Постанова № 17306240, 23.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-3297/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"23" червня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Земляної Г.В., Мацедонської В.Е., розглянувши в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2010 р. адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості із сплати страхових внесків,

ВСТАНОВИВ

Управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області звернулось до суду з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості зі сплати страхових внесків.

Позивач стверджував, що в 2009 р. відповідач мав сплатити страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 3 117 грн. 48 коп.

Оскільки сума страхових внесків у строки, встановлені п. 6 ст. 20, ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 р., відповідачем не сплачена, позивач просив стягнути її у судовому порядку.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2010 р. позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити постанову про відмову в задоволення позову з підстав неповного зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності 22.12.2003 р.

17 березня 2010 р. відповідачем подано до управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2009 р.

Згідно цьому розрахунку відповідач зобовязаний був сплатити до Пенсійного фонду України внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від суми оподатковуваного доходу, що складає 3 117 грн. 48 грн.

Частиною першою статті 67 Конституції України (№ 254к/96-ВР) закріплено обовязок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті третьої Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування»від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (надалі за текстом «Закон № 400/97-ВР»), збір на обовязкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.

Пунктом третім частини першої статті першої Закону № 400/97-ВР визначено, що платниками збору на обовязкове державне пенсійне страхування є фізичні особи субєкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, повязаною з одержанням доходу.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом «Закон № 1058-IV»), (тут та далі в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею першою Закону № 1058-IV визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 11 Закону № 1058-IV загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом пятим статті 14 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 цього Закону.

Відповідно до статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

Відповідно до частини шостої статті 17 Закону № 1058-IV страхувальник зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною другою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Пунктом шостим статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Відповідно до статті четвертої Закону № 400/97-ВР ставка збору на обовязкове державне пенсійне страхування для фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності, встановлена в розмірі 33,2 відсотка від обєкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону.

Згідно пункту другому статті другої Закону № 400/97-ВР обєктом оподаткування для фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності є сума оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України

За змістом пункту 11.12 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. № 21-1 фізичні особи субєкти підприємницької діяльності (крім тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), подають до органу Пенсійного фонду один раз на рік, але не пізніше 1 травня поточного року, розрахунок авансових сум страхових внесків. За підсумками року такі платники надають органу Пенсійного фонду за місцем проживання розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за звітний рік до 1 квітня наступного за звітним роком. Платники, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), подають до органу Пенсійного фонду до 1 квітня, наступного за звітним роком річний звіт про нараховані та сплачені суми фіксованого розміру страхових внесків за формою згідно з додатком 26 цієї Інструкції.

Статтею 23 Закону № 1058-IV визначено, що спори, які виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду в судовому порядку.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції що відповідач є страхувальником, в розумінні Закону № 1058-IV, та платником страхових внесків.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо розміру недоїмки судом першої інстанції не було взято до уваги, що згідно розрахунку суми страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування відповідачем протягом 2009 р. сплачувались авансові платежі в загальній сумі 670 грн. 65 коп.

За таких обставин недоїмка, що підлягає стягненню в судовому порядку, становить 2446 грн. 83 коп. (3117, 48 грн. 670,65 грн.).

Твердження відповідача про те, що після ухвалення судового рішення згадана недоїмка була повністю погашена, колегія суддів не бере до уваги, оскільки воно не впливає на законність постанови суду і має бути враховано під час її виконання.

За правилами ст. 201 КАС України підставою для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 201, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2010 р. змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (20300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Тельмана, 4, код 21366586) заборгованість у сумі 2 446 (дві тисячі чотириста сорок шість) гривень 83 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Г.В.Земляна

суддя В.Е.Мацедонська

Постанову складено в повному обсязі 29 червня 2011 р.