Постанова № 17298691, 19.07.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2151/2011

19 липня 2011 року 14год. 28хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Бєлкіної Д.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Чучалін В.І.

відповідача: представник Золотоус А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне підприємство "Надія"

доСарненська міжрайонна державна податкова інспекція

про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне підприємство “НАДІЯ”, - звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № НОМЕР_1 від 17 березня 2011 року, №0000102350 від 17 березня 2011 року та №0000112350 від 17 березня 2011 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що податковий орган не мав права збільшувати суму грошового зобовязання за єдиним податком та з податку на додану вартість, а також зменшувати суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість на підставі непрямих методів, ігноруючи наявні первинні документи, що підтверджують суми, задекларовані платником податків. При цьому зазначає, що донарахування єдиного податку та ПДВ було зроблено відповідачем виключно на підставі матеріалів, наданих ВПМ Сарненської МДПІ. Головним чином, такі матеріали є свідченням осіб, що не повязані із здійсненням господарською діяльністю позивача. При цьому, відповідачем ігноруються пояснення посадових осіб позивача та осіб, а саме - ФОП ОСОБА_4, які на думку податкового органу є контрагентами позивача, щодо фактичних обставин справи. Так, продажу тріски технологічної контрагенту - ТОВ “Свиспан Лімітед”, на який посилається відповідач не було, а податковий кредит з ПДВ сформований на підставі отриманих податкових накладних по оподатковуваних операціях, у межах господарської діяльності позивача та підтвердженні відповідними первинними документами. Вважає, що висновки відповідача про завищення податкового кредиту та заниження податкових зобовязань з ПДВ та єдиного податку позивачем є неправомірним. Зазначає, що зміст акту перевірки, за висновками якого прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, в окремих частинах є суперечливими. В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та надав пояснення, які по суті співпадають з поясненнями викладеними в позовній заяві. Просив позов задоволити повністю.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову. Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, що викладена в письмових запереченнях, а зокрема пояснив, що позивач не задекларував податкові зобовязання за єдиним податком та ПДВ, які виникли після продажу тріски технологічної власником позивача через ФОП ОСОБА_4 Зазначив, що до складу податкового кредиту з ПДВ було включено вартість придбаних паливно-мастильних матеріалів без надання підтверджуючих документів на їх списання під час здійснення господарської діяльності. З огляду на такі обставини, відповідач вважає, що позивач не мав права на формування податкового кредиту по операціям із придбання паливно-мастильних матеріалів. Просив відмовити у задоволені позову.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, показання свідка, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити повністю.

Суд виходив з такого.

Посадовими особами відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства “НАДІЯ” з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, а також з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок з 01.01.2009 по 31.12.2010 року, по результатам якої були складені: акт №86/23/22555603 від 02 березня 2011 року та довідка без номеру від 02 березня 2011 року а.с. 23-100 т. 1).

Так актом перевірки №86/23/22555603 від 02 березня 2011 року встановлено порушення:

- статей 1, 3, 5 Указу Президента України вiд 03 липня 1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звiтностi субєктів малого підприємництва" (далі Указ №727), за яке відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000132350 від 17 березня 2011 року (а.с. 12 т. 1), яким визначено позивачу суму грошового зобовязання за єдиним податком в сумі 25350,00 грн., з яких: 20280,00 грн. основний платіж; 5070,00 грн. штрафні (фінансові санкції);

- підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (далі Закон №168/97-ВР), за яке відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 17 березня 2011 року (а.с. 13 т.1), яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість (далі ПДВ) та зобовязано сплатити суму податку у розмірі 164077,50 грн., з яких: 131262,00 грн. основний платіж; 32815,50 грн. штрафні (фінансові санкції);

- підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, ст.7 Закону №168/97-ВР, за яке відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 17 березня 2011 року (а.с. 14), яким, збільшено суму грошового зобовязання за ПДВ у розмірі 9020,00 грн., з яких: 7216,00 грн. основний платіж; 1804,00 грн. штрафні (фінансові санкції).

Отже, з зазначених акта перевірки та довідки, пояснень представників відповідача вбачається, що підставою для винесення спірних рішеннь є:

1) наявна інформація, надана ВПМ Сарненської МДПІ, щодо продажу тріски технологічної, яку ФОП ОСОБА_4, що є дочкою засновника та директора ПП “НАДІЯ”, поставила контрагенту - ТОВ “Свиспан Лімітед”, за 71 рейс автомобілем, який належить її батьку ОСОБА_5, - RENAULT PREMIUM 420, номерний знак НОМЕР_4. А також інформація щодо рубальної машини, що перебуває на території позивача та яка належить власнику підприємства, як фізичній особі, на праві приватної власності. При цьому, на підставі свідчень різних осіб, які не повязані із здійсненням господарської діяльністю ПП “НАДІЯ”, відповідачем були сформовані висновки щодо заниження позивачем бази оподаткування для єдиного податку та ПДВ;

2) наявна інформація, надана ВПМ Сарненської МДПІ, щодо відсутності підтверджуючих документів на списання придбаних паливно-мастильних матеріалів і використання їх не в господарській діяльності;

3) згідно відповіді Рокитнівської дільниці ЗАТ «Ей-І-Ес»про проведення ПП «Надія»розрахунків за спожиту електроенергію по дільниці на вул.І.Франка,11, де знаходиться рубальна машина, в кількості 14141 кВт/год. (в т.ч. втрати 7181 кВт/год) електроенергії;

4) твердження відповідача про те, що його не було допущено до перевірки, та до проведення інвентаризації. Однак, відповідач не пояснює яким чином, за умов не допуску його до перевірки було сформовано акт, на підставі якого прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення.

При цьому, відповідач не міг пояснити: яким чином діяльність самостійного субєкта господарювання впливає на базу оподаткування іншого самостійного субєкта господарювання; як розраховувались суми донарахованих податків та які первинні документи були підставою для такого донарахування.

Суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, врахував наступні норми чинного законодавства та обставини справи.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. (із змінами, далі Закон "Про бухоблік в Україні"), підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто для визначення певної суми, як бази оподаткування, необхідно мати документальне підтвердження здійснення такого правочину.

Відповідно п.1 Указу № 727, спрощена система оподаткування, обліку та звiтностi запроваджується для юридичних осiб - суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi будь-якої органiзацiйно-правової форми та форми власності, в яких за рiк середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осiб, i обсяг виручки яких вiд реалiзацiї продукції (товарiв, робiт, послуг) за рiк не перевищує 1 млн. гривень.

У ч.5 п.1 Указу №727 вказано, що виручкою вiд реалiзацiї продукції (товарiв, робiт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької дiяльностi на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцiй з продажу продукції (товарiв, робiт, послуг).

Згідно ч.1 п.1.31 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.1994р., продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ч.5 п.1 Указу №727 встановлено, що виручкою вiд реалiзацiї продукції вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької дiяльностi на розрахунковий рахунок.

У п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону №168/97-ВР (чинного на момент здійснення господарських операцій) передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарiв (робiт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий перiод, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів вiд покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарiв (робiт, послуг), що пiдлягають поставцi, а в разi поставки товарiв (робiт, послуг) за готiвковi грошові кошти - дата їх оприбуткування в касi платника податку, а при вiдсутностi такої - дата iнкасацiї готівкових коштів у банкiвськiй установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарiв, а для робiт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робiт (послуг) платником податку.

Судом встановлено, що при складанні акту перевірки відповідачем не враховано те, що ФОП ОСОБА_4 сама веде свою господарську діяльність з чоловіком, є фізичною особою-підприємцем. 01 січня 2010 року підприємцю ОСОБА_4 Рокитнівським відділенням Сарненської МДПІ було видано свідоцтво про сплату єдиного податку серії З №278849 на проведення роздрібної і оптової торгівлі деревиною (а.с. 131 т.1). Крім того, вказаним підприємцем відкрито рахунки у банку, для здійснення господарської діяльності, про що свідчить Довідка №13 від 16.02.2010 року, видана ВАТ Державний ощадний банк України про рахунки ФОП ОСОБА_4 (а.с. 175 т. 1). 16 лютого 2010 року між ОСОБА_4 та ТОВ “Свиспан Лімітед” було укладено договір №КОЮ/ТР-10 на поставку тріски технологічної, а також додаткові угоди до вказаного договору (а.с. 132-136 т. 1).

В судовому засіданні було заслухано свідка ОСОБА_6, який є представником і чоловіком ФОП ОСОБА_4 Зазначений свідок пояснив, що ФОП ОСОБА_4 самостійно поставляла ТОВ “Свиспан Лімітед” тріску технологічну, на виконання умов договору, укладеного із ТОВ “Свиспан Лімітед”. Товар (тріску технологічну) придбавала у різних субєктів господарювання, з позивачем жодних господарських операцій щодо придбання тріски технологічної не мала. Власник ПП “НАДІЯ” -ОСОБА_5, свій власний автомобіль в господарській діяльності підприємства не використовував і будь-яких договорів на його використання не укладав. Однак, ОСОБА_5, як батько ФОП ОСОБА_4, надав їй дозвіл на використання нею автомобіля RENAULT PREMIUM 420, номерний знак НОМЕР_4, для ведення її господарської діяльності. Також судом було встановлено, що з метою проведення зустрічної перевірки, на адресу ФОП ОСОБА_4 Рокитнівським відділенням Сарненської МДПІ був направлений лист №757/17-04 від 17 лютого 2011 року про надання пояснень та ксерокопій підтверджуючих документів щодо господарських правовідносин з позивачем. На виконання вимог, викладених у листі, ФОП ОСОБА_4 була надана відповідь про те, що вона не мала та не має жодних господарських взаємовідносин з позивачем.

Такі показання свідка узгоджуються із наданими суду первинними документами, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення, а саме: накладні за порядковими № 1-71 за 2010 рік; платіжними дорученнями за 2010 рік про перерахування ТОВ “Свиспан Лімітед” на її розрахунковий рахунок в банку коштів, за отриману тріску технологічну (а.с.1-37 т. 3); акт звірки за 2010 рік, в якому відображено оборот за період 2010 року на поставку тріски технологічної в сумі 344181,31 грн. та про плату на рахунок підприємця 338000 грн.(а.с. 137 т. 1). Всього, згідно первинних документів, ФОП ОСОБА_4 було відвантажено ТОВ “Свиспан Лімітед” в 2010 році тріски технологічної в кількості 2583,82 куб.м. (а.с. 137 -174 т. 1)

Крім того, вказані первинні документи свідчать про те, що цю кількість тріски технологічної ФОП ОСОБА_4 поставила ТОВ “Свиспан Лімітед” за 71 рейс автомобілем RENAULT PREMIUM 420, номерний знак НОМЕР_4, який в середньому за один рейс перевозив не більше 36,39 куб. метрів тріски технологічної.

Вказані обставини та первинні документи свідчать про те, що позивач не міг відвантажувати та перевозити тріску технологічну вказаним автомобілем RENAULT PREMIUM 420, оскільки його немає на балансі платника податків.

Так, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5, виданого ВРЕР ДАІ м.Сарни 2 жовтня 2009 року, автомобіль RENAULT PREMIUM 420, номерний знак НОМЕР_4, належить фізичній особі ОСОБА_5, на праві приватної власності (а.с. 130 т. 1).

Згідно переліку основних засобів позивача, на балансі підприємства (а.с. а.с. 128 т. 3) вказаний автомобіль не перебував і не перебуває. Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Таким чином, власник - ОСОБА_5, свій власний автомобіль в господарській діяльності підприємства не використовує.

Що стосується рубальної машини РМУ-15, то її власником є фізична особа ОСОБА_5, а не позивач, що підтверджується: довідкою, про склад основних засобів на балансі ПП “Надія (а.с. 128 т. 3); спотовим біржовим договором від 13.11.2008 року (а.с. 128 т. 1); фінансовим звітом субєкта малого підприємництва ПП “Надія” а.с. 42, 43 т. 3).

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що дійсно, рубальна машина перебуває на території позивача, за адресою: смт.Рокитне, вул.І.Франка,11, однак в господарській діяльності позивача вона не використовувалась, тому що вказана рубальна машина знаходиться під арештом на підставі ухвали Костопільського районного суду і перебуває на зберіганні у гр. ОСОБА_5, що підтверджується наданими документами у справу (а.с. 14-18 т.8).

Крім того, обставини щодо неможливості використання рубальної машини у господарській діяльності позивача, підтверджується показаннями лічильника електроенергії. Так, згідно зведених даних відповідача про кількість спожитої електроенергії (а.с. 145 т. 3), довідки ПП “Надія” (а.с. 123 т.4), розрахунку від 18 липня 2011 року, протягом 2010 року підприємством на виробничій базі за адресою: смт.Рокитне, вул.І.Франка,11 було використано електроенергії в кількості 14081 квт./год., в тому числі втрати транспортування склали 7181квт./год. Тобто, позивачем в 2010 році було використано електроенергії в кількості 6900 квт./год., що підтверджується матеріалами справи (а.с. 206-249 т. 3, а.с. 3-28 т. 4). Натомість, відповідачем не взято до уваги кількісні показники споживання електроенергії рубальною машиною, тобто скільки споживає рубальна машина електроенергії за годину роботи, яка потужність рубальної машини, скільки часу необхідно для виготовлення тріски технологічної для загрузки однієї автомашини для відправки ТОВ “Свиспан Лімітед”. Згідно технічної характеристики, яка зазначена в паспорті на рубальну машину РМУ-15 (а.с. 130 -220 т. 4), її продуктивність у перерахунку на тріску технологічну у щільній масі, під час подрібнення кускових відходів (рейок і горбилів) становить 12…18 м.куб./год. Потужність електродвигунів встановлених на рубальній машині становить 85 квт/год. Враховуючи ідеально лише технічні характеристики РМУ-15 в середньому можна було виробити лише 921 куб.м. тріски технологічної, що суперечить висновкам відповідача про виготовлення на вказаній русальній машині тріски технологічної в кількості 2583,82 куб.м..

Отже, позивач не міг виготовити технологічну тріску в загальній кількості 2583,82 куб.м.., затрачуючи при цьому вказані обсяги електроенергії, з урахуванням інших обєктів споживання електроенергії на дільниці.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не відображав у книзі обліку доходів і витрат субєкта малого підприємництва юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності ПП “Надія” на 2010 рік, суми по операціям між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ “Свиспан Лімітед” по відвантаженню тріски технологічної. Такі дій позивача відповідають чинному законодавству та узгоджуються із долученими до матеріалів справи доказами.

2. Стосовно обставин зменшення відповідачем сум бюджетного відшкодування з ПДВ та донарахування податкових зобовязань з ПДВ внаслідок відсутності у позивача підтверджуючих документів на списання придбаних паливно-мастильних матеріалів і використання їх не в господарській діяльності, то судом встановлено наступне.

В 2009 році позивачем було придбано для господарської діяльності дизпалива на загальну суму 130902,84 грн. і марки масел М-10Г2К і М8В1 на загальну суму 23453,66 грн., а всього паливно-мастильних матеріалів на суму 154356,5 грн., які були повністю використані та списані, що підтверджується довідкою (а.с. 38 т. 3), оборотами по рахунку 209 головної книги за 2009рік (а.с. 39 т. 3, а.с. 35 т. 4) та актами списання паливно-мастильних матеріалів за 2009 рік (а.с.70-82 т. 2).

В 2010 році позивачем було придбано для господарської діяльності дизпалива на загальну суму 234536,03 грн., бензин А-92 на загальну суму 37228,94 грн. і марки масел М-10Г2К і М8В1 на загальну суму 18624,23 грн., а всього паливно-мастильних матеріалів на суму 290389,20 грн., з яких були використані та списані на господарські витрати дизпаливо на суму 217844,47 грн., масло на суму 18316,80 грн., а всього на загальну суму 236161,27 грн., що підтверджується довідкою (а.с. 38 т.3) та актами списання паливно-мастильних матеріалів за 2010 рік ( а.с. 82 -93 т. 2), оборотами по рахунку 203 за 2010рік головної книги (а.с. 40 т. 3, а.с. 34 т. 4).

Зокрема, дизпаливо і масло було списано у звязку з їх використанням автонавантажувачем і деревообробними станками. Правомірність нормативів такого списання позивачем паливо-мастильних матеріалів, використаних у господарській діяльності позивача (за період з січня 2009 року по грудень 2010 року), окрім зазначених документів підтверджено довідкою про використання позивачем паливо-мастильних матеріалів, при обробці деревини (лісоматеріалів) в 2009-2010 роках з наведеними розрахунками списання по кожному місяцю (а.с. 3-9), нормативами витрат мастила на обладнання, розроблених кафедрою деревообробного обладнання та інструментів Національного лісотехнічного університету України (а.с. 32-108 т. 8), яки спростовують позалімітне списання паливо-мастильних матеріалів при проведенні господарської діяльності позивачем, та технічні дані споживання паливо-мастильних матеріалів автонавантажувачем (а.с. 40-114 т. 4), норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті (а.с. 116 т.4).

На 1 січня 2011 року в залишках на балансі позивача рахувалось дизпаливо на суму 16691,56 грн. і масло на суму 307,43 грн. Що стосується бензину А-92, то він повністю знаходився в залишку, що підтверджується довідкою (а.с. 41 т. 3) , карткою складського обліку (а.с. 29-31 т. 4) і балансом позивача (а.с. 43 т. 3).

Вказані паливо-мастильні матеріали закуплялися позивачем у ФОП ОСОБА_7 та ТзОВ «Західенергоресурс», про що свідчать первинні документи бухгалтерського обліку. Зокрема, ФОП ОСОБА_7 довідкою від 18.01.2001року (а.с. 21 т.8) повідомив про те, що згідно бухгалтерського обліку підприємця ОСОБА_7 в 2009 році приватним підприємством «Надія»було закуплено по безготівкову розрахунку паливно-мастильних матеріалів на загальну суму, разом з ПДВ, 113069 грн.59 коп. Згідно бухгалтерського обліку підприємця ОСОБА_7 в 2010 році приватним підприємством «Надія»було закуплено по безготівкову розрахунку паливно-мастильних матеріалів на загальну суму, разом з ПДВ, 211424 грн.87 коп.

Крім зазначених документів, правомірність формування позивачем сум податкового кредиту, бюджетного відшкодування в період 2009-2010років підтверджено позивачем також первинними документами (зокрема видатковими та податковими накладними, рахунками, платіжними документами, авансовими звітами та фіскальними (касовими) чеками) на придбання ПММ, лісопродукції, електроенергії, інших товарів (а.с. 176 -202 т. 1, а.с. 94 -240 т. 2, а.с. 44-79 т.3, а.с. 1-250 т. 5. а.с. 1-250 т. 6, а.с. 1-210 т. 6, а.с. 1-210), реєстрами отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 80-119 т. 3), деклараціями з ПДВ за період з 2009-2010рр (а.с.203-252 т. 1, а.с. 1-69 т. 2).

З наведених доказів вбачається, що суми податкового кредиту з ПДВ сформовані позивачем на підставі податкових накладних, касових чеків та іншими документами відповідно до п. 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Названі первинні документи надають позивачу право на формування сум податкового кредиту.

Вищенаведеними доказами підтверджуються обставини що придбані позивачем паливо-мастильні матеріали використовуються в оподатковуваних операціях, у межах його господарської діяльності.

Відповідно до положень п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звiтного податкового перiоду та сумою податкового кредиту такого звiтного податкового перiоду. При відємному значенні суми, розрахованої згiдно з пiдпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податковi періоди (у тому числi розстроченого або відстроченого вiдповiдно до закону), а при його вiдсутностi - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового перiоду.

Процедура формування податкового кредиту з ПДВ викладена у п.7.4 та п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР.

Відповідно до положень ст.7 Закону №168/97-ВР, платник податку на підставі проведеної оподатковуваної господарської операції та належним чином оформленої контрагентом-постачальником податкової накладної має право відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду. При цьому, право на нарахування податкового кредиту не ставиться в залежність від періоду використання придбаних товарів. Такі товари можуть бути використані як у звітному податковому перiодi так і в наступних.

У п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР визначені дати для виникнення права платника податку на податковий кредит.

3. Крім того, у п.6 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України за №984, від 22.12.2010 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772 (далі Порядок № 984) встановлено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У п.п.5.2 п.2 Розділу ІІ Порядку № 984 передбачене таке. У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Натомість, в порушення зазначених норм Порядку № 984, відповідачем зміст порушень викладений не чітко, не вказані первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському облік та які підтверджують наявність порушень, не наведено бухгалтерських проведень тощо. Натомість відображені припущення осіб, що не мають відношення до господарської діяльності платника податків.

Таким чином, визначення податкових зобовязань з єдиного податку та завищення бюджетного відшкодування з ПДВ, із подальшим донарахуванням податкових зобовязань з ПДВ, здійснювалося відповідачем в односторонньому порядку, без достатньої доказової бази, із застосуванням непрямих методів, що суперечить чинному законодавству України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні базується на принципах, згідно з якими ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Крім того, органи державної податкової служби та їх посадові особи зобовязані діяти тільки на основі повноважень, які передбачені Конституцією та законами України.

Отже, доводи податкового органу, які лягли в основу нарахування позивачу єдиного податку, податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість не узгоджуються з нормами матеріального права, є надуманими та безпідставними.

Згідно ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як наслідок, оскаржувані податкові повідомлення-рішення не можна вважати законними.

Беручи до уваги наведене, позов підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.03.2011 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

Присудити на користь позивача Приватне підприємство "Надія" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шевчук С.М.