Ухвала суду № 17313004, 06.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-14103/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:          Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарммедтех»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2008 р.

у справі № 22-а-2259/2008

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарммедтех»

до Державної податкової інспекції у м. Полтава

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фарммедтех»(надалі –позивач, ТОВ «Фарммедтех») звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтава (надалі –відповідач, ДПІ у м. Полтава) про скасування рішення.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 25.12.2007 р. (суддя –Ю.О.Коршенко), позовні вимоги задоволено: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 31.01.2006 р. № 0000042307/0 та від 12.04.2006 р. № 0000042307/1; стягнуто з Державного бюджету України 3,40 грн. державного мита.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2008 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя –Л.В. Мельнікова, судді: А.М. Григоров, З.Г.Подобайло), скасовано рішення суду першої інстанції, прийнято нове, яким у позові відмовлено повністю.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування ним приписів Закону України від 16.04.1991 р. № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність»(надалі –Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»), Митного кодексу України, та залишити у силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками відповідача було проведено комплексну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003 р. по 30.09.2005 р., за результатами якої 21.01.2006 р. було складено акт № 12/23-1/22518393 (надалі акт).

Перевіркою було встановлено порушення позивачем приписів: статті 2 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(надалі –Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»), що виразилося у порушенні термінів розрахунків через відсутність належним чином оформленої вантажної митної декларації на суму 91300,00 рос. руб.; статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(надалі –Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»), що призвело до порушення термінів декларування валютних цінностей у сумі 91300,00 рос. руб.

На підставі акта було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.01.2006 р. № 0000042307/0, яким було застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 39561,43 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що оскільки на момент перевірки підприємством не було надано вантажної митної декларації типу ІМ-40 внаслідок її не оформлення Полтавською митницею, позивачу було правомірно нараховано штрафні (фінансові) санкції.

Зі змісту акта вбачається, що під час виконання договору від 15.09.2003 р. № 150903 укладеного між Науково-виробничою фірмою «DAC-SpectroMed»та позивачем, останнім було порушено термін розрахунку внаслідок відсутності належним чином оформленої вантажної митної декларації на суму 91300,00 рос. руб. (15914,50 грн.) та терміну декларування валютних цінностей та іншого майна у сумі 91300,00 рос. руб. (15914,50 грн.).

Спір у даній справі виник з приводу визначення дати поставки, оскільки позивач такою датою вважає дату фактичного перетину товаром митного кордону України, а контролюючий орган –дату оформлення вантажної митної декларації.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки суду першої інстанції, який не погодився з такою правовою позицією контролюючого органу, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»імпорт (імпорт товарів) –це купівля (у тому числі з оплатою у негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Стаття 1 названого Закону визначає, що момент здійснення експорту (імпорту) –це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця. Дана стаття містить посилання лише на первинний момент переміщення товару через митний кордон, тобто визначальним є момент фізичного перетину митного кордону держави.

Приписами пункту 1, пункту 2 та пункту 8 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574, встановлено, що вантажна митна декларація (ВМД) –це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів, та засвідчує надання суб’єкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов’язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій. При цьому, у наведеній нормі не обумовлено, що ВМД є єдиним документом, яким засвідчується дата фактичного переміщення товарів через митний кордон України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оформлена ВМД не є єдиним документом, яким підтверджується дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для оформлення якого у режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа з відповідним відтиском штампу прикордонної митниці.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку визнавши нечинними податкові повідомлення-рішення від 31.01.2006 р. № 0000042307/0 та від 12.04.2006р. №0000042307/1.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції як такого, що ухвалено відповідно до закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарммедтех»задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2008 р. у справі № 22-а-2259/2008 скасувати.

Постанову Господарського суду Полтавської області від 25.12.2007 р. у справі № 22-а-2259/2008 залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О.