Ухвала суду № 17077419, 07.07.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-710/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" липня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Сорочко Є.О., Дурицькій О.М.,

при секретарі: Пеньковій О.Г.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алімар»до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 грудня 2010 року № 0003361600/0,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Алімар»звернулися в суд з адміністративним позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 грудня 2010 року № 0003361600/0.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні вимог позивача відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Алімар»зареєстроване Іванківською районною державною адміністрацією Київської області, взяте на облік платника податків від 27 березня 2010 року за № 13817, та з 21 квітня 2010 року згідно зі свідоцтвом № 100280638 зареєстроване як платник податку на додану вартість.

До податкового органу позивачем 20 грудня 2010 року подано податкову декларацію за листопад 2010 року, яку відповідач відмовився прийняти.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 20 грудня 2010 року направлено поштою відповідачу заяву про неправомірні дії податкового органу та податкову декларацію за листопад 2010 року (а.с. 29-30).

Податковим органом 27 листопада 2010 року складено акт щодо неподання податкової звітності з податку на додану вартість за листопада 2010 року № 1774/16/36474949.

Відповідачем 27 листопада 2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003361600/0, згідно з яким відповідно з п.п. «а»п. 4.2.2 ст. 4, п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року, встановлено порушення п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року та нараховані штрафні санкції у сумі 170 грн. 00 коп., яке було отримане позивачем 13 січня 2011 року.

Відповідно до п.п. 4.1.4 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з вимогами п.п. «а»п. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

Відповідно п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року, платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або затримку.

З урахуванням вище викладеного, позивачем податкову декларацію подано своєчасно, відповідно до вимог п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року.

Твердження відповідач, як обґрунтування вимог апеляційної скарги, щодо невизнання податкової декларації податковою звітністю відповідно до п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року, не заслуговують на увагу, оскільки за таке порушення щодо позивача акт не складався і рішення за такими підставами щодо нього не приймалося.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача, які полягали у застосуванні штрафних санкцій до позивача за неподання податкової декларації є протиправними.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а тому висновки суду першої інстанції є такими що відповідають вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 13.07.2011 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Дурицька О.М.

Сорочко Є.О.