Ухвала суду № 17313042, 06.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-11259/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.03.2008 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.06.2008 р.

у справі №2-16/12669.1-2007А

за позовом Малого приватного підприємства «Кітей»

до Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим

про перегляд рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.05.2005 р. – 13.06.2005 р. у справі №2-7/4683-2005 за нововиявленими обставинами,

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство «Кітей»звернулося до суду із заявою про перегляд рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.05.2005 р. –13.06.2005 р. у справі №2-7/4683-2005 за нововиявленими обставинами.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.03.2008 р. (суддя – В.А.Омельченко), залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.06.2008 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя –Ю.В.Борисова, судді: Ю.М.Гоголь, В.І.Гонтарь), заяву позивача про перегляд рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.05.2005 р. – 13.06.2005 р. у справі №2-7/4683-2005 за нововиявленими обставинами задоволено частково. Скасовано рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.05.2005 р. –13.06.2005 р. у справі №2-7/4683-2005 у частині відмови у позові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим від 16.02.2004 р. №0000192200/0, від 20.04.2004 р. №0000502200/0, від 11.05.2004 р. №0000632200/0 та податкового повідомлення-рішення Керченської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим від 21.12.2004 р. №000116200/0, та прийнято у цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задоволено, а зазначені податкові повідомлення-рішення –скасовано. Крім того, зобов’язано Державну податкову інспекцію у м. Керч Автономної Республіки Крим здійснити дії по поверненню позивачу коштів, перерахованих у виконання податкових повідомлень-рішень від 20.04.2004 р. №0000502200/0 (22.806,43 грн.), від 20.04.2004 р. №0000502200/0 (35.313,18 грн.) та від 11.05.2004 р. №0000632200/0 (2.942,78 грн.).

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав неправильного застосування судовими інстанціями норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні заяви про перегляд рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.05.2005 р. –13.06.2005 р. у справі №2-7/4683-2005 за нововиявленими обставинами відмовити.

Мале приватне підприємство «Кітей»надало письмові заперечення на касаційну скаргу податкової інспекції, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій –без змін.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі. Представниками податкової інспекції було проведено ряд позапланових документальних перевірок позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства по виконанню окремих зовнішньоекономічних операцій, під час яких встановлено порушення підприємством вимог ст.1 та ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 р. №185/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями).

За результатами зазначених перевірок було складено відповідні акти від 13.02.2004р. №23-5-06/19, від 20.04.2004 р. №23-5-06/50, від 11.05.2004 р. №23-05/1-06-53 та від 21.12.2004 р. №20/23-2/25139638, на підставі яких прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.02.2004 р. №0000192200/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов’язання по пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 22.806,43 грн., від 20.04.2004 р. №0000502200/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов’язання по пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 35.313,18 грн., від 11.05.2004 р. №0000632200/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов’язання по пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 2.942,78 грн. та від 21.12.2004 р. №0001162200/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов’язання по пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 159.644,99 грн.

Крім того, судовими інстанціями встановлено, що за результатами судового оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.05.2005 р. –13.06.2005 р. у справі №2-7/4683-2005 було частково задоволено позовні вимоги Малого приватного підприємства «Кітей»до Керченської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керч Автономної Республіки Крим від 16.02.2004 р. №0000192200/0, від 20.04.2004 р. №0000502200/0, від 11.05.2004 р. №0000632200/0 та податкове повідомлення-рішення Керченської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим від 21.12.2004 р. №000116200/0 –у частині визначення пені за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності як податкового зобов’язання.

Зазначене судове рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.05.2005 р. –13.06.2005 р. у справі №2-7/4683-2005 є предметом перегляду у даній справі за нововиявленими обставинами.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, розглянувши касаційну скаргу відповідача у порядку письмового провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вбачає наявність підстав для її часткового задоволення, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Темрюкське управління морського транспорту»було укладено зовнішньоекономічний контракт №30/06, відповідно до умов якого остаточний розрахунок за послуги з ремонту судна –сухогруза «Микола Байбаків»мав бути проведений протягом 20 днів з дати підписання акту приймання судна з ремонту та акту здачі-приймання виконаних робіт.

Як було встановлено судовими інстанціями, в основу акту перевірки та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.05.2005 р. –13.06.2005 р. у справі №2-7/4683-2005 були покладені наявні у матеріалах справи акт приймання судна з ремонту від 15.10.2003 р. та акт здачі-приймання виконаних робіт від 15.10.2003 р., відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Темрюкське управління морського транспорту»фактично прийняло роботи у повному обсязі, обумовленому у договорі, що свідчить про факт експорту послуг, а відтак саме з 15.10.2003 р. починається перебіг терміну, передбаченого Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до ст.1 казаного Закону, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності –з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Положеннями ст.4 передбачено, що порушення резидентами термінів, передбачених ст.1 і ст.2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені ст.1 і ст.2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені ст.1 і ст.2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених ст.1 і ст.2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині застосованих до позивача штрафних санкцій у справі №2-7/4683-2005, Господарський суд Автономної Республіки Крим керувався тим, що рішенням Арбітражного суду Краснодарського краю від 03.09.2004 р. у справі №А-32-9056/2004-26/289, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, відмовлено у позові Малого приватного підприємства «Кітей»щодо стягнення 45.999,10 дол. США з Товариства з обмеженою відповідальністю «Темрюкське управління морського транспорту». Зважаючи на викладене, суд дійшов висновків, відносно правомірності доводів контролюючого органу щодо правомірності нарахування пені за прострочення розрахунків в іноземній валюті.

Між тим, як правильно визначено судовими інстанціями, позивачем до заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами було долучено постанову суду касаційної інстанції, а саме –Федерального арбітражного суду Північно-Кавказького округу від 07.07.2005 р., якою було скасовано рішення Арбітражного суду Краснодарського краю від 03.09.2004 р. у справі №А-32-9056/2004-26/289, та направлено названу справу на новий розгляд до суду першої інстанції. За результатами нового розгляду вказаної справи, позовні вимоги Малого приватного підприємства «Кітей»задоволено та крім того, встановлено, що акт прийому передачі виконаних робіт 15.10.2003 р. Малим приватним підприємством «Кітей»з Товариством з обмеженою відповідальністю «Темрюкське управління морського транспорту»не підписувався у зв’язку із відмовою останнього від його підписання та встановлено факт відмови контрагента позивача від оплати наданих послуг.

Відповідно до ч.2 ст.245 КАС України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема, є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, та скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути.

Зважаючи на викладене, судами першої та апеляційної інстанції обґрунтовано встановлено, що наведені позивачем у заяві про перегляд рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.05.2005 р. –13.06.2005 р. у справі №2-7/4683-2005 обставини є нововиявленими у розумінні ст.245 КАС України, відтак її задоволення є цілком правомірним.

Щодо вирішення судовими інстанціям питання стосовно зобов’язання Державної податкової інспекції у м. Керч Автономної Республіки Крим здійснити дії по поверненню позивачу коштів, перерахованих у виконання податкових повідомлень-рішень від 20.04.2004 р. №0000502200/0 (22.806,43 грн.), від 20.04.2004 р. №0000502200/0 (35.313,18 грн.) та від 11.05.2004 р. №0000632200/0 (2.942,78 грн.), судова колегія Вищого адміністративного суду України вбачає наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі у цій частині, зважаючи на наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України предметом оскарження до адміністративного суду можуть бути рішення (нормативно-правові акти або правові акти індивідуальної дії), дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов’язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення ч.2 ст.2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням змісту наведених правових положень, суди попередніх інстанцій не врахували, що зобов’язання податкової інспекції вчинити дії по поверненню позивачу коштів, перерахованих у виконання податкових повідомлень-рішень не відповідають встановленому законом способу захисту права на отримання таких коштів і не підлягають розгляду в суді. У разі неповернення зазначених коштів право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості), а не вимога про зобов’язання вчинення певних дій податковою інспекцією.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до контролюючого органу з вимогою щодо повернення вказаних коштів, відповідно права позивача в цій чати сні порушено не було.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.03.2008 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.06.2008 р. у справі №2-16/12669.1-2007А у частині зобов’язання Державної податкової інспекції у м. Керч Автономної Республіки Крим здійснити дії по поверненню позивачу коштів, перерахованих у виконання податкових повідомлень-рішень від 20.04.2004 р. №0000502200/0 (22.806,43 грн.), від 20.04.2004 р. №0000502200/0 (35.313,18 грн.) та від 11.05.2004 р. №0000632200/0 (2.942,78 грн.) скасувати із закриттям провадження у справі у цій частині.

У решті Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.03.2008 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.06.2008 р. у справі №2-16/12669.1-2007А залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.