Ухвала суду № 17308705, 19.07.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2011 р. <Текст >Справа № 26970/10 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Носа С.П., Ліщинського А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.04.2010 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аветра" до Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

У лютому 2010 року позивач звернувся з позовом до Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000032301/0 від 21.01.2010 року.

Клопотанням про уточнення позовних вимог від 31.03.2010 року ТзОВ "Автера" збільшило позовні вимоги та просило стягнути на користь товариства понесені витрати на правову допомогу в сумі 5 000 грн.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем в ході проведення планової виїзної перевірки ТзОВ «Аветра» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх періодів за жовтень, листопад 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 1 вересня 2009 року по 31 жовтня 2009 року встановлено заниження податку на додану вартість за жовтень місяць 2009 року на суму 31 045 грн. Такий висновок Любомльською міжрайонною державною податковою інспекцію зроблений, виходячи з того, що відповідачем повторно включено до складу податкового кредиту за жовтень місяць 2009 року податкові накладні за травень місяць 2008 року отримані від ТзОВ «Себек». Не погоджуючись з таким висновком відповідача, позивач зазначає, що зазначені вище податкові накладні отримані в жовтня місці 2009 року, а тому товариство «Аветра» мало право на включення суми податку до податкового кредиту.

Крім того, позивач просив стягнути понесених витрат на правову допомогу в сумі 5 000 грн., мотивуючи тим, що на виконання умов угоди про надання правової допомоги від 22 січня 2010 року за №5/1-22/01/2010 платіжним дорученням №262 від 18 лютого 2010 року здійснено оплату адвокату ОСОБА_2 за надання правової допомоги в сумі 5 000 грн. Просив позов задоволити.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29.04.2010 року позов задоволено частково. Скасоване податкове повідомлення-рішення Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції від 22.01.2010 року за №0000032301/0.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Любомльська міжрайонна державна податкова інспекція. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою в позові відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Любомльською міжрайонною державною податковою інспекцією 31 грудня 2009 року проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Аветра» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх періодів за жовтень, листопад 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 1 вересня 2009 року по 31 жовтня 2009 року, за результатами якої складено акт за №43/23/30733174.

Згідно даного акту встановлено порушення вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пунктів 5.7, 5.8 Порядку заповнення податкової накладної, в результаті чого товариством «Аветра» занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 31 045 грн., в тому числі за жовтень 2009 року на 31 045 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями податкового законодавства з боку позивача Любомльською ОДПІ сформоване податкове повідомлення-рішення від 22 січня 2010 року за №0000032301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в сумі 40 358,50 грн., в тому числі за 31 045 грн. за основним платежем та 9 333,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом,

Віднесення до податкового кредиту Позивачем здійснено за вимогами підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з якими податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, та не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) чи дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу Закону України «Про податок на додану вартість» видно, що Закон визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної, згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає. У випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані (лист ДПА України №15316/7/15-2417 від 11 серпня 2004 року).

Як встановлено судом, товариство з обмеженою відповідальністю «Аветра» в жовтні місяці 2009 року отримало податкові накладні від ТзОВ «Себек».

Отже, платник має право включення суми податку, що підтверджується податковими накладними, отриманих після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні відображені у податковому обліку.

Позивачем правомірно включені до складу податкового кредиту за жовтень місць 2009 року суми ПДВ визначені спірними податковими накладними в розмірі 649 001 грн. сплаченого в попередні звітні періоди.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в даній частині є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.04.2010 року по справі №2-а-506/10/0370 - без змін

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: С. Нос

А.Ліщинський