Ухвала суду № 17307978, 12.07.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-205/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"12" липня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіРоманчук О.М.

суддів:Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі: Воронець Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2011 року у справі за позовом приватного підприємства «Престиж-К»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій № 0009612305 від 20 грудня 2010 року, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Престиж-К»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій № 0009612305 від 20 грудня 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2011 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування фінансових санкцій Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 20 грудня 2010 року № 0009612305.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, представник відповідача по справі подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2011 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які зявилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.10.2010 року відповідно до направлення № 2647/23 від 05.10.2010 року посадовими особами ДПІ у Оболонському районі м. Києва ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було здійснено виїздну перевірку господарської одиниці приватного підприємства «Престиж-К»ресторану «Такі-Макі», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 65.

Адміністратору ресторану було предявлено направлення на перевірку № 2647/23 від 05.10.2010 року, однак в допуску до проведення перевірки посадовим особам було відмовлено, про що податковим органом складено протокол про адміністративне правопорушення КР № 162487 від 08.10.2010 р., яким встановлено невиконання адміністратором ПП «Престиж-К»законних вимог посадових осіб органів ДПС, а саме недопущення 08.10.10 р. перевіряючих до проведення перевірки та обстеження приміщення ресторану, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 65.

При цьому, актом перевірки від 08.10.2010 р. № 0927/26/54/23/32824949 податковим органом зафіксовано порушення позивачем ст. 15-2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», яке полягало у відсутності наочної інформації про заборону паління, яка складається з графічного знаку та тексту наступного змісту «Куріння заборонено», та п. 8 ст. 3 закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягало у відсутності цін на 254 одиниці товару у національній валюті України.

Так, на підставі вищезазначеного акту перевірки від 08.10.2010 р. № 0927/26/54/23/32824949, 20 грудня 2010 року відповідачем прийнято рішення № 0009612305 про застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 грн.

Акт перевірки було підписано представником ПП «Престиж-К»із зазначенням про недопущення працівників податкового органу до проведення перевірки, у звязку з відсутністю підстав, передбачених ст. 11-2 Законом України «Про державну податку службу», а саме, на думку позивача, відповідач не мав підстав для проведення перевірки, оскільки перевіряючими до початку перевірки не було надано копії наказу керівника податкового органу про проведення перевірки.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначає Закон України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-ХІІ.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»у редакції, чинній на момент спірних правовідносин, плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Відповідно до ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності однієї з підстав, передбачених п.п. 1-9 частини 6 цієї статті.

Згідно із ч. 7 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу»позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту тилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках за рішенням суду.

Крім того, відповідно до ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Статтею 16 цього Закону передбачено, що планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку передбаченому законодавством України.

Як вбачається з направлення на проведення перевірки, працівниками ДПІ було здійснено виїзд для проведення перевірки з питань дотримання, зокрема, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту тилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Відповідно ст. 11-2 Закону «Про державну податкову службу»посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та тривалість.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Отже, до перевірок РРО та перевірки дотримання вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»застосовуються всі правила, що діють для позапланових перевірок, а тому такі перевірки проводяться за умови надання платнику податків під розписку належним чином оформленного направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки.

Як зазначено позивачем, перевіряючі не були допущені до проведення перевірки, оскільки ними не було надано копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки.

Судом першої інстанції зазначено, що під час розгляду справи факт ненадання позивачу копії наказу про проведення перевірки відповідачем не заперечувався.

Відповідно до п. 1.11. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та ншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327, у разі, якщо суб'єкт господарювання відмовляється від проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених законами України, посадовими особами податкового органу складається акт відмови від допуску до перевірки. При цьому в акті зазначається про ознайомлення та вручення під розписку (чи відмову від ознайомлення та отримання) керівнику суб'єкта господарювання направлення на перевірку.

Посадовими особами ДПІ у Оболонському район м. Києва акт відмови від допуску до перевірки складено не було, чим в свою чергу порушено зазначений Порядок.

Відповідно до п. 1.16 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008 року № 355, у разі якщо платник податків відмовляється від проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності визначених законами України підстав для їх проведення, посадовими особами органу ДПС складається акт про відмову від допуску до перевірки. При цьому в акті зазначається про ознайомлення та вручення під розписку (чи відмову від ознайомлення та отримання) платнику податків (посадовим особам платника податків) направлення на перевірку. При недопуску до перевірки, умисному створенні неналежних умов для проведення перевірки, ігнорування законних вимог працівників органів ДПС, які здійснюють перевірку, працівником підрозділу, який здійснює (очолює) перевірку, у той же день складається протокол про адміністративне правопорушення відповідно до статті 1633 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) (при проведення перевірки платника податків - юридичної особи). Одночасно підрозділ органу ДПС, який здійснює (очолює) перевірку, забезпечує вжиття заходів для забезпечення проведення перевірки та не пізніше наступного робочого дня надає до підрозділу податкової міліції письмове повідомлення про вищевикладені факти, а також відповідні матеріали для підготовки таким підрозділом відповідного подання для прийняття керівником (його заступником) рішення про застосування адміністративного арешту активів такого платника податків (у разі недопуску до перевірки).

Як вбачається з матеріалів справи, акт про відмову від допуску до перевірки посадовими особами податкового органу складено не було.

Натомість, протоколом про адміністративне правопорушення КР № 162487 від 08.10.2010 р. підтверджується факт недопуску посадових осіб податкового органу до перевірки та те, що вказаними особами обстеження приміщення не проводилося.

Так, відповідно до п. 1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р № 327, акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 1.7 Порядку).

Враховуючи факт недопуску перевіряючих до проведення перевірки, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що акт перевірки від 08.10.2010 р. № 0927/26/54/23/32824949 не може слугувати належним доказом вчинення позивачем порушення Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту тилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а отже, винесене на підставі такого акту перевірки рішення про застосування фінансових санкцій № 0009612305 від 20 грудня 2010 року є неправомірним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції апелянтом не спростовано.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено: 15 липня 2011 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест