податковим агентом у розумінні положень ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а відтак, зобов’язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб.

Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій, викладені оскаржуваних, рішеннях є таким, що суперечать нормам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.229 КАС України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Таким чином, враховуючи, що суди повно і правильно встановили фактичні обставини справи, але невірно застосували норми матеріально права, що призвело до постановлення незаконних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товарної біржі «Центральна»- задовольнити.

2. Постанову Господарського суду міста Києва від 15.06.2007 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2008 р. у справі №10/36 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товарної біржі «Центральна»задовольнити.

Визнати протиправними податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 21.03.2007 р. №0001331750/1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товарної біржі «Центральна»6,80 грн. судового збору.

3. Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О.