Постанова № 17299637, 26.07.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 липня 2011 р. № 2-а- 5400/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання Фоміній В.В.,

за участю: представників позивача - Захарової Л. А., Скрипника В. М., Тесленка О. М.,

представників відповідача - Єршової О. І., Скрипай О. О., Ципкіної Л. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Державної установи "Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Харківської області"

до Контрольно - ревізійного управління в Харківській області

про визнання нечинною вимоги ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державна установа "Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Харківської області", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Контрольно - ревізійного управління в Харківській області, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд визнати нечинними окремі положення вимог про усунення виявлених ревізією використання бюджетних коштів, виділених на підготовку кадрів у сфері цивільного захисту в державній установі «Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Харківської області»за 2008-2010 роки та завершений звітний період 2011 року порушень законодавства з фінансових питань від 20.04.2011р. № 123-17-1552, зокрема положення щодо:

- встановлення незаконних витрат бюджетних коштів по заробітній платі внаслідок безпідставного надання додаткових відпусток за особливий характер праці водіям установи за період з 01.01.2008р. по 01.10.2010р. у сумі 566,95 грн. (п.2 вимог) та незаконного нарахування та перерахування внесків до державних цільових фондів у сумі 206,09 грн. (п.З вимог);

- встановлення незаконних витрат бюджетних коштів по заробітній платі внаслідок безпідставного надання додаткових відпусток за особливий характер праці прибиральницям установи за період з 01.01.2008р. по 01.10.2010р. у сумі 446,80 грн. (п.2 вимог) та незаконного нарахування та перерахування внесків до державних цільових фондів у сумі 162,46 грн.(п.З вимог);

- встановлення незаконних витрат бюджетних коштів по заробітній платі працівникам установи за рахунок коштів загального фонду кошторису, яку слід було нараховувати та виплачувати за рахунок коштів спеціального фонду кошторису установи за період з 01.01.2008 р. по 01.01.2009 р. у загальній сумі 6472,67 грн. та незаконного нарахування та перерахування внесків до державних цільових фондів у сумі 2343,11грн. (п.2 вимог);

- порушення центром вимог ч. 1 ст.З Закону України № 996-ХІУ, що на думку відповідача призвело до невідображення за даними бухгалтерського обліку установи кредиторської заборгованості по розрахункам з ГУ МНС України в Харківській області за спожиті комунальні послуги та енергоносії, зниження в обліку наявної кредиторської заборгованості станом на 01.02.2011р. та вимогу поновлення за даними бухгалтерського обліку установи кредиторської заборгованості по розрахункам з ГУ МНС України в Харківській області станом на 01.02.2011 р. шляхом проведення відповідних виправних проводок в загальній сумі 28155,00 грн. ( п.7 вимог)

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що вважає окремі положення і пункти вимоги про усунення виявлених ревізією використання бюджетних коштів від 20.04.2011р. № 123-17-1552 такими, що не відповідають діючому законодавству і підлягають визнанню їх не чинними.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимог підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви та заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що всі вимоги щодо усунення виявлених ревізією порушень використання бюджетних коштів позивачем, викладені в вимозі від 20.04.2011р. № 123-17-1552 є такими, що відповідають вимогам законодавства, оскільки позивачем було здійснено: безпідставне надання додаткових відпусток за особливий характер праці водіям та прибиральникам службових приміщень, незаконні витрати бюджетних коштів по заробітній платі та невідображення за даними бухгалтерського обліку центру кредиторської заборгованості.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідності їх частковому задоволенню, керуючись наступним.

Судом встановлено, що Контрольно-ревізійним управлінням в Харківській області в період з 24.02.2011 року по 21.03.2011 року, відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», п. 1.1.1.1 Плану контрольно-ревізійної роботи контрольно-ревізійного відділу в м. Харкові на І квартал 2011 року та на підставі направлення на проведення ревізії від 24.02.2011 року № 146, було проведено планову ревізію використання бюджетних коштів, виділених на підготовку кадрів у сфері цивільного захисту в державній установі "Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Харківської області" за 2008-2010 року та завершений звітний період 2011 року, в ході якої виявлені порушення фінансової дисципліни.

За результатами проведеної ревізії складений акт №123-10-102 від 25.03.2011 року та на підставі п.7 ст. 10 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" позивачу пред'явлена вимога від 20.04.2011 року за № 123-17/1552 щодо усунення порушень в строк до 18.05.2011р.

Згідно вимоги від 20.04.2011 року за № 123-17/1552 позивач повинен опрацювати матеріали ревізії та вжити заходи щодо усунення вищевикладених порушень.

Проведеною ревізією встановлені незаконні витрати бюджетних коштів по заробітній платі в загальній сумі 11357,59 грн. внаслідок нарахування та виплати заробітної плати за дні перебування працівників у службових відрядженнях в завищених розмірах, нарахування та виплати відпускних в завищених розмірах, безпідставного надання додаткових відпусток за особливий характер праці водіям та прибиральницям нарахування і виплати заробітної плати за невідпрацьований час, а також нарахування та виплати заробітної плати працівникам установи за рахунок коштів загального фонду кошторису, яку слід було нараховувати та виплачувати за рахунок коштів спеціального фонду кошторису.

Зазначене є порушенням вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100 ( далі Постанова №100), ч.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі - Закон України №996-ХІV), Додатку 2 постанови КМУ від 17.11.1997 №1290 «Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці'', ст.. 82 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VІІІ (далі КЗпП) ст.ст.1,2 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95 ВР (із змінами) та ст.94 КЗпП та ч.4 ст.23 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 р. №2542-ІІІ і п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 року №659 «Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання», у зв'язку з чим:

-забезпечити відшкодування незаконних витрат бюджетних коштів шляхом перерахування коштів в загальній сумі 2541,81 грн. до державного бюджету на розрахунковий рахунок 31110090700007;

-забезпечити відшкодування зайвих витрат коштів загального фонду кошторису, які слід було здійснювати за рахунок коштів спеціального фонду кошторису шляхом перерахування коштів зі спеціального рахунка Центру загальній сумі 8815,78 грн. до державного бюджету на розрахунковий рахунок рахунок 31110090700007.

Порушення в частині незаконного нарахування заробітної лати працівникам Центру призвели до зайвого нарахування та перерахування внесків до державних цільових фондів в загальній сумі 922,43 грн., що є порушенням вимог ч.1 ст.9 Закону України №996-ХІV, у зв'язку з чим:

- провести коригування даних звітів до державних цільових фондів щодо незаконних витрат по нарахуваннях на заробітну плату в загальній сумі 922,43 грн., в тому числі: до Фонду загальнообов'язкового пенсійного страхування - 843,88 грн.; до Фонду загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття 36,48 грн.; до Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності 36,98 грн., до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань 5,09 грн.

Проведеною в період ревізії зустрічною звіркою встановлено невідображення за даними бухгалтерського обліку Центру кредиторської заборгованості по розрахунках з Головним Управлінням МНС України в Харківській області (далі - ГУ МНС України) за спожиті Центром комунальні послуги та енергоносії, що є порушенням вимог ч. 1 ст.3 Закону України № 996-ХІУ та призвело до заниження в обліку наявної кредиторської заборгованості станом на 01.02.2011р. в загальній сумі; 28155,00 грн., у зв'язку з чим:

- поновити за даними бухгалтерського обліку установи кредиторську заборгованість по розрахункам з ГУ МНС України станом на 01.02.2011р., шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок, в загальній сумі 28155,00 грн. - невідображення за даними бухгалтерського обліку установи кредиторської заборгованості по розрахункам з ГУМНС України в Харківській області за спожиті комунальної послуги та енергоносії, заниження в обліку наявної кредиторської заборгованості станом на 01.02.2011р. та поновлення за даними бухгалтерського обліку установи кредиторської заборгованості по розрахункам з ГУ МНС України станом на 01.02.2011р. шляхом проведення відповідних виправних бухгалтерських проводок в загальній сумі 28155,00грн. (п.7 вимог).

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»від 26.01.1993 р. № 2939-XII, головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Згідно ч. 5 ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Щодо безпідставного надання додаткових відпусток за особливий характер праці водіям та прибиральникам службових приміщень, судом встановлено наступні обставини.

Ревізією встановлені випадки безпідставного надання водіям установи днів щорічної додаткової відпустки, пов'язаної з особливим характером праці, що призвело до незаконних витрат бюджетних коштів за період з 01.01.2008 по 01.10.2010 в загальній сумі 566,95 грн. (в тому числі: 2008 рік -138,15 грн., 2009 рік - 231,68 грн., 2010 рік-197,12 грн.)

Відповідно до вимог ч.1 ст.8 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 №504/96-ВР щорічна додаткова відпустка тривалістю до 35 календарних днів надається окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Списки виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, затверджені Постановою КМУ від 17.11.1997 №1290 (далі - Список №1290).

Умовами Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Центру на 2006-2011 роки передбачено надання днів додаткової відпустки за роботу, пов'язану з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням зокрема, водіям Центру.

Однак, розділами XVII "Охорона здоров'я, освіта та соціальна допомога" та XXII "Загальні професії за всіма галузями господарства" Додатку №2 до Списку №1290 посада водія легкового автомобіля, як така що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, не передбачена.

Відповідно до статті 10 глави II Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-УШ Колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Таким чином, вимога КРУ в Харківській області в частині безпідставного надання водіям установи днів щорічної додаткової відпустки, пов'язаної з особливим характером праці, що призвело до незаконних витрат бюджетних коштів за період з 01.01.2008 по 01.10.2010 в загальній сумі 566,95 грн. та незаконного нарахування та перерахування внесків до державних цільових фондів у сумі 206.09 грн. є законодавчо обґрунтованою, а позовні вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що посилання позивача на науково-практичний коментар КЗпП України є безпідставними, оскільки коментар вказаного Кодексу України не є нормативно-правовим актом.

Щодо надання позивачем додаткових відпусток працівникам, які працюють на посадах "прибиральник службових приміщень", суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ревізією встановлені випадки надання прибиральницям установи днів додаткової відпустки, пов'язаної з особливим характером роботи без врахування часу фактичної роботи у цих умовах, що на думку відповідача є порушенням вимог ст.82 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII та призвело до незаконних витрат бюджетних коштів за період з 01.01.2008 по 01.10.2010 в загальній сумі 446,80 грн. (в тому числі: 2008 рік 85,18 грн., 2009 рік - 202,74 грн., 2010 рік - 158,88 грн.)

Відповідно до вимог ч.1 ст.8 Закону України "Про відпустки" прибиральники службових приміщень, зайняті прибиранням загальних убиралень та санвузлів мають право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці згідно з поз. 60 розділу XXII "Загальні професії за всіма галузями господарства" Списку N 1290.

Статтею 8 Закону України Закону України "Про відпустки" передбачено, що конкретна тривалість відпусток за особливий характер праці встановлюється колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Умовами Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Центру на 2006-2011 роки передбачено надання днів додаткової відпустки за роботу, пов'язану з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням зокрема, прибиральницям Центру в кількості 4-х днів.

Згідно ст. 9 Закону України Закону України "Про відпустки" до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки зараховуються, зокрема, час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади.

Також, відповідно до пунктів 6 і 7 Порядку застосування зазначеного вище Списку №1290, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.98 р. N16 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 30.01.98 р. за N 58/2498 (із змінами, затвердженими наказом Мінпраці від 04.06.2003 р. N 150 і зареєстрованими у Мін'юсті 18.06.2003 р. за N 496/7817), додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. У розрахунок часу, що дає право працівнику на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.

Умовами Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Центру на 2006-2011 роки встановлена тривалість робочого часу для працівників Центру (окрім викладачів) 40 годин на тиждень.

Отже, якщо працівник зайнятий в умовах, передбачених Списком, менше половини робочого часу, щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці йому не надається.

Теж саме було зазначено у листі Мінпраці від 24.05.2007 N 154/13/116-07.

Також, суд звертає увагу на те, що при розрахунку тривалості відпуски не враховують періоди, коли працівник не був зайнятий у особливих умовах (наприклад, був на лікарняному, у відпустці без збереження зарплати).

Таким чином, право на відпустку за особливий характер праці мають працівники, які працюють не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад, тобто на 0,5 ставки та більше.

Крім того, суд звертає увагу на те, що працівник повинен відпрацьовувати не менше половини робочого дня, встановленого для займаної ним посади, а не робочого дня встановленого для конкретного працівника.

Слід зазначити, що КЗпП передбачає, що робочий час розрізняється за тривалістю і послуговується такими поняттями: нормальна тривалість робочого час, скорочена тривалість робочого часу, неповний робочий час.

Статтею 50 КЗпП визначено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Частина перша статті 52 КЗпП встановлює, що тривалість щоденної роботи (зміни) при п'ятиденному робочому тижні визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 50 і 51).

Згідно зі ст. 51 КЗпП за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Робота на 0,25 ставки передбачає, що працівник зайнятий на умовах неповного робочого часу, а саме - неповного робочого дня (працює 2 години в день), встановленого для займаної ним посади.

Ним виконується норма годин на не на повну тарифну ставку, а тільки на 0,25 ставки. Відповідно оплата праці провадиться пропорційно відпрацьованому часу.

Таким чином, для працівників Центру, які працюють на посадах «прибиральник службових приміщень», тривалість щоденної роботи (зміни) при п'ятиденному робочому тижні визначено правилами внутрішнього трудового розпорядку (умови Колективного договору), складає 8 годин на день, або 40 годин на тиждень, що відповідає тарифній ставці.

Тому для отримання відпустки за особливий характер праці прибиральники службових приміщень повинні відпрацьовувати половину робочого дня, встановленого для займаної ними посади (а саме 4 години в день, що відповідає 0,5 ставки).

Це стосується також тих працівників Центру, які працюють на посадах «прибиральник службових приміщень»за сумісництвом, оскільки робота за сумісництвом є одним з різновидів роботи на умовах неповного робочого часу.

Таким чином, висновки в акті ревізії щодо безпідставного надання прибиральницям установи днів додаткової відпустки, пов'язаної з особливим характером роботи без врахування часу фактичної роботи у цих умовах, що призвело до незаконних витрат бюджетних коштів за період з 01.01.2008 по 01.10.2010 в загальній сумі 446,80 грн. та незаконного нарахування та перерахування внесків до державних цільових фондів у сумі 162,46 грн. є обґрунтованими, а позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо висновків про невідображення за даними бухгалтерського обліку центру кредиторської заборгованості, судом встановлені наступні обставини.

З акту ревізії позивача встановлено, що з метою підтвердження стану реальної дебіторсько-кредиторської заборгованості в ході теперішньої ревізії проведено зустрічну звірку в Головному управлінні МНС України в Харківській області (далі -Головне управління) за спожиті Центром комунальні послуги та енергоносії згідно з умовами укладених договорів про відшкодування витрат за спожиті. Зустрічною звіркою, не підтверджено заборгованість з розрахунків, яка обліковувалась за даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності Головного управління станом на 01.02.2011. Так, звіркою встановлено, що станом на 01.02.2011 за даними бухгалтерського обліку Головного управління рахувалась дебіторська заборгованість в сумі 28155,0 гривень. Проте, за даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності установи відповідна сума дебіторської заборгованості станом на 01.02.2011 відображена не була.

Судом з наданих до матеріалів справи меморіальних ордерів № 4,6 накопичувальних відомостей за розрахунками з іншими дебіторами за березень 2011 року, встановлено - відображення за даними бухгалтерського обліку установи кредиторської заборгованості по розрахункам з ГУМНС України в Харківській області за спожиті комунальної послуги та енергоносії, заниження в обліку наявної кредиторської заборгованості та поновлення за даними бухгалтерського обліку установи кредиторської заборгованості по розрахункам з ГУ МНС України шляхом проведення відповідних виправних бухгалтерських проводок в загальній сумі 28155,0грн.

З огляду на зазначені обставини справи позивачем самостійно виконано вимогу Контрольно-ревізійного управління в Харківській області від 20.04.2011р. № 123-17-1552, в частині невідображення за даними бухгалтерського обліку установи кредиторської заборгованості по розрахункам з ГУМНС України в Харківській області за спожиті комунальної послуги та енергоносії, заниження в обліку наявної кредиторської заборгованості станом на 01.02.2011р. та поновлення за даними бухгалтерського обліку установи кредиторської заборгованості по розрахункам з ГУ МНС України станом на 01.02.2011р. шляхом проведення відповідних виправних бухгалтерських проводок в загальній сумі 28155,0грн. (п.7 вимог), а тому у звязку з відсутністю предмету спору, в задоволені позову в цій частині необхідно відмовити.

Щодо висновків ревізії про незаконні витрати бюджетних коштів по заробітній платі працівникам установи за рахунок коштів загального фонду кошторису, яку слід було нараховувати та виплачувати за рахунок коштів спеціального фонду кошторису установи за період з 01.01.2008 р. по 01.01.2009 р. у загальній сумі 6472,67 грн. та незаконного нарахування та перерахування внесків до державних цільових фондів у сумі 2343,11грн. (п.2 вимог), судом встановлені наступні обставини справи.

Ревізією встановлено, що до розрахунків вартості платних освітніх послуг, затверджених начальником Центру Тесленко О.А. були включені витрати, в тому числі пов'язані з нарахуванням та виплатою основної заробітної плати, а також нарахуванням та перерахуванням внесків до цільових фондів на фонд заробітної плати педагогічних працівників, зайнятих наданням відповідних платних освітніх послуг.

Так, проведеним співставленням напрямів використання коштів, визначених в розрахунках вартості послуг з фактичними напрямами використання коштів, пов'язаних з виплатою заробітної плати окремим педагогічним працівникам, зайнятим викладанням в платних групах встановлено, що за рахунок коштів спеціального фонду кошторису не здійснювалось передбачене плановими розрахунками вартості послуг покриття витрат, пов'язаних з наданням платних освітніх послуг в частині основної заробітної плати.

Документальною ревізією встановлено, що педагогічним працівникам, які проводили заняття в групах слухачів, що проходили навчання виключно за плату, згідно з умовами укладених договорів, та повністю внесли плату за навчання на рахунок Центру, нарахування та виплата заробітної плати, а також нарахування та перерахування внесків до цільових фондів на фонд їх заробітної плати, проводилось за рахунок коштів загального фонду кошторису.

Суд зазначає, що відповідно до статті 4 Закону України «Про оплату праці»від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності. Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел. Стаття 13 даного Закону передбачає, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Умовами оплати праці педагогічних працівників Центру є постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 № 1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" та наказ МНС України від 10.07.2006 № 431 "Умови оплати праці та установлення схем тарифних розрядів працівників бюджетних установ, закладів та організацій МНС України», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.07.2006 за № 892/12766.

Згідно з абзацом першим пункту 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 № 228 (далі - Порядок), видатки або надання кредитів з бюджету спеціального фонду провадяться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до цього фонду на підставі кошторисів з урахуванням внесених до них змін.

Водночас, згідно з абзацом першим пункту 23 Порядку видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямками використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

Тобто, установою складався кошторис спеціального фонду бюджету на підставі якого і здійснювались видатки в повному обсязі за цільовим призначенням.

Порядок та вимоги щодо використання коштів спеціального фонду Державного бюджету України встановлені Бюджетним кодексом України, що набрав чинності з 1 січня 2011 року та Бюджетним кодексом України від 21 червня 2001 року, що був чинний на час виникнення спірних правовідносин; Порядком обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 25 травня 2004 року № 89, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 червня 2004 року за № 716/9315; Порядком складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 (Постанова № 228); Переліком груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрями використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 року № 659 (Постанова № 659).

Стаття 13 Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 року (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що спеціальний фонд бюджету включає: бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень; гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету; різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету. Суд зазначає, що норми даної статті не встановлювали поділу спеціального фонду на групи та підгрупи власних надходжень, в залежності від яких повинні ви користуватися такі власні надходження бюджетних установ. Такий розподіл передбачений статтею 13 Бюджетного кодексу України від 8 липня 2010 року, що набрав чинності з 1 січня 2011 року, внаслідок чого дані норми не можуть бути застосовані до правовідносин 2009-2010 років. Стаття 23 Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 року та від 8 липня 2010 року визначає, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом. Частина 4 даної статті передбачає, що витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно з законодавством, якщо законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.

Відповідно до пунктів 11.1-11.2 Порядку обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету (наказ № 89), кошти, що належать до власних надходжень бюджетних установ, зараховуються на відповідні рахунки, які призначені для зарахування до спеціального фонду державного бюджету власних надходжень розпорядників бюджетних коштів. Власні надходження бюджетної установи мають бути спрямовані на ті бюджетні програми, які передбачені призначеннями спеціального фонду державного бюджету з урахуванням вимог законодавства. На спеціальні реєстраційні рахунки розпорядників бюджетних коштів, відкриті в органах Державного казначейства, зараховуються власні надходження з рахунків, які призначені для зарахування до спеціального фонду державного бюджету власних надходжень розпорядників бюджетних коштів, а також кошти, які відносяться на відновлення касових видатків. Власні надходження бюджетної установи використовуються відповідно до затвердженого кошторису з урахуванням вимог законодавства. Відповідно до пункту 11.4 даного Порядку на спеціальні реєстраційні рахунки кошти зараховуються без конкретного віднесення до кодів економічної класифікації видатків, однак здійснення видатків проводиться відповідно до кошторису за конкретними кодами економічної класифікації видатків шляхом оплати рахунків за надані послуги, виконані роботи, отримані товари з урахуванням довідок про внесення змін.

Суд зазначає, що жодна норма не визначає обов'язку включення до видатків спеціального фонду витрат на виплату заробітної плати працівникам бюджетних установ, які надають платні послуги. Постановою № 228 взагалі не передбачено, що до видатків бюджету спеціального фонду мають включатися видатки на виплату грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу та на виплату заробітної плати працівникам бюджетних установ, що надають платні послуги. Чинне законодавство не передбачає обов'язку здійснення виплати грошового забезпечення чи заробітної плати частково із загального фонду, а частково із спеціального фонду бюджету. Розподіл робочого часу працівника бюджетної установи на час, витрачений на надання послуг, та на час, витрачений для виконання інших обовязків, законодавством не передбачений, та, як наслідок, є невірним здійснення погодинного розрахунку при виконанні працівниками бюджетних установ своїх обовязків, поділяючи їх на надання послуг, які оплачуються фізичними та юридичними особами бюджетній установі, та які такими особами не оплачуються; так само є невірним і розподіл здійснення видатків на оплату праці таким працівникам із загального та спеціального фондів бюджету.

Також, згідно з п. 5.5 наказу МНС України від 10.07.2008 № 514 «Про затвердження Положення про організацію навчального процесу з функціонального навчання у мережі навчально-методичних установ єдиної системи цивільного захисту»викладач може бути залученим для проведення навчальних занять понад обов'язковий обсяг навчального навантаження, визначений індивідуальним робочим планом, але в межах його робочого часу та в обсязі, що не перевищує 0,25 мінімального обов'язкового обсягу навчального навантаження.

Відповідно до штатного розпису установи на 2008 рік, затвердженого 01.04.2008 заступником Міністра МНС України Баранчуком В.М., видатки на оплату праці усіх працівників установи передбачені за рахунок коштів загального фонду державного бюджету. Жодних підрозділів, або окремих працівників, оплата праці яких здійснюється за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету вказаним штатним розписом не передбачено.

Кошти по КЕКВ 1111 «Заробітна плата»по спеціальному фонду у 2008 році були призначені та виплачені педагогам установи у сумі 26924,59 грн. (двадцять шість тисяч дев'ятсот двадцять чотири грн. 59 коп.). До того ж, необхідно зазначити, що Центр має статус юридичної особи, та водночас, розпорядника бюджетних коштів, що означає, що він самостійно, на свій розсуд здійснює господарську діяльність у встановленому законодавством порядку.

Власні надходження Центру використовувались ним виключно на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням відповідних платних послуг, у суворій відповідності вимогам бюджетного законодавства.

Таким чином, відсутні правові підстави для ствердження про необґрунтованість покриття за рахунок коштів загального фонду витрат, пов'язаних з наданням платних послуг.

В звязку з наведеним суд зауважує, що відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в даній справі суду не надано переконливих доказів правомірності вимоги Контрольно - ревізійного управління в Харківській області від 20.04.2011р. № 123-17-1552, в частині забезпечення відшкодування зайвих витрат коштів загального фонду кошторису, які слід було здійснювати за рахунок коштів спеціального фонду кошторису шляхом перерахування коштів зі спеціального рахунка Центру в загальній сумі 8815,78 грн. до державного бюджету на розрахунковий рахунок 31110090700007.

Будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на зазначені обставини справи, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо визнання нечинними положення вимоги Контрольно-ревізійного управління в Харківській області від 20.04.2011р. № 123-17-1552, в частині забезпечення відшкодування зайвих витрат коштів загального фонду кошторису, які слід було здійснювати за рахунок коштів спеціального фонду кошторису шляхом перерахування коштів зі спеціального рахунка Центру в загальній сумі 8815,78 грн. до державного бюджету на розрахунковий рахунок 31110090700007.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 160,161,162,163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної установи "Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Харківської області" до Контрольно - ревізійного управління в Харківській області про визнання нечинною вимоги задовольнити частково.

Визнати нечинними положення вимоги Контрольно - ревізійного управління в Харківській області від 20.04.2011р. № 123-17-1552 про усунення виявлених ревізією використання бюджетних коштів, виділених на підготовку кадрів у сфері цивільного захисту в державній установі “Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Харківської області”за 2008-2010 роки та завершений звітний період 2011 року порушень законодавства з фінансових питань, в частині забезпечення відшкодування зайвих витрат коштів загального фонду кошторису, які слід було здійснювати за рахунок коштів спеціального фонду кошторису шляхом перерахування коштів зі спеціального рахунка Центру в загальній сумі 8815,78 грн. до державного бюджету на розрахунковий рахунок 31110090700007.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь Державної установи "Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Харківської області" (вул. Зернова, 4-А, м. Харків, 61124, код 09924119) частину сплаченого при поданні позову судового збору в розмірі 1.70 грн. (одна гривня 70 копійок).

Апеляційна скарга на постанову подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення або, в разі оголошення у судовому засіданні вступної та резолютивної частини протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. В разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 28 липня 2011 року.

Суддя Д.В. Бездітко