Ухвала суду № 17312647, 22.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-9614/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:          Бившева Л.І.

Карась О.В.

Маринчак Н.Є.

Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державною податковою інспекцією у м. Кіровограді

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2008 р.

у справі № 22а-5444/08 (14/11 –номер справи у суді першої інстанції)

за позовом Казеного підприємства «Кіровгеологія»в особі Геологорозвідувальної експедиції № 37 Казеного підприємства «Кіровгеологія»

до Державною податковою інспекцією у м. Кіровограді

про визнання нечинними актів та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Казене підприємство «Кіровгеологія»в особі Геологорозвідувальної експедиції № 37 Казеного підприємства «Кіровгеологія»(надалі –позивач) звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді (надалі –відповідач, ДПІ у м. Кіровограді) про визнання нечинними актів та зобов’язання вчинити дії.

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 21.03.2008 р. (суддя –С.Б. Колодій) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2008 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя –О.В. Юхименко, судді: А.О. Коршун, Л.П. Туркіна), скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким позов задоволено: зобов’язано Державну податкову інспекцію у м. Кіровограді внести зміни до картки особового рахунку зі сплати податку на додану вартість Геологорозвідувальної експедиції № 37, зарахувавши сплачені кошти за платіжними дорученнями №№ 292, 293 від 20.07.2005р., № 337 від 09.08.2005р., № 428 від 31.08.2005р., № 440 від 01.09.2005р., № 495 від 16.09.2005р., № 514 від 18.10.2005р., № 590 від 01.11.2005р., №№ 629, 630 від 09.12.2005р., № 2 від 28.03.2006 р., № 69 від 30.03.2006 р., № 669 від 07.03.2007 р., № 794 від 25.05.2007 р., № 1158 від 31.05.2007 р., №938 від 11.06.2007 р., № 817 від 14.06.2007р., відповідно до визначеного призначення платежу. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 09.10.2007 р. №0004141520/1.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2008 р. відмовлено відповідачу у роз’ясненні постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2008 р.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, з підстав неправильного застосування ним положень підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі –Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»), та залишити у силі рішення суду першої інстанції.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції –без змін.

Відповідно до частин першої та другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.2007 р. відповідачем було складено акт №3961510/04746400 перевірки дотримання позивачем граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання.

Перевіркою було встановлено факт порушення приписів підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що виразилося у порушенні строку сплати податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

На підставі даного акта було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.08.2007 р. № 0004141520/0, яким було зобов’язано позивача сплатити штраф у розмірі 445468,76 коп.

За результатами адміністративного оскарження, зазначене податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарга без задоволення, та прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.10.2007 р. № 0004141520/1.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов’язань забезпечення боргу.

Господарський суд вважає, що вимоги підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовуються у випадку примусового стягнення активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу і не застосовуються до випадків встановлення пріоритету погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов’язань, які податковим боргом ще не стали.

Таким чином, кошти, що надійшли від позивача платіжними дорученнями № 292 від 20.07.2005 р., № 293 від 20.07.2005 р., № 337 від 09.08.2005 р., № 428 від 31.08.2005 р., № 440 від 01.09.2005 р., № 495 від 16.09.2005 р., № 514 від 18.10.2005 р., № 590 від 01.11.2005 р., №630 від 09.12.2005 р., №629 від 09.12.2005 р., № 2 від 28.03.2006 р., № 69 від 30.03.2006 р., №669 від 07.03.2007 р., №794 від 25.05.2007 р., № 1158 від 31.05.2007 р., № 938 від 11.06.2007 року, № 817 від 14.06.2007 р. на сплату податкового зобов’язання з податку на додану вартість Державною податковою інспекцією у м. Кіровограді було правомірно направлено на погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

Разом з тим, апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.

Нормами пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов’язання визначено як зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону передбачено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) –у рівних пропорціях.

Наведена норма визначає правило, але не містить порядку або механізму його реалізації та не передбачає будь-якого суб’єктного складу, тобто переліку осіб, щодо яких вона застосовується, та переліку осіб, яким надано право її виконання.

Інші норми Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»також не встановлюють порядку та механізму погашення боргу за рахунок сплачених платником податків поточних податкових зобов’язань і в жодному разі не наділяють орган державної податкової служби повноваженнями здійснювати будь-які дії стосовно черговості сплати податкових зобов’язань чи погашення податкового боргу, зміни призначення платежу, вказаного платником податків, а також розпоряджатися його коштами.

Підпункт 8.6.2 пункту 8.6 статті 8 зазначеного Закону надає платнику податків право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом.

Наявність податкового боргу за інші податкові періоди не позбавляє права платника податків виконати свої податкові зобов’язання.

Отже, зміст наведених правових норм дозволяє зробити висновок щодо відсутності повноважень у органу державної податкової служби змінювати призначення коштів, які сплачуються платником податків у рахунок погашення його податкових зобов’язань, з огляду на що суд апеляційної інстанції обґрунтовано визначився з наявністю підстав для задоволення позовних вимог у зазначеній частині.

Разом з тим, колегія Вищого адміністративного суду України не може погодитися з висновком суду апеляційної інстанції, яким зобов’язано Державну податкову інспекцію у м.Кіровограді внести зміни до картки особового рахунку зі сплати податку на додану вартість Геологорозвідувальної експедиції № 37, зарахувавши сплачені кошти за платіжними дорученнями №№ 292, 293 від 20.07.2005р., № 337 від 09.08.2005р., № 428 від 31.08.2005р., № 440 від 01.09.2005р., № 495 від 16.09.2005р., № 514 від 18.10.2005р., № 590 від 01.11.2005р., №№ 629, 630 від 09.12.2005р., № 2 від 28.03.2006 р., № 69 від 30.03.2006 р., № 669 від 07.03.2007 р., № 794 від 25.05.2007 р., № 1158 від 31.05.2007 р., №938 від 11.06.2007 р., № 817 від 14.06.2007р., відповідно до визначеного призначення платежу, з огляду на наступне.

Так, справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки у розумінні статті третьої Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції ? це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод (стаття 2, пункт 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб’єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин.

У той же час, за змістом Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 р. № 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 р. за № 843/11123, цією Інструкцією встановлюється виключно порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 3.1 розділу 3 згаданої Інструкції визначено мету відкриття органами державної податкової служби на кожний поточний рік особових рахунків за кожним платником та кожним видом платежу –облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету.

З правового аналізу наведених положень вбачається, що облік платежів у картках особового рахунку за своєю юридичною природою не є тими діями суб’єкта владних повноважень, які породжують для підприємства будь-які правові наслідки.

Отже, саме по собі відображення у картці особового рахунку відповідних даних не породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права і обов’язки.

Таким чином, дії податкового органу по обліку платежів у картці особового рахунку неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки позивача у сфері публічно-правових відносин, а відтак вони не підпадають під дію пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Зважаючи на те, що обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає його змісту та не підлягає розгляду в суді, провадження в адміністративній справі у цій частині слід закрити.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню у частині зобов’язання Державної податкової інспекції у м. Кіровограді внести зміни до картки особового рахунку зі сплати податку на додану вартість Геологорозвідувальної експедиції № 37, зарахувавши сплачені кошти за платіжними дорученнями №№ 292, 293 від 20.07.2005р., № 337 від 09.08.2005р., № 428 від 31.08.2005р., № 440 від 01.09.2005р., № 495 від 16.09.2005р., № 514 від 18.10.2005р., № 590 від 01.11.2005р., №№ 629, 630 від 09.12.2005р., № 2 від 28.03.2006 р., № 69 від 30.03.2006 р., № 669 від 07.03.2007 р., № 794 від 25.05.2007 р., №1158 від 31.05.2007 р., №938 від 11.06.2007 р., № 817 від 14.06.2007р., відповідно до визначеного призначення платежу із закриттям провадження у цій частині, у решті рішення суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 157, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду Кіровоградської області від 21.03.2008 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2008 р. у справі № 22а-5444/08 (14/11 –номер справи у суді першої інстанції) у частині позовних вимог про зобов’язання Державної податкової інспекції у м. Кіровограді внести зміни до картки особового рахунку зі сплати податку на додану вартість Геологорозвідувальної експедиції №37, зарахувавши сплачені кошти за платіжними дорученнями №№ 292, 293 від 20.07.2005р., № 337 від 09.08.2005р., № 428 від 31.08.2005р., № 440 від 01.09.2005р., № 495 від 16.09.2005р., № 514 від 18.10.2005р., № 590 від 01.11.2005р., №№ 629, 630 від 09.12.2005р., № 2 від 28.03.2006 р., № 69 від 30.03.2006 р., № 669 від 07.03.2007 р., № 794 від 25.05.2007 р., № 1158 від 31.05.2007 р., №938 від 11.06.2007 р., № 817 від 14.06.2007р., відповідно до визначеного призначення платежу –скасувати. Провадження у справі в цій частині закрити.

У решті постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2008 р. у справі № 22а-5444/08 (14/11 –номер справи у суді першої інстанції) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБившева Л.І. Карась О.В. Маринчак Н.Є. Пилипчук Н.Г.