Ухвала суду № 17308693, 19.07.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2011 р. <Текст >Справа № 25988/10 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Ліщинського А.М., Нос С.П.

при секретарі судового засідання: Стецків І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу Луцької ОДПІ на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22.04.2010 року у справі за позовом ВКАФ ТзОВ «Віта-Авто» до Луцької ОДПІ, Головного управління Державного казначейства у Волинській області про стягнення відшкодування,

встановила:

У серпні 2009 року ВКАФ ТзОВ «Віта-Авто» звернулося з позовом до Луцької ОДПІ, Головного управління Державного казначейства у Волинській області про стягнення відшкодування.

Вказував, що право на бюджетне відшкодування підтверджене проведеними відповідачем перевірками. Посилання Луцької ОДПІ на відсутність результатів зустрічних перевірок контрагентів позивача по ланцюгу до виробника, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає залежність права на декларування та отримання суми бюджетного відшкодування по ПДВ від отримання відповідей на зустрічні перевірки по ланцюгу до виробника.

З урахуванням позовних вимог позивач просив стягнути з Державного бюджету 1026448 грн. 73 коп. бюджетної заборгованості, а саме: за березень 2007 року - 155433 грн., за листопад 2007 року - 75468 грн. 73 коп., за вересень 2008 року - 137240 грн., за листопад 2008 року - 305568 грн., за грудень 2008 року -352729 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22.04.2010 року позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Виробничо-комерційної фірми у формі ТзОВ «Віта-Авто» 1026448,73 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити. Зокрема вказує, що на виконання п. 5 наказу ДПА України «Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум ПДВ» від 12.11.2002 року №538, наказу ДПА України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України «Про затвердження порядку взаємодії між органами податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики» від 03.08.2004 року №451/501/132 податковою інспекцією надіслано запит на підтвердження сплачених сум ПДВ по основних постачальниках, відповіді на які не отримано, у звязку із чим не надано органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що у квітні, грудні, 2007 року, жовтні, грудні 2008 року та січні 2009 року ВКФ у формі ТзОВ «Віта-Авто» подано до Луцької ОДПІ декларації з податку на додану вартість, в яких відображено суми податку, належного до відшкодування, а саме: у податковій декларації за березень 2007 року в розмірі 155433 грн.; у податковій декларації за листопад 2007 року в розмірі 475180 грн.; у податковій декларації за вересень 2008 року в розмірі 137240 грн.; у податковій декларації за листопад 2008 року, в розмірі 305568 грн.; у податковій декларації за грудень 2008 року в розмірі 352729 грн.

З метою перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку Луцькою ОДПІ проводились перевірки, за результатами яких підтверджено правомірність та підставність заявлених до бюджетного відшкодування сум в загальному розмірі 1528300 грн., зокрема: згідно Довідки № 01392 від 09.07.2007 року «З питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань за квітень 2007 року та на розрахунковий рахунок платника за березень 2007- року» буде підтверджено суму бюджетного відшкодування за березень 2007 року в сумі 155443 грн. при надходженні зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника; згідно Акту від 26.01.2009 року «Про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку за липень, серпень, вересень 2008 року» буде підтверджено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за вересень 2008 року в сумі 239 380 грн. при надходженні зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника; згідно Акту № 134/23-99/30473709 від 21 квітня 2009 року «Про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податків у банку за жовтень, листопад, грудень 2008 року, січень 2009 року» буде підтверджено суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за листопад 2008 року - в сумі 305 568 грн., за грудень 2008 року - в сумі 352 729 грн. при надходженні зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника. Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно із підпунктом «а» підпункту 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до п. п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Підпунктом 7.7.5 п. п. 7.7 ст. Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термії після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства у відповідності до п. п. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Отже, згідно із вищевказаними нормами Закону України «Про податок на додану вартість», право на бюджетне відшкодування у платника податку виникає через 40 днів після отримання декларації податковим органом.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено необхідності отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

Позивачем виконано вимоги п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо порядку подання до державної податкової інспекції податкової декларації з ПДВ та розрахунку суми бюджетного відшкодування в установлені строки. Обсяг податку на додану вартість підтверджений податковими накладними, фактично сплачений постачальникам товарів (робіт, послуг), а розрахунок суми бюджетного відшкодування 1026448,73 грн., що підтверджується актами перевірки.

Крім того, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно враховано, що за наслідками проведеної позапланової виїзної документальної перевірки Луцькою обєднаною державною податковою інспекцією не виявлено невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій позивачем у податковій декларації, оскільки будь-які податкові повідомлення про виявлене заниження чи завищення суми бюджетного відшкодування, а тож щодо відмови у бюджетному відшкодуванні, податковим органом відповідно до вимог п. п. 7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу не надсилались.

Таким чином, колегія суддів переконана у вірності висновку суду першої інстанції, що не підтвердження права позивача на бюджетне відшкодування результатами зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника не може бути підставою для відмови у відшкодуванні такого.

Колегією суддів не приймаються покликання апелянта на неврахування судом першої інстанції наказу Державної податкової адміністрації України № 538 від 12 листопада 2002 року «Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум ПДВ» та спільного наказу від 03 серпня 2004 року № 451/501/132, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Луцької ОДПІ залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22.04.2010 року у справі №2а-1065/10/1370 без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: А.Ліщинський

С. Нос

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 21.07.2011 року