Постанова № 172975, 12.10.2006, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.10.2006 р. справа №34/5

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Агапова О.Л.

суддів

Алєєвої І.В., Величко Н.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача:

не з"явились,

від відповідача:

1. Киричинський Д.В. - по довір.,, Бабій М.О. - по довір., Арабєй О.І. - по довіфр,, 2. Кирилюк А.С. - по довір.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державна податкова інспекція у Калінінському р-ні м.Донецька

на постанову (ухвалу) господарського суду

Донецької області

від

16.01.2020 року

по справі

№34/5

за позовом

"Союз-1" ТОВ м.Донецьк

до

Державна податкова інспекція у Калінінському р-ні м.Донецька

про

О взыскании НДС

Товариство з обмеженою відповідальністю “Союз –1” м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька (далі перший відповідач) та Відділення державного казначейства у Калінінському районі м. Донецька (далі другий відповідач) про стягнення бюджетної заборгованості по податку на додану вартість за серпень, вересень 2002 року в сумі 1076548 грн., та зобов’язання ВДК провести перерахування коштів в сумі 1076548 грн. на банківський рахунок позивача.

Заявою про уточнення позовних вимог позивач у зв’язку з допущеною помилкою зменшив суму позовної заяви та просив стягнути с державного бюджету бюджетну заборгованість по податку на додану вартість в сумі 1071200 грн. (а.с. 35).

Доводи позовної заяви товариство обґрунтовувало п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону “Про податок на додану вартість”, в редакції, яка діяла на момент подачі позовної заяви.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.01.2003р. у справі № 34/5 (суддя Кододова О.В.) позовна заява задоволена частково: з державного бюджету на користь позивача стягнута бюджетна заборгованість по ПДВ за серпень та вересень 2002 року в сумі 1071200 грн., провадження по справі щодо стягнення бюджетної заборгованості в розмірі 5348 грн. припинене, в задоволені позовних вимог до Відділення державного казначейства у Калінінському районі м. Донецька відмовлено.

Першим відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати рішення суду через невірне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги податкова інспекція обґрунтовує тим, що відповідно до п.1.8 ст.1 Закону “Про податок на додану вартість” обов’язковою умовою відшкодування ПДВ є його надмірна сплата до бюджету, а не нараховані згідно декларації суми. Як зазначає ДПІ, господарським судом при задоволені позовних вимог взяті до уваги тільки дані податкової декларації та не врахована фактична наявність надмірної сплати ПДВ до бюджету.

Крім викладеного ДПІ в апеляційній скарзі зазначає, що нею не закінчені зустрічні перевірки позивача по всьому ланцюгу постачальників, що також, як вважає податкова інспекція, є підставою для відмови в задоволені позовної заяви.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на її безпідставність.

ДПІ у Калінінському районі м. Донецька заявлене клопотання про зупинення розгляду справи у зв’язку з порушенням кримінальної справи відносно директора ТОВ “Союз –1” за ознаками злочину, передбаченому ст. 15, 191 ч. 5 КК України.

Ухвалою від 24.04.2003р. клопотання задоволене, провадження по розгляду апеляційної скарги у справі № 34/5 зупинене до закінчення розслідування кримінальної справи.

Ухвалою від 07.08.2006р. провадження у справі № 34/5 поновлене у зв’язку з припиненням кримінальної справи.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія встановила.

Відповідно до декларації позивача по податку на додану вартість за серпень 2002 року сума ПДВ, яка підлягала відшкодуванню за підсумками поточного (звітного) періоду, складала 299853 грн., за вересень 2002 року –776695 грн.

ДПІ здійснена тематична перевірка позивача з питань обгрунтованності бюджетного відшкодування сум ПДВ за період 01.08.2002р. –30.09.2002р., за результатами якої складений акт від 29.01.2003р. № 27/15-1/214-2/32091806.

Під час перевірки встановлено, що за серпень ТОВ “Союз –1” придбало ТМЦ - з’єднувач прямокутний ЗПРПБ-6 у ТОВ “Колос –Ін вест” згідно договору купівлі –продажу від 01.08.2002р. № Ки-Т/К-08/06 та від 03.08.2002р. № Ки-02/08/03-01 на умовах товарного кредиту. Сума ПДВ, сплачена в вартості послуг по товарному кредиту, склала 300001 грн. 15 коп. та включена до складу податкового кредиту серпня 2002 року.

Як свідчать матеріали справи та про що зазначено в акті перевірки, надалі ТОВ “Союз –1” м. Донецьк (Покупець) уклало договір з підприємством “Фінансовий альянс” м. Луганськ (Продавець) від 02.09.2002р. № ФА-Т/К-09-02.

За умовами договору Продавець зобов’язався передати, а Покупець - прийняти та оплатити вартість товару - з’єднувача прямокутного ЗПРПБ-6, згідно специфікації до договору від 03.09.2002р.

Відповідно до п. 2 договору ціна товару складала 5550022 грн. 18 коп., в тому числі ПДВ в сумі 925003 грн. 70 коп., покупець зобов’язаний оплатити вартість товару на розрахунковий рахунок продавця протягом одного банківського дня з моменту отримання товару.

Згідно п. 2.4 договору товар продавався на умовах товарного кредиту.

Товар переданий покупцю згідно акту приймання –передачі товару від 03.09.2002р., ТОВ “Союз –1” своєчасну оплату не зробив, внаслідок чого йому нараховані проценти за 28 днів прострочки в сумі 4662018 грн. 63 коп., в тому числі ПДВ в сумі 777003 грн. 10 коп., про що складений протокол –узгодження від 30.09.2002р. № 1.

В якості оплати заборгованості перед підприємством “Фінансовий альянс” ТОВ “Союз –1” передало вексель № 66334992 номінальною вартістю 9435037 грн. 70 коп. (акт приймання –передачі векселя від 30.09.2002р. № 1), залишившуюся суму заборгованості в розмірі 777003 грн. 10 коп. покупець перерахував на розрахунковий рахунок продавця згідно додаткової угоди від 30.09.2002р. № 1.

Підприємство “Фінансовий альянс” виписало ТОВ “Союз –1” податкову накладну від 03.09.2002р. № 19 про продаж товару - з’єднувача прямокутного ЗПРПБ-6, на суму 5550022 грн. 18 коп., в тому числі ПДВ в сумі 925003 грн. 70 коп., та податкову накладну від 30.09.2002р. № 20 на послуги по товарному кредиту в сумі 4662018 грн. 62 коп., в тому числі ПДВ в сумі 777003 грн. 10 коп.

ПДВ в сумі 777003 грн. 10 коп. включений до складу податкового кредиту за вересень 2002 року.

Судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи доведений факт відсутності сплати за договорами купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту.

Відповідно до п.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань продавця вважається дата, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Апеляційним судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання грошових зобов'язань перед продавцем позивач видав простий вексель № 66334992 номінальною вартістю 9435037 грн. 70 коп., строк оплати визначений моментом пред'явлення.

Факт оплати векселів в матеріалах справи відсутній.

За змістом Закону України "Про податок на додану вартість", право на відшкодування виникає лише при надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов'язання зі сплати ПДВ в ціні товару, який платником не оплачений.

До такого висновку слід прийти, виходячи з системного аналізу Закону, зокрема, абзацу 3 пункту 4.8 статті 4, де передбачено, що векселі отримані, але не

оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.

Такий висновок узгоджується з визначенням "платник податку", наведеним в пункті 1.3 статті 1 Закону "Про податок на додану вартість", за яким, "платник

податку" - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Окрім того, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з приписами підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 названого Закону у

разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Приписами статті 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до валових витрат виробництва та обігу відноситься сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до приписів підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Таким чином, товариство неправомірно віднесло до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у вартості послуг за користування товарним кредитом.

Приймаючи постанову апеляційний суд враховував практику Вищого господарського суду України з аналогічних справ (див. матеріали справи).

На підставі викладеного, керуючись ст. 1, 7 Закону “Про податок на додану вартість”, ст. 5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. 99, ст. 101, п. 2 ст. 103, п. 3, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального Кодексу, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 16.01.2003р. у справі № 34/5 скасувати.

У задоволені позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз –1” м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька та Відділення державного казначейства у Калінінському районі м. Донецька про стягнення бюджетної заборгованості по податку на додану вартість за серпень та вересень 2002 року в сумі 1076548 грн. відмовити.

Головуючий Агапов О.Л.

Судді: Алєєва І.В.

Величко Н.Л.

Надруковано 6 примірників:

1 –у справу,

1 –позивачу,

1 –першому відповідачу,

1 –другому відповідачу,

1 –господарському суду,

1 –апеляційному суду.