Постанова № 17304145, 18.07.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2011 року справа №2а-2205/11/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Ханової Р.Ф. , Яковенка М.М.

судді :Ханова Р.Ф., Яковенко М.М.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м. Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року у справі №2а-2205/11/1270 за позовом Приватного підприємства «ЛАБІРИНТ-С» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м. Луганська про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач, Приватне підприємство «ЛАБІРИНТ-С», звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м. Луганська, про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії.

19 травня 2011 року постановою Луганського окружного адміністративного суду у справі №2а-2205/11/1270 позовні вимоги задоволені повністю.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, у звязку з чим просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційний розгляд справи здійснювався у порядку письмового провадження з врахуванням приписів частини 6 статті 128, пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на те, що жодна з осіб, які беруть участь у справі не прибула у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

15 березня 2011 року Приватне підприємство «ЛАБІРИНТ-С» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м. Луганська про визнання протиправними дії відповідача щодо неприйняття, поданих позивачем, податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень, листопад та грудень 2010 року; зобовязання відповідача прийняти, подані позивачем податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень, листопад та грудень 2010 року; зобовязання відповідача перенести до електронної бази податкової звітності, що ведеться органами державної податкової служби, показники поданих позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень, листопад та грудень 2010 року. Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивачем у встановлені законом строки були подані податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень, листопад та грудень 2010 року, але відповідач безпідставно не визнав ці декларації податковою звітністю. Позивач, посилаючись на ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», накази Державної податкової адміністрації України №166 від 30 травня 1997 року та №266 від 18 квітня 2008 року, просив позов задовольнити.

Приватне підприємство «ЛАБІРИНТ-С», ідентифікаційний код юридичної особи 32586685, зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 13.08.2003, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 1 382 107 0006 008213, взято на облік платника податків у Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську 02.09.2003 за № 956-01 та зареєстровано платником податку на додану вартість свідоцтво №100303042 від 28.09.2010 року, індивідуальний податковий номер 325866812360 (а.с. 9-14).

Позивачем на паперових носіях до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м. Луганська (далі за текстом Ленінська МДПІ у м. Луганську) подана наступна податкова звітність:

30.11.2010 податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2010 року з додатком №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», про що свідчить штамп Ленінської МДПІ у м. Луганську з датою 30.11.2010 та вхідний №8470 (а.с. 66,67);

28.12.2010 податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2010 року з додатком №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», про що свідчить штамп Ленінської МДПІ у м. Луганську з датою 28.12.2010 та вхідний №8924 (а.с. 60-63);

21.01.2011 податкова декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року з додатком №1 «Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість», додатком №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», що підтверджується описом вкладення та квитанцією про курєрську доставку. Згідно даних штампу Ленінської МДПІ у м. Луганську дата отримання 26.01.2011 вхідний №763 (а.с. 56-57, 70-73).

30.11.2010 Ленінська МДПІ у м. Луганську на підставі пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» направила позивачу повідомлення про не прийняття в якості податкової звітності податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року у зв'язку з помаркою на печатці підприємства (а.с. 68,69).

30.12.2010 Ленінська МДПІ у м. Луганську на підставі пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» направила позивачу повідомлення про не прийняття в якості податкової звітності податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року у зв'язку з невідповідністю номера свідоцтва платника ПДВ в додатку №5 (а.с. 64,65).

27.01.2011 Ленінська МДПІ у м. Луганську на підставі п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України направила позивачу повідомлення про не прийняття в якості податкової звітності податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року у зв'язку з відсутністю номера свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ (а.с. 74,75).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-ХІІ (із змінами та доповненнями) передбачено, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах повноважень.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ (далі - Закон №2181) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є

Відповідно пп. 4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону №2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Абзацом першим підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом.

Згідно з абзацом пятим підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

З 1 січня 2011 року набув чинності Податковий кодекс України, відповідно до пункту 49.8 ст. 49 якого прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. Зокрема, відповідно до пункту 48.4 у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити, як індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

На час виникнення спірних відносин діяв «Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затверджений наказом Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997, в редакції наказу №490 від 07.07.2010 (далі за текстом «Порядок»).

Відповідно до п.4 Порядку декларація подається платником до підрозділу державної податкової інспекції (адміністрації), яким здійснюється приймання звітності, для реєстрації. У разі подання декларації на паперових носіях платником подається до податкової інспекції (адміністрації) за його місцезнаходженням оригінал декларації (з оригіналами відповідних додатків). У складі декларації повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, у тому числі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/(спеціальної).

Таким чином, у розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними та допустимими доказами факту отримання/подання податкової декларації та заповнення цієї декларації згідно правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, можуть слугувати оригінал декларації на паперовому носії, який поданий платником до податкової інспекції (адміністрації) за його місцезнаходженням.

З урахуванням наведеного колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про неприйняття в якості належних та допустимих доказів податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2010 року, поданих позивачем до Ленінської МДПІ у м. Луганську, копії яких залучені до матеріалів справи (а.с. 60-63, 66,67, 70-73).

Оцінивши докази, які є у справі, відповідно до приписів ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо неприйняття податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2010 року.

Щодо податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість» у вступній частині податкової декларації з податку на додану вартість у спеціальному полі рядка 05 має бути проставлений номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

В податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, яка була подана позивачем до відповідача, номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ у спеціальному полі рядка 05 не проставлений.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року не відповідає обставинам справи.

Щодо висновків суду першої інстанції про зобовязання відповідача перенести до електронної бази податкової звітності показників податкових декларацій, колегія суддів зазначає наступне.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 року №266, в редакції наказу №742 від 30.12.2009, затверджені «Методичні рекомендації щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів». Ці Методичні рекомендації були запроваджені в органах державної податкової служби з метою удосконалення адміністрування податку на додану вартість, руйнування схем мінімізації податкових зобов'язань, ліквідації віртуального податкового кредиту з податку на додану вартість, повноти декларування податкових зобов'язань та забезпечення своєчасності відшкодування податку на додану вартість в умовах запровадження системи подвійного контролю перевірки податкової звітності з податку на додану вартість та подання платниками податку на додану вартість розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів.

Вказані накази не зареєстровані в Міністерстві юстиції України відповідно до Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 3 жовтня 1992 року №493/92.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суд може прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Позивачем не надано доказів того, яким чином і які саме його права були порушені відповідачем у звязку із не внесенням до електронної бази податкової звітності показників поданих податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень, листопад та грудень 2010 року.

З урахуванням встановлених обставин справи колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про зобовязання відповідача перенести до електронної бази податкової звітності показників податкових декларацій.

Відповідно до ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду.

Згідно п.4 ч.1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо судом першої інстанції при ухваленні рішення допущено порушення норм матеріального або процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ч.ч.1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м. Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року у справі №2а-2205/11/1270 задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року у справі №2а-2205/11/1270 - скасувати.

Адміністративний позов Приватного підприємства «ЛАБІРИНТ-С» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м. Луганська про визнання протиправними дії щодо неприйняття, поданих податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень, листопад та грудень 2010 року; зобовязання прийняти подані податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень, листопад та грудень 2010 року; зобовязання перенести до електронної бази податкової звітності, що ведеться органами державної податкової служби, показники поданих податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень, листопад та грудень 2010 року - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо неприйняття поданих Приватним підприємством «ЛАБІРИНТ-С», податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2010 року.

Зобов'язати Ленінську міжрайонну податкову інспекцію у м. Луганську прийняти подані Приватним підприємством «ЛАБІРИНТ-С» податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2010 року.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути на користь Приватного підприємства «ЛАБІРИНТ-С» (місцезнаходження: 91055, м. Луганськ, вул. Совєтська, 40/303, ідентифікаційний код : 32586685) за рахунок Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 (одна) гривня 70 копійок.

Направити особам, які беруть участь у справі протягом трьох днів з моменту підписання копії даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Гайдар

Судді: Р.Ф. Ханова

М.М. Яковенко