Постанова № 17297642, 14.07.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/5105/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костенко Г.В.,

при секретарі Протас О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністраціїдо Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській областіпро скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

15 червня 2011 року позивач Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністраціїзвернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській областіпро скасування постанови про накладення штрафу від 30.05.2011 рокуВП №24557569.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 30.05.2011 року головним державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_2винесено постанову про накладення на Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Полтавській області штрафу у розмірі 1360 грн. 00 коп. за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк виконавчого документу. Вважає, що вказана постанова про накладання штрафу підлягає скасуванню з огляду на те, що відповідно до Типового положення, Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Полтавській області є бюджетною, неприбутковою організацією та фінансування по поточних державних програмах соціального захисту населення, асигнування на виконання судових рішень про стягнення коштів за минулі роки та оплату штрафних санкцій - не відкривалися. Посилався на відсутність належного додаткового фінансового забезпечення як на поважну причину невиконання рішення суду за виконавчим листом.

Позивач не забезпечив явку в судове засідання свого уповноваженого представника, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника управління.

Відповідач явку в судове засідання свого повноважного представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, що постановою Семенівського районного суду Управління праці і соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації зобов'язано здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразову компенсацію як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, що став інвалідом 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 30 мінімальних заробітніх плат, що діяв на момент встановлення інвалідності, останнього та щорічну допомогу на оздоровлення: за 2003 рік в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, що діяв по стану 01.01.2003 року; за 2004 рік в розмірі 4-мінімальних заробітніх плат, що діяв на 01.01.2004 року, за 2005 рік в розмірі 4 мінімальних заробітніх плат, що діяв по стану на 01.06.2005 року відповідно до положень ст.48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"

Для примусового виконання вказаного рішення суду Семенівським районним судом Полтавської області 05.01.2011 року видано виконавчий лист №2-а-375.

Надаючи оцінку оскаржуваній постанові суд виходить із наступного.

Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції діючій на момент виникнення правовідносин) визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень статті першої Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню .

Статтею 18 Закону визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документу, зокрема, за заявою стягувача.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

На виконання наведеної норми Закону головним державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_2 22.02.2011 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Семенівського районного суду Полтавської області у справі №2-а-375 та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду в 7-денний строк.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України. Аналогічне правило міститься і в частині 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обовязковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обовязок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Крім того, суд зазначає, що відсутність відповідного фінансування не може бути визнано поважною причиною невиконання судового рішення з огляду на те, що за своїм характером є або бездіяльністю, або юридично неспроможною дією і не вказує на належне ставлення боржника до процесу організації виконання судового рішення. При цьому суд бере до уваги, що судовим рішенням на позивача було покладено обовязок здійснити дії по нарахуванню та виплаті грошових коштів.

Відсутність грошових коштів для їх виплати може бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення на підставі статті 36 Закону України “Про виконавче провадження”, проте не є підставою для ухилення від виконання судового рішення.

Представником позивача не надано суду доказів щодо виконання постанови Семенівського райнного суду Полтавської області.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції діючій на момент вчинення правовідносин) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Зміст дій, які повинен вчиняти державний виконавець з приводу примусового виконання судових рішень, передбачений, зокрема, статтею 27 зазначеного Закону.

Так, статтею 89 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Як вбачається з матеріалів справи 13.04.2011 року винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 680,00 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк.

Згідно частини 2 статті 89 Закону України “Про виконавче провадження” у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

На виконання вимог Закону України “Про виконавче провадження” 30.05.2011 року головний державний виконавець Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Полтавській області виніс постанову про накладення на боржника штрафу в сумі 1360,00 грн. за повторне невиконання виконавчого документу у встановлений строк.

З огляду на викладене, оскаржувана постанова ґрунтується на вимогах чинного законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач при винесенні спірної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України “Про виконавче провадження”, а отже позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Полтавській області не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 19 липня 2011 року.

СуддяГ.В. Костенко