Ухвала суду № 17304671, 07.07.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-6482/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" липня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Бліц-Інформ»до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську про скасування податкових повідомлень рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2010 року,

В С Т А Н О В И В :

ЗАТ «Холдингова компанія «Бліц-Інформ»звернулося у суд з позовом до ДПІ в м.Івано-Франківську, в якому просило скасувати податкові повідомленнярішення від 10 вересня 2009 року № 0000082305/0 та від 25 листопада 2009 року № 00000102305/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про залишення позову без задоволення.

Відповідно до ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність законних підстав для визначення позивачу податкових зобовязань з податку на землю та відповідне нарахування штрафних (фінансових) санкцій з огляду на те, що товариство не являється власником чи користувачем земельної ділянки.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за підсумками якої складено акт № 5616/23-5/20050164 від 19 серпня 2009 року та встановлено заниження позивачем суми земельного податку у розмірі 117,68 грн., несвоєчасне подання звітності, у зв'язку із чим відбулося порушення положень ст. 14 Закону України «Про плату за землю»та п.п.«а», п.п. 4.2.2., п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі вказаного органом податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 вересня 2009 року № 0000082305/0, яким визначено суму податкового зобовязання із земельного податку у загальній сумі 457,68 грн., у тому числі: за основним платежем 117,68 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 340,00 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження рішень органу податкової служби, встановленого положеннями Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». За результатом розгляду скарги платника податків відповідачем прийнято рішення від 18 листопада 2009 року № 30942/10/25-026/370/61, яким скаргу позивача залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін та збільшено розмір штрафних (фінансових) санкцій на суму 340,00 грн. з огляду на те, що податковим періодом для земельного податку є календарний місяць, а тому з урахуванням вимог п.п. 17.1.2. п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону штраф підлягає збільшенню.

У зв'язку із наведеним, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2009 року №00000102305/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання із земельного податку у сумі 340,00 грн.

Обговорюючи питання щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень рішень, колегія суддів зважає на наступне.

У відповідності до положень ст. 2 Закону України «Про плату за землю», у редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно приписів ст. 5 вказаного Закону об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

За правилами ст. 116 Земельного кодексу України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

При цьому, відповідно до ст. 120 вказаного Кодексу до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Статтями 125, 126 Кодексу передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку, цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, свідоцтвом про право на спадщину.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Таким чином, плата за землю сплачується власниками земельних ділянок, право власності на які посвідчено, серед іншого, державним актом на право власності на земельну ділянку, цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки.

Як убачається із матеріалів справи, 19 квітня 2007 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу приміщення магазину, розташованого по вул. Чорновола, 117а в м. Івано-Франківську. При цьому, положеннями вказаного договору не врегульовано питання набуття право власності на земельну ділянку, на якій розташований вказаний обєкт нерухомості.

20 квітня 2010 року Івано-Франківською міською радою укладено договір з позивачем про сервітутне користування ідеальною часткою земельної ділянки, яка знаходиться за вказаною вище адресою, строком на 10 років. Розмір річної плати за користування ідеальною часткою земельної ділянки склав 1440,00 грн.

Отже, на момент прийняття спірних податкових повідомлень рішень у власності чи сервітутному користуванні позивача зазначена земельна ділянка не перебувала, а тому спірні податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Беручи до уваги вищезазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддяО.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук