Ухвала суду № 17312409, 22.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-24110/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:          Бившева Л.І.

Карась О.В.

Маринчак Н.Є.

Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11.09.2007 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2008 р.

у справі №22-а-7543/08 (2а-688/07 –номер справи у суді першої інстанції)

за позовом Повного товариства «Ломбард Голега і К»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Повне товариство «Ломбард Голега і К»звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.09.2007 р. (суддя М.М.Капустинський), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2008 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя –К.А.Бабенко, судді – О.М.Дурицька, М.П.Зайцев), позов задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 12.07.2007 р. № 0003842303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 45.294,75 грн.

Задоволення позову судами попередніх інстанцій мотивовано недоведеністю вчинення позивачем порушень вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 р. №265/95-ВР (з наступними змінами та доповненнями).

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у м. Житомирі звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судами норм матеріального права просить їх скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі відповідач вказує на неправильне застосування п. 1, 2 ст. 3, ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Письмових заперечень на касаційну скаргу позивач не надав.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій став висновок, викладений у акті перевірки від 03.07.2007 р. № 3952/22/24699217, про порушення позивачем п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що полягало, зокрема, у проведенні розрахунків за електроенергію згідно рахунків-фактур, встановлених ПП Сак Г.С., шляхом приймання готівкових коштів до каси підприємства без проведення розрахункових операцій через належним чином зареєстрований РРО на суму 9058,95 грн.

У своїй касаційній скарзі ДПІ у м. Житомирі вказує на те, що позивач здійснював продаж електроенергії, а проведення відповідних операцій без дотримання вимог зазначеного вище Закону є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів не може погодитись з твердженням відповідача щодо порушення позивачем норм чинного законодавства, зокрема, п. 1, 2 ст. 3 ЗУ Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», з огляду на наступне.

Статтею 2 Закону встановлено, що розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

У відповідності до пунктів 1 та 2 ст. 3 Закону суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Аналіз зазначених норм вказує на те, що підставою для застосування РРО, КОРО чи РК є продаж товарів чи надання послуг.

Слід зазначити, що відповідно до договору оренди, що укладений між ПП Сак Г.С. та позивачем, орендна плата складає 210,00 грн. на місяць, в т.ч. податку на додану вартість –35,00 грн.

Також абз. 5 п. 5.1 зазначеного договору передбачено обов'язок орендаря оплачувати комунальні послуги згідно виставлених рахунків.

Відповідно до п.2.6 Договору № 378 про постачання електричної енергії споживачам від 15.07.2004 року укладеного між Товариством з повною відповідальністю «Житомир-Добробут», правонаступником якого, є позивач та ВАТ «ЕК «Житомиробленерго», у разі, якщо споживач (позивач) здає в оренду об'єкт (приміщення, техобладнання тощо) іншій організації, то він приймає на себе грошові зобов'язання щодо оплати за використану електроенергію даним об'єктом.

З наведеного випливає, що позивач не здійснював продаж та не надавав послуг щодо постачання електроенергії ПП Сак Г.С., а плату від останнього отримував за оренду приміщення та комунальні послуги.

Таким чином, підстав для застосування ПТ «Ломбард Голега і К»реєстратора розрахункових операцій немає, що в свою чергу свідчить про відсутність в діях позивача ознак правопорушення, а відтак застосування до нього штрафних санкцій не можна визнати обґрунтованим.

Відповідно до ч. 3 ст. 220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення –залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11.09.2007 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2008 р. у справі №22-а-7543/08 (2а-688/07 –номер справи у суді першої інстанції) залишити без змін.

          3. Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБившева Л.І. Карась О.В. Маринчак Н.Є. Пилипчук Н.Г.