Постанова № 17297644, 14.07.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/4997/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Петрової Л.М.,

при секретарі Курганській Л.О.,

за участю:

представника позивача - Карнарука А.В., Луця О.В., Роєнко Л.І.,

представників відповідача - Дмитрук Т.Г., Параки Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-сервіс"до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекціїпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

09 червня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-сервіс"звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекціїпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 січня 2011 року № 0000041502/0, від 28 березня № 0000081502, від 12 липня 2011 року № 0000241502 (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 14 липня 2011 року /том І, а.с. 208-210/).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне визначення податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою прийняття оспорюваних у справі податкових повідомлень-рішень став Акт перевірки від 14 січня 2011 року №2/15-30080834 складений на підставі проведеної Гадяцькою МДПІ документальної невиїзної перевірки ТОВ "Транс-сервіс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування. За результатами перевірки, відповідачем було прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки, оскільки підприємством не було допущено порушень правил формування податкових зобовязань та податкового кредиту, за період що перевірявся. Виявлення факту не заповнення двох граф СМR, обовязковість заповнення яких не передбачена статтею 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, не впливає на реальність та фактичність наданих послуг з перевезення при експорті товарів, а тому товариством правомірно застосована «0»ставка оподаткування при здійсненні міжнародних перевезень вантажів у жовтні-листопаді 2010 року. Придбання та використання у своїй господарській діяльності колісного вантажного сідельного тягача Volvo FН 4x2 підтверджується первинними документами. Також послуги (товари), які були придбані у жовтні-листопаді 2010 року згідно авансових звітів використовувалися виключно в господарській діяльності товариства та правомірно віднесені до складу податкового кредиту. З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомленнярішення, прийняті на підставі Акту перевірки № 2/15-30080834 від 14 січня 2011 року, підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити позов з урахуванням заяви про зміну позовних вимог.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували.

У письмових запереченнях на позов відповідач посилався на порушення позивачем вимог підпунктів пункту 3.1 статті 3, підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6, підпункту "є" підпункту 7.2.1., пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки первинні бухгалтерські документи, надані ТОВ "Транс - сервіс" на перевірку, заповнені неналежним чином.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Транс-сервіс” (ідентифікаційний код юридичної особи 30080834) зареєстровано Гадяцькою районною державною адміністрацією Полтавської області 21 травня 1999 року, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №131552 /том І, а.с. 14/.

Позивач перебуває на податковому обліку у Гадяцькій МДПІ з 21 травня 1999 року за №51, зокрема, як платник податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13 вересня 2004 року №23606880 серії НБ №211311 /том І, а.с. 16/.

У період з 12 січня 2011 року по 14 січня 2011 року Гадяцькою МДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Транс-сервіс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування заявленого на р/р в декларації з ПДВ за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01 жовтня 2010 року по 31 листопада 2010 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 14 січня 2011 року №2/15-30080834 /том І, а.с. 17-29/, у якому відображено наступні порушення:

- підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5, пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого, завищено суму, що заявлено до відшкодування у податковій декларації за листопад 2010 року в розмірі 88286,00 грн., та занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму 65499,39 грн.

- пункту 3.1 статті 3, підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6, Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01 жовтня 2010 року по 31 жовтня 2010 року на суму 70301,84 грн.

За висновками перевірки, порушення податкового законодавства ТОВ "Транс-сервіс" виникло у зв'язку із не належним заповненням первинних бухгалтерських документів.

На підставі вищевказаного Акту перевірки, Гадяцькою МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 27 січня 2011 року №0000041502/0, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 65499,39 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 32749,69 грн. /том І, а.с. 30/; №0000051502/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 88286,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 20362,35 грн. /том І, а.с. 31/; №0000061502/0, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 70301,84 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 35150,92 грн. /том І, а.с. 32/.

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями товариство оскаржило їх в адміністративному порядку до ДПА у Полтавській області. Рішенням про результати розгляду скарги від 22 березня 2011 року №652/10/25-016 ДПА у Полтавській області скаргу ТОВ "Транс-сервіс" задовольнила частково, а саме: податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2011 року №0000041502/0 залишила без змін; податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2011 року №0000051502/0 скасувала в частині застосованої штрафної санкції в сумі 20362,35 грн. податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2011 року №0000061502/0 скасувала в частині застосованої штрафної санкції в сумі 35150,92 грн.; в іншій частині залишила скаргу ТОВ "Транс-сервіс" без задоволення /том І, а.с. 33-36/.

За наслідками адміністративного узгодження Гадяцькою МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 28 березня 2011 року № 0000081502, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 88286,00 грн. /том І, а.с. 37/ та від 12 липня 2011 року, 0000241502, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 70301,84 грн. /том ІІ, а.с. 211/.

Рішенням Державної податкової адміністрації України про результати розгляду скарги від 30 травня 2011 року № 10055/6/26-045 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Гадяцької МДПІ від 27 січня 2011 року №0000041502/0, №0000051502/0, №0000061502/0 з урахуванням рішення ДПА у Полтавській області від 22 березня 2011 року №652/10/25-016, прийнятого за розглядом скарги, а скаргу задоволення /том І, а.с. 38-39/.

Однак, позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням - рішенням Гадяцької МДПІ від 27 січня 2011 року № 0000041502/0, від 28 березня № 0000081502, від 12 липня 2011 року № 0000241502 (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 14 липня 2011 року, суд зазначає наступне.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Дослідивши в судовому засіданні податкові декларації з ПДВ ТОВ "Транс - сервіс" за жовтень 2010 року /том І, а.с. 207-212/ та листопад 2010 року /том І, а.с. 213-220/ судом встановлено наступне.

За результатами господарської діяльності за жовтень 2010 року позивачем у податковій декларації з ПДВ за звітний період задекларовано відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 88286,00 грн., що відповідно до Закону “Про податок на додану вартість” зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (листопад 2010 року).

Внаслідок господарських операцій у листопаді 2010 року та перенесення залишків відємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, позивач отримав також відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ, внаслідок чого в нього виникло право на бюджетне відшкодування з ПДВ в сумі 88286,00 грн.

За результатами господарської діяльності за листопад 2010 року позивачем у податковій декларації з ПДВ за звітний період задекларовано відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 70301,84 грн., що відповідно до Закону “Про податок на додану вартість” зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (грудень 2010 року).

Як на підставу зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ, зменшення від'ємного значення ПДВ та донарахування суми ПДВ Гадяцька МДПІ в Акті перевірки посилається на невірно заповнені первинні документи.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам відповідача, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у перевіряємий період позивач надавав транспортні послуги, зокрема, згідно наявних у матеріалах справи договорів про міжнародні вантажні перевезення від 29 грудня 2009 року № 09-5/26, укладеного із ЗАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн" /том І, а.с. 225-227/, від 01 січня 2010 року №2, укладеного з ТОВ НВО "Червоний металіст" /том І, а.с. 223-224/, від 04 січня 2010 року №01/01/10, укладеного з ТОВ "Віп Транс Компанія" /том І, а.с. 221-222/, від 15 січня 2010 року № 3, укладеного з ПП ОСОБА_6 /том І, а.с.229/, від 01 липня 2010 року № 010710, укладеного з ФОП ОСОБА_7 /том І, а.с. 233-234/, від 18 серпня 2010 року №18/08/2010, укладеного з ТОВ "Агро-Ханф" /том І, а.с 228/, від 02 листопада 2010 року № 02/11/10, укладеного з ПП "Сонак" /том І, а.с. 231/, від 03 листопада № 15, укладеного з ПП ОСОБА_8 /том І, а.с. 230/, б/н, укладеного з ТОВ "Форсаж Кинг" /том І, а.с. 232/.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій у жовтні-листопаді 2010 року позивачем надано рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) /том І, а.с. 91-206/.

У розумінні пункту 1.14 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" супутні послуги - це послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Відповідно до підпункту 6.2. пункту 6 Закону України "Про податок на додану вартість" при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Згідно статті 4 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів договір перевезення встановлюється накладною, яка складається у трьох примірниках, перший примірник для відправника, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

В Акті перевірки податковий орган робить висновок про неналежне оформлення міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), наприклад, в рядку 4 не вказано дату завантаження вантажу або/та не заповнена графа, 13 "Вказівки відправника", чи у графі 24 "Вантаж отримано" відсутній підпис одержувача. У зв'язку з чим відповідач донараховує ТОВ "Транс-сервіс" суму податкового зобов'язання за жовтень 2010 року у розмірі 46474,43 грн., за листопад 2010 року у розмірі 68853,36 грн.

Разом з тим, частина 2 статті 11 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, яку ратифікувала Україна згідно Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів»від 01.08.2006 року № 57-V, містить застереження відносно того, що перевірка правильності та повноти документів (в тому числі і CMR) не належить до обов'язків перевізника.

Щодо посилання відповідача як на порушення на незаповнення графи 13 CMR суд зазначає, що у відповідності до підпункту "е" частини 2 статті 6 Конвенції графа 13 "вказівки відправника" може заповнюватися у разі необхідності.

Також, твердження відповідача про порушення ТОВ "Транс-Сервіс" статті 13 Конвенції (у зв'язку із незаповненням графи 24 CMR - відсутній підпис) суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до вимог останньої після прибуття вантажу на місце, передбачене для його доставки, одержувач має право вимагати від перевізника передачі йому другого примірника вантажної накладної і вантажу в обмін на розписку. Тобто, дана норма є диспозитивною та не покладає на перевізника обов'язку вимагати розписку (підпису) про одержання вантажу.

Суд зауважує, що виявлення факту не заповнення двох граф CMR, обов'язковість заповнення яких не передбачена статтею 6 Конвенції, не впливає на реальність та фактичність наданих послуг з перевезення при експорті товарів. Отже позивачем правомірно застосована «0»ставка оподаткування при здійсненні міжнародних перевезень вантажів у жовтні-листопаді 2010 року, що відповідає пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2010 року № UKR30/1010VU /том І, а.с. 40-41/, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-сервіс" (Покупець), продавець зобов'язаний передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язании прийняти та сплатити грошову суму на умовах цього Договору за 1 (одну) одиницю вживаного сідельного тягача Volvo FН 4x2, шасі № YV2АS02АХ8В505943, (надалі - "Обладнання") відповідно до технічної специфікації в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього Договору. Ціна однієї одиниці вживаного сідельного тягача Volvo FН 4x2 становить: Гривневий еквівалент 69 000 тисяч Євро по курсу продажу Євро на момент закриття торгів УМВР на дату, що передує даті підписання цього Договору, що на момент укладення Договору еквівалентно 769011,90 грн. /пункт 1.1./.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції та правомірності включення суми ПДВ до складу податкового кредиту позивачем надано Технічну специфікацію до договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2010 року №UKR30/1010VU (Додаток № 1) /том І, а.с. 42/, Акт приймання-передачі обладнання (додаток №2 до Договору) /том І, а.с. 43/, податкову накладну від 28 жовтня 2010 року № 150 на загальну суму 637344,60 грн., в тому числі ПДВ 106244,10 грн. /том І, а.с. 44/, видаткову накладну від 18 листопада 2010 року №VU-0000017 /том І, а.с. 45/.

Оплата проводилась у безготівковій формі згідно платіжного доручення від 28 жовтня 2010 року № 569 на загальну суму 637344,60 грн., в тому числі ПДВ 106244,10 грн. /том І, а.с. 46/.

Придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" сідельний тягач Volvo FН 4x2, шасі № YV2АS02АХ8В505943 використовується позивачем у власній господарській діяльності, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу /том І, а.с. 48/.

Проте, перевіряючими на сторінках 16-17 Акту зроблено висновок про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року ПДВ у сумі 106224,10 грн. з посиланням на те, що у графі "Особа (платник податку) - продавець" податкової накладної від 28 жовтня 2010 року № 150 зазначено ТОВ з ІІ "Вольво Україна", ІПН 301765026570. Але при звірці в системі співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів ДПА України встановлено, що даний індивідуальний податковий номер має платник з назвою ТОВ "Вольво Україна". Крім того, товариством не надано Технічну специфікацію до договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2010 року №UKR30/1010VU, наказ на відрядження ОСОБА_9 до міста Києва, видаткової накладної на отримання сідельного тягача.

На противагу вказаним доводам суд зазначає, що згідно свідоцтва платника ПДВ № 36345124 серії НБ №263343 за індивідуальним податковим номером 301765026570 значиться платник податку, скорочена назва якого "Вольво Україна" ТОВ з іноземними інвестиціями. Суд звертає увагу також на той факт, що у свідоцтві платника ПДВ № 36345124 серії НБ №263343 виданого 22 квітня 2002 року ДПІ у Святошинському районі міста Києва зазначена скорочена назва "Вольво Україна" ТОВ з іноземними інвестиціями замість повної назви "Вольво Україна" Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями /том І, а.с. 47/.

Тобто, у відповідача була можливість перевірити та дійти висновку шляхом співставлення даних, що ТОВ "Вольво Україна" та ТОВ з ІІ "Вольво Україна" це одна і та ж юридична особа.

Суд вважає недостовірними твердження податкового органу про ненадання позивачем на час проведення перевірки Технічної специфікації до договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2010 року №UKR30/1010VU, наказу на відрядження ОСОБА_9 до міста Києва, з огляду на те, що зазначена специфікація та виписка з наказу про відрядження ОСОБА_9 до міста Києва були надані самим відповідачем, як додатки до заперечення на позовну заяву /том ІІ, а.с. 71, 77-78/.

Крім того, у матеріалах справи наявний лист Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" від 10 червня 2011 року № 10, яким останній підтверджує факт реалізації ТОВ "Транс-Сервіс" сідельного тягача Volvo FН 4x2, виписки податкової накладної від 28 жовтня 2010 року № 150 та включення в рядок 1 декларації за жовтень 2010 року до складу податкових зобов'язань 106224,10 грн. ПДВ по податковій накладній від 28 жовтня 2010 року № 150. Таким чином, зазначені недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не встановлюють недійсність накладних та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Суд звертає увагу, що незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Більш того, вони не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій. Згідно з абзацом другим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Окрім того, при перевірці правильності формування податкового кредиту відповідач дійшов висновку, що ТОВ "Транс - сервіс" неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року суму ПДВ в розмірі 1 086,86 грн., за листопад 2010 року 1448,48 грн.

Як на підставу для такого висновку, Гадяцька МДПІ посилається на неправильність оформлення звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам відповідача, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що за жовтень 2010 року ТОВ "Транс-сервіс" до складу податкового кредиту включило суму ПДВ в розмірі 1 086,86 грн., за листопад 2010 року 1448,48 грн.

В процесі здійснення господарської діяльності підприємством позивача укладались господарські договори про надання послуг по перевезенню вантажу, в т.ч. і у міжнародному сполученні, де перевізником виступав позивач, умовами яких одним із обовязків визначено здійснення перевезення вантажу власним чи орендованим автотранспортом у суворій відповідності із заявкою замовника та діючими правилами перевезення вантажів.

Так, відповідно до договорів міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом та на підставі заявок на перевезення вантажу, що надійшли від вказаних контрагентів позивачем у жовтні - листопаді 2010 року надавалися послуги з міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом.

ТОВ “Транс-сервіс” отримували заявки від замовників, які визначали, зокрема щодо міжнародного сполучення, дату, час завантаження, адресу завантаження, адресу замитнення, тип вантажу, його вагу, обєм, пункт перетину кордону, адресу розмитнення, адресу розвантаження, контактні особи, вартість перевезення, автомобіль, водій, додаткові вимоги та інш.

Підприємством позивача на виконання заявок, на підставі відповідних наказів, у відрядження направлялись водії, що були працівниками ТОВ "Транс - сервіс".

При цьому, водіям, що працюють у товаристві, під звіт видавалися кошти на відрядження.

В підтвердження факту здійснення перевезень вантажів позивачем до матеріалів справи додано належним чином завірені копії CMR, податкових накладних.

З підстав, наведених вище, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на неправильність оформлення звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт /том І, а.с. 53-90/, оскільки понесення працівниками ТОВ "Транс-сервіс" витрат у відрядженні підтверджується копіями фіскальних чеків, квитанцій банків, податкових накладних, рахунків /том ІІ, а.с. 100-191/.

У судовому засіданні представники відповідача вказували, що у період з жовтня по листопад 2010 року до складу податкового кредиту включено суми ПДВ по звітах про використання коштів водіями ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які, на думку відповідача, не працювали в ТОВ "Транс-Сервіс". Разом з тим, на підтвердження своїх доводів Гадяцькою МДПІ жодних документів не надано. Натомість, позивач надав суду завірені належним чином копії трудових книжок зазначених осіб /том ІІ, а.с. 221-223/, витягів наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи /том ІІ, а.с. 224-225/, а також платіжні відомості за жовтень-листопад 2010 року /том ІІ, а.с. 214-217/. Крім того, факт перебування у трудових відносинах з ТОВ "Транс-Сервіс" водіїв ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 під час проведення перевірки у перевіряючих не викликав сумніву.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року суму ПДВ в розмірі 1 086,86 грн., за листопад 2010 року 1448,48 грн.

Таким чином, дослідивши в судовому засіданні належним чином завірені копії первинних документів, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит та визначено суму податку на додану вартість за жовтень-листопад 2010 року, яка підлягає бюджетному відшкодуванню.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У відповідності до підпункту. 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Відтак, право на формування податкового кредиту та відповідно бюджетне відшкодування безпосередньо повязане з господарською діяльністю платника такого податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6.).

Крім того, суд зауважує, що посилання податкового органу в Акті перевірки від 14 січня 2011 року №2/15-30080834 на наказ Державної податкової адміністрації України "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" від 18.08.2005 № 350 є не обґрунтованим, з огляду на те, що за своєю правовою природою Методичні рекомендації носять рекомендаційний, роз'яснювальний характер і, відповідно, не можуть містити норм права, тим більше змінювати або доповнювати положення діючих Законів України з питань оподаткування. Вказані Методичні рекомендації не проходили державної реєстрації у Міністерстві юстиції України відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731. При цьому, згідно з пунктом 15 зазначеного Положення, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані. При направленні на виконання та опублікуванні нормативно-правового акта посилання на дату і номер державної реєстрації акта є обов'язковим.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-сервіс"до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекціїпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції від 27 січня 2011 року № 0000041502/0, від 28 березня № 0000081502, від 12 липня 2011 року № 0000241502.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-сервіс"витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 19 липня 2011 року.

СуддяЛ.М. Петрова