Ухвала суду № 17304672, 07.07.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16634/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" липня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГлущенко Я.Б.,

суддівПилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тідісі Україна»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2010 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Тідісі Україна»звернулося у суд з позовом до ДПІ у Деснянському районі м. Києва, у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0002842301/0 від 28 вересня 2010 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 412946 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на виникнення права позивача на податковий кредит по факту отримання податкових накладних від постачальника товарів.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питання формування податкового зобовязання з податку на додану вартість за червень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Омега-2010», за підсумками якої складено акт від 17 вересня 2010 р. № 5879/23-5/33780248 та виявлені порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У зв'язку із наведеним відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002842301/0 від 28 вересня 2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальній суму 412946,00 грн., у тому числі за основним платежем 317651,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 95295,00 грн.

Обговорюючи правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зважає на таке.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»у статті 1 визначено, що первинний документ є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із наведеного вбачається, що видаткова і податкова накладні є первинними документами, що підтверджують факт здійснення господарської операції.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, повязану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обовязкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану субєктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Крім того, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не повязано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобовязань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Як убачається із матеріалів справи, позивачем з ТОВ «Омега-2010»(постачальник) укладено договір №08/06-2 від 08 червня 2010 року, предметом якого є поставка автомобільних товарів в асортименті. На виконання умов договору ТОВ «Омега-2010»на користь позивача здійснило поставку товару на загальну суму 2508385,50 грн., у тому числі ПДВ 317651,00 грн., при цьому, останньому надано податкові накладні.

Перевіркою встановлено, що вказана сума ПДВ урахована платником податків у складі податкового кредиту за червень 2010 року та не задекларована постачальником у складі податкових зобовязань, що, на думку органу податкової інспекції, є підставою для визначення позивачу податкових зобовязань з ПДВ.

Відповідно до пояснень постачальника товару зазначена сума податкових зобовязань з ПДВ задекларована ним у серпні 2010 року з поданням уточнення 22.10.2010 року. Зазначене підтверджується копіями податкових декларацій та уточненим розрахунком, поданими постачальником до податкових органів.

До того ж, на момент віднесення до податкового кредиту сум податку, сплачених на користь ТОВ «Омега-2010»у зв'язку із отриманням товару, дане підприємство було зареєстроване органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, а отже мало право складати податкові накладні.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддяО.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук