Ухвала суду № 17313061, 06.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-18494/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:          Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Ніжинської об’єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області

на постанову Господарського суду Чернігівської області від 11.07.2007 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2008 р.

у справі №18/158

за позовом Дочірнього підприємства «Напої»

до Ніжинської об’єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Напої»(далі –позивач) звернулось з адміністративним позовом до Ніжинської об’єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області (далі –відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 11.07.2007 р. (суддя –Сидоренко А.С.), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2008 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя –Романчук О.М., судді –Бєлова Л.В., Малинін В.В.), позов задоволено повністю; скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.11.2006 р. №0001422301/0 та №0001432301/0; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3, 40 грн. судового збору.

Суди попередніх інстанцій мотивуючи прийняті у справі судові рішення виходили з того, що позивачем було правомірно віднесено до складу валових витрат витрати понесені ним у 2004 році, а надані ним податкові накладні цілком відповідають вимогам чинного законодавства.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача від позивача не надійшло.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції у ході розгляду справи встановлено, що контролюючим органом проведено виїзну планову перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 р. по 30.06.2006 р.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 20.10.2006 р. №963/23-24268368, яким встановлено порушення п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого зменшено податок на прибуток підприємства на суму 337024,00 грн. за півріччя 2006 р. та п.п. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено податок на додану вартість в розмірі 16179,40 грн.

На підставі встановлених порушень податковим органом було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 01.11.2006 р. №0001422301/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 404428,80 грн. (з них 337024, 00 грн. –основний платіж та 67404,80 грн. –штрафні (фінансові) санкції) та №0001432301/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 24269,10 грн. (з них 16179,40 грн. – основний платіж та 8 089,70 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Свої доводи відповідач обґрунтовує неправомірністю віднесення позивачем до складу валових витрат поточного звітного періоду суми витрат, не врахованих у минулі податкові періоди за ІІ та ІІІ квартали 2004 року, а також наявністю помилок у наданих податкових накладних, на підставі яких формувався податковий кредит.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у частині скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2006 р. №0001422301/0 та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення було віднесення позивачем до складу валових витрат витрати, понесені ним у ІІ та ІІІ кварталах 2004 р. Як встановлено у акті перевірки, дані витрати по бухгалтерському обліку були включені до складу валових витрат у ІІ та ІІІ кварталах 2004 р., проте, не були враховані у деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2004 рік. Після виявлення помилки позивачем було задекларовано уточнюючі показники у відповідній декларації з податку на прибуток підприємства за 2006 рік.

Задовольняючи позовні вимоги у цій частині, суди попередніх інстанцій надали перевагу нормам Закону України «Про систему оподаткування»та «Про оподаткування прибутку підприємств», а не Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

Вирішуючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за своєю правовою природою закон про Державний бюджет України не є законом з питань оподаткування, відтак не підлягає застосуванню.

Судова колегія Вищого адміністративного суду вважає такі висновки судів першої та апеляційної інстанції передчасними та помилковими з огляду на те, що суди безпідставно надали перевагу зазначеним нормам Закону України «Про систему оподаткування»та «Про оподаткування прибутку підприємств», які у даному випадку є загальними, а не спеціальними.

Спеціальними ж в даному випадку будуть норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», 86 статтею якого встановлено, що у 2006 році сума від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, що рахувалася станом на 1 січня 2005 року і не була погашена протягом 2005 року, не підлягає протягом 2006 року врахуванню у складі валових витрат платника податку.

Закон про Державний бюджет, як і закони України про внесення відповідних змін до Закону про Державний бюджет, регулюють бюджетні відносини, зокрема, у сфері наповнення бюджету через механізми справляння податків, тобто їх дія поширюється, у тому числі, і на податкові правовідносини, оскільки одним із джерел формування доходної частини Державного бюджету на відповідний рік є податки, які справляються за встановленими ставками.

З огляду на положення ст. 75 Конституції України щодо статусу Верховної Ради України як єдиного законодавчого органу в державі, встановлення законами про Державний бюджет дії інших законів, зокрема з питань порядку сплати податків, на відповідний бюджетний рік не є неконституційними, доки інше не визнано Конституційним Судом.

Судами попередніх інстанцій помилково зроблено висновок про відсутність юридичних підстав для застосування при вирішенні спору у даній справі Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік», що призвело до неправильної юридичної оцінки встановлених у справі обставин та не неправильного вирішення спору у цій частині.

Так, право позивача на коригування власних витрат не може бути обмеженим, проте судами не було враховано, що на момент проведення цих коригувань набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет на 2006 рік», зокрема і стаття 86 названого Закону.

У той же час, судовими інстанціями також не враховано, що для застосовування наведених законодавчих приписів, а саме –неврахування у 2006 році у складі валових витрат суми від’ємного значення об’єкту оподаткування з податку на прибуток, що рахувалась станом на 01.01.2005 р. та не була погашена протягом 2005 року, необхідно встановити наявність у платника податків суми від’ємного значення об’єкту оподаткування з податку на прибуток, що рахувалась станом на 01.01.2005 р. та не була погашена протягом 2005 року.

Оскільки зазначені обставини справи не були з’ясовані, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, і це порушення вимог ч.4, ч.5 ст.11 КАС України не може бути усунено судом касаційної інстанції з урахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених ст.220 КАС України, ухвалені у справі судові рішення у зазначеній частині підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи у вказаній частині суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, виконати вимоги процесуального законодавства, зокрема ч.4 та ч.5 ст.11 КАС України щодо з’ясування всіх обставин у справі, ст.86 цього Кодексу щодо оцінки доказів та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

Щодо задоволення позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2006 р. №0001432301/0, яким позивачу зменшено суму податкового кредиту, суд касаційної інстанції погоджується із прийнятими судовими інстанціями рішеннями.

Так, Законом України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Вимогами п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідач, обґрунтовуючи свою позицію зазначив, що податкові накладні надані позивачем були заповнені з порушенням встановленого порядку, а саме виникали сумніви щодо наявності статусу платника податку на додану вартість у контрагентів позивача.

Зазначені доводи не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та були спростовані матеріалами справи, відтак судові рішення у цій частині відповідно до приписів ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Ніжинської об’єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду Чернігівської області від 11.07.2007 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2008 р. у справі №18/158 скасувати у частині скасування податкового повідомлення-рішення Ніжинської об’єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області від 01.11.2006 р. №0001422301/0 з направленням справи на новий розгляд у зазначеній частині.

У решті Постанову Господарського суду Чернігівської області від 11.07.2007 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2008 р. у справі №18/158 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О.