Ухвала суду № 17313049, 06.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-22657/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:          Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Господарського суду м. Києва від 12.07.2007 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008 р.

у справі № 22-а-4761/08 (11/311-А –номер справи у суді першої інстанції)

за позовом Акціонерного банку «Синтез»          

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання недійсними рішень,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерний банк «Синтез»звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсними рішень.

Постановою Господарського суду м. Києва від 12.07.2007 р. (суддя О.О.Євсіков), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя –О.М.Романчук, судді – Л.В.Бєлова, В.Г.Усенко), позов задоволено у повному обсязі: визнано недійними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 14.12.2006 р. № 0000502320/0; від 17.01.2007 р. № 0000502320/1; від 05.06.2007 р. № 0000502320/3.Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40 грн.

Задоволення позову судами попередніх інстанцій мотивовано тим, що позивач своєчасно перерахував податок на прибуток в сумі 1.076.072,00 грн. за 9 місяців 2006 року, що передували такій сплаті.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судами норм матеріального права просить їх скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі відповідач вказує на неправильне застосування норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками відповідача на підставі акта перевірки від 04.12.2006 р. №813/23/21564391 та за результатами адміністративного оскарження було прийнято податкові повідомлення-рішення: від 14.12.2006 р. № 0000502320/0, яким до позивача за затримку на 73 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 529.124,98 грн. відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосовано штрафні санкції у розмірі 20%, тобто у сумі 105.825,00 грн.; від 17.01.2007 р. № 0000502320/1, яким до позивача за затримку на 73 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 529.124,98 грн. відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосовано штрафні санкції у розмірі 20%, тобто у сумі 105.825,00 грн.; від 05.06.2007 р. № 0000502320/3, яким до позивача за затримку на 73 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 529.124,98 грн. відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосовано штрафні санкції у розмірі 20%, тобто у сумі 105.825,00 грн.

Також встановлено, що за результатами виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2004 р. по 31.03.2006 р. відповідачем було нараховано позивачу податкові зобов'язання податковим повідомленням-рішенням № 0000342320/0 від 16.08.2006 р. за платежем «податок на прибуток банківських організацій»у сумі 1.069.707,57 грн., у т.ч. основний платіж - 529.124,98 грн. та штрафні санкції - 540.582,59 грн.

19.08.2006 р. позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 16.08.2006 р. № 0000342320/0, яким платнику визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на прибуток банківських організацій»у розмірі 1.069.707,57 грн., у т.ч. 529.124,98 грн. - за основним платежем.

Скаргу на вказане податкове повідомлення-рішення позивачем подано 31.08.2006 р. Відповідач рішенням від 18.09.2006 р. № 8748/10/151-02 залишив скаргу позивача без розгляду у зв'язку з тим, що 12.09.2006 р. податкове повідомлення-рішення від 16.08.2006 р. № 0000342320/0 було оскаржене до Господарського суду м. Києва.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати (пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

У відповідності до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі по тексту –Закон), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення (пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону)

Згідно пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 зазначеного Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Правовий аналіз зазначених норм вказує на те, що платник податку реалізуючи своє право на оскарження податкового повідомлення-рішення може звернутись до органу, який його видав або вищестоящого органу, або ж до суду.

Оскільки податкове повідомлення-рішення оскаржується, то відповідні податкові зобов’язання є неузгодженими, а тому до такого платника не можна застосовувати санкції передбаченні ст. 17 Закону за не своєчасність їх погашення, перебіг строків погашення відповідного податкового зобов’язання розпочинається саме з закінченням процедури оскарження.

Як встановлено судами попередніх інстанцій Господарським судом м. Києва 08 листопада 2006 року прийнято постанову у справі № 32/590-А, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2007 р., яким податкове-повідомлення рішення № 0000342320/0 від 16.08.2006 р. визнано недійсним.

Вказані судові рішення набрали законної сили.

Однак, не зважаючи на зазначенні судові рішення та вимоги норм чинного законодавства, відповідачем було винесено оспорюванні податкові повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суддів не може не погодитись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо незаконності оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення –залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києва по роботі з великими платниками податків –залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду м. Києва від 12.07.2007 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008 р. у справі 22-а-4761/08 (11/311-А – номер справи у суді першої інстанції) –залишити без змін.

          3. Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О.