Постанова № 17298694, 20.07.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2697/2011

20 липня 2011 року 11год. 42хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Бєлкіної Д.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Бляшин М.С.

відповідача: представник Ляшук Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Країна смаку"

доГощанська міжрайонна державна податкова інспекція

про визнання протиправним та скасування податкового повідомленя-рішення №0003742342/0 від 19.11.2010 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Країна смаку" звернулось з позовом до Гощанської міжрайонної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003742342/0 від 19.11.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року у розмірі 215923,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Гощанською міжрайонною державною податковою інспекцією на підставі акту від 18.11.2010 року було прийнято незаконне податкове повідомлення рішення форма "В1" № 0003742342/0 від 19.11.2010 року. Вказує, що податковим органом під час перевірки, не було встановлено жодних порушень щодо відображення позивачем в деклараціях та обліку сум податкових зобовязань, натомість підтверджено наявність і відповідність первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит. Доводить, що ним перераховано постачальнику кошти відповідно до договору, яким передбачено постачання холодильного обладнання та монтажні і пусконалагоджувальні роботи цього обладнання. Фактична поставка та оприбуткування обладнання здійснено відповідно до умов договору та оформлено належними документами і відображено в бухгалтерському та податковому обліку. Зазначає, що в ході зустрічних перевірок безпосереднього постачальника позивача - ПП "Холодпром-В" , знайшов своє підтвердження факт віднесення ним суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем в ціні товару, до складу своїх податкових зобовязань і порушень не встановлено. З посиланням на норми п.1.8. ст.1, п.1.7 ст.1, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7, Закону України "Про податок на додану вартість" вказує, що відємна різниця між податковими зобовязаннями платника та податковим кредитом підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету. На думку позивача, законодавство України не ставить право на формування податкового кредиту і відшкодування податку на додану вартість в залежність від виконання податкового законодавства чи дотримання інших норм законодавства контрагентами постачальника позивача в третій ланці. Позивач не може нести відповідальність та негативні наслідки за дії осіб з якими він не перебував в договірних відносинах і про яких йому не було відомо. На таких підставах просить позов задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Вказав, що ТОВ "Країна смаку" в порушення п.1.8. ст. 1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року сформувало податковий кредит в тому числі за рахунок віднесення до його складу податку на додану вартість, сплаченого в ціні холодильного обладнання, що поставлене підрядником, і при цьому в ланцюгу постачання в третій ланці постачання виявлено осіб, які за юридичною адресою не знаходяться. Відтак, податковим органом правомірно констатовано, що такі суми податку на додану вартість до бюджету не сплачені, а отже позивачем заявлена до відшкодування з бюджету сума завищена. Відповідно вважає, що податковим органом правомірно та обґрунтовано прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. На таких підставах просить в позові відмовити. Судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем одночасно із позовною заявою та докази, подані позивачем та відповідачем безпосередньо в ході судового розгляду справи.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.

Суд виходив з такого.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Країна смаку" - зареєстрований як платник податку на додану вартість, що сторонами не заперечується та підтверджується актом перевірки та наявним у матеріалах справи свідоцтвом про реєстрацію позивача платником податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у визначені законом строки, було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2009 року з відповідними додатками.

18.11.2010 року Гощанською МДПІ оформлено акт № 373/2342/35959866 про результати невиїзної перевірки ТОВ "Країна смаку" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку за жовтень місяць 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося з жовтня 2008 року по жовтень 2009 року.

В свою чергу, у вказаний період позивачем до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість, сплачений в ціні холодильного обладнання постачальнику ПП "Холодпром-В". За матеріалами зустрічної перевірки з вказаним постачальником податковим органом повністю підтверджено відомості щодо господарських операцій ПП "Холодпром-В" з ТОВ "Країна смаку". Продовжуючи дослідження ланцюга постачання податковим органом було встановлено, що ПП "Холодпром-В" є посередником, а постачальником холодильного обладнання у другій ланці постачання є ТОВ "Інтер-Дім". Довідкою від 24.03.2010 року підтверджено взаєморозрахунки ПП "Холодпром-В" з ТОВ "Інтер-Дім". Податковим органом встановлено, що постачальником вказаного обладнання у третій ланці постачання є ПП "Траверс-Плюс" та ТзОВ "Востокметалінвест". На адресу відповідача відповідно до направлених запитів отримано акти від податкових органів про неможливість проведення перевірки контрагентів ПП "Траверс-Плюс" та ТзОВ "Востокметалінвест" в зв'язку з тим, що дані підприємства не знаходяться за юридичною адресою на момент перевірки. Актом перевірки констатовано, що за результатами опрацювання відхилень, встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ "Країна смаку" та його контрагентів по податкових накладних віднесених до податкового кредиту вересня 2009 року розбіжностей не виявлено. На підставі таких висновків відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003742342/0 від 19.11.2010 року, згідно з яким ТОВ "Країна смаку" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року на 215923,00 грн. Згідно з нормою п.1.8. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. В свою чергу, згідно з нормою п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з законом про податок на додану вартість. Вказаним нормативно-правовим актом передбачений і порядок формування податкового кредиту платника податку. Так, згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 даного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно п.7.5 ст.7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Також в пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Наданими до матеріалів справи документами та актом перевірки податкового органу підтверджено, що постачальником холодильного обладнання позивачу були виписані податкові накладні, що містять всі, передбачені п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону, реквізити і доказів того, що вказані в них дані є недостовірними відповідачем не подано і судом не встановлено.

Судом встановлено, що контрагент позивача ПП "Холодпром-В" на виконання умов договору № 1/2.09 від 02.09.2009 року передав позивачу 30.09.2009 року холодильне обладнання. Судом досліджено надані позивачем докази на підтвердження факту здійснення господарської операції між позивачем та ПП "Холодпром-В" з поставки холодильного обладнання, серед яких належно оформлені накладні, витяг з журналу реєстрації довіреностей позивача з відомостями про видачу довіреності на вказані операції, лист ПП "Холодпром-В" щодо підтвердження обставин фактичної поставки (транспортування) обладнання, договір з додатками, бухгалтерська довідка про оприбуткування обладнання в бухгалтерському обліку позивача та інші і встановлено факт здійснення вказаних господарських операцій.

Поставлене холодильне обладнання було надалі використане при здійсненні позивачем будівництва заводу, що підтверджується наявними у справі актом приймання-передачі матеріалів, устаткування, обладнання в монтаж, актами приймання-передачі виконаних робіт, довідкою підрядника та іншими доказами. Спроможність ПП "Холодпром-В" на виконання робіт з монтажу вказаного обладнання також підтверджується отриманою підприємством ліцензію на здійснення господарської діяльності зі створення обєктів архітектури. Поставка обладнання також належним чином відображена в документах бухгалтерського обліку позивача та статистичній звітності, що наявні в матеріалах справи. Суд також приймає до уваги те, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду справи не вказано заперечень щодо реальності операцій з поставки ПП "Холодпром-В" для позивача холодильного обладнання у вересні 2009 року. Жодних доказів які б вказали на безтоварність чи не реальність вказаних господарських операцій чи не реальність даних вказаних в документах відповідачем не подано і судом не здобуто. Суд приймає до уваги, той факт, що поставка вказаного холодильного обладнання повязана зі здійсненням позивачем власної господарської діяльності, а саме реконструкцією приміщень існуючого консервного заводу під завод з виробництва заморожених напівфабрикатів в с. Бугрин Гощанського району Рівненської області, що підтверджується наявними в матеріалах справи дозволами на виконання будівельних робіт, актом обстеження будівництва органами податкової міліції, договором оренди земельної ділянки, актами приймання передачі виконаних робіт.

Поставка вказаного холодильного обладнання відповідає господарській меті позивача, та основним видам діяльності як позивача так і його постачальника, що вказані в реєстраційних документах.

При здійсненні вказаних господарських операцій як позивач так і його контрагент були належним чином зареєстровані і мали повну цивільну право та дієздатність, що підтверджується наявними у справі витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Позивач і його безпосередній контрагент позивача ПП "Холодпром-В"були і є зареєстрованими платниками податку на додану вартість. Як вбачається з платіжних документів, досліджених судом, позивачем сплачено в ціні придбання холодильного обладнання податок на додану вартість. На підставі отриманих від постачальника податкових накладних, які належно оформлені, позивачем сформовано податковий кредит та включно суму податку на додану вартість до складу бюджетного відшкодування відповідно до визначеного чинним законодавство порядку та на підставі відповідних документів.

Оскільки, по обумовленій господарській операції з придбання позивачем товару упостачальника ПП "Холодпром-В", позивач фактично сплатив постачальнику (у складі ціни придбання) суму податку на додану вартість, то позивач правомірно заявив довідшкодування з Державного бюджету Українивідповідну суму від'ємногозначення податку на додану вартість.

Суд приймає до уваги, висновок податкового органу, що згідно автоматизованої бази співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, розбіжностей у звітності позивача та вказаного постачальника не встановлено.

Більше того, з матеріалів зустрічної перевірки вбачається повне підтвердження податковими органами повноти взаєморозрахунків та звітності як безпосереднього контрагента позивача так і особи з якою мав договірні стосунки цей контрагент.

Законодавче визначення бюджетного відшкодування повязане із сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.

Закон України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість в залежність від обовязкової наявності матеріалів зустрічних перевірок щодо підтвердження сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару до виробника.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий Адміністративний Суд України, що зафіксовано в ухвалі від 02.06.2011 року у справі № К/9991/10059/11 та Верховний Суд України, який у постанові суду від 31.01.2011 № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам."

Верховний Суд України у вказаному рішенні також вказав, що такий висновок "узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини».

Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на вказане, судом не приймаються доводи податкового органу, щодо того, що встановлення при відпрацюванні ланцюгу постачання підприємств, по яких неможливо підтвердити включення до податкових зобовязань сум податку на додану вартість по взаємовідносинах по ланцюгу постачання з ТОВ "Країна смаку", є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року.

Таким чином, відсутність висновків зустрічних перевірок щодо підтвердження сплати податку на додану вартість постачальниками у ланцюгу постачання в третій ланці постачання товару, не впливає на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальнику товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість. Питання відємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом інших осіб в третій ланці постачання з якими у позивача не було жодних відносин і про наявність яких позивачу навіть не було відомо.

Крім того, ст. 61 Конституції України, п. 10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»,пункт 7.5ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачають, що відповідальність особи має індивідуальний характер, а таким чином платники податку несуть персональнувідповідальність запорушення норм діючого законодавства з питань оподаткування. Перекладення відповідальності на позивача заможливе порушення норм чинного податкового законодавстваіншою особоюсуперечить названим нормативним актам.

Відповідно до ст. 71 КАС України, обов'язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача.

Відповідач не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускали контрагенти його контрагентів, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Податковий орган, в свою чергу, не навів будь-яких доводів щодо фіктивності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано позивачем оспорюваний податковий кредит, не подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій з поставки холодильного обладнання позивачу.

Порушень позивачем порядку відображення в деклараціях з податку на додану вартість сум податкових зобовязань відповідачем не встановлено, наявність належно оформлених первинних документів, що містять достовірні дані на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, встановлено матеріалами справи, а будь-які обставини, які б засвідчували факт недобросовісності самого платника, відсутні.

Судом встановлено достовірність підтвердження фактичності здійснення позивачем господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум, а отже і правомірність віднесення сум податку до податкового кредиту.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні законні підстави для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомленя-рішення Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області №0003742342/0 від 19.11.2010 року.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Країна смаку" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шевчук С.М.