Постанова № 17298683, 19.07.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2160/2011

19 липня 2011 року 18год. 33хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Бєлкіної Д.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Зембаль О.П.

відповідача: представник Чорномаз Ю.П., Гринюк Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нива"

доДубенська об'єднана державна податкова інспекція

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нива»звернулось з позовом до Дубенської обєднаної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 05.08.2010року № 0000472340/0 та №0000502340/0. Позивач також подав заяву, якою уточнив позовні вимоги та просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення: від 05.08.2010року №0000502340/0 (та податкові повідомлення-рішення, що прийняті за результатами адміністративного оскарження від 03.09.2010року №0000502340/1 та від 18.11.2011року №0000502340/2) повністю та від 05.08.2010року № 0000472340/0 ( та податкові повідомлення-рішення, що прийняті за результатами адміністративного оскарження від 03.09.2010року № 0000472340/1 та 18.11.2011року № 0000472340/2) в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 982593,75грн та 379208,60грн.- штрафної санкції.

Обґрунтовуючи позов позивач зазначає, що не відносив до складу валових витрат 1 кварталу 2010року вартості будівельно-монтажних робіт по господарській операції позивача з контрагентом ТОВ «Техносоюз Д»на суму 211011грн., здійсненої в 2008році. Отож, доводи податкового органу щодо зменшення валових витрат названого кварталу по обумовленій господарській операції вважає безпідставними, а відповідно вважає безпідставним донарахування податкового зобовязання. Також позивач зазначив, що ним правомірно застосовано норми амортизації, визначені підпунктом 8.6.1 та 8.7.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки основні фонди придбані та введені в експлуатацію позивачем після 01.01.2004року. Відтак вважає, що при амортизації основних фондів ним правомірно застосовано нові норми амортизації, визначені обумовленим законом. Також позивач зазначив, що ним до 01.04.2004року основні фонди не придбавались. Донарахування податкового зобовязання внаслідок застосування відповідачем менших норм амортизації, ніж передбачає згаданий закон, вважає безпідставним. Крім того, позивач також не погоджується із визначеним йому зобовязання по господарським операціям з контрагентом ТОВ «Торговий Дім «Море». Зазначає, що всі операції з придбання дизпалива у названого контрагента, продажу йому цукру та зворотного придбання у нього того ж цукру були таким, що фактично здійснювались. Здійснення таких операцій підтверджує податковими та видатковими накладними. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав надав пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві просив позов задоволити.

Відповідач - Дубенська обєднана податкова інспекція подала письмові заперечення. Представник відповідача, в ході розгляду справи, заперечив проти задоволення позову та зокрема вказав, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат 1 кварталу 2010року вартість будівельно-монтажних робіт по господарській операції позивача з контрагентом ТОВ «Техносоюз Д»на суму 211011грн., здійснену в 2008році. Також зазначив, що в ході перевірки встановлено обставини щодо завищення задекларованих показників амортизаційних відрахувань по основним фондам позивача, оскільки вважає, що позивач міг застосовувати нові норми амортизації лише щодо тих основних засобів які є новими. Крім того, відповідач також зазначив, що позивач безпідставно здійснив віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту 2 та 4 кв. 2009 року операцій з придбання дизпалива та цукру ТОВ «Торговий Дім «Море», зазначає що такі операції фактично не здійснювались, сторони угоди лише здійснили обмін документами, у названого контрагента відсутні трудові та адміністративно - господарські ресурси для проведення таких операцій. Документів щодо фактичного переміщення ТМЦ за такими угодами позивачем не надано. Винесені позивачем податкові повідомлення - рішення вважає правомірними.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, покази свідків дослідивши подані суду письмові докази, витребувавши та зібравши додаткові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити частково.

Судом встановлено, що за результатами проведеної документальної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства складено представниками відповідача акт від 26.07.2010року №132/23/32404621 (а.с. 46-127 т. 1).

В ході такої перевірки було встановлено, що:

- позивач в порушення п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відніс до складу валових витрат 1 кварталу 2010року вартість будівельно-монтажних робіт по господарській операції позивача з контрагентом ТОВ «Техносоюз Д»на суму 211011грн., здійснену в 2008році. При цьому, а в акті перевірки зазначено, що такі витрати у податковому обліку відносяться до збільшення вартості основних фондів. Основні фонди використовувані в господарській діяльності позивача підлягають амортизації.

- позивач безпідставно здійснив віднесення до складу валових витрат операцій з придбання у ТОВ «Торговий Дім «Море»дизпалива на суму 1453733,25грн. у 2 кв. 2009року та цукру на суму 1864166,67грн. у 4 кв. 2010року. Та відповідно безпідставно здійснив віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ з названих операцій в розмірі 290746,65грн. за червень 2009року та 372833,24 грн. за грудень 2009року;

- позивач завищив амортизаційні відрахування за 1 квартал 2010року у розмірі 401464грн, чим допустив порушення п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 05.08.2010року винесено податкові повідомлення - рішення (12-17 т.1):

-№ 0000472340/0, яким визначено позивачу податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1424299,60грн з якої 1045191грн- основний платіж та 379208,60 грн. - штрафна санкція. За результатами адміністративного оскарження відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 03.09.2010року № 0000472340/1 та 18.11.2011року № 0000472340/2;

-№0000502340/0, яким визначено позивачу податкові зобовязання з податку на додану вартість 995369грн., з якої 663579,89грн- основний платіж та 331789,95 грн. - штрафна санкція. За результатами адміністративного оскарження відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 03.09.2010року №0000502340/1 та від 18.11.2011року №0000502340/2.

З розрахунку донарахованих податкових зобовязань та штрафних санкцій донарахованих спірними податковими повідомленнями рішеннями, що наданий відповідачем (а.с. 17 т.3) вбачається, що:

- по операції з віднесення до валових витрат вартості будівельно-монтажних робіт по господарській операції позивача з контрагентом ТОВ «Техносоюз Д»відповідач визначив податкове зобовязання з податку на прибуток (за основним платежем в розмірі 52752.75грн. та за штрафною санкцією в розмірі 10550,55грн.);

- по операції з завищення амортизаційних відрахувань 1 кварталу 2010року відповідач визначив податкове зобовязання для позивача з податку на прибуток (за основним платежем в розмірі 100366грн та за штрафною санкцією в розмірі 20073,20грн.);

- по операції з віднесення до складу валових витрат вартості придбаного пального та цукру у ТОВ «Торговий Дім «Море»відповідач визначив податкове зобовязання для позивача з податку на прибуток за 2 кв. 2009року в розмірі 363433,31грн.- основний платіж та 181716,66грн.- штрафна санкція; за 4 квартал 2009року в розмірі 466041,67 грн. - основний платіж та 139812,50грн.- штрафна санкція;

З пояснень представників сторін по операції з віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, що припадають на вартість придбаного пального та цукру у ТОВ «Торговий Дім «Море»відповідач визначив податкове зобовязання для позивача з податку на додану вартість у розмірі 663579,89грн та штрафна санкція в розмірі 50% від названої суми, що складає 331789,95грн. З названої суми основного платежу 290746,65грн. ПДВ з вартості пального та 372833,24грн. ПДВ з вартості придбаного цукру.

Розглядаючи даний спір суд виходить з положень законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин та на момент проведення перевірки позивача і прийняття спірних податкових повідомлень рішень.

1. Стосовно завищення позивачем валових витрат 1 кв. 2010року по операції з придбання будівельно - монтажних робіт ТОВ «Техносоюз Д», то з декларації позивача з податку на прибуток за 1 кв. 2010року (а.с. 180,181 т. 1) та розшифровки (а.с. 50. 51 т. 3) показників рядка 04.1 названої декларації, реєстру первинних документів на підставі яких сформовано валові витрати 1 кварталу 2010року (в яких відображено задекларовані показники валових витрат по кожній із операцій, найменування контрагента та первинні документи на підставі яких позивач здійснив таке декларування) та доданих первинних документів на підставі яких здійснено формування валових витрат 1 кварталу 2010року (а.с. 15 -78 т. 2) вбачається, що до складу валових витрат названого періоду позивачем не було віднесено операцій з придбання будівельно - монтажних робіт у ТОВ «Техносоюз Д». Матеріали даної справи також містять акти приймання - здачі будівельно монтажних робіт позивачем у ТОВ «Техносоюз Д»(а.с. 42-49 т. 3), з яких вбачається, що такі роботи здійснені у період 2008року.

В ході названої перевірки позивача, особами котрі проводили перевірку встановлено, що позивач в період 1 кв. 2010року сум ПДВ з операції по придбанню будівельно монтажних робіт у ТОВ «Техносоюз Д»до складу податкового кредиту не відносив.

Таким чином, наявні у справі докази вказують, що формування валових витрат 1 кв. 2010року не відбувалося за рахунок віднесення до його складу вартості будівельно монтажних робіт придбаних у ТОВ «Техносоюз Д».

Відповідно до п. 1.7, п. 2.3.2., п 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затв. наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, зареєст. в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. При цьому, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства, необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч положенням названих законодавчих актів, відповідач не навів доказів ні в акті перевірки, ні вході судового розгляду справи, котрі підтверджували б обставини щодо формування позивачем валових витрат 1 кв. 2010року за рахунок віднесення ним вартості будівельно монтажних робіт придбаних у ТОВ «Техносоюз Д»в 2008році. Наведені в акті перевірки показники бухгалтерських записів є не первинними документами в розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, не всі операції відображені платниками податку в бухгалтерському обліку відносяться до складу валових витрат, адже в бухгалтерському відображаються всі без винятку здійснювані платниками операції, як ті, що можуть впливати на формування валових витрат так і ті, що згідно норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не підлягають віднесенню до складу валових витрат. Таким чином, наведені показники бухгалтерських записів не можуть бути доказами, що підтверджують обставини віднесення певних операцій платниками до складу валових витрат.

Отож, відповідач не довів належними доказами в справі правомірності спірного податкового повідомлення - рішення № 0000472340/0 (та відповідно рішень прийнятих за наслідками адміністративного оскарження) в частині визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 52752,75грн. та за штрафною санкцією в розмірі 10550,55грн.

2. По питанню завищення позивачем амортизаційних відрахувань 1 кварталу 2010року, то судом встановлено, що всі основні засоби, що підлягали амортизації були придбані та введені в експлуатацію позивачем після 01.01.2004року. Підтвердженням названих обставин є список основних фондів, по яких здійснювалась амортизація в 1 кв. 2010року та первинні документи на придбання перелічених у такому списку основних фондів (а.с.102-246т. 3, а.с. 1-13 т.4). Позивачем при здійсненні амортизації названих основних фондів застосовано в 1 кв. 2010року наступні норми амортизації: для групи 1 - 2 відсотки; для групи 2 - 10 відсотків; для групи 3 - 6 відсотків.

Названі обставини сторонами не заперечуються. Суть даного спору полягає в тому, що відповідач вважає, що позивач повинен здійснювати амортизацію названих основних фондів за нормами: для групи 1 - 1,25 відсотка; для групи 2 - 6,25 відсотка; для групи 3 - 3,75 відсотка. Оскільки, вважає, що амортизація основних фондів за нормами застосованими позивачем можлива лише для нових основних фондів. При цьому, представником відповідача було зазначено, що в період з моменту придбання та введення в експлуатацію основних фондів позивач їх амортизував за нормами для групи 1 - 1,25 відсотка; для групи 2 - 6,25 відсотка; для групи 3 - 3,75 відсотка. Відтак, відповідач вважає, що в 1 кв. 2010року позивач не мав права амортизувати за нормами для групи 1 - 2 відсотки; для групи 2 - 10 відсотків; для групи 3 - 6 відсотків.

Посилання відповідача щодо завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань в 1 кв. 2010року є безпідставним виходячи з такого.

Законом України N 349-IV від 24 грудня 2002 року «Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внесено підпункт 8.6.1 пункту 8.6 ст. 8 названого Закону викладено у такій редакції:

"8.6.1. Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків.

Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують норм, визначених цим підпунктом.

Зазначене рішення: приймається платником податку до початку звітного податкового року та не може бути змінене протягом такого року; доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації за перший квартал такого звітного податкового року…»

Відповідно до пояснень представника позивача рішення про застосування норм амортизації визначених названим підпунктом було прийнято позивачем до початку звітного податкового 2010року. Названі обставини сторонами не заперечувались. До 2010року позивач здійснював амортизацію за нормами, що діяли до названих змін підпункту 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Про застосування названих норм амортизації з початку 2010року відповідач був повідомлений. Названі обставини підтверджуються додатком К 1/1 до декларації з податку на прибуток підприємств за 1 кв. 2010року (а.с. 182 т.1) та згаданим актом перевірки позивача.

Позивачем застосовано норми амортизації 2 відсотки до балансової вартості 1 групи, 10 відсотків до балансової вартості 2 групи та 6 відсотків до балансової вартості 3 групи на підставі норм п.1 розділу II Перехідні положення Закону України від 01.07.2004 року № 1957 „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", де абзацом другим визначено, що за нормами амортизації, що діяли до 1 січня 2004 року, здійснюється амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 до 1 січня 2004 року. Позивачем витрати на придбання основних фондів понесені після 01.01.2004 року, тому ним були застосовані нові норми амортизації.

Пунктом 1 розділу II Перехідних положень Закону України від 01.07.2004 року №1957 «Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств»для цілей податкового обліку платників податку зобов'язано вести окремий облік витрат, пов'язаних із придбанням, спорудженням та/або поліпшенням основних фондів, що здійснюються після 1 січня 2004 року. При цьому зазначений Закон не передбачає подальшого поділу чи розмежування таких витрат в залежності від того, чи були такі основні фонди новими чи ні.

(Аналогічна позиція міститься в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.10.2010року у справі №К-4350/10).

Платник податку на прибуток до 01.01.2004 року основних фондів не придбавав, а тому окремого податкового обліку нарахування амортизації по основних фондах, придбаних до 01.01.2004року не зобовязаний був вести, через відсутність основних фондів придбаних до 01.01.2004року. Названі обставини, крім обумовлених вище доказів підтверджено також бухгалтерською довідкою від 18.07.2011року (а.с.107 т.3).

Таким чином, позивач правомірно в 1 кв. 2010року застосував норми амортизації, визначені підпунктом 8.6.1 пункту 8.6 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами внесеними Законом України N 349-IV від 24 грудня 2002 року.

Отож, суд прийшов до висновку про протиправність донарахованого податковим повідомленням - рішенням № 0000472340/0 (та відповідно рішеннями прийнятими за наслідками адміністративного оскарження) податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 100366грн. та за штрафною санкцією в розмірі 20073,20грн.

3.Стосовно визначеного позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток та з податку на додану вартість по операціям з віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту операцій з придбання дизпалива в 2кв. 2009року та цукру в 4 кв. 2009року у ТОВ «Торговий Дім «Море», то судом встановлено наступне.

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 р. №334/94-ВР (із змінами і доповненнями) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, зокрема, закон відносить суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (пп..5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Підпунктом 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що в 2 кварталі 2009року позивачем віднесено до складу валових витрат операції з придбання дизпалива у ТОВ «Торговий Дім «Море», на суму 1453733грн. та до складу податкового кредиту червня 2009року суму ПДВ в розмірі на суму 290 746,65грн. Правомірність такого віднесення позивач підтверджував договором на поставку дизпалива №1 від 06.04.2009року з додатками № 1-5(а.с. 198-204 т. 1), видатковими накладними та податковими накладними за переліком відображеним на сторінках 17 та 52 названого акту перевірки позивача (а.с. 41 та 76 том. 1). Копії названих накладних долучено до матеріалів справи (а. с. 35 т. 3).

Ухвалою суду, проголошеною в судовому засіданні, неодноразово витребовувались від позивача докази щодо: фактичного переміщення (поставки) дизельного пального за названими накладними від постачальника - ТОВ «Торговий Дім «Море»до позивача; фактичного оприбуткування та фактичного отримання (прийняття) їх позивачем за кількістю та якістю.

Натомість позивачем було надано суду акти зливу цистерн на склад паливо- мастильних матеріалів (а.с.37-39 т. 3). Проте названі акти, не містять відомостей щодо постачальника нафтопродуктів, їх виду, дати поставки та дати зливу таких нафтопродуктів, а відтак названі акти не доводять обставин щодо фактичного прийняття позивачем в квітні 2009року дизельного пального працівниками позивача від ТОВ «Торговий Дім «Море».

Позивачем надано суду письмові пояснення (а.с. 21 т. 4), відповідно до яких, позивач пояснив, що розрахунки за поставлене ТОВ «Торговий Дім «Море»дизпаливо позивач здійснив шляхом продажу названому контрагенту (в квітні 2009року) цукру на суму 1746000грн., який фактично на адресу ТОВ «Торговий Дім «Море»не транспортувався, а був залишений на безкоштовному зберіганні на підприємстві позивача. Зобовязання за такими правочинами з поставки дизпалива та відповідної поставки цукру позивач здійснив шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Названі обставини позивач підтвердив договором купівлі - продажу цукру № 74/04 від 09.04.2009року (а.с. 24,25 т. 4), видатковими накладними, складеними позивачем в квітні 2009року (за переліком що містяться в матеріалах справи а.с. 26-33 т. 4), заявою від 30.04.2009року про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором поставки дизпалива та договором продажу цукру.

Відповідно до пояснень представника позивача, котрі не заперечувались та не спростовані відповідачем та його представником, операція з поставки цукру позивачу в квітні 2009року була відображена позивачем у складі валового доходу 2 кв. 2009року в розмірі 1454 999,99грн. та у складі податкового зобовязання квітня 2009року в розмірі 291000грн. Названі обставини не спростовані вищенаведеним актом перевірки позивача та підтверджено розділом 1 «Податкові зобовязання»додатку №5 до декларації з ПДВ за квітень 2009року.

Отож, позивач в 2 кварталі 2009року, крім формування валових витрат по операції з придбання дизпалива у ТОВ «Торговий Дім «Море»на суму 1 453 733грн. здійснив формування валового доходу (в тому ж періоді) з продажу цукру такому контрагенту на суму 1 454 999,99грн. Поряд із сформованими податковим кредитом червня 2009року на суму 290 746,65грн. (по операції з придбання в квітні 2009року дизпалива у ТОВ «Торговий Дім «Море») позивач здійснив формування сум податкових зобовязань за квітень 2009року в розмірі 291000грн. (по операції з продажу цукру ТОВ «Торговий Дім «Море»).

Позивач звертався 10.12.2010року з аналогічним позовом до Рівненського окружного адміністративного суду. Провадження за таким позовом було відкрито суддею Шевчук С.М у справі № 2а -5242/10/1170. В ході розгляду названої справи судом було викликано та допитано свідків ОСОБА_5 головного бухгалтера підприємства позивача, ОСОБА_6 комірника складу паливо мастильних матеріалів підприємства позивача, ОСОБА_7 керівника відділу продажу ПАТ «Дакор Вест»по питаннях, що стосувалися поставки названого дизпалива та цукру ТОВ «Торговий Дім «Море»для позивача. У наведеній справі позивач відкликав адміністративний позив та просив його залишити його без розгляду, про що судом 01.02.2001року винесено відповідну ухвалу.

За клопотанням сторони відповідача судом витребувано з канцелярії суду матеріали справи №2а 5242/10/1170. В ході судового розгляду даної справи, судом досліджено її матеріали, та зокрема матеріали звукозапису та допиту свідків. Копію позовної заяви, копію ухвали про відкриття провадження у справі № 2а -5242/10/1170, копію журналу судового засідання, копії присяги свідків, копії розписок свідків про попередження про кримінальну відповідальність, копію ухвал про залишення без розгляду позовної заяви позивача у справі № 2а -5242/10/1170 судом долучено до матеріалів даної справи (а.с. 14 -27 т. 4).

Так, свідок ОСОБА_5 показав, що працює на посаді головного бухгалтера підприємства позивача, в період 2009року також працював на обумовленій посаді. Названий свідок повідомив, що в квітні 2009року дизельне пальне надходило на підприємство позивача за документами «відписаними»ТОВ «Торговий Дім «Море»(що знаходиться в м.Одеса), поставка такого пального здійснювалась третіми особами з Новоград -Волинська, їх найменування та місцезнаходження свідок не знає, особи постачальника та автомобіля котрим постачалось пальне свідок не бачив, якісні характеристики поставленого дизельного пального не досліджувались, керівника ТОВ «Торговий Дім «Море» не бачив і не знає, ТТН на поставку такого пального підприємству позивача не надавались. Документи від ТОВ «Торговий Дім «Море», щодо поставки пального надійшли по почті.

Свідок ОСОБА_6 показала, що в період 2009 року та по даний час працює на посаді комірника складу паливо мастильних матеріалів у позивача. Названий свідок повідомила, що в квітні 2009року дизельне пальне надходило на підприємство позивача. Поставка такого пального здійснювалась автомобільним транспортом з Новоград -Волинська, вантаж супроводжувався ТТН, які залишились у перевізника, у таких ТТН вантажовідправником була зазначена інша особа ніж ТОВ «Торговий Дім «Море», найменування та місцезнаходження такого вантажовідправника не памятає. Первинних документів на поставку та походження такого дизпалива свідку під час приймання дизпалива не було надано, а відтак свідок склала акти зливу дизпалива без зазначення особи постачальника, бо їй на момент поставки не було відомо, хто саме поставляє дизпаливо позивачу. Керівник позивача Ожибко пізніше сказав їй в усній формі, що постачальником дизпалива буде ТОВ «Торговий Дім «Море»(що знаходиться в м. Одеса). Згодом головний бухгалтер позивача їй повідомив, що надійшли документи про поставку пального від ТОВ «Торговий Дім «Море».

Свідок ОСОБА_9 показав, що працює керівником відділу продажу ПАТ «Дакор Вест»(головного офісу) до відання якого віднесено підприємство позивача. Повідомив, що позивач придбавав у квітні 2009року дизпаливо для посівної компанії, документи про поставку дизпалива ТОВ «Торговий Дім «Море»підписувалися шляхом пересилки поштою. Розрахунки за отримане пальне проводилися шляхом відписання позивачем, за первинними документами, на користь ТОВ «Торговий Дім «Море»цукру, який залишився на зберіганні у позивача, а потім був викуплений позивачем у названого контрагента за вищою ціною.

Судом встановлено, що в 4 кварталі 2009року позивачем віднесено до складу валових витрат операції з придбання цукру у ТОВ «Торговий Дім «Море»на суму 1864 166,67грн. та до складу податкового кредиту грудня 2009року суму ПДВ в розмірі 327833,24грн. Правомірність такого віднесення позивач підтверджував договором купівлі продажу №74/04 від 09.04.2009року, видатковими накладними та податковими накладними (за переліком відображеним на сторінках 17 та 51 названого акту перевірки позивача) та платіжними документами (а.с. 41, 75 т.1 та а.с. 91-92 т.3). Копії названих накладних долучено до матеріалів справи (а. с. 26-33 т. 3).

З наявних у матеріалах справи первинних документів, якими оформлено поставку дизпалива для позивача, продаж цукру позивачем ТОВ «Торговий Дім «Море»та його зворотнього викупу, вбачається, що при оформленні згаданих вище первинних документів допущено різні варіанти у написанні призвіща керівника ТОВ «Торговий Дім «Море», що в свою чергу вказує, що укладаючи правочин на доволі значні суми коштів та значні обєми поставок, позивач взагалі не знав не тільки такої особи з якою укладає такі угоди, але і її точного призвіща, а керівник ТОВ «Торговий Дім «Море»при підписанні названих вище первинних документів взагалі не зважав на неточність у написанні його призвіща. З наведеного слідує, що сторони незважаючи на значні суми та обєми поставок взагалі не придавали особливого значення щодо виконання таких договорів.

З акту перевірки ТОВ «Торговий Дім «Море»(а.с. 145 -151 т. 1) від 02.07.2010року №3640/23-1/32780205 вбачається, що в ході перевірки названого платника ДПІ у Суворовському районі м.Одеси встановлено, що у названого платника відсутні: трудові ресурси (чисельність працівників складає 1 особа); виробниче обладнання; транспортні засоби; торгівельне обладнання. Такий платник податків відсутній за юридично та фактичною адресами. Відсутнє офісне приміщення. Не встановлено, щоб ТОВ «Торговий Дім «Море»використовувало власні, орендовані, складські, торгівельні, виробничі та інших приміщення при здійсненні фінансово-господарської діяльності. Встановлено, що контрагенти постачальники не поставляли товар на адресу ТОВ «Торговий Дім «Море», а відповідно останній не міг поставляти товар на адресу покупців (серед яких, зазначено і позивача). Операції ТОВ «Торговий Дім «Море»та контрагентів покупців не містять суті своїх розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів. Наслідком діяльності ТОВ «Торговий Дім «Море»є виключно чи переважно формування податкових зобовязань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

З огляду на вище встановлені ДПІ у Суворовському районі м.Одеси обставини щодо неможливості здійснення ТОВ «Торговий Дім «Море»господарських операцій з позивачем та враховуючи покази вище названих свідків (які показали, що поставка дизпалива для позивача в квітні 2009року здійснювалась іншими особами з м. Новоград -Волинська, а не ТОВ «Торговий Дім «Море»(місцезнаходження якого м. Одеса), документи на поставку дизпалива були отримані по почті та виписані від імені ТОВ «Торговий Дім «Море» значно пізніше (ніж поставка названого пального), представників ТОВ «Торговий Дім «Море»як при укладенні угод так і при отриманні дизельного пального, оформленні операцій з продажу та зворотного придбання позивачем цукру ніхто із представників позивача не бачив, цукор фактично з території підприємства позивача нікуди не перевозився та не постачався, плата за зберігання цукру не справлялась), суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Торговий Дім «Море»з поставки дизельного пального саме названим контрагентом та операції з продажу позивачем такому контрагенту цукру за ціною продажу 1746000грн. та її зворотного викупу за ціною, що є значно вища (в розмірі 2237000грн.) є такими, що фактично не виконувалися (безтоварні). Оформлення названих операцій (згаданими первинними документами) надало можливість позивачу (без фактичного руху такого цукру) здійснити формування податкового кредиту в грудні 2009році на суму 327833,24грн. та валових витрат в 4 кв. 2009року в розмірі 1864 166,67грн. за операцією із зворотного оформлення документів, щодо викупу власного цукру позивачем у ТОВ «Торговий Дім «Море». Отож, суд приходить до висновку, що названі операції безпідставно відображені позивачем при складанні та поданні податкової звітності.

Відтак, суд вважає правомірним висновки відповідача про завищення позивачем сум податкового кредиту в грудні 2009році на суму 327833,24грн. та валових витрат в 4 кв. 2009року в розмірі 1864 166,67грн. Таким чином, відповідач правомірно визначив позивачу податкове зобовязання: з податку на прибуток за 4 кв. 2009року в розмірі 466041,67 грн. - основний платіж та 139812,50 грн. - штрафною санкцією в розмірі; та з податку на додану вартість за грудень 2009року в розмірі 327833,24грн. - основний платіж та 163916, 62 грн. - штрафна санкція.

Стосовно ж доводів відповідача про правомірність донарахування позивачу податкового зобовязання в 2 кв. 2009року за платежем - податок на прибуток у розмірі 363433,31 грн. - основний платіж та 181716, 66грн.-штрафна санкція та у червні 2009року за платежем - податок на додану вартість на суму 290 746,65грн.- основний платіж та 145373,33грн.- штрафної санкції, то суд вважає що таке донарахування є неправомірним.

Відповідно до положень Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(що діяли на момент проведення перевірки та прийняття спірних рішень) податковий орган при проведенні перевірки платника податків зобовязаний встановити правильний обєкт оподаткування та врахувати, як занижені так і завищені платником показники валового доходу, валових витрат, податкового кредиту, податкових зобовязань.

Завищення задекларованих позивачем показників валових витрат на суму 1453733грн. та показників податкового кредиту червня 2009року суму ПДВ в розмірі на суму 290 746,65грн. по операції з придбання дизпалива за документами від ТОВ «Торговий Дім «Море» не призводять до донарахування позивачу податкового зобовязання за податком на прибуток 2 кв. 2009року та за податком на додану вартість червня 2009року, оскільки відповідач при проведенні перевірки не врахував показників завищених валових доходів 2 кв. 2009року у розмірі 1 454 999,99грн. та сум податкового зобовязання квітня 2009року в розмірі 291000грн. по операції з продажу цукру позивачем ТОВ «Торговий Дім «Море». Відтак, при складанні таких занижених та завищених показників, позитивного значення обєкта оподаткування не виникає, отож у позивача не виникає обовязку щодо сплати податків до бюджету за названий період та відповідно не виникає відповідальності у вигляді штрафу (який застосовується лише від сум донарахованого податку).

Таким чином, суд прийшов до висновку про протиправність податкового повідомлення рішення:

-№ 0000472340/0 (та відповідно рішеннями прийнятими за наслідками адміністративного оскарження) в частині донарахованого податкового зобовязання з податку на прибуток за 2 кв. 2009року у розмірі 363433,31 грн. - основний платіж та 181716, 66грн.-штрафна санкція;

-№0000502340/0 (та відповідно рішеннями прийнятими за наслідками адміністративного оскарження), в частині донарахованого податкового зобовязання з податку на додану вартість у червні 2009року на суму 290 746,65грн.- основний платіж та 145373,33грн.- штрафної санкції.

З огляду на викладене, та враховуючи вимоги п.1 ч.2 ст. 162 КАС України, згідно з якою у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення, та норми матеріального права, що визначають порядок набрання та втрати чинності лише стосовно нормативно-правових актів, що кореспондується з нормою ч.11 ст.171 КАС України, а позивачем фактично оскаржується правовий акт індивідуальної дії, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в спосіб скасування спірних податкових повідомлень-рішень в частині, що стосуються протиправно донарахованих податкових зобов'язань та штрафних санкцій про що зазначено вище.

Беручи до уваги наведене, позов підлягає до задоволення частково.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2010 року № 0000472340/0 (та податкові повідомлення-рішення, що прийняті за результатами адміністративного оскарження від 03.09.2010року № 0000472340/1 та 18.11.2011року № 0000472340/2) в частині визначення основного платежу в розмір 516 552,06 та штрафної санкції в розмірі 212340,41 грн. та №0000502340/0 (та податкові повідомлення-рішення, що прийняті за результатами адміністративного оскарження від 03.09.2010року №0000502340/1 та від 18.11.2011року №0000502340/2) в частині визначення основного платежу в розмірі 290 746,65 грн. та штрафної санкції в розмірі 145373,33 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нива" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

* При оголошенні вступної та резолютивної частини постанови, головуючим допущено оговорку в частині скасованої суми основного платежу з податку на прибуток замість 516 552,06грн. головуючим суддею названа інша цифра помилково, з метою виправлення оговорки головуючим відразу повідомлено учасників про операції по яким скасовані донарахування та про оговорку.

Суддя Шевчук С.М.