Постанова № 17299960, 18.07.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2011 року Справа № 2а/2370/28/2011

18.07.11

15 год.41 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого –судді: Паламар П.Г.,

при секретарі: Руденко Ю.В.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, - за довіреністю, представника відповідача ОСОБА_3 - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостач –Черкаси»до державної податкової інспекції у м. Черкаси, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –приватне підприємство „ФІН” про визнання протиправними податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостач - Черкаси»(далі - позивач) з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкаси (далі - відповідач), в якому просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 30 грудня 2010 року № 0004362301/0 та № 0004352301/0.

Свої вимоги позивач обгрунтовує, що наведені відповідачем в акті № 2870/23-2/36619059 від 23.12.2010 року результати планової виїзної перевірки не відповідають вимогам законодавства, а тому спірні податкові повідомлення-рішення за № 0004352301/0 від 30 грудня 2010 року про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 200000 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 100000 грн. та № 0004362301/0 від 30 грудня 2010 року про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 272046 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 108818 грн., які прийняті на підставі акту, підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити в їх задоволенні повністю, надавши суду письмові заперечення.

Третя особа свого представника до суду не направив, заяву про розгляд справи за відсутності суду не надав, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, а також вивчивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостач - Черкаси», основним видом діяльності в якого є постачання природного газу, зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 04.09.2010 року, ідентифікаційний код 36619059, а також взяте на облік у державній податковій інспекції у м. Черкаси як платник податків з 07.09.2009 року.

У порядку визначеному ст. 9 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі –Закон України № 168/97-ВР) відповідач 05.10.2009 року отримав свідоцтво платника податку на додану вартість за № 100248224.

29.10.2009 року Національною комісією регулювання електроенергетики України позивачу видано ліцензію № 472057 на постачання природного газу за нерегульованим тарифом.

Позивач 02.11.2009 року уклав договір № 5 з приватним підприємством «ФІН»про надання маркетингових послуг з дослідження ринку збуту природного газу на загальну суму 1200000 грн. 00 коп., в т.ч. 20% податку на додану вартість в сумі 200000 грн.

31.12.2009 року складено акт здачі - прийняття робіт (наданих послуг) № 1, відповідно до якого ПП «Фін»надано інформаційні та маркетингові послуги з досліджень ринку збуту та надано маркетингові дослідження по 307 споживачах газу. Загальна вартість робіт визначена в сумі 1200000 тис. грн., з яких 200000 грн. –ПДВ.

Позивач оплатив вартість виконаних робіт ПП «Фін»платіжними дорученнями № 15 від 29.01.2010 року в сумі 42000 грн., № 16 від 01.02.2010 року в сумі 200000 грн., № 17 від 01.02.2010 року в сумі 200000 грн., № 26 від 08.02.2010 року в сумі 300000 грн., № 73 від 12.03.2010 року в сумі 160000 грн., № 112 від 14.04.2010 року в сумі 160000 грн., № 113 від 14.04.2010 року в сумі 180000 грн.

З 07.12.2010 по 20.12.2010 року відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства позивачем, за період діяльності з 04.09.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт № 2870/23-2/36619059 від 23.12.2010 року (далі - акт).

Відповідно до акта перевірки від 23.12.2010 року № 2870/23-2/36619059 позивачем порушено:

1) п. 5.2.1, п. 5.2, п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі – Закон України № 334), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2009 рік в сумі 272046 грн. та завищення податку на прибуток за 3 квартал 2010 року у сумі 22046 грн.;

2) п. п. 7.2.3 п. п. 7.2.4 п. 7.2 та п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.4, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад 2009 року в сумі 200000 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 23.12.2010 року, позивач надав відповідачу письмове заперечення від 28.12.2010 року № 359 на акт планової виїзної перевірки, в якому просив переглянути викладені у акті висновки, визнати їх необґрунтованими та врахувати дане заперечення при прийнятті відповідного рішення.

Рішенням першого заступника начальника ДПІ у м. Черкаси № 14136/23-214 від 29.12.2010 року письмове заперечення позивача залишено без задоволення, а висновок акту перевірки без змін.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення –рішення № 0004352301/0 від 30 грудня 2010 року, яким визначено суму податкових зобов’язань з податку на додану вартість у розмірі 300000 грн. є наслідком порушення, пов’язаного з відображенням в обліку господарської операції, з наданням маркетингових послуг та № 0004362301/0 від 30.12.2010 року, в якому відображена сума податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 380864 грн., із яких 272046 грн. –основного платежу, 108818 грн. –штрафна санкції. З них по основному платежу: 250000 грн. –за порушення, пов’язане з відображенням в обліку господарської операції, пов’язаної з наданням маркетингових послуг, 22046 –за порушення обліку приросту (убутку). По штрафним санкціям: 100004 грн. - за порушення, пов’язане з відображенням в обліку господарської операції, пов’язаної з наданням маркетингових послуг, 8814 грн. –за порушення ведення обліку приросту (убутку).

Відповідно до п.п. 7.2.3 та п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України № 168/97-ВР податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 7.2.3. пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пункт 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій: а) дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абзацу 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому жоден нормативний акт не містить вказівок про залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару, на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності, оскільки згідно вимог чинного законодавства обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Отже, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94 –ВР (далі - Закону України № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 334 визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Твердження відповідача про те, що маркетингові дослідження не обґрунтовано економічно доцільністю таких витрат, не підтверджено належним чином оформленими первинними документами, тобто їх направлення на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, отримання прибутку в цілому, що відповідає сутності господарської діяльності суд вважає безпідставними та не обґрунтованими виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 207 Господатського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суду не надано доказів про визнання господарських зобов’язань між позивачем та ПП «Фін»недійсними повністю або в частині.

Відповідно до пунктів 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідачем не надано доказів, які б доводили, що вчинений правочин суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також що він не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивачем надано суду копії договорів із споживачами газу, які вказані у акті здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 1 від 31.12.2009 року до договору № 5 від 02.11.2009 року.

Валовий дохід позивача за 2009 рік становив 12102552 грн., а за 2010 рік 21988635 грн.

Позивач у декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року самостійно визначив податковий кредит в сумі 200000 грн. У той же час, приватне підприємство «Фін»01.02.2010 року подало до ДПІ у м. Черкаси уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок у декларації за 12 місяців 2009 року, у якому самостійно визначило податкове зобов’язання в сумі 200000 грн.

Ухвалою суду від 24.01.2011 року, за клопотанням позивача по справі призначено, судово –економічну експертизу, на розгляд якої поставлено питання з вимогою надати висновки щодо документального підтвердження зниження об’єкта оподаткування позивачем за 2009 рік і донарахування до сплати до бюджету податку на прибуток в сумі 272046 грн. 00 коп. та донарахування до сплати до бюджету податку на додану вартість в сумі 200000 грн.

Відповідно до висновку 3180-Б судово –економічної експертизи по адміністративній справі № 2а-2370/28/2011 від 15.06.2011 року, проведеної Черкаським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз документально підтверджено надання позивачу послуг з проведення маркетингових досліджень з пошуку споживачів природного газу, передбачених договором № 5 від 02.11.2010 року на суму 1200000 грн.

Згідно висновку експертизи, вимоги перевіряючих нормативно не обґрунтовані, стосовно визначення валових витрат, з врахуванням вимог щодо обгрунтування витрат економічною доцільністю та направлення витрат на отримання прибутку в цілому.

Також, експертним дослідженням не підтверджено документально зазначене в акті державної податкової інспекції у м. Черкаси № 2870/23-2/36619059 від 23.12.2010 року заниження об’єкта оподаткування ТОВ «Газпостач –Черкаси»за 2009 рік в сумі 1000000 грн., і донарахування до сплати до бюджету податку на прибуток в сумі 272046 грн.

Крім того, відповідно до висновку експертизи не підтверджується документально та нормативно висновок відповідача у акті перевірки № 2870/23-2/36619059 від 23.12.2010 року щодо завищення податкового кредиту за грудень 2009 року на суму 200000 грн. та зниження об’єкта оподаткування позивачем за 2009 рік, і донарахування до сплати до бюджету податку на додану вартість в сумі 200000 грн.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостач - Черкаси»до державної податкової інспекції у м. Черкаси підлягає до задоволення у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 –163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостач –Черкаси» до державної податкової інспекції у м. Черкаси задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси від 30.12.2010 року № 0004352301/0.

Скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси від 30.12.2010 року № 0004362301/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостач –Черкаси»судовий збір в сумі 3 грн. 70 коп.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя П.Г. Паламар