Ухвала суду № 17303241, 13.07.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2011 року справа №2а/0570/6315/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Нікуліна О.А.

суддів Радіонової О.О. , Жаботинської С.В.

при секретарі судового засідання: Левченко Г.М.

за участю:

представника позивача: Ручка І.М.

представників відповідача: Лебедєвої Д.О., Чирикіна Н.В.,Бондар О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-експрес» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання неправомірними дій щодо безпідставного проведення перевірки, визнання неправомірними податкових повідомлень-рішень від 14 березня 2011 року № 0000652340 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 786116 грн. за грудень 2009 року та № 0000662340 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1468173 грн. 75 коп., у тому числі на суму основного платежу у розмірі 1174539 грн. та на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 293634 грн. 75 коп., -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2011 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання неправомірними дій щодо безпідставного проведення перевірки, визнання неправомірними податкових повідомлень-рішень від 14 березня 2011 року № 0000652340 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 786116 грн. за грудень 2009 року та № 0000662340 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1468173 грн. 75 коп., у тому числі на суму основного платежу у розмірі 1174539 грн. та на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 293634 грн. 75 коп. .

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року позов задоволено частково.

Суд першої інстанції визнав недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 14 березня 2011 року № 0000652340, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 786116 грн. за грудень 2009 року, визнав недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 14 березня 2011 року № 0000662340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у загальній сумі 1468173 грн. 75 коп., в тому числі за основним платежем 1174539 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 293634 грн. 75 коп.

В іншій частині позову суд відмовив.

З постановою суду першої інстанції не погодився податковий орган та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-експрес» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 33222009, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 07299577.

З 8 по 14 лютого 2011 року відповідачем була здійснена невиїзна документальна позапланова перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Укрмашпром» за період: червень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 21 лютого 2011 року № 205/23-3/33222009 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки відповідачем 14 березня 2011 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України: № 0000652340, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 786116 грн. за грудень 2009 року;

№ 0000662340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у загальній сумі 1468173 грн. 75 коп., в тому числі за основним платежем 1174539 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 293634 грн. 75 коп.

Правовою підставою визначення податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000662340 наведені норми пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі - Закон № 334), який був чинний на час виникнення спірних правовідносин. Правовою підставою зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішення № 0000652340 наведені норми підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі - Закон № 168), який був чинний на час виникнення спірних правовідносин.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат 100% передплату за товари згідно нікчемного правочину з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмашпром», внаслідок чого завищено валові витрати на загальну суму 4698160 грн. по декларації за 2009 рік, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 1174539 грн.; та завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 939632 грн., у тому числі за жовтень 2009 року у розмірі 47000 грн., у листопаді 2009 року у розмірі 605952 грн. 90 коп., за грудень 2009 року у розмірі 286678 грн. 95 коп., що призвело до завищення залишку від'ємного значення по декларації за грудень 2009 року в сумі 786116 грн. Зазначені висновки відповідачем здійснені (стор. 9 акту) враховуючи: відсутність істотних умов в договорі від 3 вересня 2009 року № АЗ-09/п; відсутність товарно-транспортних накладних та інших документів, передбачених вимогами чинного законодавства, що мають свідчити про фактичне транспортування товарно-матеріальних цінностей або наявність взаємовідносин з контрагентами, які підпадають під визначення довіреного перевізника; відсутність у підприємства документів, обов'язковість яких встановлена договором (документи, що посвідчують якість, тощо); недоведеність фактичного відвантаження продукції покупцю. Відповідач в акті також зазначає, що фактичне здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей перевіркою не підтверджено. З урахуванням зазначеного, відповідач вважає, що правочин між позивачем та ТОВ «Укрмашпром» є нікчемним, господарські операції між ними не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарно-матеріальних цінностей від продавця до покупця, внаслідок чого відповідач здійснив висновок, що договір купівлі-продажу товару від 3 вересня 2009 року не спричинив реального настання правових наслідків, отже позивачем перераховувалися кошти без мети реального настання правових наслідків, тобто правочин є нікчемним.

Між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмашпром» був укладений договір від 3 вересня 2009 року № АЗ-09/п, відповідно до якого продавець зобов'язується передати товар у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар; найменування, одиниці виміру, загальна кількість , ціна за одиницю товару, визначається в накладних, які є невід'ємною частиною договору. Суду на дослідження позивачем були надані специфікація до договору від 3 вересня 2009 року № АЗ-09/п, податкові накладні від 29 жовтня 2009 року № 29/10/5 на загальну суму 282000 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 47000 грн., від 27 листопада 2009 року № 27/11/12 на загальну суму 3635717 грн. 42 коп., в тому числі податок на додану вартість в сумі 605952 грн. 91 коп., від 28 грудня 2009 року № 28/12/1 на загальну суму 1177073 грн. 70 коп., в тому числі податок на додану вартість в сумі 196178 грн. 95 коп., від 29 грудня 2009 і року № 29/12/2 на загальну суму 543000 грн., в тому числі податок на додану вартість 90500 грн.; а також банківські виписки щодо перерахування коштів позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрмашпром» платіжним дорученням від 29 жовтня 2009 року № 226 в сумі 282000 грн., платіжним дорученням від 26 листопада 2009року № 390 в сумі 26640 грн., платіжним дорученням № 387 в сумі 217611 грн. 29коп., платіжним дорученням № 386 в сумі 600000 грн., платіжним дорученням № 389 в сумі 782388 грн. 71 коп., платіжним дорученням № 370 в сумі 1000000 грн., платіжним дорученням № 384 в сумі 1000000 грн., платіжним дорученням № 385 в сумі 1000000 грн., платіжним дорученням від 27 листопада 2009 року № 395 в сумі 9077 грн. 42 коп., платіжним дорученням від 28 грудня 2009 року № 575 в сумі 992851 грн. 99 коп., платіжним дорученням № 68 в сумі 184221 грн. 71 коп., платіжним дорученням від 29 грудня 2009 року № 576 в сумі 263000 грн., платіжним дорученням № 578 в сумі 280000 грн.

Листом від 21 червня 2010 року № 26040/10/23-3 відповідачем були витребувані у позивача письмові пояснення та їх документальне підтвердження щодо фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмашпром» за червень-грудень 2009 року, січень-березень 2010 року. Листами від 22 червня 2010 року № 295/10 та від 29 червня 2010 року № 302/20 позивачем були надані відповідачу документи на запит податкового органу. Суд приймає посилання відповідача, що позивачем до перевірки не було надано специфікації до договору, що не спростовано позивачем під час судового розгляду справи, однак зазначає, що оскільки у відповідача виникли сумніви щодо реальних правових наслідків договору від 3 вересня 2009 року, податковий орган повинен був витребувати необхідні документи додатково, що ним здійснено не було. Крім цього, як вбачається з акту від 4 жовтня 2010 року № 1666/23-2/3322209 з 31 серпня по 27 вересня 2010 року відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2008 року по 30 червня 2010 року, тобто перевірявся той самий період, що й в межах документальної позапланової невиїзної перевірки у лютому 2011 року. Як вбачається з даного акту перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 1 липня 2008 року по 30 червня 2010 року не встановлено їх заниження чи завищення; перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 1 липня 2008 року по 30червня 2010 року не встановлено його заниження чи завищення. Суд не приймає посилання відповідача на зазначення в акті перевірки від 4 жовтня 2010 року, що при отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення документальної невиїзної перевірки або позапланової виїзної перевірки, з огляду на те, що, як зазначалося вище, запит відповідачем до позивача був здійснений 21 червня 2010 року, документи були надані позивачем відповідачу 22 та 29 червня 2010 року, тобто до проведення планової перевірки позивача, за наслідками якої складений акт від 4 жовтня 2010 року. Як вбачається з акту перевірки від 21 лютого 2010 року жодних інших документів від позивача відповідач не отримував та не витребував та використав під час перевірки ті документи, які були отримані у червні 2010 року, а також результати перевірки ДПІ в Київському районі м. Донецька викладені в акті від 16 червня 2010 року та інформацію, викладену у листі від 16 листопада 2010 року № 11988/7/23-3. Суд також зазначає, що ненадання специфікації до договору позивачем податковому органу до перевірки не є безумовною ознакою нікчемності вчиненого правочину. Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 вищезазначеного Закону, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті. Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ (надалі - Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Перевіркою, встановлено, що валові витрати були збільшені позивачем за першою з подій, а саме дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів. Враховуючи наявність платіжних документів у позивача, суд дійшов правильного висновку щодо безпідставності посилання відповідача на порушення позивачем норм підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334, відповідно до якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Перевіркою встановлено, що позивачем було віднесено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у зв'язку із 100% передплатою за товар за першою з подій - дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг). У відповідності до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. ТОВ «Укрмашпром» були видані позивачу податкові накладні, отримавши які, покупець товару (позивач) набув право на включення суми податку, вказаній в цих накладних, до складу податкового кредиту.

За висновками акту Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 16 червня 2010 року № 4077/23-3/32645813 про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмашпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період червень-грудень 2009 року та січень-березень 2010 року, ТОВ «Укрмашпром» завищено податок на додану вартість в сумі 21645 грн. Як вбачається з даного акту, перевірка податковим органом проводилася у приміщенні податкової інспекції за результатами опрацювання відхилень, встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Укрмашпром» та його контрагентами. Відповідь ТОВ «Укрмашпром» на запит податкового органу надана не була, документи до перевірки не надані, в ході перевірки встановлено, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться. Податковим органом були проаналізовані реєстраційні документи, податкова звітність ТОВ «Укрмашпром» та встановлено, що основні засоби, трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності у підприємства відсутні, отже відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, у зв'язку із чим угоди, укладені підприємством мають ознаки нікчемності.

Суд правильно не погодився з посиланням відповідача як на доказ вчинення нікчемного правочину від 3 вересня 2009 року між позивачем та ТОВ «Укрмашпром» на акт Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 16 червня 2010 року з огляду на те, що даний акт фактично не є перевіркою господарської діяльності ТОВ «Укрмашпром» по взаємовідносинам з позивачем; складений на підставі даних, які містяться в інформаційних базах податкової інспекції, документи господарської діяльності даного підприємства по взаємовідносинам з позивачем податковим органом не досліджувались. Висновок про наявні ознаки нікчемних угод взагалі з усіма контрагентами даного підприємства зроблений на підставі відсутності підприємства за юридичною адресою, що підтверджено актом від 16 червня 2010 року, та ненадання ним документів на запит податкового органу. Суд зазначає, що встановлення незнаходження ТОВ «Укрмашпром» за юридичною адресою у червні 2010 року не підтверджує ознак нікчемності правочину, укладеного між позивачем та даним підприємством у вересні 2009 року, та не позбавляє правового значення господарських операцій, здійснених у жовтні-грудні 2009 року.

З акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Донецька від 16 червня 2010 року встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмашпром» включене до ЄДРПОУ за номером 32645813, у період, за який проводилася перевірки, в тому числі й у 2009 році на час здійснення господарських операцій, було зареєстровано платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100069245, та не було виключено з ЄДРПОУ.

20 квітня 2011 року позивачем на адресу господарського суду Донецької області та ліквідатора ТОВ «Укрмашпром» була надіслана заява щодо визнання позивача кредитором. Як вбачається з даної заяви, підставою для її надіслання стало оголошення в газеті «Донбас» 26 березня 2011 року про те, що постановою господарського суду Донецької області від 22 березня 2011 року ТОВ «Укрмашпром» було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру на 3 місяці до 22 червня 2011 року. Зазначене підтверджує реальність господарського зобов'язання та посвідчує звернення позивачем до суду за захистом свої прав та законних інтересів у зв'язку із невиконанням умов договору контрагентом.

Щодо розбіжностей між податковим кредитом, сформованим позивачем, та податковими зобов'язаннями ТОВ «Укрмашпром», суд зазначав, що з інформації Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, наданої на запит суду, ТОВ «Укрмашпром» надавалася до податкового органу податкова звітність з податку на додану вартість та податку на прибуток у 2009 році, першому кварталі 2010 року; за квітень 2010 року декларація з податку на додану вартість була надана, однак не визнана податковим органом як податкова звітність; з травня 2010 року податкова звітність не надається. Як вбачається з акту перевірки відповідача від 21 лютого 2011 року, за результатами проведеної невиїзної позапланової документальної перевірки, результати якої оформлені актом № 4077/23-3/32645813, ДПІ у Київському районі м. Донецька були зменшені безпідставно сформовані податкові зобов'язання та податковий кредит ТОВ «Укрмашпром» за червень-грудень 2009 року, січень-березень 2010 року у повному обсязі. Суд правильно вважав помилковим висновок податкового органу про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит та валові витрати з огляду на несплату податку на додану вартість до бюджету його контрагентом. Зазначені обставини самі по собі не призводять до нікчемності всіх правочинів та не позбавляють правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні; сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування валових витрат та податкового кредиту покупцем. Норми Закону № 334 та Закону № 168 не передбачають також такої підстави для виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту за висновком податкового органу про нікчемність правочину. Суд вважає, що податковим органом встановлені додаткові обмеження щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку всупереч пункту 5.11 статті 5 Закону № 334. Суд також зазначає, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Як вбачається з матеріалів справи, здійснення позивачем передоплати за придбання товарів було вчинено саме з метою використання таких товарів в господарський діяльності (подальший продаж), що є одним із видів господарської діяльності підприємства, тому суд вважає, що відповідачем не доведено наміру позивача порушити публічний порядок при перерахуванні передоплати на підставі договору від 3 вересня 2009 року № АЗ-09/п.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.

Керуючись ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-експрес» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання неправомірними дій щодо безпідставного проведення перевірки, визнання неправомірними податкових повідомлень-рішень від 14 березня 2011 року № 0000652340 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 786116 грн. за грудень 2009 року та № 0000662340 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1468173 грн. 75 коп., у тому числі на суму основного платежу у розмірі 1174539 грн. та на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 293634 грн. 75 коп. залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 14 липня 2011 року

Головуючий О.А.Нікулін

Судді О.О.Радіонова

С.В.Жаботинська