Ухвала суду № 17308418, 12.07.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2011 р. <Текст >Справа № 28711/10 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18 червня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіотон АВ» до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2010 року ТзОВ «Радіотон АВ» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0000312342/0 та № 0000322342/0 від 15.02.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначало, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України є неправомірними, вони не відповідають фактичним обставинам справи, не підтверджені належними доказами, а відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 червня 2010 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Рівне № 0000312342/0 та № 0000322342/0 від 15.02.2010 року.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що оскаржувані податкові повідомлення рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, а відтак, підлягають скасуванню.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, державна податкова інспекція у м. Рівне подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що висновки про порушення позивачем чинного законодавства України, яке регулює дані відносини, є правомірними.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 12.01.2010 року по 25.01.2010 року Державною податкової інспекцією у м. Рівне була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіотон АВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Результати перевірки оформлені актом № 9923-100/31711057 від 04.02.2010 року.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0000312342/0 від 15.02.2010 року, яким визначено позивачу податкове зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в сумі 11646280 грн., в тому числі: 5823140 грн. - за основним платежем, 5823140 грн. - за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0000322342/0 від 15.02.2010 року, яким визначено позивачу податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 6987769,50 грн., в тому числі 4658513 грн. - за основним платежем, 2329256,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Щодо господарських операцій позивача з приватним підприємством «Лайкост», то судом першої інстанції встановлено, що в III кварталі 2008 року ТОВ «Радіотон АВ» було отримано від Приватного підприємства «Лайкост» послуги на загальну суму 12920 грн. (без ПДВ) на виконання Договору за № М-17/06/08 на проведення рекламної компанії на міському автотранспорті від 05.06.2008 року, предметом якого є виробництво і рекламне обслуговування зовнішньої реклами «Максі Дом» на міському пасажирському автотранспорті - тролейбусі «Шкода- 14ТР». Розрахунки проведені через поточні рахунки банку на суму 15568,60 грн. (в т.ч. ПДВ 2584 грн.). Вартість отриманих послуг була включена позивачем до складу валових витрат, а на підставі податкової накладної, отриманої від ПП «Лайкост», позивачем сформовано податковий кредит. Тобто, фактичне здійснення Приватною фірмою «Лайкост» та отримання позивачем вказаних послуг підтверджується первинними документами, а саме договором, рахунком, актом виконаних робіт, платіжним дорученням, випискою банку про здійснення перерахунку коштів, фотографіями про підтвердження розміщення зовнішньої реклами на тролейбусі.

Стосовно господарських операцій позивача з ТОВ «Вадерстад», судом першої інстанції встановлено, що на виконання Договору поставки за № 0111-01 від 01.11.2008 року, укладеного між ТзОВ «Радіотон АВ» та ТзОВ «Вадерстад», в період з листопада 2008 року по вересень 2009 року позивач отримав товари (побутова техніка) на суму 5182103,06 грн., витрати на придбання яких ТОВ «Радіотон АВ» на підставі накладних, платіжних доручень про оплату та товарно-транспортних накладних віднесло до складу валових витрат в IV кварталі 2008 року - II кварталі 2009 року в сумі 4318419,21 грн., а на підставі податкових накладних - до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 863683,85 грн. Розрахунки за поставлену продукцію проведені через поточні рахунки банку.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Стиліус», то судом першої інстанції встановлено, що протягом періоду з квітня 2007 року по серпень 2008 року ТОВ «Радіотон АВ» відповідно до укладеного Договору за № 2703/1 від 27.03.2007 року з ТОВ «Стиліус» отримало від останнього товар (побутову техніку) на суму 22749867,84 грн. та віднесло до складу валових витрат - витрати в сумі 18958223,18 грн., а до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 3791644,66 грн., що підтверджено дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: копіями Договору за № 2703/1 від 27.03.2007 року, накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, платіжних доручень на перерахування коштів, виписок банку про рух коштів на рахунках.

Стосовно господарських операцій позивача з ПП «Агроімпекс-Ресурс», то судом першої інстанції встановлено, що на підставі Договору за № М-15/09/08 на проведення рекламної компанії на міському автотранспорті від 15.09.2008 року, акту виконаних робіт, позивач отримав від ПП «Агроімпекс-Ресурс» вказані послуги на суму 3000 грн. (без ПДВ), які включені до складу валових витрат у IV кварталі 2008 року. Позивач провів оплату відповідно до платіжного доручення на суму 3600 грн., а на підставі податкової накладної, виписаної ПП «Агроімпекс-Ресурс», позивачем включено суму ПДВ в розмірі 600 грн. в податковий кредит. Підтвердженням розміщення ПП «Агроімпекс-Ресурс» зовнішньої реклами на тролейбусі є також і фотографії.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю таких висновків суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими платіжними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Натомість, судом першої інстанції вірно встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання товарів та послуг є в наявності у позивача.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 згаданого Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За наведених обставин, витрати на оплату побутової техніки та послуг по розміщенню реклами правомірно включені до складу валових витрат позивачем, оскільки пов'язані з його господарською діяльністю, а факт їх придбання підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Що стосується формування позивачем податкового кредиту, то в цій частині колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанцій про відповідність дій платника податку вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст. 7 цього Закону також визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У пункті 1.3 статті 1 цього Закону платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є наявність первинних документів та податкових накладних, що підтверджують понесені підприємством валові витрати та сформований податковий кредит. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що реальність господарських операцій, вчинених між позивачем та ПП «Лайкост», ПП «Агроімпекс-Ресурс», ТзОВ «Вадерстад», ТзОВ «Стиліус» підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які стали підставою для формування показників сум податкового кредиту та валових витрат. Первинні документи (акти, податкові накладні, платіжні та інші документи) недійсними або нечинними судом не визнавались, були досліджені в процесі судового розгляду та долучені до матеріалів справи.

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що придбані в ТзОВ «Вадерстад», ТзОВ «Стиліус» товари (побутова техніка) в подальшому реалізовувалися ТОВ «Радіотон АВ», видом діяльності якого є роздрібна торгівля. Результат наданих іншими контрагентами послуг по розміщенню реклами не має матеріального виразу та проявляється шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг.

За наслідками здійсненої фінансово-господарської діяльності відповідно до самостійно поданих ТОВ «Радіотон АВ» податкових декларацій з податку на прибуток підприємств протягом періоду з IV кварталу 2006 року по II квартал 2009 року позивачем було отримано прибуток, що підтверджено поданими податковими деклараціями з податку на прибуток підприємства за вказаний період. Тобто, зазначені господарські операції, що були включені в податковий облік позивачем, здійснені в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.

Слід також вказати на те, що в процесі судового розгляду податковий орган не спростував тієї обставини, що на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на момент здійснення господарських операцій Приватне підприємство «Лайкост», приватне підприємство «Агроімпекс-Ресурс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Вадерстад», Товариство з обмеженою відповідальністю «Стиліус» знаходилися в Єдиному державному реєстрі (т. 2 а.с. 64-66, а.с.75-76, а.с. 90-91, т. 4 а.с. 156-157).

Крім цього, на момент видачі податкових накладних ПП «Лайкост», ПП «Агроімпекс-Ресурс», ТзОВ «Вадерстад», ТзОВ «Стиліус» являлися зареєстрованими платниками податку на додану вартість, перебували на обліку в податкових органах (т. 2, а.с. 44,47, т. 4 а.с. 160), а відтак, на законних підставах видавали податкові накладні з дотриманням вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач, придбавши у контрагентів товарно-матеріальні цінності та послуги, а також сплативши їх вартість, на підставі отриманих податкових накладних відніс до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів зазначені в них суми ПДВ з дотриманням приписів статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Стосовно доводів апелянта про окремі недоліки деяких податкових накладних, виписаних ТзОВ «Вадерстад», то колегія вважає за необхідне вказати, що незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій.

Тобто, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, за умови, що вони містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що надані податкові накладні містять вказані вище відомості, а відтак, є такими, що не порушують порядку, встановленого підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

Стосовно доводів апелянта про неспроможність контрагентів позивача здійснювати господарську діяльність та досліджувані в цій справі господарські операції, то колегія суддів вважає їх голослівними, оскільки вони не підтверджені належними доказами та спростовані доказами наданими позивачем.

В матеріалах справи містяться листи керівників ТОВ "Вадерстад" та ТОВ "Стиліус", адресовані ДПІ у м. Рівне, в яких вони зазначають про знаходження цих підприємств за адресами, вказаними у засновницьких документах та про відсутність будь-яких запитів органів державної податкової служби щодо надання інформації та копій документів на виконання договорів з ТОВ "Радіотон"(т. 2 а.с.86, т. 4 а.с.158).

Таких листів, запитів чи актів перевірок вказаних підприємств податковим органом суду не надано. Крім цього, ТОВ "Вадерстад" та ТОВ "Стиліус" підтвердили свої взаємовідносини з позивачем та факт здійснення господарських операцій з ним про що свідчать належним чином оформлені первинні документи та фактичні обставини справи.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на момент проведення перевірки, прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень, на час розгляду справи судом першої інстанції та зрештою і на час апеляційного розгляду, податковим органом всупереч вимогам ч. 2 ст. 72 КАС України не було надано належних доказів того, що вирок у кримінальній справі, на який посилався податковий орган, набрав законної сили.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18 червня 2010 року по справі № 2а-777/10 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : О.Б. Заверуха

Судді : В.В. Ніколін

В.П. Любашевський

Повний текст ухвали

виготовлений та підписаний

15.07.2011 року