Постанова № 17297602, 18.07.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 88/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іванова Е.А.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафудс»до ДПІ у м. Іллічівську про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквафудс»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень рішень.

Після неодноразових змін позовних вимог, позивач остаточно просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000132350/0 про нарахування ТОВ «Аквафудс»суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 19699 грн., з них 15153 грн. основного платежу та 4546 штрафних санкцій, скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000142350/0 про нарахування ТОВ «Аквафудс»суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 371430 грн, з них 247620 грн. основного платежу та 123810 грн. штрафні санкції.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства, за результатами якої складений акт, яким виявлено порушення податкового законодавства та на підставі якого винесені податкові повідомлення-рішення, якими позивачу були нараховані зобовязання зі сплати податку з прибутку підприємств та податку на додану вартість. Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення неправомірними та просить їх скасувати, зазначаючи, що не порушував Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»та не занижував валовий дохід за 9 місяців 2006 року внаслідок застосування при продажу робітникам готових обідів цін реалізації нижче ніж звичайні. Позивач зазначає, що обіди реалізовував по цінам, за якими купував їх у ТОВ «Аквафрост», шляхом вирахування вартості обіду із заробітної плати робітників. А розходження між кількістю грошових коштів, перерахованих позивачем на придбання обідів у ТОВ «Аквафрост»та кількістю грошових коштів, вирахуваних із заробітної плати робітників ТОВ «Аквафудс»виникли у звязку з тим, що, як зазначає позивач, обіди придбавалися в кількості згідно з штатним розкладом підприємства, а реалізовувались у меншій кількості, оскільки частина робітників знаходилась у відпустках, частина - на лікарняних, а частина взагалі у певні дні не користувалися послугами їдальні. Це призвело до того, що до підприємства за реалізовані обіди надходило менше коштів, ніж воно затратило на їх придбання, а в свою чергу позивач включав до складу валового доходу лише ту суму коштів, яка надходила від реалізації обідів. Що стосується завищення валових витрат за рахунок включення до них витрат на придбання послуг мобільного звязку у СП «ЮМС», то позивач зазначає, що використання послуг мобільного звязку повязано з господарською діяльністю підприємства та це підтверджується первинними документами, що надавалися перевіряючим. Що стосується завищення валових витрат на 6790, 5 грн., то відповідач не надав доказів того, на підставі яких документів ним зроблений висновок, що валові витрати, зазначені в декларації з податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2006 року є завищеними та що замість суми 31119820 грн., що зазначена у декларації, повина бути зазначена сума 31090453 грн. Що стосується тверджень відповідача відносно того, що позивач реалізовував продукцію власного виробництва за цінами, що є нижче собівартості виробленої продукції, то відповідачем також не надано доказів, що підтверджують цей факт. Те саме стосується і нарахування податку на додану вартість. За таких обставин позивач вважає, що він не здійснив порушень податкового законодавства та податкові повідомлення-рішення, прийняті щодо нього є неправомірними, а тому просить позов задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про день, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, проте надав на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності (Т.8 а.с.228).

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав заперечення проти позову у письмовому вигляді, які мотивовані тим, що в ході проведення перевірки ТОВ «Аквафудс»виявлені порушення, а саме при продажу готових обідів працівникам підприємства позивачем були застосовані ціни, які є менше за звийчайні ціни на такі товари, що призвело до заниження валового доходу підприємства. Також позивач необґрунтовано відніс до складу валових витрат, витрати на оплату послуг мобільного звязку, оскільки не надав доказів того, що мобільний звязок використовується у фінансово-господарській діяльності підприємства, а саме: відсутність мобільних телефонів на балансі підприємства, договорів оренди на особисті телефони робітників, а також наказів на присвоєння телефонних номерів робітникам підприємства. Крім того, перевіркою було встановлено, що в декларації з податку на прибуток підприємств, у рядку 04.1 позивач зазначив валові витрати за три квартали 2006 року у розмірі 31119820 грн., проте сума валових витрат, яка підлягає відображенню у декларації на думку ДПІ у м. Іллічівську повинна складати 31090453 грн., що на 6790,5 грн. менше ніж зазначено у декларації, тому, відповідач вважає, що позивачем було завищено суму валових витрат. Крім того, як зазначив відповідач позивач порушив також п.п. 5.4.10 п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого до складу валових витрат відносяться витрати у розмірі 50 % витрат на оперативну оренду легкових автомобілів, проте підприємство до складу валових витрат у 1 кварталі 2006 року віднесло суму придбаних послуг від оренди автомобіля у ТОВ «Аквавіт»в повному обсязі, тобто 5000 грн., в результаті чого на цю суму завищені валові витрати у 1 кварталі 2006 року, в результаті чого валові витрати завищені на загальну суму 29367 грн. Що стосується податку на додану вартість, то відповідач зазначає, що порушення, повязані із закупівлею та реалізацією робітникам готових обідів за цінами, що є меншими ніж звичайні призвело до заниження податку на додану вартість. Крім того, підприємством у перевіряємому періоді при реалізації готової продукції замовникам застосовувалися ціни, що є нижче, ніж собівартість реалізації з врахуванням витрат на придбання сировини, матеріалів та витрат на виготовлення даної продукції. Вказане порушення призвело до заниження зобовязання з податку на додану вартість. Крім того, на зменшення зобовязання з ПДВ вплинуло також і те, що підприємство реалізовувало власним працівникам послуги з харчування за цінами, що є нижчими від звичайних цін на такі послуги. Відповідач зазначає, що позивачем була завищена сума податкового кредиту, оскільки до його складу виднесені суми ПДВ від вартості придбаних послуг мобільного звязку без доказів факту використання у фінансово-господарській діяльності підприємства. Всі зазначені порушення відображені у акті перевірки, на підставі якого винесені податкові повідомлення рішення про визначення позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість. Тому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що Державна податкова інспекція у м. Іллічівську є субєктом владних повноважень, а тому, відповідно до п .1 с. 2 ст. 17 КАС України, дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквафудс»зареєстроване 18.10.2005 року виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, серії А00 № 274909 (Т.4 а.с.16).

Судом встановлено, що на підставі направлення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську від 23.11.2006 року № 01-045/929 (Т.4 а.с.36), виданого ДПІ у м. Іллічівську в Одеській області, фахівцями ДПІ у м. Іллічівську та ДПА в Одеській області, проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ «Аквафудс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.11.2005 року по 01.10.2006 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 29.12.2006 року № 3640/23-204/33798847, яким встановлені порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижена сума валового доходу підприємства, що відбулося, на думку перевіряючих, у звязку з тим, що ТОВ «Аквафудс»реалізовувало харчування власним робітникам фізичним особам за цінами, які є меншими за звичайні ціни. В акту перевірки також зазначено, що позивачем завищено валові витрати в результаті безпідставного віднесення до їх складу витрати на придбання послуг мобільного звязку без доказів факту його використання у фінансово-господарській діяльності підприємства, а саме: відсутність мобільних телефонів на балансі підприємства, договорів оренди на особисті телефони робітників, а також наказів на присвоєння телефонних номерів робітникам підприємства. Крім того, як зазначає відповідач в акті перевірки завищення валових витрат відбулося в результаті того, що до складу валових витрат віднесено витрати на оперативну оренду автомобілів в сумі 5000 грн, тоді, як відповідно до п.п. 5.4.10 п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат відносяться витрати у розмірі 50 % витрат на оренду легкових автомобілів, тобто 2500 грн. в акті перевірки також зазначено, що завищення валових витрат відбулося також в результаті того, що позивач у рядку 04.1 Декларації з податку на прибуток підприємств за три квартали 2006 року вказав суму валових витрат у розмірі 31119820 грн., тоді як необхідно було вказати суму 31090453 грн. в акті перевірки відповідач також зазначає на порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження чистої суми податку на додану вартість. Вказане порушення відбулося, на думку перевіряючих, в результаті того, що підприємством у перевіряємому періоді при реалізації готового продукції замовникам, базу оподаткування податком на додану вартість визначило за цінами, нижче ніж звичайні ціни на таку продукцію, а саме нижче ніж собівартість реалізації з врахуванням витрат на придбання сировини, матеріалів та витрат на виготовлення даної продукції. Актом перевірки також встановлено заниження податкових зобовязань по ПДВ, що відбулося, нібито, в результаті того, що ТОВ «Аквафудс» реалізовувало своїм робітникам обіди, за ціною, що є нижчою ніж звичайні ціни. Крім того, було встановлено завищення податкового кредиту, в результаті того, що до його складу віднесено суми ПДВ від вартості придбаних послуг мобільного звязку без доказів факту цих послуг у фінансово-господрській діяльності підприємства. В результаті виявлених порушень встановлено заниження податку на прибуток за три квартали 2006 року у розмірі 15153 грн. та заниження чистої суми по податку на додану вартість у розмірі 247620 грн. (Т.1 а.с. 10-41).

Не погодившись із актом перевірки, ТОВ «Аквафудс»надало на адресу ДПІ у м. Іллічівську заперечення до вказаного акту від 09.01.2007 року № 399/01.07 (Т.1 а.с.44-47), та ДПІ у м. Іллічівську в своїй відповіді № 306/23-0404 від 11.01.2007 року на вказані заперечення зазначила, що всі дані, вказні в акті перевірки, підтверджуються відповідною документацією (Т.1 а.с. 48-53).

Ні підставі акту перевірки, ДПІ у м. Іллічівську прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000132350/0 від 12.01.2007 року, яким позивачу визначено зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств, усього у сумі 19699 грн. з них за основним платежем 15153 грн. та за штрафними санкціями 4546 грн. (Т.1 а.с. 56) та № 0000142350/0 від 12.01.2007 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 371430 грн. з них основного платежу 247620 грн. та штрафних санкцій 123810 грн. (Т.1 а.с.57).

По податковому повідомленню-рішенню № 0000132350/0 від 12.01.2007 року, яким позивачу визначено зобовязання з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 19699 грн., слід зазначити наступне.

У пункті 3.1.1. «валовий доход»акту перевірки ДПІ у м. Іллічівську зазначено, що позивачем занижено суму валового доходу на 31244,57 грн., в тому числі по періодам: 1 квартал 2006 року на суму 10568,6 грн., 1 півріччя 2006 року на суму 23345,78 грн., 9 місяців 2006 року на суму 31244,57 грн. (Т.1 а.с.24-25).

Заниження валового доходу на вказану суму відбулося в результаті того, що, на думку перевіряючих, ТОВ «Аквафудс»реалізовувало харчування власним робітникам фізичним особам за цінами, які є меншими за звичайні ціни.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Судом встановлено, що пунктом 5.4. Колективного договору ТОВ «Аквафудс»затвердженого 17.03.2006 року та зареєстрованого в управлінні праці та соціального захисту населення Іллічівскої міської ради встановлено - організувати на підприємстві одноразове гаряче харчування працівників. Надавати працівникам в нічну зміну чай та печиво, в денну зміну чай (Т.1 а.с.62).

Наказом ТОВ «Аквафудс»від 01.02.2006 року № 1-ОС «про організацію харчування на підприємстві», виданого на підставі колективного договору, прийнято рішення забезпечити з 01.02.2006 року робітників підприємства щоденним харчуванням (комплексним обідом), укласти договір про надання послуг з харчування з ТОВ «Аквафрост»з метою забезпечення робітників комплексними обідами, встановити вартість одного комплексного обіду на рівні ціни придбання та утримувати оплату за харчування із заробітної плати працівників згідно їх заяви та на підставі даних табелю обліку використання робочого часу за фіктично відпрацьовані дні (Т.1 а.с.61).

На підставі колективного договору та наказу між ТОВ «Аквафудс»та ТОВ «Аквафрост»було укладено договір № АФ-1, відповідно до якого ТОВ «Аквафрост» зобовязується надавати ТОВ «Аквафудс»послуги по виготовленню обідів, а останній зобовязується сплачувати вказані послуги. Договором також встановлено, що ціна одного комплексного обіду складє 4,70 грн. (Т. 8 а.с.160-162).

Судом встановлено, що, відповідно до вищевказаного договору ТОВ «Аквафрост»були надані послуги з приготування обідів на загальну 277017,74 грн., що підтверджується відповідними первинним документами (Т.8 а.с.152-159).

Вказані обіди реалізовувались працівникам за ціною 4,70 за один обід за фактично відпрацьовані дні та сума за отримані обіди вираховувалась ТОВ «Аквафудс»із заробітної плати працівників. Вищевикладені факти підтверджуються відомістю на харчування за період з лютого по вересень 2006 року (Т.3 а.с. 1-62) та розрахунки з нарахування заробітної плати за період з лютого по вересень 2006 року (Т.2 а.с.1-195) та за вказаний період було реалізовано обідів на загальну суму 195773,95 грн., про це також свідчить розрахунок валових витрат за період з 01.01.2006 року по 30.09.2006 року, наданий ТОВ «Аквафудс», де у розділі «харчування»зазначена відповідна сума (Т.3 а.с.148).

Тобто ТОВ «Аквафудс»отримало від реалізації обідів працівникам суму меншу, ніж затратило на їх придбання, а тому включило до складу валових доходів ту суму, яку підприємство отримало.

Судом встановлено, що сума, отимана від реалізації обідів була меншою ніж сума, затрачена на їх придбання, оскільки обіди придбавалися у кількості відповідно штатному розкладу, а реалізовувалися тільки тим робітникам, що користувалися послугами столової, решта працівників, як вбачається з табелю обліку робочого часу за період з лютого по вересень 2006 року у різні періоди знаходились або на лікарняному, або у відпустках або не зявлялися на підприємство з дозволу адміністрації (Т.1 а.с.63-165).

Відповідно до п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Тобто в даному випадку не відбулося заниження валового доходу ТОВ «Аквафудс», оскільки підприємство до його складу віднесло ту суму, яку отримало від реалізації обідів, та хоча вона була меншою ніж сума, що витрачена на придбання цих обідів але не тому, що підприємство реалізовувало обіди за цінами меншими ніж звичайні, а тому, що обіди реалізовувались у кількості, меншій, ніж придбавались, що підтверджується вищевикладеними фактами та доказами.

У пункті 3.1.2 «валові витрати»акту ДПІ у м. Іллічівську зазначено про завищення валових витрат, що нібито відбулося на підставі того, що підприємство неправомірно віднесло до складу валових витрат, витрати на придбання послуг мобільного звязку без доказу факту його використання у господарській діяльності підприємства; віднесло до складу валових витрат повну вартість витрат на оперативну оренду автомобілів, тоді, як повино було віднести лише 50 % такої вартості, а також завищення валових витрат відбулося на підставі того, що ТОВ «Аквафудс» у рядку 04.1. декларації з податку на прибуток підприємств відобразило валові витрати за три квартали 2006 року у сумі 31119820 грн, тоді як на думку перевіряючи повино було відобразити суму валових витрат - 31090453 грн. (Т.1 а.с.25-27).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пункт 5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає витрати, які не включаються до складу валових витрат, зокрема потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Крім того, відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом встановлено, що ТОВ «Аквафудс»наказом № 110-ОС від 30.05.2006 року прийнято рішення укласти з СП «UMC»договір на надання послуг мобільного звязку із своренням послуги «мережева корпорація»та видати робітникам картки тарифних пакетів згідно списку. Цим же наказом був затверджений список робітників ТОВ «Аквафудс», які мають право на користування мобільним звязком, для чого їм надаються картки тарифних пакетів, що придбані підприємством. Цим наказом також було прийнято рішення з метою економії коштів підприємства, проводити закупівлю мобільних телефонів тільки у випадку їх відсутності у робітників підприємства. Вказаним наказом також був затверджений перелік працівників підприємства, що мають право користуватися послугами корпоративного мобільного звязку (Т.3 а.с.146-147).

Судом встановлено, що на виконання вищевказаного наказу, ТОВ «Аквафудс»та ЗАТ «Український мобільний зв'язок»уклало корпоративну угоду № 5.28235.00.00.100001 від 30.05.2006 року, відповідно до якої ЗАТ «Український мобільний зв'язок»зобовязується надавати послуги мобільного звязку, а абонент зобовязується приймати та оплачувати послуги мобільного звязку, надані ЗАТ «УМЗ»на умовах цієї угоди (Т.3 а.с.63-66).

Вподальшому між ТОВ «Аквафудс»та ЗАТ «УМЗ»був укладений договір, відповідно до якого абонент, яким є ТОВ «Аквафудс»замовив послугу виділення міських телефонних номерів в телефонній мережі загального користування (Т.3 а.с.72), та відповідно до додатку № 1 до вищевказаного договору сторони визначили перелік міських номерів в телефонній мережі загального користування, які виділяються абоненту (Т.3 а.с.73).

Наказом по підприємству ТОВ «Аквафудс»від 30.05.2006 року були затерджені правила користування мобільним звязком робітниками ТОВ «Аквафудс», з яких вбачається, що робітники мають право користуватися мобільним звязком тільки з метою провадження господарської діяльності підприємства. (Т.3 а.с.143-145).

Проте, відповідачем не надано доказів того, що послуги мобільного звязку, які оплачував позивач використовувались його працівниками для вирішення питань, не повязаних з веденням ТОВ господарської діяльності.

Також судом було встановлено, що на підставі договору між ТОВ «Аквафудс»та ЗАТ «УМЗ», останнім були виставлені ТОВ «Аквафудс» рахунки на оплату послуг мобільного звязку (Т.3 а.с.76-117) які були сплачені ТОВ «Аквафудс»про що свідчать платіжні доручення на оплату вказаних послуг (Т.3 а.с.128-137).

Таким чином, всі вищевикладені обставини та докази, що їх підтверджують свідчать про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вартості послуг мобільного звязку за 9 місяців 2006 року на суму 17603,73 грн. та неправомірність зменшення відповідачем валових витрат на вказану суму.

Крім того відповідачем в акті перевірки зазначено про завищення позивачем валових витрат на суму 6790,5 грн. внаслідок зазначення в рядку 04.1 декларації з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2006 року валових витрат в розмірі 31119820, тоді як фактично валові витрати мають становити 31090453 грн., однак відповідачем суду не надано доказів, що обгрунтовують здійснений перевіряючими розрахунок саме такої суми валових витрат та без наведення в акті перевірки документів, на підставі яких відповідач дійшов такого висновку, що є порушенням п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних виїзних планових та позапланових перевірок з питень дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, згідно якого факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні аб інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином відповідач неправомірно виключив зі складу валових витрат суму 6790,5 грн.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що позивач порушив п.п. 5.4.10 п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та відніс до складу валових витрат всю суму витрат на оперативну оренду легкових автомобілів у розмірі 5000 грн., тоді як повино було віднести лише половину цієї суми, а тому завищив валові витрати на суму 5000 грн.

Суд погоджується з вказаним твердженням відповідача, оскільки відповідно до п.п. 5.4.10 п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат між іншим також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

Тобто зі змісту вищевказаної норми вбачається, що якщо до складу валових витрат не включаються лише 50 відсотків витрат на оперативну оренду автомобілів, то решта 50 відсотків включаються до складу валових витрат.

Судом було встановлено та не заперечується представником позивача, що між позивачем та ТОВ «Аквавіт»були укладені два договори оренди лекгкового автомобілю від 28.02.2006 року № 044 на суму 5000 грн. та від 31.03.2006 року № 050 на суму 5000 грн., тобто на загальну суму 10000 грн. та позивач повинен був віднести до складу валових витрат лише половина вказаної суми 5000 грн., проте відніс всю суму, що є порушенням п. 5.4.10 п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже в даному випадку відповідач правомірно зазначив на завищення ТОВ «Аквафудс»валових витрат.

Таким чином на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем дійсно була завищена сума валових витрат, проте не на 29367 грн. як зазначає відповідач, а лише на 5000 грн.

Таке завищення валових витрат потягнуло за собою зменшення обєкту оподаткування, оскільки відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Таким чином оподаткуванню підлягає лише сума завищення валових витрат у сумі 5000 грн., 25 % від якої складає 1250 грн.

Штрафні санкції відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»складають 50 % цієї суми, що в грошовому еквіваленті становить 625 грн.

Таким чином податкове повідомлення-рішення № 0000132350/0 від 12.01.2007 року, яким позивачу нараховане зобовязання з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 19699 грн. з яких 15153 грн. основного платежу та 4546 грн. штрафних санкцій підлягає частковому скасуванню на суму 17824 грн., в решті суми податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0000142350/0 від 12.01.2007 року, яким позивачу нараховано зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 371430 грн. з них основного платежу 247620 грн. та штрафних санкцій 123810 грн., слід зазначити наступне.

У п. 3.1.5 акту перевірки зазначено, що в результаті реалізації ТОВ «Аквафудс»готових обідів своїм працівникам нібито за цінами нижчими ніж вартість придбаних послуг харчування, відбулося заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 5534 грн., що є порушенням п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Проте, як уже встановлено судом, ТОВ «Аквафудс»реалізовував готові обіди за ціною придбання, що підтверджується відповідними доказами та крім того реалізовано була менша кількість обідів ніж придбана, що також підтверджується матеріалами справи, що потягло за собою зменшення доходу, отриманого від такої реалізації, а відтак і суми ПДВ.

Таким чином правомірним є включення позивачем відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»до бази оподаткування по ПДВ суми ПДВ у складі послуг з харчування за період з лютого по вересень 2006 року у розмірі 39156 грн.

А акті перевірки відповідач також вказував на порушення ТОВ «Аквафудс»ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ від вартості придбаних послуг мобільного звязку без доказів факту їх використання у фінансово-господарської діяльності підприємства», в результаті чого податковий кредит було завищено на 4644,04 грн.

Проте дані твердження відповідача не відповідють дійсності, з обгляду на наступне.

Відповідно до п. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Проте в даному випадку послуги мобільного звязку, як вже встановлено судом, використовувалися в господарській діяльності підприємства, а тому суд вважає, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ від вартості придбаних послуг мобільного звязку, тим паче, що всі суми ПДВ підтверджені податковими накладними, що є в матеріалах справи (Т.3 а.с.138-142).

Що стосується твердження відповідача стосовно того, що підприємством у перевіряємому періоді при реалізації готової продукції замовникам, базу оподаткування податком на додану вартість визначало за цінами, що є нижчі ніж звичайні ціни на таку продукцію, а саме нижче ніж собівартість реалізації з урахуванням витрат на придбання сировини, матеріалів та витрат на виготовлення даної продукції, що призвело до заниження зобовязання з ПДВ, то слід вказати наступне.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Поняття «звичайна ціна»визначено у п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де зазначено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Відповідно до п.п. 1.20.2. п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до п.п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Проте, судом встановлено, що відповідач не здійснював будь-яких заходів для визначення звичайної ціни товару у відповідності до п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто не порівнював умови договорів, що укладалися ТОВ «Аквафудс»на реалізацію готової продукції з договорами, укладеними на реалізацію ідентичних товарів, зокрема доказів цього суду не надано.

Крім того, відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі, якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Втім, як вже встановлено судом відповідачем не здійснювалось заходів по визначенню звичайної ціни товарів, що реалізовує ТОВ «Аквафудс», тому не можна встановити різницю між звичайною ціною та договірною. Навіть якщо брати за звичайну ціну товару, його собівартість, як зазначає ДПІ у м. Іллічівську, то порівнюючи бухгалтерські рахунки із зазначенням витрат на виготовлення продукції (собіварість) та доходів, отриманих від реалізації продукції встановлено, що різниця між ними складає менш ніж 20 відсотків (в середньому 11 %).

Судом встановлено та вбачається з акту, що у перевіряємому періоді позивач не звертався із заявами про відшкодування ПДВ з державного бюджету.

Отже, оскільки ДПІ не здійснила всіх необхідних заходів по доведенню неправомірного використання відповідачем договірної ціни, тому не мала права нараховувати позивачу податкові зобовязання з ПДВ.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення про нарахування відповідачем ТОВ «Аквафудс»податку на додану вартість є неправомірним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють зокрема чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню

Керуючись, ст. 2, 71, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафудс»до ДПІ у м. Іллічівську про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

.Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську від 12.01.2007 року № 0000132350/0 в частині нарахування податку на прибуток підприємства у сумі 13903 грн. та нарахування штрафної санкції в сумі 3921 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську від 12.01.2007 року № 0000142350/0.

В решті позову відмовити

Постанова набирає законної сили відповідно до ст..254 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Е.А. Іванов

18 липня 2011 року