Ухвала суду № 17305043, 12.07.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3661/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Мацький Є.М.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" липня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Бабенко К.А., Федотова І.В.,

при секретарі: Плаксі В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом Селянського (фермерського) господарства «Оріяна»до Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2010 року Селянське (фермерське) господарство «Оріяна»звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги мотивує тим, що з податковим повідомленням-рішенням № 0001612301/0 від 14.05.2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 36672,00 грн. не погоджується, оскільки вважає свої дії щодо заявлення вказаної суми до відшкодування правомірними та таким, що відповідають вимогам Закону України " Про податок на додану вартість".

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року позов задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001612301 від 14.05.2010 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Житомирському районі Житомирської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено, що в період з 06.05.2010 року по 12.05.2010 року працівниками ДПІ у Житомирському районі проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого на розрахунковий рахунок платника у лютому 2010 році, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось з 01.01.2010 року по 31.01.2010 року.

За результатами даної перевірки було складено акт перевірки № 931/23-01/20411030 від 13.05.2010 року, за змістом якого зазначено, що відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України " Про податок на додану вартість" платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

СФГ "Оріяна" не скористалась правом на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування у вищезазначених періодах /серпень, вересень, листопад 2009 року/, а тому, на думку відповідача, підприємство прийняло самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

На підставі акта перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001612301/0 від 14.05.2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 36672,00 грн.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування, на думку контролюючого органу, було порушення позивачем п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України " Про податок на додану вартість".

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що зазначені вище висновки відповідача як контролюючого органу є безпідставними, оскільки позивачем не було вчинено порушень вимог податкового законодавства. А тому вимоги позовної заяви є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту "а" підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону (в редакції, що діяла до 28.12.2007 року), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, з наведеної норми Закону вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачена у будь-якому попередньому податковому періоді, з урахуванням обмежень щодо строків давності / 1095 днів/, встановлених ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до абзацу "а" підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону, у разі якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, то платнику надсилається податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту в зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 вказаного вище Закону якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Загальний порядок відображення платниками у звітності самостійно виявлених помилок ( у тому числі надання уточнюючих розрахунків) з податку на додану вартість встановлено пунктом 4.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166. Платник податку податку має право не подавати вказаний розрахунок , якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний /податковий/період / з урахуванням строків давності та положень пункту 17.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного/податкового/ періоду помилок лише раніше поданої декларації. У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників. Не може бути зменшена сума податкових зобов'язань, яка не була сплачена до бюджету в минулих звітних /податкових/ періодах у зв'язку з повним або частковим списанням податкового боргу.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач подав до ДПІ у Житомирському районі розрахунок суми бюджетного відшкодування, згідно яких дозаявлена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 94429,00 грн., що не заперечувалося представниками відповідача.

Відповідно до пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2 ст. 7 вказаного вище Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що бюджетному відшкодуванню підлягає не сума податкового кредиту попереднього /місячного/ періоду, а сума від'ємного значення, визначена відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом першої інстанції також було встановлено, що представник відповідача не заперечив факт підтвердження факту сплати позивачем сум податку.

При цьому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що Закон України "Про податок на додану вартість" не обмежує такий термін як "попередній період" тільки тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду, а тому будь-який період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до звітного періоду.

Таким чином, з наведених положень Закону, вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується у будь-якому попередньому податковому періоді. Зокрема, це узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у п. 1.8 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 4.4.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивач, маючи право на одержання бюджетного відшкодування, відповідно до норм податкового законодавства прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, надавши ДПІ у Житомирському районі уточнюючий розрахунок і довідку за ті періоди, у яких у нього виникло право на бюджетне відшкодування, задекларувавши в них виправлені показники. Однак при цьому відповідач, не заперечуючи право позивача на отримання бюджетного відшкодування в рахунок майбутніх платежів, помилково трактує норми податкового законодавства, внаслідок чого порушуються права позивача.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову.

Вказаним спростовуються доводи апеляційної скарги, а тому вона є такою, що задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 25 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: К.А. Бабенко

І.В. Федотов