Ухвала суду № 17312510, 22.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-8368/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:          Бившева Л.І.

Карась О.В.

Маринчак Н.Є.

Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

на постанову Господарського суду Запорізької області від 27.06.2007 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2008 р.

у справі № 22-а-501/08 (3/302/07-АП –номер справи у суді першої інстанції)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронос-Фудс»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кронос-Фудс»звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 27.06.2007 р. (суддя В.М.Соловйов), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2008 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя –Л.П.Туркіна, судді – О.А.Проценко, О.В.Юхименко), позов задоволено частково, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя від 20.11.2006 року №000162230/0; визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя від 20.11.2006 року № 0001612300/0 в частині визнання податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 24,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 3,42 грн. У решті позову відмовлено.

Задоволення позову судами попередніх інстанцій про незаконність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень: №000162230/0 - повністю та № 0001612300/0 - частково, мотивовано тим, що позивач правомірно включив відповідні суми до складу податкового кредиту та валових витрат.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судами норм матеріального права просить їх скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі відповідач вказує на неправильне застосування пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Працівниками ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя було проведено перевірку ТОВ «Кронос-Фудс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.08.2004 р. по 30.06.2006 р. за результатами, якої було складено акт від 15.11.2006р. №673/23-33134504.

Актом перевірки встановлено порушення: пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток за 2 кв. 2006 року на суму 4.238,00 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2006 року на суму 30.564,00 грн.

Також, перевіркою встановлено, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат у 2 кв. 2006 р. витрати у сумі 16.951,00 грн., які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства та порушення пп. 7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме –підприємством безпідставно включено до податкового кредиту у червні 2006р. податкову накладну № IN 00062973 від 15.07.2006р., отриману від ЗAT «Львівська кондитерська фірма «Світоч»на загальну суму 152.821,76 грн. (у т.ч. ПДВ-30.564,35 грн.).

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято: податкове повідомлення-рішення №0001612300/0 від 20.11.2006р., яким TOB «Кронос-Фудс»визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5.086, 00 грн. (у тому числі за основним платежем –4.238,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 848, 00 грн.); податкове повідомлення-рішення №000162230/0 від 20.11.2006р., яким TOB «Кронос-Фудс»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 45.846, 00 грн. (у тому числі за основним платежем –30.564, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції –15.282, 00 грн.).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3, пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування цим податком є поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю); ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту, поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України. Особа - продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час складання взаємовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

З правового аналізу зазначених норм вбачається, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати прибуток від придбаних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи отримання товару позивачем ЗАТ «Львівська кондитерська фірма «Світоч»відбувалось у липні 2006р., про що свідчать товарно-транспортна накладна серії 02АБВ №958574 від 15.07.06р. та накладна на відвантаження товару № ІN 0062973 від 15.07.2006р. на загальну суму 152.821,76 грн. (у т.ч. ПДВ-30 564,35грн.).

Відповідач стверджує, що позивачем неправомірно занижено суми податкового кредиту у червні 2006 року в розмірі 30.564, 00 грн., однак зважаючи на викладені законодавчі норми та в силу вимог ч. 2 ст. 71 КАС України ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя відповідний висновок необґрунтовано, що свідчить про правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо незаконності винесення податкового повідомлення-рішення від 20.11.2006 року №000162230/0.

Що ж стосується податкового повідомлення-рішення від 20.11.2006 року № 0001612300/0, то слід зазначити наступне.

У підтвердження задекларованих витрат позивачем надані акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №05/1 від 31.05.2006р. на суму 8.000,00 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №06/1 від 31.05.2006р. на суму 8.870,00 грн. згідно, яких виконавцем (ПП «Галиш») по договору №03/05-01 від 03.01.2005р. були проведені такі роботи (надані такі послуги): Маркетингова діяльність.

У зазначених актах відсутній звіт про проведені маркетингові дослідження, не вказано які саме маркетингові послуги надавалися, з якою метою проводилися маркетингові дослідження, об'єкт цих досліджень.

Судовими інстанціями встановлено, що правовий аналіз матеріалів справи свідчить про непідтвердження позивачем належними первинними документами валових витрат у зв'язку з отриманням маркетингових послуг від ПП «Галиш»та про відсутність зв'язку між наданими маркетинговими послугами та господарською діяльністю підприємства.

Отже, підстав для віднесення зазначених коштів до складу валових витрат не вбачається, однак, як вставлено судами попередніх інстанцій, при нарахуванні податкового зобов'язання та штрафних санкцій з податку на прибуток, податковим орган було допущено помилку.

Так, загальна сума завищення позивачем валових витрат склала не 16.951,00 грн., а 16.870,00 грн., а тому податок на прибуток за 2 квартал 2006 року занижено не на суму 4.238,00 грн., а на суму 4.218,00 грн.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо необхідності скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 24,00грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення –залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя –залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Запорізької області від 27.06.2007 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2008 р. у справі № 22-а-501/08 (3/302/07-АП –номер справи у суді першої інстанції) –залишити без змін.

          3. Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБившева Л.І. Карась О.В. Маринчак Н.Є. Пилипчук Н.Г.