Ухвала суду № 17302610, 02.06.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2011 р.справа № 2а-6142/09/0870 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Добродняк І.Ю

          суддів:                     Семененка Я.В. Бишевської Н.А.

при секретарі судового засідання:          Ліпіній О.О.

за участю представників:

позивача:                    - ОСОБА_1 дов від 26.04.11

відповідача:                    - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову: Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2010р. у справі № 2а-6142/09/0870

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Завод Південгідромаш»

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00054215300 від 20.10.2009,-

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство «Завод Південгідромаш»звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати та визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0005421530/0 від 20.10.09, яким на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»нарахований штраф у сумі 14118,03 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що штрафні санкції за період з 01.12.06 по 31.07.09 відповідачем нараховані безпідставно, оскільки позивач в повному обсязі виконав свої зобов’язання по земельному податку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2010 позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки позивачем порушені вимоги п.5.3.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»- несвоєчасно сплачувались узгоджені податкові зобов’язання з земельного податку. Станом на 01.06.09 після проведення в особовому рахунку підприємства списання та розстрочення боргу по земельному податку залишилась заборгованість у розмірі 46647,40 грн. –самостійно задекларована підприємством, але в установлений строк (04.01.07) не сплачена.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просив залишити постанову суд першої інстанції без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено в судом, підтверджено матеріалами справи, 20.10.09 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0005421530/0, яким позивачеві відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»нарахований штраф у сумі 14118,03 грн. за затримку на 28 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 141180,28 грн.

Підставою для прийняття означеного податкового повідомлення-рішення є результати проведеної відповідачем невиїзної документальної перевірки ВАТ «Завод Південгідромаш»з питань дотримання платіжної дисципліни (акт перевірки №456/152-00218012 від 06.10.09).

В ході перевірки встановлено порушення позивачем п.5.3.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: несвоєчасна сплата узгоджених податкових зобов’язань з земельного податку з юридичних осіб за період з 01.06.09 по 30.07.09.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції, який, задовольняючи позовні вимоги, встановив, що прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є необґрунтованим, таким, що не відповідає чинному законодавству.

Відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про плату за землю»податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податкові зобов’язання з земельного податку визначені позивачем в податковому розрахунку земельного податку на 2009 рік (а.с.37), відповідно до якому щомісячна сума податкового зобов’язання становить суму 52211,93 грн.

Як вбачається з додатку до акту №456/152-00218012 від 06.10.09, нарахування штрафних санкцій здійснено відповідачем за несвоєчасну сплату позивачем податкового зобов’язання з вказаного податку за податкові періоди –квітень-червень 2009 року, зі строком сплати, відповідно, 01.06.09, 30.06.09, 30.07.09.

Проте згідно з наданими позивачем платіжними дорученнями, зазначеним в них призначенням платежу вбачається, що земельний податок за квітень 2009 року в розмірі 52211,93 грн. перерахований позивачем 28.05.09 платіжним дорученням № 103, за травень 2009 року - в розмірі 52211,93 грн. перерахований позивачем 24.06.09 платіжним дорученням № 125, за червень 2009 року - в розмірі 52211,93 грн. перерахований позивачем 23.07.09 платіжним дорученням № 146 (а.с.68-70). Отже позивач в повному обсязі та у передбачені діючим законодавством строки здійснив сплату земельного податку за вказаний вище період.

Податковий орган при розрахунку суми штрафу означені платіжні доручення до уваги не приймав, а брав дати перерахування підприємством сум земельного податку за інші податкові періоди. Такі дії відповідача є неправомірними.

Як визначено в пп.7.1.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

У податкового органу відсутнє право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті.

З метою погашення податкового зобов’язання позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми земельного податку, виконав свої зобов'язання протягом граничних строків, що виключало застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, передбачених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вказаного вище Закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги.

Зазначеним вище Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 вказаного Закону, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання із земельного податку юридичних осіб.

Під час розгляду даної справи суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалив законне та обґрунтоване рішення, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.10 у справі № 2а-6142/09/0870 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 КАС України.

Головуючий:                                                            І.Ю. Добродняк

          Суддя:                                                            Я.В. Семененко

          Суддя:                                                            Н.А. Бишевська