Ухвала суду № 17303961, 13.07.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Бадахова Т.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2011 року справа №2а-19219/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Бадахової Т.П.

суддів Ханової Р.Ф. , Сухарька М.Г.

при секретарі судового засідання Марциновському А.К.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_2 за довір.,

від відповідача: ОСОБА_3 за довір.,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року по справі № 2а-19219/10/0570 за позовом Приватного малого виробничо-впроваджувального підприємства «Протех» до Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень рішень № 0001732302/3/28577 від 15.07.2010 року та № 0001722302/3/28579 від 15.07.2010 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2010 року Приватне мале виробничо-впроваджувальне підприємство «Протех» (надалі ПМВВП «Протех») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області про визнання недійсними податкових повідомленнь-рішеннь № 0001732302/3/28577 від 15.07.2010 року та № 0001722302/3/28579 від 15.07.2010 року ( з урахуванням уточнених позовних вимог (том 3 арк.спр.118).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року позовні вимоги було задоволено у повному обсязі, внаслідок чого визнано недійсними податкові повідомлення рішення № 0001732302/3/28577 від 15 липня 2010 року та № 0001722302/3/28579 від 15 липня 2010 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою і просив апеляційний суд скасувати це рішення і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що висновки акту від 09.12.2009р. №3210/23-2-13540086 щодо не підтвердження позивачем валових витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання, яких передбачена правилами ведення податкового обліку є обґрунтованими та правомірними.

В судовому засіданні апелянт підтримав доводи апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

ПМВВП «Протех» зареєстроване у якості юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом Серія А00 №607372 та зареєстроване у якості платника податку на додану вартість - свідоцтво №100067638.

В період з 01.01.2008р. по 30.06.2009р., відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства, внаслідок чого було складено акт від 09.12.2009р. №3210/23-2-13540086, згідно з яким встановлено порушення позивачем: пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 152948,00 грн., у тому числі 1 квартал 2008р. у сумі 19 774,00 грн., 2 квартал 2008р. у сумі 29446,00 грн., 3 квартал 2008р. у сумі 29123,00 грн., 4 квартал 2008р. 25073,00 грн.; 1 квартал 2009р. у сумі 19302,00 грн., 2 квартал 2009р. у сумі 30230,00 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 121400,00 грн., у тому числі за січень 2008р. 5044,00 грн., за лютий 2008р. 4 598,00 грн., за березень 2008р. 6 178,00 грн., за липень 2008р. 32 995,00 грн., за вересень 2008р. 8 934,00 грн., за жовтень 2008р. 13 005,00 грн., за листопад 2008р. 4 918,00 грн.; за січень 2009р. 10 725,00 грн., за квітень 2009р. 13 961,00 грн., за травень 2009р. 13 334,00 грн., за червень 2009р. 7 708,00 грн.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 23.12.2009р. №0001732302/0/76668, яким позивачу визначене податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 220884,70 грн., у тому числі за основним платежем 152948,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 67936,70 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 23.12.2009р. №0001722302/0/76669, яким позивачу визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 182100,00 грн., у тому числі за основним платежем 121400,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 60700,00 грн.

Позивачем було оскаржено в адміністративному порядку вищевказані податкові повідомлення-рішення, відповідні скарги залишені без задоволення та відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0001732302/1/7983 від 24.02.2010 року та №0001732302/2/19701 від 13.05.2010 року, № 0001732302/3/28577 від 15.07.2010 року.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Податковим органом в основу визначення податку на прибуток покладено припис пп.п 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», відповідно до якого, (абз.4) не належать до складу валових витрат будь які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення та зберігання яких передбачено, правилами введення податкового органу. Загальна сума, яка виключена податковим органом з складу валових витрат по придбанню товарів, а саме: витраченого дизпалива, бензину, керосину склала 611792,64грн.

Досліджені податковим органом шляхові листи на автомобільний транспорт, акти списання паливно - мастильних матеріалів, спростовують висновки податкового органу щодо безпідставного списання паливно-мастильних матеріалів на господарські потреби. Під час апеляційного провадження встановлено, що маючи власний транспорт (вантажно-грузові автомобілі, яка загального так і спеціального користування) позивач здійснює перевезення пального, однак, всі витрати по зазначеному перевезенню виключенні податковим органом зі складу валових витрат. Факт перевезення (доставки) пального, та подальша реалізація паливно - мастильних матеріалів, безпосередньо позивачем, податковим органом не спростовується.

Таким чином, включення позивачем до складу валових витрат - експлуатаційних витрат паливно - мастильних матеріалів, здійснена податковим органом безпідставно, оскільки обсяг витрачених матеріалів по кожному автомобілю не досліджувався. Розрахунки списання паливно - мастильних матеріалів надані до перевірки та залишенні поза увагою податкового органу.

Посилання апелянта на неналежне оформлення первинних документів, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вважає зазначенні документи відповідними, встановленим вимогам діючого законодавства. Жодного посилання на конкретний документ, податковий орган впродовж розгляду справи в суді першої інстанції та під час апеляційного провадження не надав.

З огляду на зазначене, визначення податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним.

Що стосується податку на додану вартість, колегія суддів зазначає:

У підпункті 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до змісту пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За змістом п. 7.5 вказаного Закону України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій; або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Я вбачається з матеріалів справи, податковим органом виключені зі складу податкового кредиту сума 121400грн., яка припадає на виключені зі складу валових витрат суми вартості придбаного дизпалива, бензину та керосину, який списувався по актам на власні потреби.

З огляду на те, що при розгляді данної справи, факт віднесення до складу валових витрат суми 611793грн., визнаний судом правомірним, виключення ПДВ, що припадає на вартість зазначеного пального здійснено податковим органом безпідставно. Зазначенні витрати правомірно віднесені позивачем до господарської діяльності позивача, як платника податків, що обумовлює протиправність зменшення податкового кредиту.

З огляду на вищезазначене, визначення податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1, ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року по справі № 2а-19219/10/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року по справі № 2а-19219/10/0570 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені та підписані у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 13 липня 2011 року. Повний текст виготовлено 14 липня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України безпосередньо протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі.

Головуючий: Т.П.Бадахова

Судді: Р.Ф.Ханова

М.Г.Сухарьок