Ухвала суду № 17312648, 22.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" червня 2011 р. м. КиївК-18742/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Карась О.В.

Маринчак Н.Є.

Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2008 р.

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2008 р.

у справі № 22-а-5491/08 (2а-1660/08 номер справи у суді першої інстанції)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «СТВ»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «СТВ»(надалі позивач, ТОВ фірма «СТВ») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові (надалі відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2008 р. (суддя М.О. Спірідонов) адміністративний позов задоволено у повному обсязі: скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.07.2007 р. № 0001050848 та №0001060848.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2008 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя О.М. Мінаєва, судді: В.А. Калиновська, М.І. Гуцал) скасовано рішення суду першої інстанції, прийнято нове, яким адміністративний позов задоволено частково: скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.07.2007 р. № 0001050848 на суму 7813,92 грн. В іншій частині позову т відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить змінити рішення суду апеляційної інстанції у частині скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.07.2007 р. № 0001050848, скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, змінити рішення суду апеляційної інстанції у частині відмови у скасуванні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.07.2007 р. №0001060848, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні фактичні обставини справи.

Представниками відповідача було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої 21.06.2007 р. було складено акт № 1773/48-0/23146249 (надалі акт).

Перевіркою встановлено, зокрема порушення позивачем приписів пунктів 2.8, 2.11, 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320 (надалі Положення) у частині перевищення ліміту каси на суму 3906,96 грн. та порушення порядку звітування підзвітними особами позивача за витрачені готівкові кошти, видані на відрядження

На підставі зазначеного акта відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.07.2007 р. № 0001050848 та № 0001060848, якими застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 7813,92 грн. та 1925,50 грн. відповідно.

За результатами адміністративного оскарження зазначених рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, скарга позивача була залишена без задоволення, а судові рішення без змін.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено як факт правомірності використання у наступному робочому дні для власних господарських потреб, грошових коштів, залишених понад ліміт з попереднього робочого дня, так і факт витрачання підзвітними особами, виданих їм готівкових коштів на відрядження для вирішення виробничих питань.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд зазначив наступне.

Відповідно до пункту 2.8 Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.

Пунктом 1.2 цього ж Положення визначено, що ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Згідно з пунктом 5.10 Положення готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства.

Не вважаються понадлімітними в день їх надходження і ті готівкові кошти, що надійшли до кас підприємств у вихідні та святкові дні та були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків наступного робочого дня банку та підприємства або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного робочого дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання приписів пункту 7.23 Положення 29.09.2006 р. затвердив розрахунок встановлення ліміту залишку готівки у касі у розмірі 1200,00 грн. Залишок коштів на кінець дня 29.09.2006 р. склав 5106,96 грн.

Разом з цим, готівкові кошти, що перевищили встановлений ліміт каси у сумі 3906,96 грн., до обслуговуючого банку не були здані, оскільки їх використали наступного робочого дня 02.10.2006 р. на потреби, пов'язані з діяльністю підприємства, що повністю відповідає приписам Положення.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суд апеляційної інстанції правильно скасував рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій від 06.07.2007 р. № 0001050848.

Крім того, перевіркою було встановлено факти порушення порядку звітування підзвітними особами позивача за витрачені готівкові кошти, видані на відрядження.

Відповідно до пункту 2.11 Положення видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

З матеріалів справи вбачається, що авансовим звітом № 0000493 від 28.06.2006 р. ОСОБА_1 було затверджено витрати на господарські потреби на загальну суму 30,00 грн., авансовим звітом №0000381 від 17.05.2006 р. ОСОБА_2 було затверджено витрати на господарські потреби на загальну суму 120,00 грн., авансовим звітом № 0000345 від 03.05.2006р. ОСОБА_3 було затверджено витрати на господарські потреби на загальну суму 1775,00 грн.

Пунктом 3.1 Положення визначено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем під час розгляду даної справи не було надано належних доказів, з урахуванням викладених норм Положення, які б підтвердили здійснення підзвітними особами витрат на господарські потреби позивача.

Крім того, апеляційним судом за даним фактом встановлено, що за наслідками перевірки позивача було виявлено порушення товариством приписів підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яким визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Дане порушення призвело до заниження позивачем податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за травень червень 2006 року на суму 250,32 грн. У звязку з чим, відповідачем було донараховано товариству податкові зобовязання з вказаного податку на загальну суму 1039,79 грн., у т.ч. 250,32 грн. основного платежу та 789,47 грн. штрафних (фінансових) санкцій, які були сплачені останнім 19.07.2007 р., що підтверджується платіжним дорученням № 144.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок апеляційного суду, яким було підтверджено правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, на підставі рішення від 06.07.2007 р. №0001060848, за порушення порядку звітування підзвітними особами за витрачені готівкові кошти, видані на відрядження.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2008 р. у справі № 22-а-5491/08 (2а-1660/08 номер справи у суді першої інстанції) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБившева Л.І. Карась О.В. Маринчак Н.Є. Пилипчук Н.Г.