Ухвала суду № 17306210, 23.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13313/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" червня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Земляної Г.В., Мацедонської В.Е., при секретарі Заборовській О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2010 р. адміністративну справу за позовом спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД»до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення форми «Р»від 07.09.2010 р. № 164,

ВСТАНОВИВ

Спільне українсько-естонське підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД»(надалі за текстом «СП «Оптіма-Фарм, ЛТД») звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення № 164 від 07 вересня 2010 р., яким Київською регіональною митницею визначено зобовязання із сплати позивачем ввізного мита в розмірі 531 317 грн. 70 коп.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 р. адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Київська регіональна митниця, посилаючись на неповне зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати назване судове рішення та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

У період з січня 2009 р. по квітень 2010 р. позивачем, на підставі вантажних митних декларацій №100000007/9/100388 від 30.01.2009 р.; №100000007/9/100928 від 06.02.2009 р.; №100000007/9/101593 від 13.02.2009 р.; №100000007/9/102413 від 24.02.2009 р.; №100000007/9/103208 від 04.03.2009 р.; №100000007/9/104509 від 18.03.2009 р.; №100000007/9/105075 від 25.03.2009 р.; №100000007/9/105571 від 31.03.2009 р.; №100000007/9/105862 від 01.04.2009 р.; №100000007/9/106567 від 09.04.2009 р.; №100000007/9/107456 від 21.04.2009 р.; №100000007/9/108176 від 28.04.2009 р.; №100000007/9/108817 від 07.05.2009 р.; №100000007/9/108927 від 07.05.2009 р.; №100000007/9/110960 від 29.05.2009 р.; №100000007/9/111444 від 03.06.2009 р.; №100000007/9/112071 від 11.06.2009 р.; №100000007/9/113574 від 25.06.2009 р.; №100000007/9/114149 від 02.07.2009 р.; №100000007/9/114618 від 07.07.2009 р.; №100000007/9/115998 від 21.07.2009 р.; №100000007/9/116731 від 28.07.2009 р.; №100000007/9/117944 від 07.08.2009 р.; №100000007/9/119030 від 19.08.2009 р.; №100000007/9/119995 від 28.08.2009 р.; №100000007/9/120970 від 08.09.2009 р.; №100000007/9/121802 від 15.09.2009 р.; №100000007/9/122704 від 24.09.2009 р.; №100000007/9/123179 від 29.09.2009 р.; №100000007/9/123732 від 02.10.2009 р.; №100000007/9/124883 від 14.10.2009 р.; №100000007/9/125548 від 21.10.2009 р.; №100000007/9/126359 від 28.10.2009 р.; №100000007/9/126755 від 30.10.2009 р.; №100000007/9/128088 від 12.11.2009 р.; №100000007/9/128916 від 20.11.2009 р.; №100000007/9/130036 від 01.12.2009 р.; №100000016/0/606962 від 26.01.2010 р.; №100000016/0/607548 від 03.02.2010 р.; №100000016/0/608214 від 11.02.2010 р.; №100000016/0/608482 від 16.02.2010 р.; №100000016/0/609383 від 24.02.2010 р.; №100000016/0/609822 від 02.03.2010 р.; №100000016/0/610079 від 04.03.2010 р.; №100000016/0/610719 від 11.03.2010 р.; №100000016/0/611538 від 19.03.2010 р.; №100000016/0/612263 від 26.03.2010 р.; №100000016/0/614335 від 16.04.2010 р.; №100000016/0/614665 від 20.04.2010 р. на територію України ввезено «Йодомарин ® 100» та «Йодомарин ® 200».

Зазначений товар декларувався позивачем за кодом Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності 3004901100.

В серпні 2010 р. відділом контрольно-перевірочної роботи Київської регіональної митниці Державної митної служби України проведено камеральну перевірку дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи.

Результати перевірки оформлено актом № к/24/10/100000000/21642228 від 06.08.2010р.

Згідно цьому акту препарати «Йодомарин ® 100»та «Йодомарин ® 200»не можна вважати лікарськими засобами товарної позиції 3004 УКТЗЕД, оскільки вміст йоду в них не перевищує середньодобову норму вживання більше ніж у 3 рази, а відтак їх класифікація має здійснюватись у товарній підкатегорії 2106 90 92 00.

Зазначене, на думку митного органу, свідчить про наявність методологічної помилки, яка полягає у невірному декларуванні коду товару та призвело до неправильного висновку про звільнення позивача від сплати ввізного мита та податку на додану вартість.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, та з урахуванням положень підпункту «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 р. № 2181-III Київською регіональною митницею прийнято податкове повідомлення № 164 від 07.09.2010 р., яким СП «Оптіма-Фарм, ЛТД» визначено зобовязання із сплати ввізного мита в розмірі 531 317 грн. 70 коп., в тому числі 506 019 грн. 86 коп. за основним платежем та 25 300 грн. 84 коп. за штрафними санкціями.

У статті 1 Митного кодексу України міститься визначення термінів, що вживаються у ньому, розкрито і зміст терміна «митні процедури»- це операції, повязані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Пункт 35 статті 1 Митного кодексу України визначає, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Єдиний митний тариф»від 5 лютого 1992 р. №2097-XII товари, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі її території, підлягають обкладанню митом, якщо інше не передбачено цим Законом.

Статтею 6 цього Закону правова природа мита визначена як податок на товари, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини 1 статті 17 названого Закону мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 р. №2181-III (надалі за текстом «Закон № 2181-III») митні органи щодо ПДВ, акцизного збору, ввізного та вивізного мита відносяться до контролюючих (закон був чинним на період виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 р. згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року N 2755-V).

Отже, законодавцем визначено, що для ввізного та вивізного мита податкове зобовязання розраховується митним органом, як контролюючим.

Відповідно до підпункту 4.2.1 ст. 4 Закону № 2181 якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобовязання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобовязання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Оспорюване податкове повідомлення, прийнято митницею з посиланням на результати камеральної перевірки та підпункт «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-III.

Дія наведеної норми не поширюється на відповідача.

Так, згідно з цим підпунктом контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі, якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання.

Податкове повідомлення № 164 від 07.09.2010 р. не є наслідком згаданих помилок, виявлених у поданих позивачем деклараціях. Рішення щодо коду імпортованого товару, іншого, ніж вказано декларантом, відповідачем не приймалось.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає нормативно обґрунтованою позицію суду попередньої інстанції щодо висновку про те, що митний орган не мав правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення у звязку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту «в»пункту 4.2.2 ст. 4 Закону № 2181.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неповно зясовано обставини, що мають значення для справи чи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 КАС України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Київської регіональної митниці залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2010 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Г.В.Земляна

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 28 червня 2011 р.