Ухвала суду № 17313058, 06.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-578/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:          Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.12.2007 р.

у справі № 22-а-4367/07 (15/300н-ад –номер справи у суді першої інстанції)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алеф»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алеф»звернулося до Господарського суду Луганської області з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Луганської області від 10.12.2007 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя –Є.Ю.Пономаренко, судді: Т.М.Мінська, Б.В.Яресько) у справі №15/300н-ад, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.12.2007 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя –Р.Ф.Ханова, судді: Т.П.Бадахова, І.В.Сіваченко), зазначену постанову скасовано, позовні вимоги задоволено частково: визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 24 червня 2004 року № 0001282310/0 щодо визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 268.030,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 186.709,74 грн.; визнано повністю нечинними податкові повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 30 серпня 2004 року № 0001282310/2, від 28 жовтня 2004 року № 0003262310/3, від 28 жовтня 2004 року №0001282310/3; визнано частково нечинними першу податкову вимогу та другу податкову вимогу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 24 січня 2005 року № 1/178 та від 18 березня 2005 року № 2/448 у частині визначення суми податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями з податку на прибуток загальною сумою 804.093,00 грн., у тому числі 268.031,00 основного платежу та 536.062,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 1,70 грн.

Задоволення позову у відповідних частинах судом апеляційної інстанції мотивовано відсутністю заниження суми податку, який утримується при виплаті доходу (прибутку) від грального бізнесу.

Не погоджуючись із прийнятим апеляційною інстанцією рішенням, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій з підстав порушення норм матеріального права, просить скасувати вказане судове рішення, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У касаційній скарзі відповідач вказує на неправильне застосування норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення –без змін.

Відповідно до ч.1 та. ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Протягом травня-червня 2004 року відповідачем проведена комплексна позапланова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 7 травня 2001 року по 31 березня 2004 року, результати якої були викладені в акті від 22 червня 2004 року № 695/23/31444820.

Пунктом першим висновків акту перевірки визначені порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», а саме – у порушення підпункту 8.8.1 пункту 8.8 статті 8, підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 встановлено заниження податку на прибуток у сумі 146,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2002 року –57,00 грн., за 4 квартал 2003 року –89,00 грн., у порушення приписів підпункту 10.2.2 пункту 10.2 статті 10 встановлено заниження суми податку, який утримується при виплаті доходу (прибутку) від грального бізнесу на 268.031,00 грн., за 10 звітних податкових періодів з 4 кварталу 2001 року по 1 квартал 2004 року включно. Загальна сума заниженого податку складає 268.177,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, з урахуванням результатів апеляційного адміністративного оскарження, згідно з пунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У першу чергу колегія суддів вважає за необхідне вказати на помилковість висновку про пропущення позивачем строків звернення до суду, що підтверджується наступним.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 100 КАС України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Таким чином, зазначеними нормами, передбачено, що з позовом до суду можна звернутись не лише в межах річного строку, а також протягом іншого проміжку часу якщо це передбачено спеціальним законами; крім того, підставою для відмови у разі пропуску строку звернення до суду є клопотання однієї із сторін.

У преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вказано що, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Так, згідно пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення.

Строки давності в Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлюються ст. 15, а зокрема, пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 цього Закону визначено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Отже, зміст з норм вказаного Закону вказує на те, що позивач може оскаржити податкові повідомлення-рішення у межах строку, встановленого ст. 15 цього Закону, а саме –протягом 1095 днів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій податкові повідомлення-рішення були прийняті в червні, серпні та жовтні 2004 року.

Оскільки, позов про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень подано в травні 2007 року, то відповідно позивачем не було пропущено строки, визначенні ст. 15 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Що стосується податку, який утримується при виплаті доходу (прибутку) від грального бізнесу у сумі 268.031,00 грн., то слід зазначити наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій в акті перевірки зазначено, що внаслідок неведення позивачем як платником податку за встановленою формою журналу (книги) обліку виграшів та витрат осіб відповідно до пункту 9 Порядку податкового обліку виграшів та витрат осіб (надалі - Порядок), який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 19 січня 1998 року № 35, податковий орган обчислив податок із загального обсягу виплат виграшів, що склали 839.800,00 грн., за період з 4 кварталу 2001 року по 1 квартал 2004 року включно, фізичним особам (гравцям), шляхом документального вивчення наданих фіскальних звітних чеків та контрольних стрічок спеціалізованих касових апаратів.

При цьому податковий орган зазначив, що у зв'язку з неведенням обліку витрат неможливо на підставі первинних та інших наданих документів визначити суму наведених витрат кожної окремої особи, яка мала виграш та отримала грошові кошти в касах гральних закладів, тому загальна сума виплат фізичним особам (гравцям) не зменшується на величину витрат.

Відповідно до підпункту 10.2.2 пункту 10.2 даної статті будь-яка особа, яка здійснює виплату особі у зв'язку із виграшем у казино, бінго, інші ігри у гральних місцях (домах), зобов'язана утримувати та вносити до бюджету 30 відсотків від суми прибутку такої особи, який визначається як різниця між її доходами, отриманими у вигляді виграшів за відповідний робочий день, та витратами, понесеними такою фізичною особою протягом такого робочого дня, пов'язаними з таким виграшем, але не більше суми такого виграшу.

Порядок податкового обліку виграшів та витрат осіб, а також порядок звітності суб'єктів грального бізнесу встановлюється центральним податковим органом України. Зазначені порядки затверджені наведеним наказом ДПА України № 35.

Відповідно до пункту 16.13 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка визначає порядок нарахування та строки сплати податку, передбачена відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку на доходи громадян, зазначених зокрема у пункті 10.2, несуть платники податку, які проводять відповідні виплати. Абзацом 2 даного підпункту передбачено перерахування податку, зазначеного в пункті 10.2 цього Закону, протягом трьох банківських днів з моменту здійснення таких виплат.

Правовий аналіз норм підпункту 10.2.2 та приписів Порядку беззаперечно вказує на те, що громадянин (гравець) сплачує податок у сумі 30% з прибутку, який визначається як різниця між його доходами (виграшем) та витратами, пов'язаними з таким виграшем.

Таким чином, об'єктом обчислення податку є прибуток, а не виграш.

Колегія суддів погоджується висновком суду апеляційної інстанції, що всупереч зазначених норм, визначення податковим органом податку з доходу (прибутку) від грального бізнесу здійснене виключно з виграшу, а не з прибутку, внаслідок чого вважати його донарахування у сумі 268.031,00 грн. не вбачається можливим, що доводить безпідставність визначення податку спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Оскільки, оспорюванні податкові повідомлення-рішення прийняті всупереч нормам чинного законодавства, то відповідно і прийняття податковим органом першої та другої податкових вимог у цій частині є безпідставним.

Відповідно до ч. 3 ст. 220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судом попередньої інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення –залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську - залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.12.2007 р. у справі № 22-а-4367/07 (15/300н-ад) - залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О.