Ухвала суду № 17307982, 14.07.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17026/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" липня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого

суддів

при секретарі

за участю:

представників позивача

представників

відповідача Хрімлі О.Г.,

Файдюка В.В.,

Чаку Є.В.,

Архіповій Л.В.,

Верхоглядової Т.С.,

Дорожинської О.А.

Горбатенка А.О., Аврамчука

Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2010 року по справі за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Дочірнє підприємство «Нафтогазмережі»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(здійснено процесуальне правонаступництво на Дочірню компанію «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.12.09 року № 0008592308/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2010 року адміністративний позов задоволений частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № № 0008592308/0 від 07.12.09 року в частині визначення позивачу податкового зобовязання з основного платежу в сумі 2658866 грн. та штрафних санкцій на суму 2078707 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які приймали участь в апеляційному розгляді справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією в Шевченківському районі міста Києва було проведено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі»НАК «Нафтогаз України»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 05.02.07 року по 30.06.09 року, за результатами якої складений акт № 2037/23-08/34821777 від 24.11.09 року.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 року, а саме завищено відємне значення обєкта оподаткування у 1-му півріччі 2009 року на суму 7390981 грн. та занижено податок на прибуток за 1 півріччя 2009 року на суму 2658866 грн.

Крім того, актом перевірки встановлено порушення п.п. 5.3.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 року Чернівецькою філією дочірнього підприємства «Нафтогазмережі»НАК «Нафтогаз України», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді що перевірявся, на загальну суму 9925 грн.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва 07.12.09 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008592308/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання на суму 4759408 грн., у тому числі 2668791 грн. - основний платіж та 2090617 грн. - штрафні(фінансові) санкції.

Податковий орган прийшов до висновку про завищення позивачем відємного значення обєкта оподаткування у 1-му півріччі 2009 року у звязку із віднесенням у цьому періоді до валових витрат втрати на придбання природного газу за договорами за № 06/08-2416 від 31.12.08 року, № 06/09-102 від 30.01.09 року, що були укладені між позивачем та ДК «Газ України»про закупівлю природного газу для виробничо-технологічних витрат та нормових витрат, про закупівлю природного газу для власних потреб.

Відповідач вважає, що газ на виробничо-технологічні витрати та на власні потреби не компенсуються, тому придбання таких товарів не призводить до отримання доходу, за таких обставин ці витрати не можуть, на думку податкового органу, вважатись витратами, що здійснені у власній господарській діяльності.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, прийнятого Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва, колегія суддів виходить з наступного.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 визначено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Статутом ДП «Нафтогазмережі»НАК «Нафтогаз України», затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.07.09 року за № 367 підтверджується, що метою діяльності підприємства є забезпечення безперебійного постачання та транспортування природного та нафтового газу населенню, бюджетним установам і організаціям та іншим субєктам господарювання, постачання скрапленого газу, ефективного використання та розвитку газорозподільних мереж та отримання прибутку від здійснення цієї та іншої діяльності.

Методичними положеннями з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах з газифікації та газопостачання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 20.10.2006 року № 394 (далі - Методичні положення), у відповідності до яких здійснюється діяльність Підприємства, п. 4.2 визначено, що кількість природного газу, яка одержана від постачальника і подана в мережу, визначається на підставі показань вимірювальних приладів, зафіксованих щоденними записами в технічних журналах, документів первинного обліку та двосторонніх актів.

Виробничо-технологічні витрати це витрати газу, які забезпечують надійне функціонування та умовну нормативну зовнішню герметичність газопроводів, з'єднувальних деталей, арматури, компенсаторів, газового обладнання, приладів тощо.

Пунктом 7.1. ст. 7 «Групування витрат, що включаються до собівартості продукції (виконаних робіт, наданих послуг) за економічними елементами»Методичних положень визначено, що до складу елементу формування собівартості продукції (робіт послуг) «Матеріальні витрати»належать витрати на сировину та матеріали, зокрема вартість природного, зрідженого газу та газу, використаного на власні потреби, виробничо-технічні витрати і втрати (технічно неминучий природний убуток) за встановленими нормативами, що придбані у сторонніх організацій і входять до складу виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг), утворюючи її основу, або є необхідним компонентом для виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг з обслуговування систем газопостачання.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.05.05 року № 167-р «Про схвалення комплексного плану заходів із забезпечення фінансової стабілізації підприємств паливно-енергетичного комплексу»був розроблений план заходів на 2007-2009 роки, зокрема впорядкування засад ціно- та тарифоутворення в паливно-енергетичному комплексі (п.п.3.2., 3.17., 3.20. плану), а саме: розроблення та впровадження довгострокової тарифної та цінової політики в нафтогазовому комплексі (за окремими ліцензованими видами діяльності) з урахуванням наступних принципів: покриття обґрунтованих витрат; визначення системи показників ефективності функціонування підприємств нафтогазової галузі, які мають враховуватися при встановленні тарифів; визначення норми прибутку, в тому числі з урахуванням особливостей здійснення інвестиційної діяльності в нафтогазовій галузі; стимулювання скорочення витрат у тарифах на послуги суб'єктів природних монополій. Відповідальними за виконання цього плану є: НКРЕ України, Мінпаливенерга, Мінекономіки, Антимонопольний комітет, Комітет Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу. У вказаний план дій були внесені зміни в частині термінів виконання на 2009-2012 рр.

Нормативи виробничо-технічних витрат і втрати затверджуються на основі розрахунку їх граничних норм, наказом НАК «Нафтогаз України»у натуральному еквіваленті (куб.м. газу/рік).

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва в своєму акті зробило висновок, що для підприємств з газопостачання та газифікації, основним видом діяльності яких є постачання газу споживачам, виробничо-технологічні витрати та витрати на власні потреби - обсяги природного газу, що використовуються газотранспортними та газорозподільними підприємствами для здійснення їх діяльності, є обєктом купівлі з метою подальшого продажу.

При цьому, колегія суддів зауважує, що в акті перевірки відсутнє посилання на документ, на підставі якого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва дійшло висновку, що вказаний газ був придбаний Дочірнім підприємством «Нафтогазмережі»для подальшого продажу.

На підставі цих висновків відповідачем зроблений висновок, що газ на виробничо-технологічні витрати та витрати на власні потреби не компенсуються, для якого розраховано норматив, тобто це природний газ, спожитий населенням (фізичними особами) для задоволення особистих потреб, вартість якого ніколи не буде компенсовано.

На запитання колегії суддів представники відповідачів так і не змогли надати відповідь на підставі чого був зроблений висновок про те, що газ, який придбаний на виробничо-технологічні витрати позивачем, був спожитий фізичними особами.

Колегія суддів не може погодитись з такою позицією податкового органу, виходячи з наступного.

Порядком доступу до газотранспортної системи, затвердженим наказом НАК «Нафтогаз України»від 26.03.2001 № 79, крім визначення понять «виробничо-технологічні витрати»та «витрати на власні потреби», на які посилається відповідач в акті перевірки, встановлено також, що ГТП (газотранспортні підприємства), ГП (газорозподільні підприємства) та газовидобувні підприємства зобов'язані забезпечити достатню кількість газу для виробничо-технологічних витрат, власних потреб та покриття втрат відповідно до свого зобов'язання щодо утримання фізичного балансу системи та тиску газу в системі»(п. 2.3.4);

Виробничо-технологічні витрати та власні потреби природного газу - це газ, використаний ГТП та ГП на експлуатацію систем, включаючи витрати газу на роботу компресорів та нагрівачів газу на виході з системи, а також витрати газу на пускові, налагоджувальні і ремонтні роботи (п. 2.3.4.1);

Газ для виробничо-технологічних витрат та власних потреб і витрати, пов'язані з цим, відшкодовуються через тарифи на транспортування. Кількість газу для виробничо-технологічних витрат та власних потреб визначається ГТП, ГП та газовидобувними підприємствами на підставі затверджених нормативів.

Наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 року № 264, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 року за № 571/7892, затверджена Методика визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами.

Розділом 3 Методики визначено, що до виробничо-технологічних витрат газу належать витрати газу під час врізування або підключення новозбудованих, або після капітального ремонту, або реконструйованих газопроводів, об'єктів системи газопостачання житлових та громадських будівель, промислових підприємств тощо, а також у разі виконання пусконалагоджувальних робіт на них та витрати газу на опалення газорегуляторних пунктів та іншого газорегуляторного обладнання.

Відповідно до положень розділу 4 Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 року за № 570/7891, виробничо-технологічні (нормовані) втрати газу - це граничний витік газу, під час якого ще можливо забезпечити надійне функціонування та умовну нормативну герметичність газопроводів, з'єднувальних деталей, арматури, компенсаторів, газового обладнання, приладів тощо.

Крім того, до виробничо-технологічних втрат належить об'єм витоку газу під час технічного обслуговування, поточного ремонту, заміни арматури, приладів, обладнання, що використовує газ, і з'єднувальних деталей, який не перевищує норм, установлених чинними нормативними документами.

Згідно з ч. 2 п. 5.8 Методики фактичні виробничо-технологічні втрати включаються до собівартості транспортування газу. Пунктом 5.9 визначено, що розрахунок допустимих та фактичних обсягів виробничо-технологічних втрат газу здійснюється газопостачальним або газорозподільним підприємством самостійно.

Перелік нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування затверджено наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.09.2004 року № 604, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.01.2005 за № 14/10294.

Відповідно до пунктів 4.2, 4.4 Методичних положень з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах з газифікації та газопостачання, затверджених наказом Мінпаливенерго України від 20.10.2006 № 394, кількість газу, поставленого підприємством з експлуатації систем газопостачання і газифікації, включає:

-газ, поставлений, протранспортований споживачам;

-газ, використаний на власні потреби, виробничо-технологічні витрати і втрати за встановленими нормативами. В акті перевірки відсутнє посилання на наявність понаднормованих витрат природного газу, вартість якого включена ДП «Нафтогазмережі»до валових витрат підприємства.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що газотранспортне та газорозподільне підприємство зобов'язане забезпечити наявність необхідної кількості природного газу для виробничо-технологічних витрат, нормованих втрат та власних потреб.

Цей газ використовується газотранспортними та газорозподільними підприємствами на експлуатацію систем газопостачання і для забезпечення функціонування підприємства, а не спожитий фізичними особами для задоволення особистих потреб, як зазначено в акті перевірки і вартість газу на виробничо-технологічні витрати, нормовані втрати та власні потреби компенсується через тариф на транспортування природного газу.

Тобто, витрати на придбання природного газу на виробничо-технологічні та власні потреби включаються до розрахунку тарифу на транспортування природного газу, який є складовою ціни реалізації природного газу усім категоріям споживачів.

Вартість фактично спожитого природного газу компенсується споживачами у вартості природного газу, спожитого відповідно до показників приладів обліку або за нормами, встановленими постановою КМ України від 08.06.1996 року № 619, на підставі актів приймання-передачі природного газу згідно з умовами договорів.

На виконання зазначених вище вимог законодавства ДП «Нафтогазмережі»були укладені із ДК «Газ України»договори на закупівлю природного газу для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат (договір № 06/08-2416 від 31.12.2008); природного газу для власних потреб (договір № 06/09-102 від 30.01.2009).

Пункт 1.1 зазначених договорів чітко визначає мету використання газу, який закуповується «для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат і для власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі ДП «Нафтогазмережі».

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблений вірний висновок про те, що придбання природного газу позивачем для виробничо-технологічних витрат, нормових витрат та для власних потреб є необхідним для здійснення господарської діяльності спрямованої на отримання прибутку, у звязку з чим ДП «Нафтогазмережі»правомірно віднесено до сум валових витрат суми, сплачені за придбаний природний газ договорами № 06/08-2416 від 31.12.08 року, № 06/09-102 від 30.01.09 року.

Колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0008592308/0 від 07.12.2009 року в частині визначення позивачу податкового зобовязання з основного платежу 2658866 грн. та штрафних санкцій на суму 2078707 грн. підлягає скасуванню.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість адміністративного позову та часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2010 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 15 липня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.Г. Хрімлі

СуддіВ.В. Файдюк

Є.В. Чаку